Житомирський апеляційний суд
Справа №275/53/24 Головуючий у 1-й інст. Миколайчук П. В.
Категорія 10 Доповідач Трояновська Г. С.
03 жовтня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Трояновської Г.С.
суддів: Борисюка Р.М., Павицької Т.М.
з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 275/53/24 за позовом ОСОБА_1 до Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визнання права власності на нерухоме майно
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 29 травня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Миколайчука П.В. у селищі Брусилів,
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом та просив визнати за ним право власності на нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
В обгрунтування позову зазначив, він має право на пайовий фонд колективного сільськогосподарського підприємства «Жовтень» реорганізованого в ПП «Обрій» в розмірі 554 190,57 грн на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії ЖИ-6 № 286753, виданого Брусилівською селищною радою 23.09.2019
З метою реалізації свого права на отримання у власність майна КСП «Жовтень», реорганізованого у ПП «Обрій», позивачем було виготовлено технічний паспорт на наступне нерухоме майно: зерносклад - літера «Б»; конюшня - літера «В» ; свинарник - літера «Г»; свинарник - літера «Д»; корівник - літера «Е»; майстерня тракторна - літера «Ж»; кузня, склад тракторної бригади - літера «3»; корівник літера «К»; критий тік - літера «Л»; башня Рожновського - літера «№1»; зерноплощадка - літера «№2», яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Вартість переліченого майна, відповідно до копії Переліку майна, що входить до розміру пайового фонду по КСП «Жовтень» с. Соболівка становить 369 271,31 грн.
Позивач зазначив, що звернувся до державного реєстратора з метою реєстрації своїх речових прав, проте отримав відмову в проведенні державної реєстрації вказаного майна, у зв'язку із відсутністю на свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) відмітки підприємства правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі, засвідченої підписом керівника такого підприємства та печаткою, а також у зв'язку із відсутністю акта приймання - передачі нерухомого майна. Правонаступником реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства «Жовтень» є ПП «Обрій», а після ліквідації останнього відомостей про його правонаступників немає.
Виходячи із наведеного та з урахуванням роз'яснення Державної реєстраційної служби України від 06.06.2014 №4299/05-15-14 та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», просив задовольнити позовні вимоги, посилаючись на положення статей 317-319, 321, 358, 367, 392 ЦК України.
Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 29 травня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду, неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить його скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що при виділенні майна в натурі конкретному власнику підприємство- правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акту приймання- передавання майна робило відмітку про виділення майна в натурі у свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, що засвідчувалося підписом керівника підприємства та печаткою. Тобто, вказане Свідоцтво з відміткою про виділення майна в натурі індивідуально, акт приймання-передавання майна є підставою для оформлення прав власності на зазначене майно в установленому порядку. У зв'язку з відсутністю підприємства правонаступника після ліквідації приватного підприємства « Обрій», яке було правонаступником КСП «Жовтень» с. Соболівки, він не має можливості зареєструвати своє право власності на спірне майно за адресою с. Соболівка, Житомирського району, Житомирської області, так як інших уповноважених осіб немає.
Вказує, що саме по собі право на майно може розглядатися за змістом ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо таке право буде конкретним, належним чином визначене у заявах. Заявлення особою про своє право власності може означати "володіння майном", про яке йдеться у ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо є достатні підстави для забезпечення цього права через суд у примусовому порядку.
Враховуючи практику Європейського суду особа може звернутися за захистом свого права і тоді, коли вона ще не отримала майно, проте набуде його в законному порядку.
Враховуючи те, що в правовідносинах, що виникли відсутній механізм проставлення відповідної відмітки про виділення майна в натурі у Свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, а також немає можливості скласти акт- прийому передачі майна, тому це є порушенням одного з елементів верховенства права - принципу правової визначеності, як наслідок впливає на можливість реалізувати гарантоване законом право на реалізацію правомочностей власника всіма учасниками правовідносин.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
В суді апеляційної інстанції представник позивача адвокат Штундюк О.А. доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення про задоволення позову з підстав, зазначених в позовній заяві та мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідач до апеляційного суду не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що не перешкоджає розгляду справи (ч.2 ст. 367 ЦПК України).
Розглянувши справу в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 належить частка у пайовому фонді майна КСП «Жовтень» реорганізованого в ПП «Оберіг», розмір якої становить 554 190, 57 або 28,82 %, на підставі Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії ЖИ-6 № 286753 від 23.09.2019 (а.с. 7).
Розмір майнового фонду по КСП «Жовтень» складається з переліку майна затвердженого зборами співвласників 27.04.2001 (а.с. 8-10).
На замовлення ОСОБА_1 04.10.2022 комунальним підприємством «Житомирське обласне міжміське Бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради виготовлено технічний паспорт на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , інвентаризаційна справа № 195 (а.с.11-16, 17-20).
Із довідки КП «Житомирське обласне міжміське Бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради від 01.11.2022 № 352 вбачається, що станом на 31.12.2012 за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстровано право власності на нерухоме майно, а саме, будівлі зерноскладу літ. «Б» загальною площею 490,6 кв. м., будівлі конюшні літ. «В», загальною площею 552,2 кв. м., будівлі свинарника літ. «Г» загальною площею 570,5 кв. м., будівлі свинарника літ. «Д», загальною площею 551,3 кв. м., будівлі корівника літ. «Е» загальною площею 1114,5 кв. м., будівлі майстерні тракторної літ. "Ж", загальною площею 677,5 кв. м., будівлі кузні, складу тракторної бригади літ. "3", загальною площею 138,4 кв. м., будівлі корівника літ. "К" загальною площею 785,9 кв. м., будівлі критого току літ. "Л", загальною площею 876,6 кв. м., башня Рожновського № 1 та зерноплощадка № 2 що відображено в технічному паспорті виготовленому КП "ЖОМБТІ" Житомирської обласної ради від 04.10.2022 (а.с.21).
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу ЦНАП Брусилівської селищної ради № 68017179 від 14.06.2023 відмовлено у проведенні реєстраційних дій за заявою від 07.06.2023 за № 55652083 у зв'язку із тим, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, а саме: на свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективної;; сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) відсутня відмітка підприємства правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі, засвідчена підписом керівника такого підприємства та печаткою. А також відсутній акт приймання-передачі нерухомого майна (а.с. 22).
Згідно висновку про вартість майна від 28.02.2023 загальна вартість об'єкта незалежної оцінки майна, що входить до переліку нерухомості згідно технічного паспорту БТІ від 04.10.2022, становить 863 145 грн. (а.с. 23).
Із відповіді на запит з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та від 08.01.2024 № 396728 щодо ПП «Обрій», яке розташоване в АДРЕСА_1 засновником є ОСОБА_2 , державна реєстрація якого проведена 13.04.2007, основний вид діяльності - розведення великої рогатої худоби (а.с. 24-27, 31, 74-77).
Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 06.12.2016 справа № 275/416/16-ц за позовом ОСОБА_1 до членів комітету Спілки громадян-співвласників реорганізованого КСП «Жовтень» ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії членів комітету Спілки (об'єднання) громадян співвласників майна реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства «Жовтень» зобов'язано скликати загальні збори Спілки (об'єднання) громадян співвласників майна реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства «Жовтень» та розглянути заяву ОСОБА_1 про виділення йому майна, в іншій частині позову відмовлено (а.с. 70-73).
Із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ПП «Сузір'я», яке було розташоване в АДРЕСА_1 вбачається, що засновником є ОСОБА_5 (а.с. 78-81).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції вказав, що оцінка наведених доказів у їх сукупності та взаємозв'язку дає підстави лише для висновку про те, що ОСОБА_1 є власником певного майнового паю, однак у справі немає жодних доказів належності саме спірного переліченого нерухомого майна позивачу, а також не надано акту приймання-передачі нерухомого майна. За встановлених у справі обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову через його недоведеність.
Крім того, суд погодився з позицією Брусилівської селищної ради в тій частині, що самостійною підставою для відмови в позові є і те, що остання не є належним відповідачем у даному спорі, адже юридично зацікавленими особами щодо визначення власника частини майна колишнього КСП є інші співвласники та/або підприємство-правонаступник.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (схожі за змістом висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17). Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем.
Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Визначення позивачем у позові складу сторін у справі має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.
Відповідно до вимог статті 51 ЦПК України суд має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
За змістом наведених норм цивільного процесуального права, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє в задоволенні позову.
Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Таким чином, пред'явлення позовних вимог до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії ЖИ-6 № 286753 від 23.09.2019 виданого Брусилівською селищною радою, має право на пайовий фонд майна КСП «Жовтень» реорганізованого в ПП «Оберіг» на загальну суму 554190, 57 грн., що складає 28,82% загальної вартості майна вказаного колективного сільськогосподарського підприємства. Також у вказаному свідоцтві зазначено, що право набуто на підставі договору купівлі-продажу від 21.12.2018. Указаний договір до матеріалів справи не долучено. При цьому, вказане свідоцтво про право власності на майновий пай ОСОБА_1 не містять жодних відміток про належність йому на праві власності будь-якого конкретного майна як індивідуально визначеного об'єкта, а в матеріалах справи немає акту приймання-передавання майна.
Згідно із частиною першою статті 7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» об'єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об'єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об'єднань, учасником яких є підприємство. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.
Відповідно до частин другої та третьої цього Закону пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства.
У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року у справі № 292/1170/17 (провадження № 61-17967св19) вказано, що «оскільки майно колективних сільськогосподарських підприємств належить на праві спільної часткової власності його членам, а тому його співвласники здійснюють свої права за спільною згодою і жоден зі співвласників самостійно або за згодою декількох власників не вправі вирішувати долю спільного майна без згоди всіх співвласників, рішення щодо виділення в натурі частки з майна повинно прийматися на загальних зборах співвласників одностайно.
ОСОБА_1 набув статус власника майнових паїв у 2019 році та доказів дотримання ним процедури оформлення права власності на конкретно визначене спірне майно в установленому порядку не надав, таким чином він є співвласником спірного майна разом з іншими членами реорганізованого КСП «Жовтень».
Зі змісту позовної заяви вбачається та правильно встановлено судом першої інстанції, що фактично спір виник з юридично зацікавленими особами щодо визначення власника частини майна колишнього КСП, якими є інші співвласники та/або підприємство-правонаступник.
Водночас, ОСОБА_1 звернувся із заявленим позовом до відповідача - Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області, не зазначивши обставин, з якими він пов'язує порушення чи не визнання його права відповідачем. Вказівка у позові про те, що він, позивач, має право на пайовий фонд колективного сільськогосподарського підприємства «Жовтень» реорганізованого в ПП «Обрій», яке також реорганізовано/ліквідовано, ніяким чином не спростовує висновку суду першої інстанції щодо неналежності відповідача у цій справі.
Питання про залучення належних співвідповідачів судом не вирішувалося, оскільки таке клопотання позивач не заявляв.
Колегія суддів вважає, що звертаючись із позовом про визнання права власності на майно, його вимоги спрямовані на набуття права власності на конкретне нерухоме майно, що суперечить приписам ст. 392 ЦК України з огляду на відсутність належних доказів на підтвердження права власності ОСОБА_1 саме спірного переліченого нерухомого майна, зокрема акту приймання-передачі нерухомого майна, що призведе до вирішення питання про права інших співвласників паїв рерганізованого КСП «Жовтень».
Виходячи із наведеного, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що позов заявлено до неналежного відповідача, оскільки зі змісту позову вбачається, що позивач у такий спосіб намагається набути у власність майно, яке йому не виділялось в установленому законом порядку, і, при цьому інші співвласники майнового паю чи підприємство-правонаступник, чиїх прав виниклий спір стосується, не залучені до участі у справі як відповідачі, та правильно відмовив у задоволенні позовних вимог.
Доводи в апеляційній скарзі про те, що в правовідносинах, що виникли відсутній механізм проставлення відповідної відмітки про виділення майна в натурі у Свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, а також немає можливості скласти акт-прийому передачі майна, тому є підстави для задоволення позову, є безпідставними, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що майно, право власності на яке позивач просить визнати в судовому порядку, перейшло до нього у відповідності до юридичної процедури оформлення права власності на нерухоме майно в рахунок майнового паю, що було передбачено Порядком розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики від 14.03.2001 №62, який станом на 24.05.2013 втратив чинність.
Разом з тим наказом Міністерства аграрної політики України від 20.05.2008 року № 315 затверджено Рекомендації щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, відповідно до пунктів 2.4, 2.5, 4.4 яких управління майном, що перебуває у спільній частковій власності відповідно до укладеного договору про порядок володіння та користування майном, здійснюється через загальні збори співвласників. Рішення загальних зборів співвласників приймається за згодою не менш як 2/3 співвласників, крім рішень про відчуження майна та виділення в натурі частки з майна, які приймаються одностайно. Договір між співвласниками про виділення в натурі частки з нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції застосував вказаний наказ до спірних правовідносин та дійшов обгрунтованого висновку, власники спільної часткової власності здійснюють свої права за спільною згодою і жоден з співвласників самостійно або за згодою декількох власників не вправі вирішувати долю спільного майна без згоди всіх співвласників. Така згода співвласників майна має бути отримана від всіх співвласників. Рішення щодо виділення в натурі частки з майна має прийматися на загальних зборах співвласників одностайно.
Отже, для вирішення спору у судовому порядку належними відповідачами мають бути інші співвласники спірного майна або підприємство-правонаступник.
Таким чином, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить із того, що у справі, що переглядається, судом надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникли в застосуванні норм матеріального та процесуального законодавства до спірних правовідносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції, про що зазначено у мотивувальній частині цієї постанови.
Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи із наведеного, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено із дотриманням норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 390-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 29 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 07.10.2024.
Головуючий Судді