Справа № 515/1436/24
Провадження № 2-о/513/150/24
Саратський районний суд Одеської області
07 жовтня 2024 року суддя Саратського районного суду Одеської області В.С.Миргород., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 до Саратського відділу ДРАЦС у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса), про оголошення фізичної особи померлою, -
04.10.2024 року до Саратського районного суду Одеської області з розпорядженням в.о.голови Татарбунарського районного суду Одеської області О.А.Дем'янової щодо визначення підсудності для розгляду даної справи Саратському районному суду Одеської області на підставі ч.4 ст.31, ст.32 ЦПК Українни, надійшла заява ОСОБА_1 , місце проживання якої заявлено АДРЕСА_1 до Саратського відділу ДРАЦС у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса), про оголошення фізичної особи померлою, де просить оголосити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Татарбунари Одеської області, померлим.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2024 року вказану справу була розподілено для розгляду судді В.С.Миргород.
Розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , встановлено наступне.
Відповідно до ст. 46 ЦК України - фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
В силу вимог ч. 1 ст. 305 ЦПК України, заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.
Частиною 1статті 29 Цивільного кодексу Українивизначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Із заяви про оголошення померлим вбачається, що місце проживання заявника вказано - АДРЕСА_1 .
З метою з'ясування зареєстрованого місця проживання (перебування) судом було направлено запит до Єдиного державного демографічного реєстру, щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 . За вказаними параметрами особу не знайдено.
Також зазначено, що останнє відоме місце проживання її чоловіка ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 .
З метою з'ясування зареєстрованого місця проживання (перебування) судом було направлено запит до Єдиного державного демографічного реєстру, щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_2 .. За вказаними параметрами особу не знайдено.
Заявником до заяви не додано копію договору оренди житлового приміщення або документи на підтвердження права власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
Суду надано довідку засвідчену старостою Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про те, що згідно даних погосподарського обліку погосподарської книги №1 за 2021-2025 роки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , але на території сільської ради не проживає з 13.09.2019 року, відомості у якій є суперечливими, оскільки не надано відомостей про реєстрацію ОСОБА_2 станом на 13.09.2019 року.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК Українисуд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Згідно ч. 3, ч 4 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення», зазначено, що громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина, коли немає доказів про факт його смерті. У цих справах суд визнає днем смерті громадянина, оголошеного померлим, день його гаданої смерті, якщо він пропав без вісті за обставин, які загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, а в інших випадках днем смерті вважається день набрання законної сили рішення суду про оголошення громадянина померлим.
Згідно вимоги ч. 1 ст. 306 ЦПК України, у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі встановлено, що заява не відповідає вимогам ст. ст. 294, 305,306 ЦПК України з огляду на наступне.
Системний аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що сама по собі відсутність відомостей про місце перебування фізичної особи протягом трьох років у місці її постійного проживання не може бути підставою для оголошення цієї фізичної особи померлою. Суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина.
Тобто особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення фізичної особи померлою ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи (правова презумпція).
При розгляді справ вказаної категорії судам слід, крім іншого, з'ясовувати, чи може бути відсутність особи умисною, тобто чи не переховується вона від правоохоронних органів з метою уникнення юридичної відповідальності.
Вказаний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 226/3053/18 (провадження № 61-11048св19).
Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою.
Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 461/424/15-ц (провадження № 61-35636св18)..
Також, частиною 1 ст. 307 ЦПК України передбачено, що суд до початку розгляду справи встановлює осіб (родичів, співробітників тощо), які можуть дати свідчення про фізичну особу, місцеперебування якої невідоме, а також запитує відповідні організації за останнім місцем проживання відсутнього (житлово-експлуатаційні організації, органи реєстрації місця проживання осіб або органи місцевого самоврядування) і за останнім місцем роботи про наявність відомостей щодо фізичної особи, місцеперебування якої невідоме.
Всупереч вказаній нормі права заявником не зазначено ніяких даних щодо останнього місця реєстрації особи, його місця проживання та роботи, свідків, які б могли дати свідчення та підтвердити факт відсутності останнього за останнім відомим місцем його проживання.
Визнання особи померлою є крайньою мірою та потребує встановлення всіх об'єктивних обставин, що стали передумовою для такого звернення, з метою уникнення в подальшому негативних наслідків щодо переходу майнових прав особи, оголошеної померлою, у разі її появи.
Обов'язок щодо доказування обставин, що підтверджують відсутність відомостей про місце перебування особи, яку заявник просить оголосити померлою, у місці її постійного проживання протягом трьох років, покладається чинним законодавством України саме на заявника. Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.03.2018 року у справі № 638/18251/16-ц.
Підставами для визнання фізичної особи померлою є сукупність юридичних фактів, до яких включаються:
- відсутність відомостей про перебування фізичної особи у місці її постійного проживання. При цьому слід мати на увазі, що у фізичної особи може бути декілька місць проживання, тому відповідні дані повинні перевірятись за всіма відомими місцями проживання цієї особи;
- відсутність відомостей про дійсне перебування особи і неможливість отримати такі відомості. Встановлення цих обставин відбувається шляхом надіслання запитів до житлово-експлуатаційних організацій, органів внутрішніх справ, органів місцевого самоврядування, за місцем роботи, за останнім місцем проживання відсутнього.
- сплив трирічного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної особи.
- наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи померлої.
Заявник у заяві вказує дату - 13.09.2019 року, ймовірною датою зникнення особи.
Проте, всупереч вищезазначеному, при зверненні до суду заявником не зазначено обставини, що вказують безпосередньо на наявність підстав вважати фізичну особу померлою, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
у заяві не зазначено, що заявник зверталась до правоохоронних органів з заявою про розшук свого чоловіка (за місцем його проживання чи перебування, чи за місцем його роботи), та суду не надано відомостей чи заведено по факту його зникнення розшукову справу, чи зверталась вона до суду про оголошення її чоловіка безвісно відсутнім.
Обов'язок щодо доказування обставин, що підтверджують відсутність відомостей про місце перебування особи, яку заявник просить оголосити померлою, у місці її постійного проживання протягом трьох років, покладається чинним законодавством України саме на заявника.
Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.03.2018 року у справі N 638/18251/16-ц.
З роз'яснень, які містяться в п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 5 від 31.03.95 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", суддя при проведенні підготовчих дій зобов'язаний з'ясувати, які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи та підлягають виклику в судове засідання, у необхідних випадках запропонувати заявникові подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог.
За правовими наслідками оголошення фізичної особи померлою прирівнюється до правових наслідків, які настають у разі смерті фізичної особи, а саме: на майно такої особи відкривається спадщина.
Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини.
Виходячи з цього, заінтересованими особами у даній справі мають бути усі спадкоємці особи, якщо вони є, чи відповідна територіальна громада, та орган державної реєстрації актів цивільного стану, який є реєстратором рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою чи померлою, тощо. В заяві також має бути зазначено власником якого саме майна є особа, яка визнається померлою.
Таким чином, заявнику слід зазначити чи зверталась вона до суду про оголошення особи безвісно відсутньою;
- вказати осіб, які можуть бути віднесені до кола спадкоємців у разі оголошення особи померлою: дітей, батьків, сестер, братів чи інших родичів;
- визначити їх процесуальний статус та процесуальний статус інших органів у справі;
- зазначити, чи немає спору про право; - надати відомості щодо майна, яке належить на праві власності чоловіку;
- надати відомості щодо відповідв на звернення до ВП №2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області;
- відомості про користування банківськими рахунками;
- відомості щодо зареєстрованого місця проживання заявника та ОСОБА_2 ;
- акти про не проживання, складені житлово-експлуатаційними організаціями;
- відомості щодо перетину державного кордону України,
- відомості щодо розшуку, якщо такий був.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, оскільки заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам закону, її необхідно залишити без руху та надати строк для усунення вищевказаних недоліків з метою дотримання вимог законодавства при розгляді справи про оголошення особи померлою.
Керуючись ст. ст. 27,28, 175, 185 ЦПК України,-
Заяву ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою - залишити без руху.
Надати заявнику строк для усунення недоліків поданої заяви - п'ять днів з дня отримання копії ухвали, в іншому випадку заява буде вважатися неподаною і повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. С. Миргород