Справа № 517/1046/24
Провадження № 2-о/517/20/2024
04 жовтня 2024 рокусмт. Захарівка
Фрунзівський районний суд Одеської області: головуючого судді Гончар І.В., при секретарі Заболотній Л.В., з участю представника заявника - Корой І.Д. ,
розглянувши цивільну справу за заявою представника ОСОБА_2 - адвоката Корой Івана Дмитровича, заінтересована особа: Захарівська селища рада Роздільнянського району Одеської області, про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менше, як п'ять років до часу відкриття спадщини,
В С Т А Н О В И В: Представник заявника - адвокат Корой І.Д. звернувся до суду з заявою, заінтересована особа: Захарівська селища рада Роздільнянського району Одеської області, про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менше, як п'ять років до часу відкриття спадщини. Свої вимоги обґрунтовує тим, що у власності ОСОБА_3 перебувала 1/2 житлового будинку по АДРЕСА_1 . Інша 1/2 цього будинку належала сестрі ОСОБА_3 і бабі по батьку заявника ОСОБА_4 . Відповідно до свідоцтва про народження заявника, виданого на підставі запису за № 5 складеного 16 січня 1967 року Фрунзівським райбюро ЗАГС Одеської області, він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Фрунзівка Одеської області і його батьками були ОСОБА_5 і ОСОБА_6 . Батько заявника ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 і його батьками були ОСОБА_7 і ОСОБА_4 . Відповідно до заповіту, ОСОБА_3 заповідала заявнику вказану вище 1/2 житлового будинку. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебувала у шлюбі з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .. У спільній сумісній власності цього подружжя перебувала квартира АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло. ІНФОРМАЦІЯ_5 в смт. Фрунзівка Фрунзівського району Одеської області померла ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належну їй 1/2 житлового будинку, щодо якої вона залишила заповіт, та частку у спільній сумісній власності на квартиру, щодо якої вона заповіт не залишала. Щодо спадкування заявником за заповітом ОСОБА_3 1/2 житлового будинку, то право на обов'язкову частку у цьому спадковому майні мав ОСОБА_8 , як непрацездатний за віком вдівець. Щодо спадкування частки ОСОБА_3 у праві спільної сумісної власності на квартиру, то заповіт щодо неї був відсутній, а із спадкоємців за законом першої черги був тільки її чоловік ОСОБА_8 , який вважався таким, що прийняв її спадщину і вона стала належати йому з часу відкриття спадщини, оскільки він постійного проживав зі своєю померлою дружиною у вказаній квартирі і був разом з нею там зареєстрований, що підтверджено довідкою № 336 від 25.03.2024 року заінтересованої особи. ІНФОРМАЦІЯ_6 в смт. Фрунзівка Фрунзівського району Одеської області помер ОСОБА_8 . Після його смерті відкрилася спадщина на належну йому обов'язкову частку в 1/2 житлового будинку ОСОБА_3 та успадкованої ним після неї частки у спільній сумісній власності на квартиру, щодо яких ОСОБА_8 свої спадкові права на це майно за життя документально не оформив, як і на належну особисто йому частку у праві власності на квартиру. Заповітом, ОСОБА_8 заповідав все своє майно ОСОБА_9 , що народжена ІНФОРМАЦІЯ_7 . ОСОБА_9 , як спадкоємець ОСОБА_8 за заповітом, його спадщину не приймала, оскільки не проживала постійно з ним на час відкриття спадщини, а також не подавала нотаріусу заяву про прийняття його спадщини. У тітки батька заявника ОСОБА_3 не було власних дітей і внуків і вона за згоди батьків заявника взяла його до своєї сім'ї з ОСОБА_8 на постійне проживання та виховання у трирічному віці і він фактично, без офіційної прописки та реєстрації, постійно проживав з ними однією сім'єю з 1970 року до дня їхньої смерті. У вказаний час заявник, ОСОБА_3 і ОСОБА_8 вели спільне господарство (витрати та бюджет) та були пов'язані спільним побутом (харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла). Заявник здійснював догляд за ОСОБА_3 і ОСОБА_8 та поховав їх після смерті. Вказані факт постійного проживання заявника з ОСОБА_3 на час відкриття її спадщини та факт проживання заявника разом із ОСОБА_8 однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття його спадщини необхідно встановити у судовому порядку, оскільки законом не визначено іншого порядку його встановлення та від нього залежить виникнення у заявника права на спадкування за заповітом ОСОБА_3 та спадкування за законом майна ОСОБА_8 .. В судове засідання заявник не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Представник заявника в судовому засіданні просив заявлені вимоги задовольнити частково, а саме залишити без розгляду заявлені вимоги в частині встановлення факту того, що ОСОБА_2 постійно проживав однією сім'єю разом з ОСОБА_8 до дня його смерті. Також 02.10.2024 року від представника заявника надійшла заява про залишення заяви без розгляду в частині вимог. Представник Захарівської селищої ради Роздільнянського району Одеської області в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, заявлені вимоги визнає в повному обсязі. За нормою ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. У відповідності до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України). Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України). Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частин 5,6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню зі слідуючих підстав. Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист. Норми ст. 4 ЦПК розкривають зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав. Визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Положеннями ст. 5 ЦПК встановленні способи захисту, які застосовуються судом. Так, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. Судом встановлено, що у власності ОСОБА_3 перебувала 1/2 житлового будинку по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 09.12.1992 року за реєстром № 1113 Фрунзівської державної нотаріальної контори Одеської області. На підставі вказаного свідоцтва 1/2 цього будинку була зареєстрована за ОСОБА_3 . Котовським МБТІ Одеської області 15.12.1992 року і записане в реєстрову книгу під №5 стор. 193, р. № 693. Інша 1/2 цього будинку належала сестрі ОСОБА_3 і бабі по батьку заявника ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності виданого 10.04.1966 року виконавчим комітетом Фрунзівської селищної ради Фрунзівського району Одеської області на підставі власного рішення № 3 від 02.02.1965 року, зареєстрованого Білгород-Дністровським БТІ у книзі № 5 реєстр № 693. Відповідно до свідоцтва про народження заявника, виданого на підставі запису за № 5 складеного 16 січня 1967 року Фрунзівським райбюро ЗАГС Одеської області, він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Фрунзівка Одеської області і його батьками були ОСОБА_5 і ОСОБА_6 . Батько заявника ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 і його батьками були ОСОБА_7 і ОСОБА_4 . Відповідно до заповіту, посвідченого 30.06.1998 року за реєстром № 800 Фрунзівської державної нотаріальної контори Одеської області, ОСОБА_3 заповідала заявнику вказану вище 1/2житлового будинку. Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу, виданого на підставі запису за № 39 складеного 07 червня 1989 року відділом ЗАГС Фрунзівського райвиконкому Одеської області ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебувала у шлюбі з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .. На підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 12 травня 1999 року приватизаційною комісією Фрунзівської селищної ради Фрунзівського району Одеської області на підставі власного розпорядження від 12 травня 1999 року № 413 у спільній сумісній власності цього подружжя перебувала квартира АДРЕСА_2 . Вказане право власності було зареєстроване 27.03.2008 року за номером запису 1165 в книзі 9 державного комунального підприємства «Фрунзівське бюро технічної інвентаризації» та за реєстраційним номером 22676952 у Реєстрі права власності на нерухоме майно. Згідно свідоцтва про смерть, виданого на підставі актового запису за № 111 складеного 24 жовтня 2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Фрунзівського районного управління юстиції Одеської області, ІНФОРМАЦІЯ_5 в смт. Фрунзівка Фрунзівського району Одеської області померла ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належну їй 1/2 житлового будинку, щодо якої вона залишила заповіт, та частку у спільній сумісній власності на квартиру, щодо якої вона заповіт не залишала. Положеннями чинного на час відкриття спадщини ОСОБА_3 . Цивільного кодексу України було встановлено наступне: право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (ст. 1223); малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка) (ч. 1 ст. 1241); у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261); у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері, (ст. 1262); у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця, (ст. 1263); у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (ст. 1264); спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.ч. 1, 3, 5 ст. 1268); спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269). За розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації від 21.05.2016 року № 303/А-2016 «Про перейменування об'єктів топоніміки у населених пунктах Одеської області», у селищі Фрунзівка Фрунзівського району вулиця Леніна була перейменована у вулицю Центральну . Відповідно до п. 12 ч. 1 постанови Верховної Ради України «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» від 10 травня 2016 року № 1377-VІІІ, в Одеській області перейменовано Фрунзівський район на Захарівський район; селище міського типу Фрунзівка Фрунзівського району на селище міського типу Захарівка. Відповідно до п. 15 ч. 1 і п. 15 ч. 3 постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року № 807-ІХ, утворено в Одеській області Роздільнянський район (з адміністративним центром у місті Роздільна) у складі територій, зокрема Затишанської і Захарівської селищних територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України, а також ліквідовано, зокрема, і Захарівський район. Заявник щодо отримання свідоцтва про право на спадщину за описаним вище заповітом ОСОБА_3 звертався до Захарівської державної нотаріальної контори Одеської області, проте листом від 03.07.2024 року № 420/01-14 Романової І.С. , державного нотаріуса цієї контори, йому було повідомлено про неможливість видачі йому вказаного свідоцтва, оскільки відсутні документи, що підтверджують факт постійного проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_8 . У заявника наявні підстави для його віднесення до особи, яка прийняла спадщину ОСОБА_3 за фактом постійного проживання з нею на час відкриття спадщини. За визначенням частини 2 і 4 статті 3 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Згідно положень частини 2 статті 64 Житлового кодексу УРСР до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. У тітки батька заявника ОСОБА_3 не було власних дітей і внуків і вона за згоди батьків заявника взяла його до своєї сім'ї з ОСОБА_8 на постійне проживання та виховання у трирічному віці і він фактично, без офіційної прописки та реєстрації, постійно проживав з ними однією сім'єю з 1970 року до дня їхньої смерті. Заявник здійснював догляд за ОСОБА_3 і ОСОБА_8 та поховав їх після смерті. Вказані обставини підтверджені довідкою № 797 від 15.04.2024 року заінтересованої особи виданою на підставі акту щодо фактичного проживання осіб від 10.04.2024 року, складеного і підписаного депутатом Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Демяновою Валентиною Миколаївною з участю жителів смт. Захарівка ОСОБА_12 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_13 ( АДРЕСА_4 , ОСОБА_14 (АДРЕСА_5 ), які особисто знали ОСОБА_3 і ОСОБА_8 та яким ці обставини особисто відомі, а їхні підписи на акті посвідчені секретарем виконкому заінтересованої особи С.А.Петренко . Відповідно до ст. 1217 ЦК спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно ст. 1 Закону України «Про Всеукраїнський перепис населення» гоподарство - сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому - приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти. Ці особи можуть перебувати у родинних стосунках або стосунках свояцтва, не перебувати у будь-яких з цих стосунків, або бути і в тих, і в інших стосунках. Домогосподарство може складатися з однієї особи. Згідно ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1 ст. 1269 ЦК України). Із роз'яснень, викладених у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995 року, вбачається, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року до спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо. Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на тримання житла, його ремонті тощо. Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Корой І.Д. слід задовольнити в частині, що він постійно проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_3 на дань її смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_5 , іншу частину позовних вимог залишити без розгляду. Керуючись ч. ч. 3, 4 ст. 200, ч. 4 ст. 206, ч.2 ст. 315, ст.ст. 317-319 ЦПК України, ч. 3 ст. 1268 та ст. 1270 ЦК України, суд -
Позовну заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Корой Івана Дмитровича, заінтересована особа: Захарівська селища рада Роздільнянського району Одеської області, про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менше, як п'ять років до часу відкриття спадщини - задовольнити частково. Встановити факт того, що ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , постійно проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_3 на дань її смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_5 . Іншу частину позовних вимог залишити без розгляду. Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст рішення складено 07 жовтня 2024 року.
Суддя: Ірина ГОНЧАР