Справа №760/22108/24 1-кс/760/9998/24
СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
03 жовтня 2024 року слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 в порядку ст.303 КПК України, -
Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді із вищезазначеною скаргою, у якій просив розглянути клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 від 29 серпня 2024 року про повернення тимчасово вилученого майна та повернути тимчасово вилучене майно.
В обґрунтування скарги зазначає, що 25 липня 2024 року на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва проведено обшук у квартирі, під час якого вилучено майно, яке належить ОСОБА_4 . 29.08.2024 адвокатом ОСОБА_3 подано на електронну поштову адресу ГУ СБУ у м. Києві та Київській області клопотання про повернення тимчасово вилученого майна. Станом на час звернення зі скаргою до слідчого судді, рішення по клопотанню не прийнято.
У судовому засіданні адвокат підтримав подану скаргу, просив її задовольнити. Щодо підстав доведення обставин скарги у частині повернення тимчасово вилученого майна, адвокат відповів, що неявка слідчого дорівнює тому, що він погоджується зі скаргою адвоката. Крім того, питання наявності чи відсутності ухвали про накладення арешту на майно повинен доводити слідчий, а не адвокат, який звернувся із відповідною скаргою до слідчого судді.
Відповідно до ч.3 ст.306 КПК України відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Дослідивши матеріали скарги та додані документи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
За змістом ст.ст.7, 9 КПК України однією із засад кримінального провадження є законність. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
З матеріалів скарги вбачається, що 29 серпня 2024 року адвокатом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 подано на електронну поштову адресу ГУ СБУ у м. Києві та Київській області клопотання про повернення тимчасово вилученого майна.
Проте станом на день звернення до слідчого судді подане клопотання у порядок і строк, визначений КПК України, розглянуто не було.
Згідно зі ст.220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Тобто слідчий зобов'язаний розглянути клопотання в порядок та строк, визначений ст.220 КПК України, та у випадку повної або часткової відмови у задоволенні клопотання винести вмотивовану постанову, копію якої вручити заявнику.
Станом на день розгляду скарги у слідчого судді відсутні відомості щодо розгляду даного клопотання у порядку ст.220 КПК України.
Крім того, відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Частина 2 ст. 168 КПК України визначає, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Положеннями ч.1 ст.169 КПК України встановлено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу; 4) у разі скасування арешту; 5) за вироком суду в кримінальному провадженні щодо кримінального проступку.
Таким чином, положеннями кримінального процесуального законодавства чітко визначені підстави для повернення тимчасово вилученого майна.
Згідно з ч.5 ст.171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Статус тимчасово вилученого майна набуває майно, вилучене під час обшуку. Крім того, КПК України передбачено строк, протягом якого слідчий чи прокурор зобов'язаний звернутися із клопотанням про застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна відносно тимчасово вилученого під час обшуку майна, інакше таке майно негайно повертається особі, в якої воно вилучалося.
У той же час, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом (ч.1 ст.22 КПК України).
Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.26 КПК України).
Так, адвокатом не надано доказів того, що арешт на тимчасово вилучене майно не накладався, матеріали скарги не містять доказів навіть того, що адвокат взагалі звертався до суду із запитом про надходження чи ненадходження до суду клопотання сторони обвинувачення про арешт майна.
Таким чином, з урахуванням того, що розгляд скарг в порядку ст.303 КПК України відбувається з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності, а особою, яка звернулась із відповідною скаргою до слідчого судді не доведені підстави такого звернення щодо однієї з вимог за скаргою, слідчий суддя приходить до висновку про часткове задоволення скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.220, 303-307 КПК України, слідчий суддя,-
Скаргу, - задовольнити частково.
Зобов'язати уповноваженого слідчого в кримінальному провадженні №22024101110000023 від 09.01.2024 розглянути клопотання адвоката ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 від 29.08.2024 та за наявності підстав задовольнити.
Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання винести вмотивовану постанову, копію якої вручити особі, яка заявила клопотання, а в разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надіслати їй.
В іншій частині, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_5