Провадження № 2/522/715/24
Справа № 522/14459/23
26 вересня 2024 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси
у складі: судді - Бондар В.Я.,
за участю секретаря судового засідання - Єрганінової К.В.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням,
ОСОБА_1 21.07.2023 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення солідарно майнової шкоди у розмірі 32 916 грн та моральної шкоди у розмірі 155 220 грн, заподіяної кримінальним правопорушенням.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 19.08.2017 в ранковий час у ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , у зв'язку з виниклою сваркою між ОСОБА_4 , яка є їх знайомою, та ОСОБА_1 , виник спільний злочинний намір щодо спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 . Відповідачі того ж дня приблизно о 08:20 год незаконно та умисно проникли до приміщення квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_5 та у якій постійно мешкає ОСОБА_6 . Далі, відповідачі почали наносити численні удари позивачу, зокрема ОСОБА_2 наносив удари ОСОБА_1 кулаками обох рук в область черевної порожнини та грудної клітини із лівої сторони, а ОСОБА_3 стояв із правої сторони від ОСОБА_1 та наносив удари кулаками в праву частину тулуба, в бік передпліччя та живота. Згідно висновку експерта у ОСОБА_1 виявлено наступні тілесні ушкодження: закрита травма черевної порожнини у вигляді розриву селезінки та крововиливу у черевну порожнину; закритий підголовчатий перелом 5-ї п'ясної кістки, синець правої кисті. Розрив селезінки віднесено до категорії легких тілесних ушкоджень, а закритий перелом віднесено до тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 12.12.2022 відповідачів звільнено від відповідальності, у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Майнова шкода завдана необхідністю лікування та реабілітації, а моральна шкода спричинена моральними стражданнями, що пов'язано з безоповоротним погіршенням здоров'я. Також позивач хвилювався за батька, якому було спричинено тілесні ушкодження середньої тяжкості на його очах. ОСОБА_1 отримав глибокі душевні страждання, оскільки при сукупності вкрай неприємних, тяжких, болісних відчуттів через погіршення стану здоров'я, ці відчуття викликали дискомфорт, стрес та муки. Також розмір шкоди підтверджує досудове та судове слідство, яке зайняло більше п'яти років.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 24.07.2023 провадження у справі було відкрите, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 26.09.2023. Заяву представників ОСОБА_1 - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про забезпечення позову залишено без задоволення.
Не погоджуючись з ухвалою суду в частині розгляду заяви про забезпечення позову, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в результаті розгляду якої постановою Одеського апеляційного суду від 19.12.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 24.07.2023 залишено без змін.
У підготовчому засіданні 26.09.2023 проведеному за участі представників позивача ОСОБА_7 , було не допущено до участі у справі батька позивача, який мав довіреність на представлення інтересів ОСОБА_6 , адже останній не є адвокатом. З метою повторного сповіщення відповідачів, розгляд справи було відкладено до 26.10.2023.
У підготовчому засіданні 26.10.2023 проведеному за участі представника позивача ОСОБА_7 було задоволено клопотання останнього про відкладення розгляду справи з метою підготовки клопотання про виклик свідків, наступне засідання призначено на 29.11.2023.
До суду 01.11.2023 надійшов відзив представника ОСОБА_3 - ОСОБА_8 , згідно якого заперечує щодо позовних вимог, у зв'язку з відсутністю обвинувального вироку суду.
До суду 28.11.2023 надійшла відповідь на відзив представника позивача ОСОБА_7 .
У підготовчому засіданні 29.11.2023 проведеному за участі представника позивача ОСОБА_7 , ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_8 та ОСОБА_2 було надано додатковий строк для підготовки заперечень на відповідь на відзив, задоволено клопотання представника позивача про виклик свідка - ОСОБА_6 , розгляд справи відкладено до 16.01.2024, надано 15-денний строк ОСОБА_2 для підготовки відзиву.
До суду 13.12.2023 надійшов відзив ОСОБА_2 , згідно якого заперечує проти позову.
В обґрунтування відзиву зазначено, що за відсутності обвинувального вироку суду діє презумпція невинуватості. Під час розгляду обвинувального акту ОСОБА_2 не визнавав обвинувачення, а відтак, не визнає факт спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 . Позивачем не надано доказів спричинення йому майнової шкоди, адже лікування здійснювалося батьком позивача, який не має медичної освіти. А надані чеки не підтверджують, що куплені ліки були необхідні для лікування позивача. Відповідач просить не приймати до уваги надані позивачем висновки судового експерта засновані на консультаційних висновках спеціалістів, оскільки висновки надані за відсутності амбулаторного чи стаціонарного лікування та за відсутності відповідних медичних карт. Розмір моральної шкоди не доведений, адже відсутні експертні дослідження щодо розміру моральної шкоди.
До суду 20.12.2023 надійшли заперечення на відповідь на відзив представника ОСОБА_3 - ОСОБА_8 .
У підготовчому засіданні 16.01.2024 проведеному за участі представника позивача ОСОБА_7 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , було прийнято до провадження відзив та заперечення на відповідь на відзив, в результаті проведеного підготовчого засідання було закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 12.03.2024.
До суду 05.03.2024 надійшло відповідь на відзив представника позивача ОСОБА_7 , згідно якої зазначає, що закриття кримінального провадження у зв'язку з закінченням строків давності не має реабілітуючого характеру і означає визнання факту вчинення особою злочину. Судово-медична експертиза була проведена судовим експертом з попередженням про кримінальну відповідальність. Відповідач не оскаржував проведену експертизу. Лікування позивача проводив його батько, який має медичну освіту.
У судовому засіданні 12.03.2024 було прийнято відповідь на відзив, надано час для підготовки заперечень на відповідь на відзив, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено до 05.04.2024.
У судовому засіданні 05.04.2024 було допитано відповідача ОСОБА_3 в якості свідка та ОСОБА_6 в якості свідка. В результаті проведеного засідання розгляд справи було відкладено до 27.05.2024.
У судовому засіданні 27.05.2024 розгляд справи було відкладено на 17.06.2024, у зв'язку з першою неявкою представника відповідача.
У зв'язку з відключенням подачі електроенергії до приміщення суду, розгляд справи у судовому засіданні 17.06.2024 було відкладено до 01.07.2024.
У зв'язку з відключенням подачі електроенергії до приміщення суду, розгляд справи у судовому засіданні 01.07.2024 було відкладено до 16.07.2024.
У судовому засіданні 16.07.2024 вступне слово надав представник позивача ОСОБА_7 , представник ОСОБА_3 - ОСОБА_8 , ОСОБА_2 . Суд зобов'язав надати оригінали товарних чеків на наступне засідання, розгляд справи відкладено до 17.07.2024.
У судовому засіданні 17.07.2024 було досліджено докази та допитано позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_6 в якості свідків. Суд оголосив перерву до 07.08.2024 з метою надання доказів, а саме диплома про отримання медичної освіти батьком позивача.
У судовому засіданні 07.08.2024 задоволено клопотання про відкладення, наступне засідання призначено на 26.09.2024.
До суду 24.09.2024 надійшла заява ОСОБА_1 про часткову відмову від позову, згідно якої ОСОБА_1 , будучи обізнаним з наслідками закриття провадження у справі, довів до відома суду, що відмовляється від позовних вимог відносно відповідача ОСОБА_3 та просив прийняти його часткову відмову від позову.
Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_8 подала 26.09.2024 до суду заяву про залишення без розгляду письмову промову у судових дебатах, оскільки провадження у справі до відповідача ОСОБА_3 підлягає закриттю, через відмову позивача від позову до одного з відповідачів.
У судовому засіданні 26.09.2024 ОСОБА_1 підтримав відмову від позову до відповідача ОСОБА_3 , оскільки останній вибачився, визнав вину, але головна провина лежить на другому відповідачу. Представник позивача ОСОБА_7 та представник ОСОБА_3 - ОСОБА_8 підтримали заяву, просила не приймати до уваги відзив. Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, прийняв відмову позивача ОСОБА_1 від позову та закрив провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_3 .
Представник позивача ОСОБА_7 підтримав позовні вимоги та просив майнову шкоду у розмірі 32 916 грн та моральну шкоду у розмірі 155 220 грн стягнути з ОСОБА_2 ОСОБА_1 підтримав свого представника.
ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, звернувся до суду 27.08.2024 з заявою про розгляд справи за його відсутності, просить відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав їх необґрунтованості та недоведеності.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи та свідків, оцінивши наявні докази в їх сукупності, дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 обвинувачувалися в тому, що 19.08.2017 проникли до приміщення квартири АДРЕСА_1 , в якій мешкає ОСОБА_6 та перебуваючи в квартирі нанесли численні удари руками в область голови та тулубу ОСОБА_1 про що свідчить обвинувальний акт у кримінальному провадження, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017162500002373 від 19.08.2017, стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.1 ст. 122 КК України (а.с.38-45).
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2022 року у справі №522/5915/19 було звільнено ОСОБА_3 а ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 162, ч.1 ст. 122 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017162500002373 від 19.08.2017 закрито, а цивільний позов ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду (а.с.14-17).
На підставі постанови слідчого СВ Портофранківського ВП Приморського ВП в м. Одесі ГУНП України в Одеській області, було проведено експертне дослідження в період з 20.12.2017 по 17.01.2018 та складено висновок експерта №3276 судово-медичного експерта ОСОБА_9 , за яким: у гр-на ОСОБА_1 були виявлені наступні тілесні ушкодження: закрита травма черевної порожнини у вигляді розриву селезінки та крововиливу у черевну порожнину; закритий підголівчатий перелом 5 п'ясної кістки, синець правої кисті. Закрита травма черевної порожнини у вигляді розриву селезінки та крововиливу у черевну порожнину утворилася внаслідок дії тупого предмета, індивідуальні особливості якого в ушкодженні не відобразилися, яким могла бути рука (стисну в кулак кисть) або інший предмет. Закритий підголівчатий перелом 5 п'ясної кістки та синець правої кисті могли утворитися, як внаслідок удару рукою стиснутую в кулак о тупий предмет, так і внаслідок удару тупим предметом по даній області. Дані ушкодження, виходячи з їх морфологічних особливостей могли бути заподіяні незадовго до моменту обстеження, тобто можуть відноситися до 19.08.2017. Закритий підголовчотий перелом 5 п'ясної кисті відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, а ступінь тяжкості закритий травми черевної порожнини не можливо було встановити за відсутності контрольної комп'ютерної томографії та повторної консультації хірурга (а.с.22-26).
На підставі постанови слідчого СВ Портофранківського ВП Приморського ВП в м. Одесі ГУНП України в Одеській області, було проведено експертне дослідження в період з 15.03.2018 по 10.04.2018 та складено висновок експерта №559 судово-медичного експерта ОСОБА_9 , за яким доповнено попередній висновок закрита травма черевної порожнини у вигляді розриву селезінки та крововиливу у черевну порожнину, за даним клінічного перебігу, не була небезпечною для життя, а викликала розлад здоров'я строком понад 6 днів, але не більше трьох тижнів, і за цим критерієм відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я (а.с.27-32).
Заперечення відповідача щодо неможливості прийняти висновки експерта не приймаються судом до уваги, адже у висновках вказано: «19.08.2017 лікарем-судмедекспертом ОСОБА_9 було проведено судово-медичне обстеження гр-на ОСОБА_1 ». Дослідження проведено також на підставі обстеження травматолога, хірурга т проведення УЗД, рентгенографічного дослідження, комп'ютерної томографії від 19.08.2017 та 20.08.2017 та контрольною КТ від 13.03.2018. Необхідність у контрольній КТ якраз мотивована відсутністю амбулаторного чи стаціонарного лікування. Лікар-судмедексперт ОСОБА_9 був повідомлений про кримінальну відповідальність. Тому, підстав вважати представлені висновки експертів не належними доказами у суду немає.
На підтвердження розміру майнової шкоди позивачем надано оригінали товарних чеків від 20.08.2017 (два чека), 27.08.2017 (два чека), 03.09.2017 на загальну суму 31 866,80 грн (а.с.185-188).
Дві копії чеків, які містяться на 21 аркуші справи неможливо прочитати, тому такі не приймаються до уваги.
ОСОБА_3 , який був попереджений про кримінальну відповідальність під час судового засідання 05.04.2024 був допитаний в якості свідка, який повідомив, що у власності позивача та його батька є ветклініка, у них є вихід в арку будинку через яку проходять всі мешканці будинку. ОСОБА_10 вигулює велику собаку, яка вигулюється без намородника. У дівчат і ОСОБА_5 виник конфлікт, чи то через собаку, чи то через хлопців, яких дівчата приводили. Прийшли заплакані дівчата кажуть, що їх побили, а ОСОБА_3 пішов дізнатися, що сталося. ОСОБА_3 зайшов до ветеринарної клініки, де вівся прийом тварин, він не вломлювався в приватну власність. Піти до ветеринарної клініки вирішив ОСОБА_2 і ОСОБА_3 вирішив йти з ним. « Перепалка » по більшій частині була між ОСОБА_2 та молодшим ОСОБА_5 . У старшого ОСОБА_5 була неприязнь до ОСОБА_3 . Чорний старший схватився за скальпель, він почав рознімати руками людей, але кого конкретно він рознімав він не пам'ятає.
Свідок ОСОБА_6 допитаний у судовому засіданні 05.04.2024, який вказав, що в нього є причини обумовлювати, повідомив, що увірвався в квартиру ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_16 і ОСОБА_17 і ОСОБА_2 питає «хто тебе образив?», ОСОБА_2 і ОСОБА_3 починають бити сина, ОСОБА_16 тримав свідка, а ОСОБА_17 стояла з боку і дивилася. Син поїхав у лікарню, де після УЗД та МРТ лікар сказав, що треба робити операцію, але батько забрав його і капав самостійно 10 днів. На запитання представника позивача, свідок вказав, що ОСОБА_2 бив сина в область живота правою рукою. На запитання представника позивача: «чому саме ви лікували сина?» свідок вказав, що він ветеринар і пів року навчався на лікаря. На запитання представника відповідача вказав, що ОСОБА_3 вдарив декілька разів. Також у судовому засіданні 17.07.2024 свідок був допитаний щодо фармакологічних властивостей ліків придбаних на лікування сина. На запитання представника відповідача ОСОБА_6 вказав, що він 13 років пропрацював лікарем. Що треба купити для лікування сказав лікар з обласної лікарні, але призначення немає. На запитання чи є диплом лікаря свідок сказав, що все украли.
Допитаний як свідок позивач ОСОБА_1 , попереджений про кримінальну відповідальність, повідомив, що прийшли три дорослих чоловіків і ОСОБА_18 , ОСОБА_2 показуючи на тата запитав «це він?», ОСОБА_18 сказала «ні» і показала на свідка. Почалася екзекуція, удари наносилися з правої та лівої сторони, били ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третій тримав тата. На запитування чому не залишився на лікування у лікарні, свідок сказав, що довіряє тату, адже після лікування лікарів треба ще додаткове лікування і обстеження незчислені коштують дорого. ОСОБА_1 розповідав, що відчував себе образливо і принижено, п'ять років слідства, яке закінчилося без притягнення винних до відповідальності спричиняло страждання. Відповідачі навіть не вибачилися. ОСОБА_1 розповідав, що досі страждає від наслідків розриву селезінки, приймає періодично ліки та не може спати на животі. На запитання яка ступінь розриву селезінки була у позивача, ОСОБА_1 не зміг відповісти.
Розмір моральної шкоди обрахована позивачем за період з 19.08.2017 по 20.07.2023 з розрахунку виходячи з встановленого розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до нарахованого періоду та становить 155 220 грн (а.с.18-19).
Згідно ч.3 ст. 285 КПК України підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз'яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.
Право заперечувати проти закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням від кримінальної відповідальності, зокрема через закінчення строків давності притягнення до відповідальності, передбачено на підставі того, що закриття провадження по строкам не є реабілітуючою обставиною.
Тому, представник позивача правильно вказує на те, що закриття провадження у кримінальній справі не свідчить про невинуватість обвинувачених, в той час як відповідач ОСОБА_19 у відзиві помилково вказує, що відсутність обвинуваченого вироку свідчить про його невинність.
Відтак, матеріалами справи підтверджено протиправність дій ОСОБА_2 , які призвели до ушкодження здоров'я ОСОБА_1 .
Відповідно до положень ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
У контексті практики Європейського суду з прав людини варто зазначити, що справедливість компенсації як категорія, що застосовується й національним законодавцем, проте є не розкритою в судових прецедентах, визначається ЄСПЛ з урахуванням усіх обставин, а також особливостей справи. Суд суворо дотримується позиції, що відшкодування має виключно компенсаційний, а не каральний, обтяжуючий або запобіжний характер.
За загальним правилом відповідальність за завдання шкоди настає за наявності всіх елементів складу правопорушення: шкоди, протиправної поведінки, причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою, а також вини.
Відшкодування шкоди можливе, коли це передбачено законодавством, що визначає порядок і умови її відшкодування. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Позивач та свідок ОСОБА_6 розповіли, що ОСОБА_1 отримував удари в область живота, а руками прикривав голову, у зв'язку з чим шкода спричинена розривом селезінки з крововиливом в область черевної порожнини підлягає компенсації пов'язаної з лікуванням. Травма руки характеризована експертом як така, що могла бути отримана як в результаті удару рукою так і в результаті удару по руці. Оскільки свідки вказували про удари в область живота, то відсутні докази стверджувати, що перелом руки спричинений ударом ОСОБА_2 .
Однак, надані товарні чеки не підтверджують необхідність проведеного лікування, адже препарати куплені батьком позивача ОСОБА_6 , який зазначав, що він лікар.
Всупереч доводам свідка ОСОБА_6 про наявність у нього медичної освіти свідчить копія трудової книжки, згідно якої ОСОБА_6 працював на багатьох посадах і певний період часу працював ветеринарним лікарем, однак про отримання освіти лікаря та працевлаштування як лікаря трудова книжка не свідчить.
Тому, призначення ліків та лікування позивача ОСОБА_6 не може вважатися як надана медична допомога, адже ОСОБА_6 є ветеринарним лікарем.
У зв'язку з чим, надані товарні чеки не приймаються судом до уваги.
Розмір матеріальної шкоди підтверджувався позивачем лише чеками, які судом не приймаються до уваги, тому встановити розмір майнової шкоди спричиненої ОСОБА_1 з матеріалів справи не можливо, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Таким чином, ОСОБА_1 не підтвердив розмір матеріальної шкоди та не надав доказів наявності причинного зв'язку між витратами та протиправною поведінкою ОСОБА_2 , тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Щодо стягнення моральної шкоди.
ОСОБА_1 був потерпілим у кримінальному провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яких було звільнено від відповідальності у зв'язку з закінченням строку давності і кримінальне провадження закрито з нереабілітуючих підстав.
За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, компенсується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Водночас суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У разі завдання моральної шкоди неправомірно вчиненими діями кількох осіб, розмір відшкодування визначається з урахуванням ступеня вини кожної з них. При цьому, якщо шкоду завдано спільно, тобто взаємопов'язаними, сукупними діями або діями з єдиним наміром, заподіювачі шкоди несуть перед потерпілим солідарну відповідальність (ст. 1190 ЦК).
Неправомірними діями відповідача ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 було завдана моральної шкоди, яка пов'язана з його хвилюванням, переживанням, стресом, терміном розгляду кримінальної справи та авжеж заподіяної шкоди здоров'ю.
Завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте, з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи. Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні "трансформують" шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування "обчислює" шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2022 року в справі № 607/11755/20 (провадження № 61-13672св21).
Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до пункту 5 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Обов'язок доказування наявності моральної шкоди покладається на позивача.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення моральної шкоди у солідарному порядку до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , однак позивач відмовився від позову до ОСОБА_3 , а всю суму у розмірі 155 220 грн просить стягнути з ОСОБА_2 . Одна, суд вважає, що розрахована позивачем моральна шкода є завищеною та неспівмірною, то встановлених дій ОСОБА_2 .
Доводи відповідача про те, що маральна шкода не підтверджена висновком експерта не ґрунтуються на вимогах закону, тому не приймаються до уваги.
Проаналізувавши зазначені норми закону та зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що в судовому засіданні було доведено та підтвердження факт моральних страждань позивача з боку відповідача, у зв'язку з чим вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню та виходячи із засад розумності, співмірності та справедливості вважає за можливе стягнути із ОСОБА_19 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 45 000 грн.
Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач просив стягнути з відповідачів судовий збір сплачений за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 536,80 грн (а.с.9).
У задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено, тому сплачений судовий збір не підлягає відшкодування позивачу.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 258-259, 263-265, 268, 274, 279, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) моральну шкоду у розмірі 45 000 (сорок п'ять тисяч) гривень.
В іншій частині позову - відмовити.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 07 жовтня 2024 року.
Суддя: В.Я. Бондар