Справа № 947/20646/24
Провадження № 2/947/4474/24
02.10.2024 року
Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Луняченка В.О.,
за участю : секретаря судового засідання Макаренко Г.В.
розглянувши за правилами спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки яки продовжує навчання, -
До Київського районного суду м. Одеси 28.06.2024 року звернулась ОСОБА_1 із вимогами до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, у вигляді стягнення частини заробітної плати ( доходу) відповідача, щомісячно.
Підставами для заявлених вимог визначено що відповідачем , за рішенням суду сплачувались аліменти до досягнення дитиною повноліття, однак враховуючи що ОСОБА_4 досягла повноліття, але продовжує навчання у відокремленому структурному підрозділу «Економіко-правничому фаховому коледжі Запорізького національного університету» з 2021/2022 по 2024/2025 роки навчання , на підставі вимог ст. 199 Сімейного кодексу України, у позивача є право на отримання від відповідача аліментів до закінчення навчання але не більш ніж до досягнення дитиною 23 років.
Відповідач не заперечуючи самого факту наявності у нього зобов'язань перед донькою, вважає заявлений розмір аліментів таким що не відповідає реальним потребам дитини, та не заперечує проти сплати аліментів у твердій грошовий сумі у розмірі 5000 гривень, щомісячно.
Як встановлено судом батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданого Першим Малиновським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції ( а/с 6) та рішенням від 23 травня 2022 року по справі №941/1006/21 винесеного Петрівським районним судом Кіровоградської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів і додаткових витрат на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , яке набрало законної сили 07.07.2022 року ( а/с 8).
Згідно довідок від 16.01.2024 року №5106-5003091007 (а/с 14) та №5106-5003092200(а/с 15) ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , як внутрішньо переміщені особи проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
За змістом довідки №31-30/628 від 23 травня 2024 року ОСОБА_4 є студентом відокремленого структурного підрозділу «Економіко-правничому фаховому коледжі Запорізького національного університету» зі строком навчання з 01.09.2021 по 31.01.2025 роки. Форма навчання денна ( дистанційна)/контрактна ( а/с 18).
Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК України ) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України ).
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК України ).
У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.
На підставі ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правовідносини пов'язані із стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, врегульовані Сімейним кодексом України ( далі СК України ).
Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).
Статтею 199 СК України передбачено обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Враховуючи наведене суд приходить до висновку що у ОСОБА_2 наявний обов'язок щодо сплати аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітньої ОСОБА_3 у відповідності до вимог ст. 199 СК України.
У відповідності до вимог ч.3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Таким чином законодавець врегулював виключне право саме отримувача аліментів на визначення способу отримання аліментів у твердий грошовий сумі або у частки від доходів, що є підставою не приймати заявлені відповідачем заперечення проти обраного позивачкою способу стягнення аліментів із визначення аліментів у твердій грошовий сумі.
Під час розгляду справи стороною відповідача не спростовано можливість відповідача сплачувати аліменти саме у розмірі частини від його заробітку ( доходу ) так як заявлений відповідачем факт піклування ним про свою мати похилого віку не підтверджено належними та допустимими доказами а твердження про презумпцію піклування не може бути прийнято судом як обґрунтування, так як статтею 81 ЦПК України саме на сторону, яка заявляє вимоги або заперечення, покладено тягар доведеності шляхом надання до суду відповідних доказів.
Частиною першою статті 191 СК України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
У відповідності до вимог п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду к справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258,259, 263-265,268,273,354 ЦПК України, суд, -
Задовольнити позов ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яки продовжує навчання.
Стягнути з ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_3 ) аліменти у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходів) , на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно до закінчення донькою навчання, однак не довше, ніж до досягнення нею двадцяті трьох років. та починаючи з 28.06.2024 року, дня подачі позову до суду.
Допустити негайне виконання рішення суду : стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) аліменти у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходів) , за один місяць, на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_3 ) в дохід держави судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.
Повне судове рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 07.10.24.
Суддя В. О. Луняченко