Справа № 513/1087/24
Провадження № 3/513/1266/24
Саратський районний суд Одеської області
07 жовтня 2024 року суддя Саратського районного суду Одеської області Миргород В.С., розглянувши матеріали, які надійшли ВП № 1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Ярославка Саратського району Одеської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 11 січня 2023 року Органом 5114,
за ч.1 ст.173-2 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 013424 від 11 липня 2024 року, складеним інспектором СРПП ВП № 1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області Кулиничем Д.В., ОСОБА_1 11 липня 2024 року о 13 годині 00 хвилин, перебуваючи за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , висловлювався нецензурною лайкою брата ОСОБА_2 , провокував бійку, чим вчинив домашнє насильство та допустив правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 , будучи повідомленим завчасно, у судове засідання не з'явився. Зі складеним з приводу виявленого адміністративного правопорушення протоколом про адміністративне правопорушення порушник ознайомився, йому були роз'яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України, а також ст.268 КУпАП, повідомлено, що справу про адміністративне правопорушення буде розглянуто у строки, визначені статтею 277 КУпАП, про що зроблено відмітка та поставлено підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подав.
У відповідності до положень ст. 268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП, не є обов'язковою, тому враховуючи наведені положення, той факт, що ОСОБА_1 при повідомленні судом про місце і час розгляду справи, не з'явилася у судове засідання, будучи обізнаним про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, враховуючи наведені положення закону, суд розглядає справу у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
Виходячи зі змісту статей 7, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише щодо правопорушниці та в межах протоколу про адміністративне правопорушення.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд прийшов до такого.
Відповідно до ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Положеннями статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За змістом статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: зокрема, чи правильно складено протокол про адміністративне правопорушення та інші документи, які додані до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008 року, заява № 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст.6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Відповідно до ч.1 ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Так, в порушення вимог ст. 256 КУпАП, в протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не викладена об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, а саме не зазначено про настання чи можливість настання наслідку внаслідок дій останнього у вигляді шкоди психічному здоров'ю потерпілої особи. Зазначення судом інших обставин, аніж ті, що встановлені при складанні адміністративного протоколу, є порушенням права особи та захист.
При цьому, відповідно до положень, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Малофєєва проти Росії" та "Карелін проти Росії", у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Отже, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Як вбачається з письмових пояснень ОСОБА_2 від 11 липня 2024 року, 11 липня 2024 року між ним та братом ОСОБА_1 сталася сварка, у ході якої він висловлювався на його адресу нецензурною лайкою, намагався затіяти з ним бійку. З пояснень ОСОБА_1 від 11 липня 2024 року встановлено, що 11 липня 2024 року між ним та братом виник конфлікт з приводу ображання останнім їх матері, він дійсно ображав брата нецензурною лайкою, потім вони почали битися.
При цьому, сварка, яка сталася між братами, за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди фізичному та психологічному здоров'ю потерпілого не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони даного проступку.
Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин, суд вважає, що матеріали справи не містять доказів вини ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, а тому це є підставою для закриття провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 247, 280, 283-284 КУпАП,
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч. ст.247 КУпАП, за відсутності у її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя В. С. Миргород