Справа №:755/19826/23
Провадження №: 1-кп/755/227/24
"26" червня 2024 р. м.Київ
Дніпровський районний суд м.Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі дистанційного судового провадження, в залі Дніпровського районного суду м.Києва, кримінальне провадження №12022100040001708 відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Макіївка Донецької області, громадянки України, з вищою освітою, не працюючої, вдови, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.27 ч.3 ст.311 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Родинське Донецької області, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, розлученого, особи з інвалідністю 2 групи, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого до затримання за адресою: АДРЕСА_4 , раніше судимого,
за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.263, ч.3 ст.311 КК України,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м.Родинське Донецької області, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, одруженого, маючого малолітню дитину, 2012 року народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого до затримання за адресою: АДРЕСА_4 , раніше судимого,
за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.311 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисників адвокатів ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 ,
обвинувачених ОСОБА_3 ,
ОСОБА_5 ,
В провадженні Дніпровського районного суду м.Києва (на стадії судового розгляду) перебуває кримінальне провадження №12022100040001708 від 04.07.2022 року, відносно ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.27 ч.3 ст.311 КК України, ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.263, ч.3 ст.311 КК України, ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.311 КК України (справа №755/19826/23, провадження №755/227/24).
Ухвалою суду від 08.05.2024 року в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту обвинуваченій ОСОБА_3 було відмовлено та задоволено клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченій запобіжного заходу і змінено останній запобіжний захід на домашній арешт у нічний час доби з перебуванням останньої за адресою свого фактичного проживання, на строк, що не може перевищувати двох місяців, тобто до 06 липня 2024 року включно.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового засідання зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
ІІ. Позиція і клопотання учасників судового провадження.
1.Позиція та клопотання прокурора.
В судовому засіданні прокурор подав суду письмове клопотання про продовження строку домашнього арешту у нічний час доби обвинуваченій ОСОБА_3 , оскільки, на його думку, обвинувачена обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, ризики, передбачені ст.177 КПК України, а також обставини, які слугували підставою для обрання зазначеного запобіжного заходу, на даний час не відпали та продовжують існувати.
Зокрема, на думку прокурора, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання на строк від п'яти до восьми років позбавлення волі з конфіскацією майна, та у разі визнання її винною це може спонукати її до втечі на тимчасово непідконтрольні Україні території або за кордон та тривалого переховування від органів слідства та суду з метою уникнення зазначеного покарання.
Крім того, остання не має постійного місця проживання, зареєстрована на окупованій РФ території та вже після запровадження воєнного стану, а саме 27.02.2023 року, отримала паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а матеріалами негласних слідчих дій підтверджуються її наміри покинути територію України на той час.
Крім того, на думку прокурора, обвинувачена ОСОБА_3 може незаконно впливати на свідків чи іншого обвинуваченого у кримінальному провадженні, оскільки знає їх особисто, шляхом вмовлянь, підкупу чи залякування останніх може спонукати їх відмовитись від наданих раніше показань чи уникати явки до суду.
Також, прокурор вважає, що існує ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, який може бути виражений у створенні ОСОБА_3 штучних доказів та підбурення осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до дачі завідомо неправдивих показів на підтвердження висунутих ним захисних версій, а також шляхом неявки у судові засідання.
Крім того, на думку прокурора, також існує вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_3 постійного джерела доходу не має, що може слугувати підставою для продовження вчинення кримінальних правопорушень, оскільки канали надходження прекурсорів на теперішній час достеменно не встановлено органом досудового розслідування.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги особливу суспільну небезпеку інкримінованого обвинуваченій протиправного діяння, прокурор вважає, що інші, менш суворі запобіжні заходи, ніж домашній арешт у нічний час доби не зможе запобігти уникненню вищезазначених ризиків з боку обвинуваченої, тому просить суд з метою забезпечення виконання покладених на неї процесуальних обов'язків та забезпечення розгляду кримінального провадження продовжити строк запобіжного заходів на шістдесят днів.
Проти задоволення клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченій на особисте зобов'язання заперечував, просив відмовити у його задоволенні, оскільки, на його думку, більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої.
2. Позиція та клопотання сторони захисту.
1. Захисник обвинуваченої ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_7 звернувся до суду з письмовим клопотанням про зміну обвинуваченій запобіжного заходу на особисте зобов'язання, яке мотивоване тим, що прокурор у своєму клопотанні не наводить жодних обгрунтованих обставин, які доводили б наявність зазначених ризиків та обгрунтованість підозри.
На думку захисника, на даний час достатньо підстав для застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, оскільки обвинувачена сумлінно виконує обов'язки за місцем свого проживання, хворіє на цукровий діабет.
Крім того, захисник зазначив, що ОСОБА_3 на даний час уклала трудовий договір з директором ТОВ «ДНІПРОСТАЛЬ СК» ОСОБА_10 та дана робота пов'язана з відрядженнями в інші міста. ОСОБА_3 вимушена працювати, щоб заробляти кошти на оренду квартири, власні потреби, потреби матері її покійного цивільного чоловіка ОСОБА_4 , яка має когнітивні порушення, внаслідок яких вона потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
Крім того, у ОСОБА_3 є міцні соціальні зв?язки, оскільки у м.Києві проживає її син - ОСОБА_11 .
Враховуючи викладене, захисник просив суд застосувати до обвинуваченої запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Обвинувачена ОСОБА_3 думку та клопотання захисника - адвоката ОСОБА_7 підтримала, просила суд його задовольнити, проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час доби заперечувала.
2. Обвинувачений ОСОБА_5 , його захисник - адвокат ОСОБА_9 та захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_8 думку та клопотання захисника - адвоката ОСОБА_7 підтримали, просили суд його задовольнити.
ІІІ. Положення закону, яким керувався суд.
За змістом ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч.2 ст.331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового засідання зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У частині 2 статті 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Статтею 176 КПК України передбачено, що одним із запобіжних заходів є домашній арешт.
Відповідно до ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 3 ст.28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є:
1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо;
2) поведінка учасників кримінального провадження;
3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику ЄСПЛ як джерело права.
Частиною 5 статті 9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
В кожному випадку, як підкреслює ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Вказані положення враховано судом при вирішенні клопотань учасників судового провадження.
ІV. Висновки та мотиви суду.
Вислухавши думки учасників судового провадження, вивчивши надане клопотання прокурора та захисника, суд приходить до висновку про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час доби з покладенням відповідних обов'язків, оскільки, на думку суду, продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, ступінь яких не зменшився, та інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків, виходячи з наступного.
Згідно з положеннями ч.2 ст.177, ст.194 КПК України, підставою продовження строків запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачена може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
При вирішенні питання про доцільність продовження обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту суд враховує також, крім іншого, тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона обвинувачується, вік та стан здоров'я, майновий стан, міцність соціальних зв'язків, репутацію обвинуваченої, ризик повторення чи продовження нею протиправної поведінки.
Так, суд враховує, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, і?х аналогів або прекурсорів, який має підвищену суспільну небезпеку та за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п?яти до восьми років з конфіскацією майна, раніше не судима, зареєстрована на тимчасового окупованій території України.
Не вирішуючи питання на даному етапі кримінального провадження про оцінку доказів з точки зору їх допустимості і достатності для визнання обвинуваченої винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину, суд приходить до висновку, що вказані вище обставини, а також діючий на території України воєнний стан, дають підстави для висновку, що з боку обвинуваченої наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Щодо ризику втечі обвинуваченої, суд зазначає, що відповідно до практики ЄСПЛ такий ризик не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку, водночас суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування.
При цьому, дані про зменшення або зникнення вказаних ризиків відсутні і наявність характеризуючих даних про особу обвинуваченої не виключають наявність зазначених вище ризиків, а також ризику продовження чи повторення протиправної поведінки.
Крім того, жодних доказів про те, що робота обвинуваченої пов'язана з відрядженнями за територію міста Києва, як і про те, що обвинувачена уклала трудовий договір та офіційно працевлаштувалась, стороною захисту на момент розгляду клопотання надано не було.
Крім того, дане кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, докази в повному обсязі судом на даний час не досліджені.
Суд зазначає, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак відповідно до вимог ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, згідно якої «термін «обґрунтована підозра» означає те, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення; вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Щодо розумності строків розгляду даного кримінального провадження, суд зазначає наступне.
Суд звертає увагу на те, що незавершення до цього часу судового провадження у справі викликано її складністю, обсягом доказів, які підлягають дослідженню, введеним в Україні воєнним станом, обставинами справи тощо, поведінкою та кількістю учасників судового провадження тощо.
Суд наголошує, що вживаються усі передбачені законом заходи з метою дотримання розумних строків розгляду справи, один з обвинувачених у якій тримається під вартою.
Гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, частково співпадають з гарантією, передбаченою пунктом 1 статті 6 Конвенції, і дійсно вимагають, щоб відносно особи, яка тримається під вартою, органи державної влади виявляли «особливу ретельність в ході провадження по справі», однак це не має гальмувати зусилля суду щодо відповідального виконання своїх завдань (рішення ЄСПЛ у справі «Херцегфальві проти Австрії», «Садегул Оздемір проти Туреччини»).
Керуючись ст.ст.8-11, 17, 21-22, 26, 177-178, 181, 331, 368-369, 372 КПК України, суд, -
В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченій ОСОБА_3 запобіжного заходу на особисте зобов'язання - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час доби відносно обвинуваченої ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби з перебуванням останньої за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_2 , на строк, що не може перевищувати двох місяців, тобто до 24 серпня 2024 року включно.
Заборонити обвинуваченій ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишати місце свого проживання, за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу суду у нічний час доби, а саме: з 23-00 до 06-00 години наступного дня, за виключенням випадків необхідності надання медичної допомоги та необхідності перебування в укритті під час оголошення повітряної тривоги.
Покласти на обвинувачену ОСОБА_3 наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати за наявності на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити ОСОБА_3 , що в разі невиконання покладених на неї обов'язків, до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід; працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченої, яка перебуває під домашнім арештом у нічний час доби, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї обов'язків, використовувати засоби контролю.
Виконання ухвали покласти на орган Національної поліції за місцем проживання ОСОБА_3 .
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у даному кримінальному провадженні.
Ухвала діє 60 (шістдесят) днів та підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Копію ухвали вручити присутнім учасникам судового провадження та направити для виконання до органу Національної поліції.
Повний текст ухвали оголосити учасникам судового провадження у судовому засіданні о 15-45 годині 28 червня 2024 року.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Суддя Дніпровського районного суду
м.Києва ОСОБА_1