Справа № 756/12210/24
Провадження № 1-кс/756/2187/24
30 вересня 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
його захисника адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 вересня 2024 року за № 12024100050003075, за підозрою
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київа, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
І. Суть клопотання
До Оболонського районного суду м. Києва надійшло зазначене клопотання, у якому слідчий просила застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Клопотання обґрунтоване тим, що СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 вересня 2024 року за № 12024100050003075, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
На переконання слідчого, у теперішній час існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які виправдовують обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме:
- переховуватися від органів досудового розслідування та суду;
- незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні;
- вчинити інше кримінальне правопорушення.
На думку слідчого, застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить виконання ОСОБА_4 процесуальних обов'язків.
У судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 надала письмові заперечення, у яких просила відмовити у задоволенні клопотання. Адвокат послалася на необґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри та зазначила про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, адже ОСОБА_4 має на утриманні батьків похилого віку, малолітню дитину, постійне місце проживання та роботу.
ІІ. Позиція учасників судового засідання
Прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання з наведених у ньому мотивів.
Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 заперечила проти задоволення клопотання з наведених у ньому мотивів та зазначила, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту здатний забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків. Захисник звернула увагу, що підозра ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення ґрунтується на показаннях працівників поліції, а факт безпосереднього перебування у володінні підозрюваного вилучених речовин в ході його затримання встановлений не був. Також адвокат послалася на непомірність запропонованої слідчим застави та зазначила, що такий розмір становитиме непомірний тягар для підозрюваного.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника та наголосив на тому, що будь-який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, є достатнім для виконання ним процесуальних обов'язків.
ІІІ. Мотиви слідчого судді
Дослідивши клопотання, надані слідчим матеріали, заслухавши думку учасників, висловлену у судовому засіданні, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Норми кримінального процесуального закону, якими керується слідчий суддя
Відповідно до ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені, зокрема і запобіжні заходи.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо обґрунтованості підозри
29.09.2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Згідно з повідомленням про підозру кримінальне правопорушення вчинене за таких обставин.
У невстановлені досудовим розслідування день, час та місці, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу у великих розмірах з метою збуту.
Реалізуючи свій злочинний умисел, 28.09.2024 ОСОБА_4 , перебуваючи в приміщенні ТРЦ «Dream Town», що за адресою: м. Київ, пр-т. Оболонський, 21-Б, використовуючи паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_7 отримав у відділенні «Meest Пошта» № 552, посилку № CV948912222US з вмістом порошкоподібної речовини білого кольору, упакованої та розфасованої однаковим чином у 3 (три) прозорих поліетиленових пакети, яку забрав з собою, тим самим незаконно придбав та розпочав зберігати наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - кокаїн, у великих розмірах з метою збуту.
Після цього, в той самий день о 13 год 53 хв за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 було зупинено працівниками поліції та затримано в порядку ст. 208 КПК України.
Згідно з висновком експерта, надана на дослідження порошкоподібна речовина білого кольору містить у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - кокаїн. Маса кокаїну у речовині становить 3,438 г, що відповідно до Таблиці 1 «Невеликі, великі та особливо великі розміри наркотичних засобів, що знаходяться у незаконному обігу», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 01.02.2000 № 188, становить великі розміри.
Кокаїн, згідно зі Списком №1 «Наркотичні засоби, обіг яких обмежено» в Таблиці 2 «Переліку наркотичний засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 №770, віднесений до наркотичних засобів, обіг яких обмежено.
Таким чином, орган досудового розслідування підозрює ОСОБА_4 , у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу у великих розмірах з метою збуту, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Оцінюючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення за наведених у повідомленні про підозру обставин, слідчий суддя керується стандартом доказування «обґрунтована підозра». Цей стандарт є менш суворим у порівнянні зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується під час розгляду висунутого особі обвинувачення по суті, та не передбачає оцінку доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.
Як зазначав Європейський Суд з прав людини у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під обґрунтованою підозрою Європейський суд розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. Отже, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі, але вони мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
На підставі оцінки сукупності отриманих фактів та обставин суд лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри підтверджується наданими слідчим матеріалами, зокрема:
- протоколом затримання ОСОБА_4 від 28.09.2024 року, в ході якого було вилучено 3 пакети з речовиною;
- висновком експерта за результатами проведення судової експертизи матеріалів, речовин і виробів № 152/10 від 29.09.2024 року, в якому зазначено, що надана на дослідження частково збита у грудки порошкоподібна речовина білого кольору містить у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - кокаїн, маса якого у речовині становить 3,438 г.
- протоколами допитів свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_10 , яка впізнала ОСОБА_4 як особу, яка отримувала поштове відправлення;
- іншими матеріалами провадження в їх сукупності.
Відомості, які містяться у наведених матеріалах, узгоджуються з обставинами, зазначеними у повідомленні про підозру, підтверджують їх та у своїй сукупності дають вагомі підстави для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Наведені стороною захисту доводи не виключають цього висновку слідчого судді, адже обставини, які вказують на причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, підтверджені слідчим не виключно показаннями працівників поліції, а й показаннями інших свідків та іншими матеріалами у їх сукупності.
Слід наголосити, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» обмежує міру, до якої слідчий суддя може оцінювати обставини, відомості про які надані сторонами. В межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, слідчий суддя не констатує та не має права констатувати винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Обґрунтовуючи клопотання, слідчий послався на існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, отже слідчий суддя має оцінити їх наявність, зокрема ризиків:
- переховуватися від органів досудового розслідування та суду;
- незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні;
- вчинити інше кримінальне правопорушення.
Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи слідчого про те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, належить до тяжких злочинів.
На переконання слідчого судді, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).
Разом з тим, сама лише тяжкість кримінального правопорушення та суворість можливого покарання без врахування інших факторів не є достатньою підставою для висновку про наявність такого ризику.
Під час оцінки цього ризику слідчий суддя враховує обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , зокрема, використання в ході його вчинення заходів конспірації.
Крім того, слідчий суддя враховує доводи сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_4 наразі перебуває у статусі обвинуваченого у межах кримінального провадження, яке знаходиться на розгляді Бориспільського міськрайонного суду Київської області, та у статусі підозрюваного у кримінальному провадженні № 12023000000001194, у межах якого у теперішній час до нього застосований запобіжний захід у вигляді застави.
Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Викладене переконує слідчого суддю в обґрунтованості доводів слідчого щодо наявності цих ризиків.
Під час оцінки ризику впливу на свідків слідчий суддя виходить з того, що:
- по-перше, показання свідків, як тих, що вже допитані в ході досудового розслідування, так і тих, які можуть бути допитані у подальшому, є процесуальними джерелами доказів (ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування у цьому кримінальному провадженні;
- по-друге, встановлена кримінальним процесуальним законом процедура отримання показань свідків передбачає безпосереднє сприйняття їх судом у судовому засіданні (ст. 23, 224 КПК України). Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Наведені обставини обґрунтовано свідчать про наявність ризику того, що підозрюваний як самостійно, так й через інших осіб може впливати на свідків, з метою підбурення їх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання неправдивих показань чи відмови від дачі показань на користь підозрюваного.
Щодо наявності підстав для застосування запобіжного заходу
З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, на цьому етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою досягнення дієвості відповідного кримінального провадження і забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: домашній арешт, застава, особиста порука, особисте зобов'язання. Втім, враховуючи обставини, які свідчать про високу інтенсивність ризиків переховування та вчинення іншого кримінального правопорушення, на переконання слідчого судді, жоден з цих запобіжних заходів не здатний запобігти встановленим ризикам.
Окрім обґрунтованості підозри та встановлених ризиків, слідчий суддя враховує також інші обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, вік та стан здоров'я підозрюваного, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються ці обставини.
Оцінивши наведені обставини у сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним для запобігання ризикам, наведеним у клопотанні слідчого, а застосування ОСОБА_4 іншого більш м'якого запобіжного заходу, не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання процесуальних обов'язків.
Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи слідчого щодо необхідності застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, який відповідає верхній межі, визначеній ч. 1 ст. 197 КПК України для цього запобіжного заходу. Необхідність визначення саме такого строку обумовлена тим, що досудове розслідування у кримінальному провадженні не завершене, а підстави вважати, що наведені ризики можуть зникнути чи зменшитися раніше цього строку, відсутні. Водночас, строк дії запобіжного заходу не може перевищувати строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.
Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання, як це передбачено ч. 2 ст. 197 КПК України.
Таким чином, строк дії ухвали в частині тримання під вартою має становити до 26 листопада 2024 року (60 днів з дня затримання ОСОБА_4 28 вересня 2024 року, включаючи день затримання згідно з положеннями ч. 5 ст. 115 КПК України).
Щодо визначення розміру застави
Слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України (ч. 3 ст. 183 КПК України).
Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч. 5 ст. 182 КПК України).
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» (п. 78, 82) ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, прибуття обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути врахована наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Отже, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати стримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки.
Слідчий просила визначити заставу у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Разом з тим, як вже було зазначено, під час визначення розміру застави однією з ключових обставин як згідно з кримінальним процесуальним законом, так і у практиці Європейського Суду з прав людини, є майновий стан підозрюваного, адже лише з огляду на фактичну спроможність внести заставу можна оцінити, чи буде, з одного боку, ризик втрати застави достатнім стримуючим засобом для підозрюваного та, з іншого, чи не буде становити непомірного тягаря для нього.
Втім, сторона обвинувачення не надала слідчому судді жодних відомостей та доказів щодо майнового стану ОСОБА_4 . Крім того, як вбачається з наданих матеріалів, підозрюваний вже вніс заставу у межах іншого кримінального провадження, що, відповідно, негативно позначилося на його майновому стані.
За таких обставин слід констатувати, що можливість визначення застави у розмірі, який перевищує передбачені кримінальним процесуальним законом межі, стороною обвинувачення не доведена.
Проте слідчий суддя враховує, що кримінальне правопорушення було вчинене ОСОБА_4 під час дії запобіжного заходу у іншому кримінальному провадженні, що свідчить про високу інтенсивність встановлених ризиків. За таких обставин, йому має бути призначена застава у максимальному передбаченому п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмірі, а саме - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Зазначений розмір з урахуванням встановлених обставин не становитиме надмірного тягаря для ОСОБА_4 , втім є значним та цілком здатним забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, а ризик її втрати буде фактором, який стримуватиме підозрюваного від реалізації наявних ризиків.
Щодо покладення на підозрюваного обов'язків
У разі внесення застави, з метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні, а також запобігання позапроцесуальній поведінці підозрюваного, наявні підстави для покладення на ОСОБА_4 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;
- не відлучатися із м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.
Зазначені обов'язки релевантні встановленим ризикам та здатні їм запобігти.
Строк дії обов'язків слідчий суддя визначає у межах, передбачених ч. 7 ст. 194 КПК України, - два місяці. При цьому строк дії зазначених обов'язків не може перевищувати строку досудового розслідування.
За таких обставин клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 372 КПК України, слідчий суддя
1. Клопотання - задовольнити частково.
2. Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Визначити строк дії ухвали в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - 60 днів, тобто до 26 листопада 2024 року включно.
3. Одночасно визначити підозрюваному ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240,00 грн, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві:
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268059
Банк отримувача ДКСУ, м.Київ
Код банку отримувача (МФО) 820172
Рахунок отримувача за стандартом ІВАN: НОМЕР_1 .
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, який вніс таку заставу, вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
4. У випадку внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 такі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;
- не відлучатися із м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.
Термін дії обов'язків, покладених на ОСОБА_4 , у разі внесення застави, визначити два місяці з моменту звільнення з-під варти внаслідок внесення застави.
5. Попередити підозрюваного ОСОБА_4 що у разі невиконання покладених на нього обов'язків після внесення застави, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.
6. У решті клопотання відмовити.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1