Справа №519/1256/24
2/519/617/24
07.10.2024 м. Южне
Южний міський суд Одеської області у складі судді Москаленко І.О., за участі секретаря судових засідань Онопрієнко О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до АТ «Одеський припортовий завод» (адреса реєстрації 65481, Одеська область, м. Южне, вул. Заводська, буд. 3),
Учасники справи: Позивач - ОСОБА_1 , представник Відповідача- В. Дорофєєва,
про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, постановив рішення про таке:
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
1.Позивач просить суд стягнути з АТ «Одеський припортовий завод» невиплачену заробітну плату за серпень - листопад 2023 у сумі 31 795, 21 гривень та середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати з 06.03.2024 по дату винесення рішення.
2.Позов мотивований тим, що 02.01.2008 позивач був прийнятий на роботу до АТ "Одеський припортовий завод" згідно наказу №1-к від 02.01.2008. 06.03.2024 Позивач був звільнений за власним бажанням. За період її роботи на підприємстві виникла заборгованість по заробітній платі за серпень - листопад 2024 у сумі 31 795, 21 грн. Станом на дату подання позову, заборгованість не сплачена.
3.19.09.2024 від відповідача до суду надійшов відзив, згідно якого він просить зменшити стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати позивачу на користь АТ «ОПЗ», на 90 %.
4.07.10.2024 відповідач подав клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів сплати заборгованості з заробітної плати у сумі 31 795, 21 грн.
ІІ. Процедура.
5.29.08.2024 до Южного міського суду Одеської області надійшов зазначений позов. Позов був переданий у провадження судді Москаленко І.О. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
6.Ухвалою Южного міського суд Одеської області від 30.08.2024 було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні 04.10.2024 за правилами спрощеного позовного провадження.
ІІІ. Фактичні обставини встановлені Судом
7.02.01.2008 позивач був прийнятий на роботу до АТ "Одеський припортовий завод" згідно наказу №1-к від 02.01.2008.
8.06.03.2024 Позивач був звільнений з роботи за власним бажанням згідно наказу №99-к від 27.02.2024.
9.Згідно довідки АТ "Одеський припортовий завод" №506 від 11.03.2024 заборгованість АТ «Одеський припортовий завод» з виплати заробітної плати становить 36 569,77 грн.
10.Водночас, Позивач просить стягнути невиплачену заробітну плату за серпень - листопад 2024 у сумі 31 795, 21 гривень.
11.Згідно платіжної інструкції №13869 від 07.10.2024 Відповідач сплатив на користь Позивача 31 795, 21 гривень.
12.У день звільнення йому не було виплачено зазначену вище заборгованість, тому він просить стягнути з Відповідача середній заробіток за час затримки виплати заробітної з 06.03.2024 по датувинесення рішення у порядку ст. 117 КЗпП.
ІV. Мотиви, з яких Суд дійшов висновків і закон, яким керувався Суд
13.Статтею 43 Конституції України закріплено право на працю і заробітну плату, а саме визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом.
14.Стаття 55 Конституції України наголошує, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
15.Відповідно дост.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів -представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але нерідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та непізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
16.Частиною 1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
17.Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
18.За затримку розрахунку при звільненні передбачена відповідальність відповідно до ст. 117 КЗпП України, якою визначено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
19.Крім того, у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
20.З викладеного вбачається, що передбачений ч. 1ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені уст. 116 КЗпП України.
21.Оскільки відповідач не довів, що порушення строків виплати заробітної плати сталося внаслідок непереборної сили, то, відповідно, він, як роботодавець, не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.
22.Згідно довідки АТ «ОПЗ» №506 від 11.03.2024 середня місячна заробітна плата Позивача складає 10 805,40 грн.
23.Таким чином, Позивач має право на середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за чотири місяці, тобто з 07.03.2024 року по 07.10.2024, що становить: 10 805,40 грн. х 7 = 75 637,80 грн.
24.Разом з цим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц (провадження №14-623цс18) зроблено правовий висновок про те, що суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
25.Велика Палата Верховного Суду, зокрема, звернула увагу, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця (п. 71, 72). З огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, суд, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України. Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
26.Верховний Суд зазначає, що законодавство України не передбачає обов'язок працівника звернутися до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що вимагає, зокрема ч.3 ст.13 ЦК України, не допускаючи дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
27.Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.
V. Висновки суду.
28.Так, у цій справі:
a. Позивач звернувся з позовом в кінці серпня 2024 року, тобто зі спливом більш ніж шести місяців після звільнення з роботи, яке мало місце 06 березня 2024 року.
b.Відповідно до матеріалів справи та встановлених судом обставин позивач не довів, що звернувся на момент звільнення до відповідача з вимогою про відповідні виплати. Суд встановив, що таке право позивач реалізував лише в кінці серпня 2024, подавши позов. Суд не встановив, що позивач не знав про це його право, зокрема, не був ознайомлений із Колективним договором, або що були інші обставини, які заважали реалізувати зазначене право.
c.Відповідач не заперечував проти права позивача на виплату заробітної плати, тому Позивач мав можливість звернулися до суду раніше.
d.Сума заборгованості з заробітної плати (31 795, 21 грн), є більш ніж у два рази меншою ніж визначена сума середнього заробітку позивача за час затримки її виплати при звільненні (75 637,80 грн).
29.Приймаючи до уваги наведене та встановлені обставини справи, суд вважає за доцільне зменшити розмір відшкодування, яке підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за несвоєчасне проведення з ним остаточного розрахунку, що сприятиме досягненню справедливого балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах і не призведе до явно нерозумних і несправедливих наслідків.
30.Виходячи із принципів справедливості та співмірності, враховуючи, що розмір заборгованості по заробітній платі позивача становив 31 795, 21 грн, за затримку виплати якої відповідач несе відповідальність згідно зі статтею 117 КЗпП України, та яка наразі повністю погашена, суд вважає за необхідне визначити до стягнення на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 9000 грн. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було б передбачити.
31.Що стосується вимоги про стягнення заробітної плати, яка на момент розгляду справи вже виплачена, то відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 265 ЦПК суд відмовляє у її задоволенні через фактичну сплату заборгованості.
VІ. Розподіл судових витрат.
32.Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується сторонами заборгованість по заробітній платі погашена після звернення позивача до суду із даним позовом.
33.За змістом ч.ч. 1, 9 та 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
34.Враховуючи те, що спір виник в наслідок неправомірних дій відповідача, які виразилися в порушенні строків виплати заробітної плати, то судові витрати в цій частині позову слід покласти на відповідача.
35.Отже, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн. за вимогу про стягнення невиплаченої заробітної плати та на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати.
36.Керуючись статтями 3, 12, 81, 259, 265, 268 ЦПК України, суд
1.Позов ОСОБА_1 до АТ «Одеський припортовий завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, задовольнити частково.
2.Стягнути з АТ «Одеський припортовий завод» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати звільненому працівнику в розмірі 9000 (дев'ять тисяч) грн 00 коп. з наступним відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов'язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.
3.Стягнути з АТ «Одеський припортовий завод» на користь ОСОБА_1 понесені по справі судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
4.Стягнути з АТ «Одеський припортовий завод» в дохід держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
5.В іншій частині позовних вимог відмовити.
6.Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.
7.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
8.Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
9.Відповідач АТ «Одеський припортовий завод», місцезнаходження за адресою: 65001, Одеська обл., м. Южне, вул. Заводська, буд. 3, код ЄДРПОУ 00206539.
Суддя Южного міського суду
Одеської області І.О. Москаленко