Справа № 947/27343/24
Провадження № 1-кс/947/11995/24
01.10.2024 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024162480000996 відомості про яке 22.08.2024 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, -
До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024162480000996 відомості про яке 22.08.2024 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
У клопотанні прокурор, з метою збереження речового доказу, проведення необхідних слідчих (розшукових) дій, проведення експертних досліджень, накласти арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування, на майно вилучене в ході проведеного обшуку житла за адресою: АДРЕСА_1 .
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 вимоги клопотання підтримав у повному обсязі та наполягав на його задоволенні, мотивуючи тим, що вилучене майно було визнано речовим доказом, та наразі необхідне слідству з метою встановлення всіх обставин злочину. Повідомив, що органом досудового розслідування перевіряється причетність ОСОБА_4 до обставин злочину, оскільки гр.. ОСОБА_5 , відносно якої матеріали виділені в інше провадження, надає покази, що саме ОСОБА_4 здійснює перевезення осіб призивного віку за кордон за певну винагороду. Зазначив, що наразі у даному кримінальному провадженні підозрюваних не має, проте є у провадженні з якого воно було виділено.
Власник майна ОСОБА_4 просила відмовити у задоволенні клопотання посилаючись на те, що вилучені грошові кошти є власністю сім'ї та не мають відношення до обставин кримінального провадження. Запевнила, що вказані грошові кошти отримані нею від підробітки водієм. Також повідомила, що вона співпрацює зі слідством та надає відповідні покази.
Вислухавши учасників процесу, вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя прийшов до наступного.
В ході судового розгляду встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024162480000996 відомості про яке 22.08.2024 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Як вбачається з клопотання, в ході досудового розслідування в рамках кримінального провадження №12024162480000195 від 02.02.2024 р. встановлено, ОСОБА_5 , у невстановлені в ході досудового розслідування час та місці, маючи умисел на незаконне переправлення осіб через державний кордон України, діючи із корисливих мотивів, добре розуміючи порядок перетину та недоторканість державного кордону України, метою якої є незаконне переправлення осіб через державний кордон України та шляхом поширення інформації, залучила ОСОБА_6 підшукувати осіб, яким тимчасово обмежено право на виїзд з України у відповідності до Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у період воєнного стану, який введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за №64/2022.
Так, у невстановлені в ході досудового розслідування час та місці, але не пізніше 06.02.2024, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за попередньою домовленістю із ОСОБА_5 , запропонував громадянину ОСОБА_7 незаконно переправити його через державний кордон України, призначивши зустріч за участі ОСОБА_5 для обговорення організаційних питань з цього приводу, зауваживши, що для подальшої допомоги ОСОБА_7 необхідно буде під час зустрічі надати грошові кошти у розмірі 500 доларів США, у якості завдатку.
Надалі ОСОБА_5 , керуючись корисливим мотивом спрямованим на незаконне збагачення, розуміючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь та бажаючи їх настання, усвідомлюючи вимоги законодавства щодо порядку перетинання державного кордону України громадянами України чоловічої статі (військовозобов'язаними), 06.02.2024 близько 15 год. 30 хв., перебуваючи неподалік магазину «Обжора», що за адресою: АДРЕСА_2 , під час зустрічі із ОСОБА_7 , за участі ОСОБА_6 , запропонувала ОСОБА_7 за грошову винагороду в розмірі 11 000 доларів США незаконно переправити його через державний кордон України.
При цьому, під час розмови, ОСОБА_5 детально роз'яснила ОСОБА_7 , план дій, які необхідно виконати для незаконного перетину державного кордону України, пообіцявши допомогти у незаконному переправленні через державний кордон України, здійснити керівництво такими діями, сприяти їх вчиненню порадами та вказівками, а також вжити заходів щодо усунення перешкод у перетині державного кордону.
Зокрема, ОСОБА_5 запевнила ОСОБА_7 у тому, що може здійснити його незаконне переправлення через державний кордон України шляхом виготовлення офіційних документів (яких саме не зазначила) та здійснення в подальшому виїзду через державний кордон України в якості особи, яка його супроводжує, у встановленому пункті пропуску. Під час зустрічі, ОСОБА_5 отримала від ОСОБА_7 грошові кошти у розмірі 500 доларів США, у якості завдатку.
Згодом, 13.02.2024 близько 16 год. 00 хв. ОСОБА_6 за попередньою змовою із ОСОБА_5 , зателефонував ОСОБА_7 та повідомив про необхідність збільшення суми завдатку для виготовлення офіційних документів, що стануть підставою для виїзду за кордон, у зв'язку зі зміною осіб, які здійснювали їх виготовлення.
Так, 17.02.2024 близько 15 год 00 хв. ОСОБА_6 за попередньою змовою із ОСОБА_5 , зустрівся із ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_3 , де останній передав ОСОБА_6 грошові кошти у розмірі 200 доларів США (для збільшення розміру залогу).
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел направлений на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керуючись корисливим мотивом спрямованим на незаконне збагачення, 28.03.2024 о 15:46 год. ОСОБА_5 зателефонувала ОСОБА_7 та повідомила про необхідність збільшення залогу, тобто надання ще 5800 доларів США, причину такого рішення не вказавши. Зустрівшись із ОСОБА_7 29.03.2024 року, близько 09:30 годин, за адресою: АДРЕСА_4 , біля супермаркету «Таврія В», ОСОБА_5 додатково запевнила ОСОБА_7 , що допоможе останньому незаконно перетнути державний кордон України. ОСОБА_7 передав ОСОБА_5 імітаційні грошові кошти, а саме 58 банкнот номіналом 100 доларів США, як завдаток за незаконну винагороду за здійснення незаконного переправлення цих осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню порадами, вказівками та усуненням перешкод, які полягали в здійсненні виїзду через державний кордон України в якості особи, яка їх супроводжує, у встановленому пункті пропуску. Однак довести до завершення свій задум ОСОБА_5 не встигла, у зв'язку із тим, що була затримана в порядку ст. 208 КПК України.
У зв'язку із тим, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №12034162480000195 від 02.02.2024 здобуто відомості, що вказують на причетність інших невстановлених осіб до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, однак не встановлено достатніх доказів для повідомлення про підозру, та у зв'язку із необхідністю продовження досудового розслідування відносно невстановлених осіб за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, та необхідністю завершення досудового розслідування у провадженні відносно ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , матеріали кримінального провадження відносно невстановлених осіб виділено в окреме кримінальне провадження, відомості про яке 22.08.2024 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024162480000996 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
На виконання доручення слідчого №60/СВ-950 від 29.08.2024 про проведення слідчих (розшукових) дій в порядку ст. 40 КПК України, в рамках кримінального провадження від 22.08.2024 №1202416248000996 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України співробітниками відділу Управління стратегічних розслідувань в Одеській області ДСР НП України встановлено, що група осіб, в тому числі працівників ПСУ, налагодили схему незаконного переправлення через державний кордон України осіб, яким тимчасово заборонено перетин державного кордону в умовах правового режиму воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64 від 24.02.2022 за грошову винагороду в сумі 11000 доларів США.
Окрім того, в ході оперативно-розшукових заходів встановлено, що до скоєння кримінального правопорушення можливо причетна ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 . Уродженка рф, громадянка України. Зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Інша адреса: АДРЕСА_5 (зареєстрована на неї). Може використовувати мобільний телефон № НОМЕР_2 . Зареєстрований транспорт: а/м марки «DAIHATSU TERIOS», 2008 р.в., сірий, він: НОМЕР_3 , д/з НОМЕР_4 .
05.09.2024 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 від 03.09.2024 справа №947/27343/24, провадження №1-кс/947/11697/24, проведено обшукза місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено грошові кошти та мобільний телефон.
В подальшому вказані речі постановою слідчого СВ ОРУП№1 ГУНП в Одеській області визнано речовими доказами та приєднано до матеріалів кримінального провадження.
Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення : 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У відповідності до ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Однак, з матеріалів, доданих з клопотанням вбачається, що слідчим під час складання вищевказаного клопотання не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України.
Так, на думку слідчого судді клопотання про арешт майна не відповідає вимогам кримінального процесуального Закону, з огляду на таке.
У судовому засіданні прокурор повідомив, що причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, яке перевіряється в рамках даного кримінального провадження підтвердила ОСОБА_5 надаючи відповідні покази в рамках кримінального провадження № 12024162480000195, разом з тим копію даного протоколу до матеріалів клопотання надано не було.
Також матеріали клопотання не містять і протоколу допиту самої ОСОБА_4 , яка у судовому засіданні запевнила, що вона співпрацює зі слідство та надає відповідні покази.
Слідчому судді не зрозуміло який процесуальний статус в рамках даного кримінального провадження має ОСОБА_4 .
Більш того, прокурором долучено до матеріалів клопотання копію протоколу обшуку та копію ухвали слідчого судді про надання дозволу на обшук, які за своєю якістю є нечитабельними.
Вказані обставини позбавляють слідчого суддю можливості в повній мірі дослідити обставини, якими обґрунтовані доводи клопотання та прийняти рішення по суті.
Згідно з ч. 3 ст. 172 КПК України слідчий суддя, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
З урахуванням вищенаведеного, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність повернення клопотання про арешт майна прокурору для усунення вказаних в ухвалі слідчого судді недоліків, надавши для цього прокурору строк 72 години з моменту отримання копії цієї ухвали.
На підставі викладеного, керуючись ст. 170-172, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024162480000996 відомості про яке 22.08.2024 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України - повернути прокурору.
Встановити строк для усунення недоліків в сімдесят дві години.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1