Тарутинський районний суд Одеської області
Справа № 514/1681/24
Провадження по справі № 3/514/1185/24
07 жовтня 2024 року смт Тарутине
Суддя Тарутинського районного суду Одеської області Тончева Н.М., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_1 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Бендери Республіки Молдова, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, не працюючого, до адміністративної відповідальності не притягувався, не судимого,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУпАП,
З відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_1 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 на розгляд до Тарутинського районного суду Одеської області надійшли матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 185-10 КУпАП.
Зазначені матеріали відповідно до розділів ІІ, ІІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року №814 були зареєстровані в АСДС та розподілені судді Тарутинського районного суду Одеської області Тончевій Н.М..
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №330856 від 03 жовтня 2024 року вбачається, що 03 жовтня 2024 року о 19 годині 00 хвилин на території блокпосту «Тарутине», перебуваючи в прикордонній смузі, ОСОБА_1 відмовився від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог прикордонного наряду про вихід з автомобіля для складання адміністративно процесуальних документів, так як у нього не було військовооблікових документів, поводив себе зухвало та агресивно, що свідчить про явну зневагу до військовослужбовця ДПСУ під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена за ч. 1 ст. 185-10 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину не визнав. Пояснив, що дійсно він 03 жовтня 2024 року на автомобілі проїжджав через блокпост «Тарутине», на вимогу прикордонника пред'явив документи, що посвідчують особу. Після чого в нього стали вимагати пред'явити військовооблікові документи, на що він відповів, що в нього їх немає. Потім співробітники прикордонної служби почали в грубій формі вимагати, щоб він вийшов з машини, на що він відмовився, оскільки злякався їх агресії.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, згідно ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Діяння, у вчиненні якого звинувачується ОСОБА_1 , кваліфіковано за ч.1 ст.185-10 КУпАП як злісна непокора законному розпорядженню чи вимозі працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону.
Об'єктивними ознаками складу зазначеного адміністративного правопорушення полягає у вчиненні такого діяння: відкритої відмови виконати законне розпорядження чи вимогу, військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні або члена громадського формування: а охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України а так само іншого умисного невиконання зазначених розпоряджень та вимог.
Злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок (абзац другий пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 червня 1992 року N 8 «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів»).
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2011 №10-рп/2011 надав тлумачення визначенню непокори: «Слово "непокора" означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги."»
Розпорядження та вимоги, які зазначені у диспозиції статті мають бути саме законними, тобто походити від правомочних осіб та знаходитися у межах їхньої компетенції. Права органів, підрозділів, військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України викладено у ст. 20 Закону України «Про Державну, прикордонну службу України».
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Зокрема, пунктом 19 статті 20 Закону України «Про державну прикордонну службу», встановлено, що органам, підрозділам, військовослужбовцям, а також працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов'язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань надається право здійснювати автоматизований обмін інформацією про транспортні засоби, що перетнули державний кордон України, з територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України. Зупиняти та оглядати в межах прикордонної смуги, контрольованих прикордонних районів самостійно, а за їх межами - разом з відповідними підрозділами Національної поліції транспортні засоби, а також перевіряти документи, що посвідчують особу водія та пасажирів, наявність поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), а також здійснювати контроль за сплатою сум накладених стягнень за вчинені адміністративні правопорушення, розгляд справ про які законом віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України. При цьому вантаж, який перевозиться транспортними засобами під митним контролем, підлягає такому оглядові тільки разом з митними органами.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 до матеріалів справи долучено наступні докази:
протокол про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №330856 від 03 жовтня 2024 року, з якого вбачається, 03 жовтня 2024 року о 19 годині 00 хвилин на території блокпосту «Тарутине», перебуваючи в прикордонній смузі, ОСОБА_1 відмовився від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог прикордонного наряду про вихід з автомобіля для складання адміністративно процесуальних документів, так як у нього не було військовооблікових документів, поводив себе зухвало та агресивно, що свідчить про явну зневагу до військовослужбовця ДПСУ під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону;
рапорт інспектора вищої категорії - начальника 4 групи інспекторів прикордонної служби (дозиметрист) впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » майстер-сержанта ОСОБА_2 від 04 жовтня 2024 року з якого вбачається, що 03 жовтня 2024 року о 19 годині 00 хвилин на території блокпосту «Тарутине», в прикордонній смузі було виявлено ОСОБА_1 відмовився від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог прикордонного наряду про вихід з автомобіля для складання адміністративно процесуальних документів, поводив себе зухвало та агресивно, що свідчить про явну зневагу до військовослужбовця ДПСУ під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону.
Однак, протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечними доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 липня 2020 року справа № 177/525/17(2-а/177/23/17), адміністративне провадження № К/9901/34580/18 вказав на те, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно ст. 251 ч.2 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ст.129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Враховуючи, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість (більш кримінальна), а тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.
Отже в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Тож, матеріали справи про адміністративне правопорушення мають містити належні та допустимі докази надання саме законного розпорядження чи вимоги та факту злісної непокори, вчиненої на такі розпорядження чи вимоги.
Вимога прикордонника до громадянина вийти з автомобіля для складання адміністративно процесуальних документів, так як у нього не було військовооблікових документів, на думку суду, не є складовою частиною об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого за ст. 185-10 КУпАП, оскільки прямо не передбачена ст. 20 Закону України «Про державну прикордонну службу».
Також, матеріали адміністративної справи, крім протоколу про адміністративне правопорушення не містять будь-яких інших доказів, як то показів свідків, фото- відео фіксації, тощо, які свідчили б про наявність саме законного розпорядження чи вимоги та факту злісної непокори, вчиненої на такі розпорядження чи вимоги, що не дає змоги встановити обставини справи та належним чином виконати вимоги ст. 280 КУпАП.
Тож, з урахуванням наведеного, можна зробити висновок, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-10 КУпАП через недоведеність обставин і відсутність належних і достатніх доказів для набуття беззаперечного висновку.
Більш того, жодних доказів на підтвердження порушення ОСОБА_1 саме ст. 20 ЗУ "Про Державну прикордонну службу України" суду не надано.
Оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до висновку що в судовому засіданні не знайшло підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУПАП, оскільки не надано допустимих та належних доказів його вини в скоєнні адміністративного правопорушення.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи зазначені обставини, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, вважаю за необхідне адміністративну справу відносно ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.185-10 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 245, 280, 283, 284 КУпАП, суддя
Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 провадженням закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів до Одеського апеляційного суду з дня її проголошення.
Суддя Н.М. Тончева