Справа №2-675/01
Провадження 4-с/522/77/24
27 вересня 2024 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси
у складі: судді Науменко А.В.,
за участі секретаря судового засідання Звонецької І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одеса скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність уповноважених осіб Київського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), стягувач: Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна», -
18.09.2024 року скаржник звернувся до суду зі скаргою на дії/бездіяльність уповноважених осіб Київського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), стягувач: Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна».
Скарга була вмотивована тим, що Згідно з інформаційною довідкою з ДРРП, на майно ОСОБА_2 було накладено арешт Першою одеською державною нотаріальною конторою на підставі постанови ВДВС Київського районного управління юстиції м. Одеси від 2002 року. Це рішення було прийнято на підставі рішення Центрального районного суду м. Одеси, який зобов'язав ОСОБА_3 сплатити борг у розмірі 1879,9 грн на користь ПрАТ «ВФ Україна».
Представник Скаржника звернувся до ПрАТ «ВФ Україна» з адвокатським запитом щодо наявності заборгованості. У відповідь ПрАТ «ВФ Україна» повідомило, що заборгованість була списана через сплив терміну давності, і претензій до ОСОБА_3 немає.
На підставі цього, Скаржник подав заяву до Київського ВДВС у м. Одесі про зняття арешту з майна ОСОБА_3 . Однак, Київський ВДВС повідомив, що виконавчий документ був повернутий без виконання, а матеріали виконавчого провадження знищені, тому зняти арешт неможливо.
Скаржник звертає увагу суду на те, що виконавчий документ по справі № 2-675/01 не був поданий до виконання повторно. В Автоматизованій системі виконавчих проваджень та в Єдиному реєстрі боржників відсутні відомості про обтяження, що підтверджується копіями знімків екранів. Наразі в системі є лише виконавче провадження № 59655606, пов'язане зі стягненням штрафів за адміністративні правопорушення, яке має статус завершеного. В Єдиному реєстрі боржників немає жодних відомостей щодо Скаржника.
З моменту знищення виконавчого провадження минуло більше 20 років, і воно було знищене через закінчення строку зберігання. Подальше накладення арешту на майно ОСОБА_1 є невиправданим втручанням у його право на мирне володіння майном та обмежує його права, позбавляючи можливості вільно користуватися та розпоряджатися своїм майном.
Таким чином, існує необхідність зняти арешт з усього нерухомого майна, що обумовлено закриттям виконавчого провадження у зв'язку зі знищенням документів.
Скаржник вважає, що бездіяльністю органу виконавчої служби щодо нескасування арешту порушуються його права.
19.09.2024 року до суду надійшли заперечення щодо відкриття провадження.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23.09.2024 року відкрито провадження за вказаною скаргою.
27.09.2024 року від скаржника до суду надійшов відзив на скаргу. Відповідно до вказаного відзиву заявник заперечував проти задоволення скарги.
У судове засідання, яке призначалося на 27.09.2024 року учасники справи не з'явилися, повідомлялися про час та місце розгляду скарги.
Скаржник надав заяву, в якій скаргу підтримав, просив розглянути скаргу у його відсутність.
Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені фактичні обставини, що Рішенням Центрального районного суду м. Одеси від 20.03.2001 року по справі № 2-675/2001 було зобов'язано стягнути зі ОСОБА_1 на користь Українсько-Німецько-Голландсько-Датського спільного підприємства «Український мобільний зв'язок» грошові кошти у сумі 1828,9 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 51 грн., у загальному розмірі 1879,9 грн.
Відповідно до інформаційної довідки з ДРРП № 384723400 від 27.06.2024 року, на майно ОСОБА_1 накладено арешт, зареєстрований Першою одеською державною нотаріальною конторою за № 8384010 від 21.01.2009 року на підставі постанови № АА164255 ВДВС Київського районного управління юстиції м. Одеси від 18.04.2002 року, прийнятої на підставі рішення Центрального районного суду м. Одеси від 20.03.2001 року по справі № 2-675/2001.
ПрАТ «ВФ Україна», як правонаступник Українсько-Німецько-Голландсько-Датського спільного підприємства «Український мобільний зв'язок», повідомило, що заборгованість ОСОБА_1 була списана через сплив терміну давності, і станом на 01.08.2024 року відсутні претензії до ОСОБА_1 .
На підставі цього, 09.08.2024 року стороною Скаржника було направлено до Київського ВДВС у місті Одесі заяву про зняття арешту з усього нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 . Київський ВДВС у м. Одесі повідомив, що виконавчий документ був повернутий без виконання, а матеріали відповідного виконавчого провадження були знищені, і зняти арешт не є можливим.
З матеріалів скарги вбачається, що виконавчий документ по справі № 2-675/01 не був поданий до виконання повторно. В Автоматизованій системі виконавчих проваджень та в Єдиному реєстрі боржників відсутні відомості по вищезазначеним обтяженням. На даний момент в Автоматизованій системі виконавчих проваджень стосовно Скаржника наявне лише виконавче провадження № 59655606, яке має статус завершено. В Єдиному реєстрі боржників відсутні будь-які відомості щодо Скаржника..
Надаючи оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами суд виходить із такого.
Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 р. відповідно до Закону від 17 липня 1997 р. N 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів N 2, N 4, N 7 та N 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317, 319, 321 ЦК України).
Згідно ч.1. ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ч.1.,2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
У рішення у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 2/0301/806/11 зробив висновок, що наявність протягом тривалого часу (майже 10 років) нескасованого арешту на майно боржника за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Зі змісту листа від 03.09.2024 року суд вбачає, що заявнику фактично неправомірно відмовлено в скасуванні арешту.
Відповідно до положень статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Згідно зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до вимог ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 317-319 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 76-81, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 260,261, 263, 268, 353-354, 442, 447 ЦПК України, суд,
Скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність уповноважених осіб Київського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), стягувач: Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна»- задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Київського відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не скасування арешту з усього нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), що накладено на підставі постанови № АА164255 ВДВС Київського районного управління юстиції м. Одеси від 18.04.2002 року, реєстраційний номер обтяження 8384010, зареєстрований Першою одеською державною нотаріальною конторою від 21.01.2009 року.
Зобов'язати Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) скасувати арешт з усього нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), що накладено на підставі постанови № АА164255 ВДВС Київського районного управління юстиції м. Одеси від 18.04.2002 року, реєстраційний номер обтяження 8384010, зареєстрований Першою одеською державною нотаріальною конторою від 21.01.2009 року.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі в 15 денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги.
Суддя А.В. Науменко
Повний текст ухвали суду складено 03.10.2024 року.
Суддя А.В. Науменко