Провадження №2-а/760/953/23
Справа №760/10796/23
07 жовтня 2024 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого-судді - Усатової І.А.
при секретарі - Зеленчуку М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до старшого Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції, третя особа: Мазур Олександр Миколайович інспектор рядовий поліції Управління патрульної поліції в м. Києві 3 батальйону 7 роти про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив скасувати постанову інспектора 3 батальйону 7 роти УПП в м. Києві рядового поліції Мазуром О.М. серії ЕАС №6935232 від 04.05.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 04.05.2023, керуючи транспортним засобом марки «Chevrolet Laсetti», д.н.з. НОМЕР_1 , на Столичному шосе був зупинений представником прикордонної служби з метою перевірки документів, на його вимогу були наданий паспорт та відкрито багажник, після огляду було дозволено рух. Проте, в подальшому підійшов патрульний поліцейський, який не представився та не проінформував його про причину зупинки, попросив надати посвідчення водія, на що він виконав вимогу, після перевірки документів запросив страховий поліс обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортів. На відмову надати страховий поліс, у зв'язку з відсутністю законної вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу, інспектор 3 батальйону 7 роти рядовим поліції УПП в м. Києві Мазур О.М. почав виправдовуватись, та зазначив, що є ознаки причетності автомобіля до ДТП, після чого виніс постанову серії ЕАС №6935232, якою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП за порушення п.2.1. ґ. ПДР України (відсутність у водія поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) та накладено штраф у розмірі 425,00 грн.
Позивач не погоджується із винесенням постанови у зв'язку з тим, що вона є незаконною, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.
Зазначає, що до постанови не долучено докази вчинення адміністративного правопорушення. Відсутні будь-які докази на підтвердження порушення позивачем ПДР. Враховуючи викладене, просить задовольнити позов.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 17.05.2023 головуючим суддею визначено Усатову І.А.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду міста Києва від 19.05.2023 позовну заяву було залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення недоліків.
У встановлений судом строк позивачем не було усунуто недоліки, що були вказані в ухвалі Солом'янського районного суду м. Києва про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 09.11.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі, притягнуто до участі у справі ДПП, у якості співвідповідача.
31.01.2024 від представника відповідача ДПП надійшов відзив на позовну заяву, проти задоволення позовних вимог заперечують, посилаючись на те, що викладені твердження позивача є хибними, а позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованим та такими, що не підлягають задоволенню. 04.05.2023 працівниками поліції виявлено транспортний засіб, який, імовірно, причетний до ДТП, та які здійснили його зупинку у відповідності до п.3 ч.1 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» та попросили останнього, пред'явити документи передбачені п.2.1 ПДР. Про те, позивач відмовився надати для перевірки документ. Після чого інспектор поліції у відповідності до пункту 9 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, повідомив хто розглядає справу, оголосив, яка справа підлягає розгляду, хто притягується до адміністративної відповідальності, роз'яснив особі, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки.
Інспектор діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, постанова винесена з дотриманням всіх вимог встановлених чинним законодавством, отже на думку представника відповідача позов не підлягає задоволенню.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч.4 ст.229 КАС України).
З'ясувавши доводи та аргументи позивача, відповідача, викладені в позовній заяві та відзиві на неї, обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 04.05.2023 інспектором 3 батальйону 7 роти УПП в м. Києві рядовим поліції Мазуром О.М. винесено постанову серії ЕАС №6935232, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП за порушення п.2.1. ґ. ПДР України (відсутність у водія поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) та накладено штраф у розмірі 425,00 грн.
Згідно змісту постанови серії ЕАС №6935232, 04.05.2023 о 13:51 год., ОСОБА_3 , в м. Києві, по вул. Лютнева, 9, керуючи транспортним засобом «Chevrolet Laсetti», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками імовірної причетності до ДТП, керував тз без чинного страхового полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушено п.2.1. ґ. ПДР України.
Позивач, звернувшись до суду з указаним позовом, не погоджується із винесенням постанови у зв'язку з тим, що вона є незаконною, вважає, що справу про адміністративне правопорушення необхідно закрити у зв'язку із відсутністю у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.
Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Положеннями п.8 ч.1 ст.23 вказаного Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Положеннями ст. 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції, та від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень, в тому числі справи про правопорушення ПДР передбачені ч.1 ст.126 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07 листопада 2015 року №1395.
У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (абз. 1 п. 4 розділ 1 Інструкції).
Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п'ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до п.1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч.2, ч.4 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Отже, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу.
Частина 1 статті 126 КУпАП передбачає накладення адміністративного стягнення за Керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР).
Відповідно до п. 2.4 ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Такими документами, зазначеними в п. 2.1 ґ) ПДР, є: поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Відповідно до ст.16 Закону України «Про дорожній рух» водій має право знати причину зупинки транспортного засобу посадовою особою державного органу, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом, а також прізвище і посаду цієї особи.
Водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу працівників поліції пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Такі випадки визначені Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до п.21.2 ст.21 цього Закону встановлено, що контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами МВС України при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
Відповідно до п.21.3 ст.21 Закону встановлено, що при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат).
Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, також повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Як роз'яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з подальшими змінами та доповненнями, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів (абз. 4 п. 24 постанови).
Проте, в оскаржуваній постанові відсутнє посилання на жоден із доказів, які передбачені ст.251 КУпАП, в тому числі на технічний засіб, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Верховний Суд у своїй постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 зазначив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Водночас будь-яких належних доказів, які б свідчили про порушення позивачем правил дорожнього руху України, відповідачем суду не надано, у матеріалах справи як доказ наявна лише постанова, яка є предметом оскарження.
Крім того, за висновком Верховного Суду у постанові від 13.02.2020 (справа № 524/9716/16-а), у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис, згідно з вимогами ст. 70 КАС України, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідачем також не надано суду належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, як і не надано доказів на спростування аргументів позивача.
Відповідно дост.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
А тому у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За правилами ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування постанови інспектора Мазура О.М. серії ЕАС №6935232 від 04.05.2023.
Що стосується позовних вимог до Управління патрульної поліції у м.Києві Департаменту патрульної поліції, суд враховує, що за приписами ст. 222 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, покладено на органи Національної поліції.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
При розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ч.3 ст.122 КУпАП інспектори відповідного орану поліції діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, а саме - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України і її територіальних органів.
Використання у зазначених вище нормах формулювань "від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення", "розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст.222 - 244-20 КУпАП" вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 року по справі №742/2298/17 та від 26.12.2019 року по справі №724/716/16-а та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Суд звертає увагу на те, що органом Національної поліції, у даній справі, є Департамент патрульної поліції, від імені якого інспектор Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції уповноважений накладати адміністративні стягнення та розглядати справи про адміністративні правопорушення.
Отже, враховуючи ту обставину, що співвідповідачем за адміністративним позовом є Управління патрульної поліції у м.Києві Департаменту патрульної поліції, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог до нього.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Вирішуючи питання про судові витрати, суд стягує за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 536,80 грн.
Керуючись статтями 126, 251, 268, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 2, 3, 5, 47, 72-78, 132, 139, 192, 193, 194, 229, 241- 244, 246, 250, 257, 263, 286, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа: Мазур Олександр Миколайович інспектор рядовий поліції Управління патрульної поліції в м. Києві 3 батальйону 7 роти про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС №6935232 від 04.05.2023, винесену інспектором 3 батальйону 7 роти Управління патрульної поліції в м. Києві рядовим поліції Мазуром Олександром Миколайовичем, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 425,00 грн.
У задоволенні позовних вимог до Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, адреса: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 536,80 грн.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: І.А.Усатова