печерський районний суд міста києва
Справа № 757/4896/24-ц
пр. 2-390/24
10 квітня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Новака Р.В.,
при секретарі судового засідання - Бурячок А.І.,
справа № 757/4896/24-ц
сторони
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
предмет та підстави позову - відшкодування витрат на поховання спадкодавця
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування витрат на поховання спадкодавця -,
ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 85 років померла їх спільна з відповідачем мати ОСОБА_4 . 20.04.2023 ОСОБА_1 особисто звернулася до ФОП ОСОБА_5 ритуального бюро «ІНФОРМАЦІЯ_2», з метою оформлення договору про надання ритуальних послуг, того ж дня було укладено договір-замовлення на організацію. Так, позивачка вказує, що нею, та її чоловіком сплачено 23000 грн. Вказує, що її рідна сестра ОСОБА_2 відмовилася надати 1/2 частину раніше визначеної суми витрат на поховання матері, та жодних інших коштів не надавала і не приймала участі в організації поховань, аргументуючи це тим, що вона не має наразі фізичної та фінансової можливості, але пообіцяла позивачці, що через місяць компенсує 1/2 частину витрат сплачених на поховання матері. Проте, на сьогоднішній день обіцяне не виконано. На підставі викладеного, просить суд стягнути з ОСОБА_2 суму в розмірі 11500 грн., 1/2 частини витрат на поховання, окрім того, просила стягнути судові витрати у вигляді судового збору та витрат на правничу допомогу у розмірі 15000 грн.
05.04.2024 від ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення, відповідно до яких зазначила, що з позовними вимогами не погоджується, зазначила, що останні п'ять років вона, відповідачка, доглядала за матір'ю, у зв'язку з чим не мала заробітку, позивачка участі у догляді за матір'ю не приймала. Вказує, що пообіцяла сестрі віддати за поховання матері 1/2 коштів, які не компенсує держава, та половину належної їй земельної ділянки, проте, за умови, що позивачка віддасть їй урну з порохом матері, чого остання не зробила.
Ухвалою суду від 13.02.2024 у справі за вказаним позовом відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.
10.04.2024 від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги просила задовольнити.
Одночасно, 10.04.2024 від ОСОБА_2 також надійшла заява про розгляд справи без участі, в задоволенні позову просила відмовити.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Судом встановлено, що 19.04.2023 у віці 85 років померла ОСОБА_4 , що підтверджується актовим записом №7512 від 20.04.2023 виданого Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 20.04.2023.
ОСОБА_4 приходиться рідною матір'ю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що сторонами не оспорюється.
20.04.2023 ОСОБА_1 звернулася до ФОП ОСОБА_5 ритуального бюро «ІНФОРМАЦІЯ_2», яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з метою оформлення договору про надання ритуальних послуг. Того ж дня між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_5 ритуального бюро «Ритуал 24» було укладено договір-замовлення на організацію поховання. Відповідно до рахунку ФОП ОСОБА_5 , що міститься в матеріалах справи, щодо надання /ритуальних послуг №21042023-2 від 21.04.2023 позивачкою та її чоловіком ОСОБА_6 сплачено в касу вище зазначеного ритуального бюро 23000 грн., що підтверджується фіскальним чеком №4000434117 від 21.04.2023.
Статтею 15ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, ст.15ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового або немайнового права та інтересу.
Поняття спадкування внормовано статтею 1216 ЦК України, згідно з якою спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ч. 1 ст. 1232 ЦК України спадкоємці зобов'язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця. Витрати на утримання, догляд, лікування спадкодавця можуть бути стягненні не більше як за три роки до його смерті.
Зазначена норма містить особливість при покладенні на спадкоємців обов'язку щодо покриття витрат на поховання спадкодавця, а саме: такі витрати повинні бути розумними, що стосується їхнього розміру та необхідності здійснення.
У ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» визначено, що поховання померлого - це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни із тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та тримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечить законодавству. Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв'язку із цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
За ст. 10 Закону України «Про поховання та похоронну справу», надання ритуальних послуг відповідно до необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 8 цього Кодексу, здійснюється ритуальними службами або за договором суб'єктами господарювання інших форм власності. Вартість таких послуг встановлюється в порядку і в межах, встановлених законодавством, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради. Надання ритуальних послуг, не передбачених зазначеним переліком, а також виготовлення предметів ритуальної належності здійснюється за цінами, встановленими за згодою сторін. В силу ст. 12 Закону України «Про поховання та похоронну справу» надання ритуальних послуг визначається необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг. Цей перелік затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Таким чином, вартість послуг та предметів ритуальної належності визначається на принципах оплати тільки тих послуг, що відповідають державним стандартам та нормативним документам.
Згідно до роз'яснень викладених у п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», витрати на поховання (у тому числі на ритуальні послуги і обряди) відшкодовуються тій особі, яка понесла ці витрати. Витрати на виготовлення пам'ятників і огорож визначаються виходячи із їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості пам'ятників і огорожу даній місцевості.
Виходячи із визначення поняття поховання відповідно до Закону до таких витрат можна віднести ті, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни із тілом у могилу (прахом в урну, тощо).
Обов'язковою умовою покладення на спадкоємців обов'язку щодо покриття витрат на поховання спадкодавця є те, що ці витрати повинні бути розумними з точки зору їхнього розміру і необхідності здійснення.
Виходячи із визначення понять поховання та предметів ритуальної належності, ритуальні послуги, отримані позивачем у ФОП ОСОБА_5 , пов'язані з придбанням та використовуванням цих виробів, що підтверджується рахунком № НОМЕР_2 від 21.04.2023 є розумними щодо їх кількості та призначення, а відтак підлягають відшкодуванню особі, яка понесла такі витрати, тобто позивачу у розмірі 11500,00 грн.
Поряд з цим, суд не приймає доводи відповідачки, викладені в її письмових поясненнях, оскільки вони не підтверджені належними доказами, тобто є такими, що ґрунтуються на її припущеннях.
Щодо відшкодування витрат, понесених на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно вимог частин 1, 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 134 ЦПК України кожна із сторін процесу подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла, і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно частини 2 зазначеної статті у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов?язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Отже, відшкодування судових витрат здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду відповідні докази: договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачка надала: копію договору про надання правничої (адвокатської) допомоги №1901/24 від 19.01.2024; копію акту від 22.01.2024 наданих послуг до договору про надання правничої допомоги №1901/24 від 19.01.2024; копію адвокатського ордеру на надання правничої допомоги (адвокат Мастін С.О.) від 19.01.204; копію квитанції до прибуткового касового ордеру №1901/24 від 22.0.2024 на суму 15000,00 грн.; копію свідоцтва про права на заняття адвокатською діяльністю адвокат Масютін С. О. серії РН №1366 від 28.03.2018.
Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності) та розумності розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких, саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Відповідно до висновків Верховного Суду у постановах від 19.01.2023 у справі № 345/136/18 року у справі № 758/6113/19, зазначено, що суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Відмова стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові від 22.03.2023 у справі № 758/6113/19 Верховний Суд, зменшуючи розмір заявленої до стягнення суми витрат на правову допомогу, за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, зазначив, що такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до п.4 ч.3 ст.137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до п.2 ч.3 ст.141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Так, заперечень щодо розміру заявлених витрат відповідачкою не висловлено.
Поряд з цим, суд, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, ціни позову, обсягу виконаної адвокатом роботи та критерію необхідності такої роботи, часу, ураховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, вважає, що застосування такого коефіцієнту вартості наданих адвокатом послуг є невиправданим.
Суд звертає окрему увагу позивачки на те, що дана категорія справ є незначною складності, судові засідання у справі не проводились, оскільки сторони подали заяви про розгляд справи без участі, а також те, що ціна позову складає 11500,00 грн., в той час, як заявлений розмір витрат на правничу допомогу 15000,00 грн., що в свою чергу не може відповідати критерію співмірності, тому, заявлена сума підлягає зменшенню до 1500,00 грн.
Разом з тим, у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1073,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про поховання та похоронну справу», ст. 1232 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 11-13, 81, 141, 209, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування витрат на поховання спадкодавця задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1/2 частини витрат на поховання спадкодавця в розмірі 11500,00 грн..
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , судові витрати 1073,60 грн. - судового збору, 1500 грн. витрат понесених на правничу допомогу.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3
відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4
Суддя Р.В. Новак