Іванівський районний суд Одеської області
Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/1103/24
Провадження № 1-кп/499/118/24
03 жовтня 2024 року селище Іванівка
Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у спрощеному провадженні в селищі Іванівка Березівського району Одеської області у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт кримінального провадження 12024167260000059 від 24.09.2024 за обвинуваченням ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гандрабури Ананівського району Одеської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , з середньою освітою, не працюючого, українця, громадянина України, одруженого, не депутата, який проходить військову службу за призовом, на момент вчинення кримінального проступку обіймав посаду телефоніста-лінійного наглядача відділені зв'язку взводу зв'язку 1 механізованого батальйону у військовому званні «солдат», 22.07.2024 року засуджений до покарання за ч.1 ст. 162 КК України у виді штрафу у розмірі 1700 грн., 26.07.2024 року засуджений до покарання за ч.1 ст. 125 КК України у виді штрафу у розмірі 850 грн.) у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України,-
ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем, проходячи військову службу за призовом у військовій частині НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», 23.09.2024 у денний час доби, приблизно о 16:00 годині, точного часу встановити не вдалося, знаходився у себе в дома за адресою: АДРЕСА_3 , де у нього виник злочинний умисел на незаконне проникнення до будинку АДРЕСА_2 , де проживає громадянка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для того щоб забрати свою дружину ОСОБА_5 після конфлікту який відбувся напередодні.
Реалізуючи свій злочинний намір, в той же день та час, діючи умисно, з корисливих мотивів, ОСОБА_3 , розуміючи, що в даному будинку проживає стороння для нього особа, не маючи дозволу особи яка проживає в даному будинку на проникнення до будинку зайшов на огороджену територію домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та всупереч волі власника або законного володільця і відсутності визначених законом підстав, усвідомлюючи суспільну небезпечність та протиправність своїх дій, проник на територію домоволодіння, чим порушив право ОСОБА_4 на недоторканість житла особи гарантоване ст. 30 Конституції України, ст. 12 «Загальної декларації прав людини» та ст. 8 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод». Своїми умисними діями ОСОБА_3 порушив право господаря на недоторканість житла.
За вищевикладених обставин, своїми умисними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 162 КК України, а саме незаконне проникнення до житла.
Обвинувальний акт надійшов до суду разом із клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному провадженні.
Згідно заяви ОСОБА_3 , яка була підписана в присутності захисника - адвоката ОСОБА_6 , обвинувачений беззаперечно визнав свою вину у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст.162 КК України, тобто незаконне проникнення до житла особи, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з порядком апеляційного оскарження вироку суду та надав згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Потерпіла ОСОБА_4 надала письмову заяву про згоду зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлена з ч. 2 ст. 302 КПК України щодо порядку апеляційного оскарження та згодна на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні.
Згідно ч. 2 ст. 381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснювалось.
Згідно ч. 2 ст. 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Враховуючи викладене, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 162 КК України, тобто незаконне проникнення до житла особи.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з приписами ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.
Перевіркою даних про особу обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_3 раніше судимий за ч.1 ст. 162 КК України та за ч.1 ст. 125 КК України, характеризується посередньо, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має місце реєстрації, проте проживає за іншою адресою, з середньою освітою, одружений, проходить військову службу за призовом, на момент вчинення кримінального проступку обіймав посаду телефоніста-лінійного наглядача відділені зв'язку взводу зв'язку 1 механізованого батальйону у військовому званні «солдат», самовільно залишивши військову частину.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття.
Обставина, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , є вчинення кримінального правопорушення повторно.
Призначаючи покарання, суд керується положеннями ст. 65 КК України та враховує роз'яснення Верховного Суду України, викладені в постанові №7 від 04 жовтня 2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», а саме з принципів справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів та враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно ст. 12 КК України відноситься до категорії кримінального проступку, обставини що пом'якшують покарання, обставини, що обтяжують покарання, особу ОСОБА_3 , його відношення до скоєного злочину, недієвість крізь призму виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень застосованого 22.07.2024 року до обвинуваченого покарання у вигляді штрафу та вважає, що необхідним є застосування покарання у вигляді обмеження волі на строк 1 рік.
За приписами ч.3 ст. 61 КК України обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до осіб з інвалідністю першої і другої групи.
Відповідно до ч.6 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлені такі види військової служби: базова військова служба (введена згідно з Законом № 3633-IX від 11.04.2024, замінивши строкову військову службу); військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що обмеження волі не застосовується, зокрема, до військовослужбовців строкової служби (базової військової служби). Обмежень щодо застосування такого виду покарання до військовослужбовців інших видів військової служби КК України не передбачено.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити про невиконання обвинуваченим ОСОБА_3 своїх службових обов'язків, що проявляється у самовільному залишені військової частини 05 березня 2024 року, про що вказано у витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.03.2024 року №70, та свідчить про те, що обвинувачений самоусувається від проходження військової служби, фактично не проходить службу у ЗСУ.
Таким чином, зважаючи на встановлені судом обставини, суд не вбачає обмежень щодо застосування покарання у виді обмеження волі відносно обвинуваченого ОСОБА_3 .
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
Речові докази по даному кримінальному провадженню відсутні.
Цивільний позов по справі не заявлявся, процесуальні витрати відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 373, 374, 381, 382, 394 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст.162 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту фактичного затримання після набрання вироком законної сили.
Вирок може бути оскаржений в порядку статті 394 КПК України до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Іванівський районний суд Одеської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення.
Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_7