Справа №:755/16854/24
Провадження №: 1-кп/755/1606/24
"07" жовтня 2024 р. м.Київ
Дніпровський районний суд м.Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в залі Дніпровського районного суду м.Києва, кримінальне провадження №12024100040002596 відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Києва, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, військовозобов'язаного, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
за обвинуваченням в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
І. Суть питання, що вирішується.
До Дніпровського районного суду м.Києва надійшло кримінальне провадження №12024100040002596 відносно ОСОБА_3 за обвинуваченням в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
Ухвалою судді від 02.10.2024 року по даному кримінальному провадженню призначено підготовче судове засідання.
ІІ. Позиція та клопотання учасників судового провадження у підготовчому судовому засіданні.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні просив призначити судовий розгляд кримінального провадження, вважаючи, що обвинувальний акт відповідає вимогам, передбаченим ст.291 КПК України. Також звернувся до суду з письмовим клопотанням про застосування ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину проти життя та здоров'я особи, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, раніше не судимий, офіційно не працює. На думку прокурора, існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме можливість обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Обвинувачений та його захисник не заперечували проти призначення кримінального провадження до судового розгляду. Щодо клопотання прокурора про застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували, просили суд застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з огляду не необгрунтованість зазначених прокурором ризиків.
ІІІ. Положення закону, яким керувався суд.
З норм статті 314 КПК України вбачається, що після отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності суд не пізніше п'яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження.
Підготовче судове засідання відбувається за участю прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду. Після виконання вимог, передбачених статтями 342-345 цього Кодексу, головуючий з'ясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду.
У підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення:
1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу;
2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу;
3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу;
4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження;
5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;
6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.
Відповідно до статті 315 КПК України якщо під час підготовчого судового засідання не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 цього Кодексу, суд проводить підготовку до судового розгляду.
2. З метою підготовки до судового розгляду суд:
1) визначає дату та місце проведення судового розгляду;
2) з'ясовує, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд;
3) з'ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді;
4) розглядає клопотання учасників судового провадження про:
- здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту;
- витребування певних речей чи документів;
- здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні.
5) вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду.
Під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно з вимогами статті 316 КПК України після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду. Судовий розгляд має бути призначений не пізніше десяти днів після постановлення ухвали про його призначення.
ІV. Висновки та мотиви суду.
Вислухавши думки учасників судового провадження по викладених у ст.315 КПК України питаннях, вивчивши обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування та розписки про отримання обвинувального акту і реєстру матеріалів досудового розслідування, клопотання прокурора, суд приходить до наступних висновків.
1. Щодо призначення справи до судового розгляду, складу суду та складу осіб, які братимуть участь у судовому розгляді.
Кримінальне провадження підсудне Дніпровському районному суду м.Києва. Обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 складений у відповідності з вимогами чинного КПК України. Підстав, передбачених пунктами 4-8 частини першої або частиною другою ст.284 КПК України, для закриття кримінального провадження чи для направлення клопотання для визначення підсудності, а також для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК України не встановлено.
Судовий розгляд даного кримінального провадження необхідно здійснювати у відкритому судовому засіданні, суддею одноособово.
Вирішено питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому засіданні.
Таким чином, наявні всі підстави для призначення даного кримінального провадження до судового розгляду.
2. Щодо клопотання прокурора про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою за письмовим клопотанням прокурора, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Згідно матеріалів кримінального провадження під час досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, який в подальшому було продовжено слідчим суддею.
Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У частині 2 статті 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
За правилами ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Частиною 5 статті 9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
При вирішенні в підготовчому судовому засіданні питання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує, крім іншого, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, вік та стан здоров'я, майновий стан, міцність соціальних зв'язків, репутацію обвинуваченого, ризик повторення чи продовження ним протиправної поведінки.
Так, ОСОБА_3 обвинувачується у скоєні умисного злочину проти життя та здоров?я особи, який згідно ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за який законом передбачене покарання від 7 до 10 років позбавлення волі, тісних соціальних зв?язків не має, раніше не судимий, офіційно не працевлаштований.
Не вирішуючи питання на даному етапі кримінального провадження про оцінку доказів з точки зору їх допустимості і достатності для визнання обвинуваченого винуватим чи невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, суд приходить до висновку, що вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпека кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , на думку суду, дають підстави для висновку, що існують з боку обвинуваченого ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме можливість переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення.
На думку суду, жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не може запобігти зазначеним ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Крім того, неможливість перебування особи під вартою внаслідок стану здоров'я встановлюється у визначеному законом порядку. Будь-які докази, які б свідчили про те, що ОСОБА_3 страждає на хвороби, які унеможливлюють перебування його під вартою, суду не надані.
При вирішенні даного питання судом також враховано положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Також ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України та враховані судом при вирішенні питання по обрання запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою.
Крім того, в судовому засіданні стороною захисту відповідно до положень ч.5 ст.132 КПК України не було надано суду належних і допустимих доказів, які свідчили б про необґрунтованість пред'явленої підозри (обвинувачення).
При цьому суд враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак відповідно до вимог ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Так, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, відображеній у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає те, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32), те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Таким чином, враховуючи обставини, перераховані у ст.178 КПК України, а також доведеність прокурором під час судового розгляду клопотання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам, тому клопотання прокурора про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно задовольнити та застосувати останньому запобіжний захід - тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до вимог ч.4 ст.183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, суд має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;
4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.
Також згідно практики Європейського суду з прав людини відмова у звільненні з-під варти під заставу може бути обґрунтованою і особа має утримуватися під вартою без визначення розміру застави, якщо його звільнення потягне реальну небезпеку спричинення шкоди у зв'язку з виникненням однієї з підстав для тримання під вартою; якщо введення умов звільнення під заставу чи інших розумних профілактичних заходів не може усунути цю небезпеку чи знизити її до рівня, при якому тримання особи під вартою стане безпідставним.
При постановленні даної ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, відповідно до ч.4 ст.183 КПК України, враховуючи практику ЄСПЛ з цього питання, зазначені вище підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, а також те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, що спричинив загибель людини, вважає за необхідне не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки вказаний альтернативний запобіжний захід, на думку суду, на даний час не зможе забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти наявним і дійсним ризикам.
Керуючись ст.ст.3, 7, 176-178, 181, 183-184, 194-196, 314-315, 376 КПК України, суд,-
Призначити судовий розгляд кримінального провадження №12024100040002596 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, у відкритому судовому засіданні, в залі Дніпровського районного суду м.Києва за адресою: м.Київ, вул.Пластова, буд.3, о 12-30 годині 17 жовтня 2024 року.
Справу розглядати суддею одноособово.
Визначити склад осіб, які будуть брати участь у судовому розгляді: прокурор, обвинувачений, захисник.
Здійснити судовий виклик обвинуваченого до суду для допиту.
Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.
Обрати обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, на строк, що не може перевищувати двох місяців, тобто до 05 грудня 2024 року включно, без визначення розміру застави.
Ухвала діє 60 (шістдесят) днів та підлягає негайному виконанню після її проголошення в частині застосування запобіжного заходу.
Виконання ухвали доручити начальнику ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Копію ухвали вручити присутнім учасникам судового провадження та направити для виконання до ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду в частині застосування запобіжного заходу може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду, а особою, яка тримається під вартою, - в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
В іншій частині ухвала, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч.1 ст.392 КПК України, окремому оскарженню не підлягає. Заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, винесене за результатами судового розгляду кримінального провадження.
Суддя Дніпровського районного суду
м.Києва ОСОБА_1