Справа № 513/1041/24
Провадження № 2-а/513/17/24
Саратський районний суд Одеської області
02 жовтня 2024 року Саратський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Миргород В.С.,
при секретарі судового засідання Аркуші І.О.,
за участі представника позивача - адвоката Кожокар Т.Я.,
представника відповідача Полянського О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу №513/1041/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі тимчасово виконуючого обов'язки начальника підполковника ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, суд, -
02 вересня 2024 року до суду надійшов зазначений адміністративний позов, в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову № 1254/2910 від 21 серпня 2024 року про притягнення його до адміністративної справи за ч.3 ст.210-1 КУпАП. В обґрунтування вимог позивач посилається на таке.
20 серпня 2024 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області, з метою з'ясування питання оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Підставою для відстрочки є п.3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у редакції від 18 травня 2024 року (наявність на утриманні трьох дітей віком до 18 років).
Відповідальною особою військкомату позивачу повідомлено про порушення законодавства про мобілізацію, а саме не уточнення ним облікових даних в період з 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року. Того ж дня головним спеціалістом відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 складено щодо позивача протокол про адміністративне правопорушення № 1254/199 за ч.3 ст.210-1 КУпАП. Позивача повідомлено, що справа про адміністративне правопорушення щодо нього буде розглядатися наступного дня 21 серпня 2024 року в м. Білгород-Дністровський у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 та його явка є не обов'язковою. Останній під диктовку уповноваженої особи написав у протоколі про адміністративне правопорушення про згоду із його змістом та просив справу розглядати за його відсутності. Повістка (сповіщення) про день, час та місце розгляду справи позивачу не вручалася.
23 серпня 2024 року йому зателефонували з ІНФОРМАЦІЯ_2 та повідомили про необхідність приїхати для отримання копії постанови про накладення адміністративного стягнення за ч.3 ст.210-1 КУпАП. Позивач не мав можливості прибути того ж дня до відділу.
28 серпня 2024 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 йому було вручено копію постанови у справі про адміністративне правопорушення № 1254/2910 від 21 серпня 2024 року, винесену тимчасово виконуючого обов'язки начальника підполковника ОСОБА_2 , про накладення адміністративного стягнення у розмірі 17 000 грн. Датою вручення постанови було зазначено 23 серпня 2024 року. Зауваження приводу отримання копії постанови були залишені поза увагою та не надали можливість виправити дату отримання на 28 серпня 2024 року.
Позивач вважає, що протокол про адміністративне правопорушення від 20 серпня 2024 року та постанова про накладення адміністративного стягнення від 21 серпня 2024 року є незаконними, оскільки формулювання обвинувачення не містить об'єктивних даних про перебування позивача на військовому обліку, у зв'язку з чим він був зобов'язаний протягом 60 днів з 18 травня 2024 року уточними облікові дані.
Також, у порушення Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення за ст. ст. 210, 210-1, 211 КУпАП , затвердженої Наказом Міністерства оборони України № 3 від 01 січня 2024 року, протокол не містить даних про день, час та місце вчинення правопорушення.
Крім того, до протоколу не додано доказів неможливості отримання відповідачем даних військовозобов'язаного шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно- комунікаційними системами , реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, згідно з приміткою до ст. 210 КУпАП.
Також, отримавши матеріали справи про адміністративне правопорушення, відповідач, в порушення зазначеної Інструкції не надіслав позивачу повідомлення про день, час та місце розгляду справи, а розглянув справу у день отримання матеріалів.
Також при винесенні постанови відповідач вийшов за межі пред'явленого обвинувачення, викладеного у протоколі про адміністративне правопорушення №1254/199, змінивши формулювання обвинувачення та встановивши нові обставини, зокрема, про порушення позивачем ч.11 ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», п.п.8 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року, Додаток 2.
На думку позивача, безпідставними є посилання відповідача у постанові про накладення адміністративного стягнення на погодження позивача із змістом протоколу від 20 серпня 2024 року № 1254/199 щодо несвоєчасного особистого неповідомлення ІНФОРМАЦІЯ_3 про зміну облікових даних, у протоколі взагалі не зазначено про неповідомлення змін до облікових даних.
За такого, позивач вважає, що відповідач при прийнятті рішення про накладення адміністративного стягнення не дотримався процедури притягнення особи до адміністративної відповідності. Доказів, які свідчили б про наявність вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення постанова не містить. Постанова про накладення адміністративного стягнення була вручена позивачу без розділу, де зазначені відомості про дату отримання ним її копії.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 вересня 2024 року справу передано до розгляду у провадження судді Миргород В.С.
Ухвалою суду від 03 вересня 2024 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи; відповідачу роз'яснено право на подання відзиву за адміністративний позов; витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 матеріали, на підставі яких було прийнято постанову № 1254/2910 від 21 серпня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
19 вересня 2024 року від представника відповідача ОСОБА_4 до суду надійшов відзив, у якому останній просив відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що відповідно до ст. 65 Конституції України Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Відповідно до п. 20 ст. 109 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України. У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшим продовження такого строку, який діє по теперішній час; оголошено загальну мобілізацію на території України. Частиною 3 ст.1 Закону України «Про військовий облік і військову службу» визначено, що військовий облік включає, зокрема, дотримання правил військового обліку. Відповідно до абз.5 ч.10 ст.1 цього Закону громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено ряд обов'язків громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, зокрема, відповідно до абз. 6 ч.3 ст.22 Закону військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності Президента України про оголошення мобілізації зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. Так, позивач перебуває на військовому обліку у 1 відділі ІНФОРМАЦІЯ_3 (Сарата) з 20 серпня 2024 року, військово-облікова спеціальність 738 256А, ІІ категорії рядового, сержантського та старшинського складу, військове звання - солдат, користується правом на відстрочку до 09 листопада 2024 року. Частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав законної сили 18 травня 2024 року, встановлено зокрема, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. Тобто, законодавчим органом влади встановлено чіткий строк для надання можливості щодо виконання громадянами свого конституційного обов'язку - уточнення облікових даних у період з 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року. Проте, позивач у позові посилається на несвоєчасність повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення та відсутність доказів його вини. Вказані твердження позивача спростовуються протоколом про адміністративне правопорушення, який був складений у присутності ОСОБА_1 , останнього було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також про дату, час та місце розгляду протоколу. Крім того, у протоколі містяться письмові пояснення правопорушника, в яких він просить протокол розглядати у його відсутність, зі змістом протоколу останній погодився, другий примірник протоколу отримав під особистий підпис. Копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 отримав 23 серпня 2024 року особисто, про що свідчить його підпис. Обов'язок неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей закріплений у ст. 68 Конституції України; незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. При цьому, держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста неможливо отримати інформацію шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Тобто, сукупність зазначених доказів повністю спростовують доводи позивача про відсутність доказів його вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, яке ставиться йому у провину. За такого, ОСОБА_1 своєю бездіяльністю ухилився від чинення дій щодо уточнення своїх персональних даних, що є його обов'язком відповідно до вимог законодавства України (вх. № 6446/2-Вх 19.09.2024).
30 вересня 2024 року представник позивача подано відповідь на відзив, яка є аналогічною обґрунтуванням заявлених вимог в адміністративному позові.
У судовому засіданні представник позивача адвокат Т.Я.Кожокар позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позові та просила їх задовольнити. Зазначила, що у постанові допущено суттєву помилку, яка стосується кваліфікації дій ОСОБА_5 , а саме зазначено у резолютивній частині постанови ч.3 ст.210 КУпАП, а у мотивувальній ч.3 ст.210-1 КУпАП, що впливає на кваліфікацію дій та доведеність провини ОСОБА_5 , оскільки у справах про адміністративні правопорушення поширюється кримінально правовий аспект, а тому особа, щодо якої розглядається справа додатково користуються гарантіями. Окрім цього відповідно до діючого законодавства особа повинна бути попереджена про розгляд справи за три дні, натомість ОСОБА_6 попереджений за один день, що суперечить діючому законодавству та порушує його право у тому числі і на захист. Оскаржувану постанову позивач отримав 28.08.2024 року, звернувся до суду 02.09.2024 року тобто в межах строку на оскарження.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на адміністративний позов.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).
За ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
З урахуванням викладеного, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення) повинне бути належним чином зафіксоване.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст.ст.73,74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19 вказала, що визначений статтею 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.ч. 2, 3 ст. 90 КАС України).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є військовозобов'язаним та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області, з 20.08.2024 року (23.08.2024 року внесені відомості до Облікової карти), військово-облікова спеціальність 738 256А, ІІ категорії рядового, сержантського та старшинського складу, військове звання - солдат, користується правом на відстрочку до 09 листопада 2024 року, про що свідчить облікова картка до військового квитка. До 27.03.2013 року перебував на обліку ІНФОРМАЦІЯ_5
20 серпня 2024 року щодо ОСОБА_1 . головним спеціалістом відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення №1254/199 за ч.3 ст.210-1 КУпАП, за суттю правопорушення: Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав законної сили 18 травня 2024 року, в ст. 1 Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності). Останнім днем, в якій військовозобов'язаний ОСОБА_1 повинен був уточнити облікові та персональні дані є 16 липня 2024 року. Поважних причин не уточнення у встановлений Законом строк облікових та персональних даних ОСОБА_1 не вказав. Тобто, у будь-якій із передбачених способів, у встановлений законом строк 60 днів, в період з 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року включно, безпідставно не уточнив облікові та персональні дані, чим порушив вимоги чинного законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення особа повідомляється не пізніше як за три доби до дати розгляду справи. У процесі розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право користуватися правами передбаченими статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення Кодексу України про адміністративні правопорушення містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі №676/752/17, від 21.03.2019 року у справі №489/1004/17, від 30.01.2020 року у справі №308/12552/16-а та у справі №482/9/17 та від 06.02.2020 року у справі №205/7145/16-а.
Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.
Наслідком цього є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі №522/20755/16-а, від 30.09.2019 року у справі №591/2794/17, від 06.02.2020 року у справі №05/7145/16-а, від 21.05.2020 року у справі №286/4145/15-а, від 3103.2021 року у справі №676/752/17 та від 25.05.2022 року у справі №465/5145/16-а.
Судом установлено, що ОСОБА_6 було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, не позбавлено останнього прав, гарантованих Конституцією України та ст.268 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення був складений у присутності ОСОБА_1 , останнього було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також про дату, час та місце розгляду протоколу. Крім того, у протоколі містяться письмові пояснення правопорушника, в яких він просить протокол розглядати у його відсутність, зі змістом протоколу останній погодився, другий примірник протоколу отримав під особистий підпис. Будь яких клопотань, пов'язаних з розглядом справи не заявляв.
21 серпня 2024 року тимчасово виконуючим обов'язки начальника підполковника ОСОБА_2 винесено постанову № 1254/2910, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. Відповідно до змісту оскаржуваної постанови, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав законної сили18 травня 2024 року, в ст. 1 Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності). Останнім днем, в якій військовозобов'язаний ОСОБА_1 повинен був уточнити облікові та персональні дані є 16 липня 2024 року. Поважних причин неуточнення у встановлений Законом строк облікових та персональних даних ОСОБА_1 не вказав. Тобто, у будь-якій із передбачених способів, у встановлений законом строк 60 днів, в період з 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року включно, безпідставно не уточнив облікові та персональні дані, чим порушив вимоги чинного законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію та допустив правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Документів про поважність причин щодо несвоєчасного повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_6 не надав. ОСОБА_1 погодився із змістом протоколу від 20 серпня 2024 року №1254/199 та надав пояснення, що несвоєчасно особисто не повідомив ІНФОРМАЦІЯ_6 про зміну облікових даних. Військовозобов'язаний ОСОБА_1 подав клопотання про розгляд адміністративної справи без його участі.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту. Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Отже, враховуючи вимоги зазначеного абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» всі військовозобов'язані, окрім тих що відносяться до абз. 2-6, зобов'язані протягом 60 днів уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Частиною 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, окрім іншого: - уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (абзац 2); - виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством (абзац 6).
Частина 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» викладена в редакції Закону № 3633-IX від 11.04.2024, який набув чинності 18 травня 2024 року.
Відповідно до ч. 11 ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління, військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності визначений Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 (далі - Порядок), який набрав чинності 05.01.2023.
Відповідно до п.4 Порядку завданнями військового обліку є, зокрема, своєчасне оформлення військово-облікових документів призовників, військовозобов'язаних та резервістів; забезпечення контролю за станом військового обліку в державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях; забезпечення контролю за дотриманням призовниками, військовозобов'язаними та резервістами правил військового обліку; забезпечення громадян України інформацією щодо виконання ними військового обов'язку.
Згідно з пп. 10 п. 1 Додатку 2 до Порядку "Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів" призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні звіряти не рідше одного разу на п'ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів.
18 травня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11.04.2024. Цим Законом положення ч.10 ст.1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" викладено в новій редакції, згідно якої, зокрема встановлено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Пунктом 23 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначено обов'язок призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, особисто у семиденний строк з дня внесення змін до персональних даних прибувають із паспортом громадянина України та військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу, який організовує та веде військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, для взяття їх на військовий облік, зняття з військового обліку або внесення змін до їх облікових даних.
Згідно зі ст. 42 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та пункту 19 Порядку №1487 громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов'язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.
Тобто у відповідності до частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які перебувають на військовому обліку також зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Абзацом 4 пункту 1 частини 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» встановлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані:
у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності);
у разі перебування за кордоном - шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону, які зазначені на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Отже вищезазначені норми законодавства передбачають три шляхи, яким громадяни України, які перебувають на території України та які перебувають на військовому обліку повинні були уточнити свої персональні дані з 17 травня 2024 року по 16 липня 2024 року (включно), а саме:
- через центр надання адміністративних послуг;
- через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста;
- у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
19 травня 2024 набрав чинності Закон України №3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким ст.210 КУпАП доповнено частиною третьою, а саме: щодо порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до статті 1 Закону України № 389-VІІІ від 12 травня 2015 року «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, що затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України введений воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався, і продовжує свою дію на час вчинення розгляду справи.
Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.
Виходячи із вищевикладеного вбачається, що починаючи з 24 лютого 2022 року і до теперішнього часу в Україні діє режим воєнного стану, який є особливим періодом.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за не уточнення своїх облікових та інших персональних даних протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-ІХ від 11.04.2024 року.
Судом не встановлено порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Позивач посилається також на той факт, що «Оберіг» взаємодіє з іншими реєстрами: реєстр Державної податкової служби, реєстр Мін'юсту, реєстр Державної реєстрації актів цивільного стану, реєстр Державної судової адміністрації, реєстр Державної прикордонної служби та реєстр Міністерства освіти і наук.
Приміткою у статті 210 КУпАП визначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Однак, примітка до статті 210 КУпАП не може бути застосовано в даному випадку, оскільки чинне законодавство зобов'язувало саме позивача вчинити певні дії, і уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто у один із визначених способів, відтак держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів може перевірити чи уточнив військовозобов'язаний свої персональні дані, але обов'язок такого уточнення покладається на військовозобов'язаного, яким є позивач.
При цьому суд звертає увагу, що жодна з вищезазначених баз даних не містить інформації про фактичне місце проживання позивача, номери його засобів зв'язку, а також адреси електронної пошти.
Позивач, проігнорувавши виконання обов'язку, покладеного на нього згідно вищезазначених правових норм, жодним із визначених способів уточнення своїх персональних даних не скористався, порушив правила військового обліку і вчинив порушення законодавства про військовий обов'язок і військову службу.
Відтак, постановляючи оскаржувану постанову, відповідач діяв правомірно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а оскаржувана постанова є обґрунтована, тобто прийнята з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
З огляду на вищевикладене, факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, доводиться наявними у матеріалах справи доказами.
Таким чином, на переконання суду, докази подані представником відповідача є належними та допустимими в розумінні положень ст. 251 КУпАП.
Піддавати вказані докази сумніву у суду немає підстав, оскільки вони повністю узгоджуються між собою та відтворюють фактичні обставини цієї справи.
Отже, сукупність вищенаведених доказів повністю спростовують доводи позивача про відсутність доказів його вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, яке ставиться йому у провину.
Невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненому правопорушенні суд розцінює як спосіб уникнення ним адміністративної відповідальності при накладенні адміністративного стягнення.
Суд звертає увагу на те, що допущена помилка у резолютивній частині постанови ( ч.3 ст.210 КУпАП, замість ч.3 ст.210-1 КУпАП) є технічною опискою. При цьому окремі недоліки оформлення постанови у справі про адміністративні правопорушення не можуть розглядатись як підстава для її скасування, адже зі змісту оскаржуваної постанови вбачається суть порушення, а також наявні усі обов'язкові відомості. Помилка допущена відповідачем носить лише формальний характер, не спростовує доведеність вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення та не може бути самостійною достатньою підставою для скасування постанови.
Суд наголошує, що відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі № 640/11468/20, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі № 400/1510/19, від 5 липня 2022 року у справі № 522/3740/20, від 27 вересня 2022 року у справі № 320/1510/20, від 3 жовтня 2022 року у справі № 400/1510/19, від 1 листопада 2022 року у справі № 640/6452/19 та від 18 січня 2023 року у справі №500/26/22.
Крім того Верховний Суд у постанові від 16 березня 2023 року по справі №400/4409/21 зазначив, що визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, яке спрямоване на захист суспільних інтересів, внаслідок застосування судами надмірного формалізму може призвести до таких наслідків, як, зокрема нанесення суттєвої шкоди суспільним інтересам або уникнення правопорушником обов'язку виконувати або дотримуватися законодавства.
Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, на підставі оцінених доказів, суд дійшов висновку, що стороною відповідача, в силу положень ч. 2 ст. 77 КАС України, доведено факт вчинення позивачем зазначеного в оскаржуваній постанові адміністративного правопорушення, тому постанову № 1254/2910 від 21 серпня 2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, слід залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.
Відповідно до ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Відповідно до ст. 286 ч. 2 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
Суд вважає, що позивач не пропустив встановлений строк для оскарження постанови накладення адміністративного, оскільки її копію отримав 28 серпня 2024 року, а до суду з адміністративним позовом 02 вересня 2024 року.
Керуючись ст.ст. 12, 241-246, 268-272, 286, 293 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі тимчасово виконуючого обов'язки начальника підполковника ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, залишити без задоволення.
Роз'яснити, що судове рішення буде виготовлено у повному обсязі у порядку ч.3 ст.243 КАС України; набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).
Повний текст рішення виготовлений 07.10.2024 року.
Суддя В. С. Миргород