печерський районний суд міста києва
Справа № 210/5015/19-ц
пр. 2-1386/24
25 січня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Новака Р.В.,
при секретарі судового засідання - Бурячок А.І.,
справа № 210/5015/19
сторони:
позивач ОСОБА_1
відповідач АТ КБ «Приватбанк»
предмет та підстави позову захист - прав споживачів, стягнення грошових коштів та моральної шкоди
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів, стягнення грошових коштів та моральної шкоди,-
ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона, позивачка, мала відкритий рахунок в АТ КБ «Приватбанк», за яким отримувала від відповідача споживчі послуги у вигляді кредиту та обслуговування її рахунку. Вказує, що відповідач 10.04.2014 звернувся до суду з позовом до неї про стягнення заборгованості. Так, рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10.05.2018 рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу у справі № 210/1991/14-ц від 26.04.2017 було скасовано, а в позові відмовлено у повному обсязі. Суд вирішив за необхідне відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, оскільки поза межами строку позовної давності вимоги задовольнятися не можуть і сплив цього строку є підставою для відмови у позові (4.4 ст. 267 ЦК України). Дзержинським районним судом міста Кривого Рогу було застосовано поворот виконання рішення суду, а постановою Дніпровського Апеляційного суду порядок повороту виконання рішення суду було змінено. В результаті, при зміні процедури повороту виконання рішення суду, судом було стягнуто з відповідача безпідставно отримані грошові кошти за винятком спадщини у сумі 3720,00 грн., та матеріальної допомоги у розмірі 850,00 грн., які на думку суду було списано відповідачем самостійно, не в рамках скасованого рішення суду. Тобто, зазначає, що без її згоди списувались кошти на погашення заборгованості по її картці, в зв'язку з чим, вважає, що з неї у незаконний спосіб було списано 850,00 грн. для погашення заборгованості за її картковим рахунком. Вважає, що при укладанні договору вона не надавала дозволу який передбачає автоматичне списання грошей з її банківського рахунку. У зв'язку з викладеним просить суд стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на її користь грошові кошти у розмірі 9773,94 грн., з яких: за свідоцтвом про право на спадщину - 8302,95 грн. (сума боргу - 3720,00 грн., 3% річних - 303,00 грн. пеня - 3174,63 грн., інфляційні втрати - 1 105,32 грн.) та матеріальна допомога - 1470,99 грн. боргу - 850,00 грн., 3% річних - 40,00 грн., пеня - 469,67 грн., інфляційні втрати - 111,32 грн.). Окрім того, просить стягнути в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові к у розмірі 20000,00 грн.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.09.2019 справу за вказаним позовом направлено за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.
Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 23.11.2020 справу за вказаним позовом прийнято до провадження судді Новака Р. В. за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.
У відзиві на позовну заяву представник АТ КБ «Приватбанк» Стадніков Л. В. проти заявленої позовної заяви заперечував в повному обсязі, вважав її не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Зазначив, що окрім свідоцтва про право на спадщину до матеріалів позовної заяви позивачкою не долучено жодного доказу стосовно даних коштів. Окрім посилання позивачки в позовній заяві на вже розглянуте питання судом: «В результаті при зміні процедури повороту виконання рішення суду, судом було стягнуто з відповідача безпідставно отримані грошові кошти за винятком спадщини у вигляді суми 3720,00 грн., та матеріальної допомоги у розмірі 850,00 грн., які на думку суду було списано відповідачем самостійно, не в рамках виконання скасованого рішення суду.» Зазначив, що відповідно до положень ЦПК України, якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом, відповідно така заява розглядається судом який приймав рішення у справі.
08.11.2023 до суду від позивачки надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримувала.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно ч. 2 ст. 43 ЦПК України відповідач зобов'язаний добросовісно здійснювати процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, що відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової частини конституційного принципу верховенства права, зобов'язує відповідача самостійно цікавитися перебігом розгляду судом пред'явленого до нього позову. Тривала відсутність такого інтересу з боку відповідача свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного провадження у відсутність сторін на підставі наявних у справі письмових доказів та ухвалити у справі рішення, яким в задоволенні позову відмовити з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 20.09.2006 відкрила картковий рахунок в АТ КБ «Приватбанк», яким вона користалася.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка вказує, що без її згоди списувались кошти на погашення заборгованості по її картці, в зв'язку з чим, зазначає, що з неї у незаконний спосіб було списано 850 грн. для погашення заборгованості за її картковим рахунком.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України: Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
ПАТ КБ «Приватбанк» 10.04.2014 звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та 01.09.2014. Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу ухвалив заочне рішення у справі № 210/1991/14-ц за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, позов задоволено.
Дане заочне рішення було скасовано та переглянуто, за результатом чого, ухвалено рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу у справі №210/1991/14-ц від 26.04.2017 про часткове задоволення позовних вимог.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10.05.2018 рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 26.04.2017 було скасовано, а в позові відмовлено у повному обсязі.
Відповідно до ухвали від 22.01.2019 Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області постановлено в порядку повороту виконання рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу у цивільній справі №210/1991/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) на користь ОСОБА_1 суми, які було стягнено під час примусового виконання рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу у цивільній справі №210/1991/14-ц, яке в подальшому було скасоване.
В подальшому, постановою Дніпровського Апеляційного суду порядок повороту виконання рішення суду було змінено, викладено другий абзац резолютивної частини наступного змісту: В порядку повороту виконання заочного рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 01.09.2014 у цивільній справі № 210/1991/14-ц за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 сплачену суму боргу 6269,28 грн., яка була стягнута на підставі ВП № НОМЕР_1 та сплачену суму судового збору 243,60 грн. на виконання ВП № НОМЕР_2, що разом становить 6512,88 грн.
В даному випадку, вбачається, що вимоги ОСОБА_1 зводяться до її незгоди з вище постановленими ухвалами суду, такі дії свідчать про те, що їй необхідно було звертатися із заявою до суду про ухвалення додаткового рішення у справі, а саме тих вимог, які не були на її думку розглянуті.
Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив у справі рішення, ухвалює додаткове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви.
Отже, за змістом статті 270 ЦПК України додаткове рішення може ухвалити лише суд, який ухвалив рішення в справі.
На підставі викладеного, слід зазначити, що суд у даному складі не приймав судове рішення у справі по суті пред'явлених позовних вимог та не переглядав це рішення, відповідно, розглядати в порядку ст.270 ЦПК України суд у даному складі не має правових підстав.
Стосовно вимоги про стягнення коштів за свідоцтвом про право на спадщину у розмірі 8302,95 грн., (сума боргу 3720,00 грн., 3% річних 303,00 грн., пеня 3174,63 грн., інфляційні втрати 1105,32 грн.) суд зазначає, що в матеріалах справи, окрім свідоцтва про право на спадщину, не міститься жодного доказу щодо оспорюваних коштів, тобто, в матеріалах справи, окрім тверджень позивачки на вже розглянуте питання судом у справі 210/1991/14-ц: «в результаті при зміні процедури повороту виконання рішення суду, судом було стягнуто з відповідача безпідставно отримані грошові кошти, за винятком спадщини у вигляді суми 3720 грн, та матеріальної допомоги у розмірі 850 грн., які на думку суду було списано відповідачем самостійно, не в рамках виконання скасованого рішення суду» відсутні будь-які інші докази, на підставі яких, суд мав би можливість встановити факт порушення прав позивачки відповідачем.
Оскільки вимога щодо відшкодування моральної шкоди є похідною, підстави для її задоволення відсутні.
Згідно ч.ч. 1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 та ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Під час розгляду справи судом були створені всі необхідні умови для всебічного та повного дослідження обставин справи. Разом з тим позивач не надав суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог.
За таких обставин, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позову у зв'язку з недоведеністю та необґрунтованістю позовних вимог.
Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, підстави для розподілу судових витрат, у порядку ст. 141 ЦПК України, відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 12, 13, 19, 81, 89, 263-268 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів, стягнення грошових коштів та моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя Р.В. Новак