Справа №:755/19826/23
Провадження №: 1-кп/755/227/24
"19" березня 2024 р. м.Київ
Дніпровський районний суд м.Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі дистанційного судового провадження, в залі Дніпровського районного суду м.Києва, кримінальне провадження №12022100040001708 відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Макіївка Донецької області, громадянки України, з вищою освітою, не працюючої, вдови, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.27 ч.3 ст.311 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Родинське Донецької області, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, розлученого, особи з інвалідністю 2 групи, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого до затримання за адресою: АДРЕСА_4 , раніше судимого,
за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.263, ч.3 ст.311 КК України,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м.Родинське Донецької області, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, одруженого, маючого малолітню дитину, 2012 року народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого до затримання за адресою: АДРЕСА_4 , раніше судимого,
за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.311 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисників адвокатів ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 ,
обвинувачених ОСОБА_3 ,
ОСОБА_5 ,
ОСОБА_4 ,
І. Суть питання, що вирішується.
В провадженні Дніпровського районного суду м.Києва (на стадії судового розгляду) перебуває кримінальне провадження №12022100040001708 від 04.07.2022 року, відносно ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.27 ч.3 ст.311 КК України, ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.263, ч.3 ст.311 КК України, ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.311 КК України (справа №755/19826/23).
Ухвалою суду від 05.02.2024 року в задоволенні клопотань сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було відмовлено, а клопотання прокурора про продовження строку цілодобового домашнього арешту обвинуваченій ОСОБА_3 та тримання обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 під вартою - задоволено і продовжено дію запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту обвинуваченій ОСОБА_3 , тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , кожному окремо, в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, на строк, що не може перевищувати двох місяців, тобто до 03 квітня 2024 року включно.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового засідання зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
ІІ. Позиція і клопотання учасників судового провадження.
1. Позиція та клопотання прокурора.
В судовому засіданні прокурор подав суду письмові клопотання про продовження цілодобового домашнього арешту обвинуваченій ОСОБА_3 та строку тримання обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 під вартою (окремо щодо кожного), оскільки, на його думку, обвинувачені обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні тяжких злочинів, ризики, передбачені ст.177 КПК України, а також обставини, які слугували підставою для обрання та продовження зазначеного запобіжного заходу, на даний час не відпали та продовжують існувати.
Зокрема, на думку прокурора, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання на строк від п'яти до восьми років позбавлення волі з конфіскацією майна, у разі визнання її винною це може спонукати її до втечі на тимчасово непідконтрольні Україні території або за кордон та тривалого переховування від органів слідства та суду з метою уникнення зазначеного покарання.
Крім того, остання не має постійного місця проживання, зареєстрована на окупованій РФ території та вже після запровадження воєнного стану, а саме 27.02.2023 року, отримала паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а матеріалами негласних слідчих дій підтверджуються її наміри покинути територію України на той час, не має постійного місця роботи, а отже сталого джерела доходу, що може слугувати підставою для продовження вчинення кримінальних правопорушень, оскільки канали надходження прекурсорів на теперішній час достеменно не встановлено органом досудового розслідування.
Щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , прокурор вважає, що останній, обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання на строк від п'яти до восьми років позбавлення волі у тому числі з конфіскацією майна, що також може спонукати його до втечі на тимчасово непідконтрольні Україні території або за кордон (діючі обмеження встановлені для чоловіків в період воєнного стану не поширюються на нього, оскільки він є особою з інвалідністю 2 групи), та тривалого переховування від органів слідства та суду з метою уникнення зазначеного покарання.
Крім того, будучи вже раніше судимим за вчинення умисних злочинів, ОСОБА_4 може переховуватися від суду, та не маючи постійного джерела доходу, може знову вчиняти кримінальні правопорушення.
Щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , на думку прокурора, враховуючи те, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання на строк від п'яти до восьми років позбавлення волі з конфіскацією майна, у разі визнання його винним це може спонукати його до втечі на тимчасово непідконтрольні Україні території, оскільки обвинувачений має там зареєстроване місце проживання.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_5 вже раніше судимий за вчинення умисного особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи, постійного джерела доходу не має, що, на думку прокурора, може слугувати підставою для вчинення нових злочинів.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги особливу суспільну небезпеку інкримінованих обвинуваченим протиправних діянь, прокурор вважає, що інші, менш суворі запобіжні заходи, ніж цілодобовий домашній арешт відносно обвинуваченої ОСОБА_3 та тримання під вартою відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , не зможуть запобігти уникненню вищезазначених ризиків з боку обвинувачених, тому просить суд з метою забезпечення виконання покладених на них процесуальних обов'язків та забезпечення розгляду кримінального провадження продовжити строк запобіжних заходів на шістдесят днів.
Проти задоволення клопотань сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченим заперечував, просив відмовити у їх задоволенні, оскільки, на його думку, більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.
2. Позиція та клопотання сторони захисту.
1. Обвинувачена ОСОБА_3 та її захисник - адвокат ОСОБА_7 заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, посилаючись на те, що клопотання прокурора та підозра є необґрунтованими, а зазначені прокурором ризики відсутні. Захисник звернувся до суду з письмовим клопотанням про зміну обвинуваченій запобіжного заходу на домашній арешт у нічний час доби.
На думку захисника, на даний час достатньо підстав для застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, оскільки цілодобовий домашній арешт негативно відображається на слабкому здоров'ї обвинуваченої, яка хворіє на цукровий діабет та потребує постійного медичного обстеження та догляду. Крім того, на даний час вона очікує стаціонарного лікування у лікарні.
Ризик переховування, вказаний прокурором у клопотанні, грунтується виключно на його припущеннях. Водночас, прокурором не надано до клопотання жодних доказів, що підтверджували би зазначені ним ризики.
Щодо зазначеного у клопотанні ризику впливу на інших обвинувачених у даному кримінальному провадженні, захисник зазначив, що один з них є її цивільним чоловіком, а інший його братом, а тому дані твердження є абсурдними.
Крім того, захисник зазначив, що ОСОБА_3 бажає йти працювати для того, щоб заробляти кошти на оренду квартири, власні потреби, потреби свого цивільного чоловіка ОСОБА_4 , який є інвалідом 2 групи, та його матері, яка має когнітивні порушення внаслідок яких вона потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
Відповідно до листа директора ТОВ «ДНІПРОСТАЛЬ СК» ОСОБА_9 за вих.№006 від 12.02.2024 року, остання підтверджує свою згоду і готовність укласти трудовий договір з ОСОБА_3 , та прийняти на роботу на посаду керівника маркетингового відділу.
Крім того, у ОСОБА_3 є міцні соціальні зв?язки, оскільки у м.Києві проживає її син - ОСОБА_10 .
Враховуючи викладене, просили суд змінити обвинуваченій запобіжний захід на домашній арешт у нічний час доби.
2. Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_8 заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та захисник звернувся до суду з письмовим клопотанням про зміну запобіжного заходу обвинуваченому на цілодобовий домашній арешт, оскільки останній є особою з інвалідністю 2 групи за загальним захворюванням, а тому, на думку захисника, на даний час достатньо підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту за місцем проживання обвинуваченої ОСОБА_3 , яка є його цивільною дружиною.
На даний час стан здоров?я обвинуваченого ОСОБА_4 погіршується, в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор» останній не отримує належної медичної допомоги.
Крім того, на думку захисника, клопотання прокурора та підозра є необґрунтованими, а зазначені прокурором ризики відсутні.
3. Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Захисник звернувся до суду з письмовим клопотанням про зміну обвинуваченому запобіжного заходу на домашній арешт у нічний час доби, яке мотивоване тим, що прокурор у своєму клопотанні не наводить жодних обгрунтованих обставин, які доводили б наявність зазначених ризиків та обгрунтованість підозри.
В разі зміни запобіжного заходу ОСОБА_5 зобов?язується працевлаштуватися для того, щоб заробляти на оренду квартири, власні потреби, потреби свого брата, який є інвалідом 2 групи, та їх матері.
Враховуючи викладене, просили суд застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби.
ІІІ. Положення закону, яким керувався суд.
За змістом ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч.2 ст.331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового засідання зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
За змістом положень глави 18 КПК України у взаємозв'язку з вимогами ст.331 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У частині 2 статті 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Статтею 176 КПК України передбачено, що одним із запобіжних заходів є домашній арешт.
Відповідно до ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
За правилами ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 3 ст.28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є:
1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо;
2) поведінка учасників кримінального провадження;
3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику ЄСПЛ як джерело права.
Частиною 5 статті 9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
При вирішенні питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою та заявлених сторонами клопотань судом також враховано положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику ЄСПЛ, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
В кожному випадку, як підкреслює ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Продовження тримання особи під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).
При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України та враховано судом при вирішенні клопотань учасників судового провадження.
ІV. Висновки та мотиви суду.
Вислухавши думки учасників судового провадження, вивчивши надані клопотання та заперечення з додатками, суд приходить до наступного висновку.
1. Щодо обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Згідно з положеннями ч.2 ст.177, ст.197 КПК України, підставою продовження строків тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
При вирішенні питання про доцільність продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує також, крім іншого, тяжкість покарання, що загрожує їм у разі визнання винними у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вони обвинувачуються, вік та стан здоров'я, майновий стан, міцність соціальних зв'язків, репутацію обвинувачених, ризик повторення чи продовження ними протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створюють обвинувачені.
У даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, і?х аналогів або прекурсорів, який має підвищену суспільну небезпеку та за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п?яти до восьми років з конфіскацією майна, обвинувачений ОСОБА_4 також у вчиненні злочину проти громадської безпеки, раніше судимі за вчинення умисних злочинів, судимість за які не знята і не погашена у встановленому законом порядку.
Щодо ризику втечі обвинувачених, суд зазначає, що відповідно до практики ЄСПЛ такий ризик не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку, водночас суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування.
Висока ймовірність спроб кожного обвинуваченого перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення пов'язана з існуванням ризику переховуватися від суду та тими фактичними обставинами кримінального правопорушення, які встановив під час досудового розслідування прокурор.
Не вирішуючи питання на даному етапі кримінального провадження про оцінку доказів з точки зору їх допустимості і достатності для визнання обвинувачених винуватими чи невинуватими у вчиненні злочину, суд приходить до висновку, що вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпека злочину, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , дають підстави для висновку, що з боку обвинувачених наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому, дані про зменшення або зникнення вказаних ризиків відсутні і наявність характеризуючих даних про особу обвинувачених, їх, на думку захисту, бездоганну процесуальну поведінку, не виключають наявність зазначених вище ризиків.
Таким чином, враховуючи обставини, перераховані у ст.178 КПК України, а також доведеність прокурором під час судового розгляду клопотання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам, тому клопотання прокурора про продовження застосування обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно задовольнити та продовжити останнім запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Із урахуванням викладеного, клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з тримання під вартою на домашній арешт задоволенню не підлягають.
Окремо щодо стану здоров'я обвинувачених суд зазначає наступне.
При вирішенні питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою суд враховує, що неможливість перебування особи під вартою внаслідок стану здоров'я встановлюється у визначеному законом порядку, і будь-які належні докази, які б свідчили про те, що наявні у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 хвороби унеможливлюють перебування їх під вартою, суду не надані і відповідні обмеження до обвинувачених застосовуються в передбаченому законом порядку згідно встановленої судової процесуальної процедури.
З матеріалів справи вбачається, що протягом судового розгляду даного кримінального провадження обвинувачений скаржився на поганий стан здоров'я. З урахуванням його пояснень судом було вжито відповідні заходи, передбачені чинним національним та міжнародним законодавством України, спрямовані на з'ясування стану здоров'я обвинуваченого та забезпечення його належного медичного обстеження та лікування, про що суд постановляв відповідну ухвалу від 28.12.2023 року.
З відповіді на ухвалу суду, яка надійшла з філії ДУ «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України» в м.Києві та Київській області 05.01.2024 року, вбачається наступне.
ОСОБА_4 04.01.2024 року обстежений за допомогою мобільного діагностичного комплексу та консультований лікарями терапевтом, невропатологом та хірургом.
За даними проведеного обстеження та консультацій встановлений діагноз: гіпертонічна хвороба І ст., 2 ст., ризик 2. Ішемічна хвороба серця: дифузний кардіосклероз. СН 0. Токсична енцефалопатія І-ІІ ст. з лікворовенозною дисциркуляцією. Артеріальна гіпертензія. Посттромбофлебитичний синдром обох нижніх кінцівок. Хронічна венозна недостатність І-ІІ ст. Хронічна наркоманія. Хронічний ОСОБА_11 Рекомендовано симптоматичне амбулаторне лікування.
На даний час стан здоров'я ОСОБА_4 стабільний, задовільний та відповідає перебігу наявних хронічних захворювань.
Крім того, відповідний запит щодо стану здоров'я обвинуваченого ОСОБА_4 до філії ДУ «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України» в м.Києві та Київській області було скеровано також прокурором, який в судовому засіданні долучив до матеріалів справи відповідь на даний запит від 14.02.2024 року, з якого вбачається наступне.
Відповідно існуючій медичній документації ОСОБА_4 , 1975 року народження, прибув до установи 03.04.2023 року.
По прибутті до установи оглянутий черговим медичним персоналом Київської міської медичної частини філії. За даними первинного огляду даних за гостру терапевтичну патологію не виявлено. Тілесних ушкоджень по прибутті не виявлено. В анамнезі, зі слів, гепатит С, хронічна наркоманія.
03.04.2023 року обстежений швидкими тестами на наявність антитіл до ВІЛ- інфекції та вірусних гепатитів В та С. Результат: виявлені антитіла до вірусного ОСОБА_12
06.04.2023 року консультований лікарем-невропатологом. Діагноз: Синдром відміни. Призначене симптоматичне лікування.
21.07.2023 року обстежений за допомогою мобільного діагностичного комплексу, лабораторно (загальний аналіз сечі, біохімічний аналіз крові) та консультований лікарем-терапевтом. Діагноз: Гіпертонічна хвороба І ст. Ішемічна хвороба серця: Дифузний кардіосклероз. СН 0. Хронічний вірусний гепатит С, фаза ремісії. Рекомендовано симптоматичне амбулаторне лікування.
04.01.2024 року консультований лікарем-невропатологом. Діагноз: Токсична енцефалопатія І-ІІ ст. з лікворовенозною дисциркуляцією. Артеріальна гіпертензія. Призначене амбулаторне лікування.
04.01.2024 року консультований лікарем-хірургом. Діагноз: посттромбофлебітич-ний синдром обох нижніх кінцівок. Хронічна венозна недостатність І-ІІ ст. Хронічна наркоманія. Призначене амбулаторне лікування. Препарат нормовен 1000 мг рекомендовано придбати за власні кошти.
04.01.2024 року консультований лікарем-терапевтом та обстежений за допомогою мобільного діагностичного комплексу. Діагноз: Гіпертонічна хвороба І ст. Ішемічна хвороба серця: Дифузний кардіосклероз. СН 0. Хронічний вірусний гепатит С, фаза ремісії. Призначене лікування отримав в повному обсязі.
24.01.2024 року повторно консультований лікарем-хірургом. Рекомендовано продовжити лікування згідно попереднього огляду від 04.01.2024.
29.02.2024 року проведене ультразвукове обстеження органів черевної порожнини та нирок, висновок: уз-ознаки дифузних змін печінки та підшлункової залози, нирки без патології.
01.03.2024 року обстежений лабораторно (загальний аналіз крові та загальний аналіз сечі) та повторно консультований лікарем-терапевтом. Діагноз: Гіпертонічна хвороба І ст. Ішемічна хвороба серця: Дифузний кардіосклероз. СН 0. Хронічний вірусний гепатит С, фаза ремісії. Хронічний панкреатит, фаза ремісії. Посттромбофлебітичний синдром обох нижніх кінцівок. Хронічна венозна недостатність І-ІІ ст. токсична енцефалопатія І-ІІ ст. з лікворовенозною дисциркуляцією. Рекомендовано продовжити лікування.
Стан здоров'я ОСОБА_4 на даний час розцінюється як задовільний. Потребує постійного прийому гіпотензивних препаратів. Стаціонарного лікування як в умовах Київської міської медичної частини так і лікарняних закладів МОЗ України він не потребує.
Із урахуванням викладеного, вжитих судом заходів по забезпеченню належного медичного обстеження та лікування обвинуваченого ОСОБА_4 , отриманої на запити та ухвали суду інформації, суд приходить до висновку про відсутність зазначених захисником відповідних підстав для відмови в клопотанні прокурора і зміни запобіжного заходу, оскільки на даній стадії судового розгляду будь-які менш суворі запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не можуть забезпечити уникнення дійсних і наявних ризиків та виконання ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, а тому клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченому запобіжного заходу задоволенню не підлягають.
При цьому суд звертає увагу, що відповідно до Положення про Державну установу «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.08.2020 №2724/5, серед іншого, здійснення відповідно до законодавства та в межах компетенції заходів щодо організації медичного забезпечення та контролю за станом здоров'я узятих під варту осіб - є основним завданням ЦОЗ ДКВС України, у структурі якого діють відокремлені структурні підрозділи - філії, до складу яких входять медичні частини, лікарняні заклади та фельдшерські пункти.
Організація надання екстреної, первинної, вторинної (спеціалізованої) та паліативної медичної допомоги узятим під варту особам, вивчення, оцінка і прогнозування показників їх стану здоров'я, взаємодія в межах компетенції з іншими закладами охорони здоров'я, а також органами і установами ДКВС України - є, серед іншого, функціями ЦОЗ ДКВС України.
ЦОЗ ДКВС України належить до сфери управління Міністерства юстиції України, його діяльність спрямовується і координується заступником Міністра юстиції України відповідно до розподілу обов'язків.
Щодо визначення розміру застави суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
У частині 5 ст.182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Разом з цим, положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: (1) обставини кримінального правопорушення; (2) особливий характер справи; (3) майновий стан; (4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; (5) масштаб його фінансових операцій; (6) даних про особу; (7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; (8) «середовище»; (9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин; (10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що обвинувачений може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа.
При цьому встановлений законом обов'язок слідчого судді, суду визначити розмір застави в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою свідчить про те, що застава в певному розмірі здатна забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого на тому ж рівні (з тією ж ефективністю), що і тримання під вартою. Тримання під вартою не застосовується у зв'язку з внесенням застави у розмірі, визначеному слідчим суддею чи судом.
Також, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, суд повинен, врахувавши положення ст.177,178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу обвинуваченого, тяжкістю інкримінованого злочину. При цьому слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Аналізуючи вимоги чинного національного та міжнародного законодавства, що регулює застосування інституту застави, зокрема виключно повноваження суду у вирішенні цього питання при застосуванні даного запобіжного заходу як альтернативи триманню під вартою, обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , їх підвищену суспільну небезпеку, майновий та сімейний стан обвинувачених, інші дані про їх особу, міцність соціальних зв'язків, наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї та малолітніх дітей, як того вимагають вимоги ч.4 ст.182 КПК України, та наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, наявність у них судимостей, суд приходить до висновку про можливість визначити обвинуваченому ОСОБА_5 заставу, однак в розмірі, який перевищує вісімдесят і становить двісті п?ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а ОСОБА_4 в розмірі, який перевищує вісімдесят і становить триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з покладенням у разі внесення застави обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати за наявності на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Суд зважає на те, що застава є неізоляційним запобіжним заходом, проте саме такий обраний її розмір здатен утримати обвинуваченого від дій, які перешкоджатимуть кримінальному провадженню встановленими законом правовими наслідками порушення умов цього запобіжного заходу та не є непомірним з урахуванням всіх обставин справи, захищеного законного інтересу, тяжкості злочинів, що інкримінуються обвинуваченим, і забезпечить стимулюючий ефект цього запобіжного заходу, належну процесуальну поведінку обвинувачених та належний контроль з боку можливих заставодавців під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання обвинуваченими обов'язків (вказаний висновок відповідає правовій позиції Європейського суду з прав людини, викладеному у рішенні по справі «Мангурас проти Іспанії» від 08.01.2009).
2. Щодо обвинуваченої ОСОБА_3 .
Згідно з положеннями ч.2 ст.177, ст.197 КПК України, підставою продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачена може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
При вирішенні питання про доцільність продовження обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту суд враховує також, крім іншого, тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання винною у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона обвинувачуються, вік та стан здоров'я, майновий стан, міцність соціальних зв'язків, репутацію обвинуваченої, ризик повторення чи продовження нею протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює обвинувачена.
Так, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, і?х аналогів або прекурсорів, який має підвищену суспільну небезпеку та за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п?яти до восьми років з конфіскацією майна, раніше не судима.
Не вирішуючи питання на даному етапі кримінального провадження про оцінку доказів з точки зору їх допустимості і достатності для визнання обвинуваченої винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину, суд приходить до висновку, що вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпека злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 дають підстави для висновку, що з боку обвинуваченої існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме можливість переховуватися від суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Разом з тим, враховуючи обставини, перераховані у ст.178 КПК України, доводи сторони захисту щодо застосування обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, оскільки відповідно до листа директора ТОВ «ДНІПРОСТАЛЬ СК» ОСОБА_9 за вих.№006 від 12.02.2024 року, остання підтверджує свою згоду і готовність укласти трудовий договір з ОСОБА_3 , та прийняти на роботу на посаду керівника маркетингового відділу, з метою забезпечення права обвинуваченої на працю, суд вважає за необхідне змінити обвинуваченій ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у нічний час доби з перебуванням останньої за місцем свого проживання, на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Крім того, кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, докази судом на даний час в повному обсязі не досліджені, і на думку суду, в судовому засіданні стороною захисту відповідно до положень ч.5 ст.132 КПК України не було надано суду належних і допустимих доказів, які свідчили б про необґрунтованість пред'явленої підозри (обвинувачення).
При цьому суд враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак відповідно до вимог ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Так, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, відображеній у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає те, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32), те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Керуючись ст.ст.3,7,9,176-178,181,183-184,194-196, 331, 376 КПК України, суд,-
В задоволенні клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно обвинуваченої ОСОБА_3 - відмовити.
Клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченій ОСОБА_3 запобіжного заходу на домашній арешт у нічний час доби - задовольнити.
Змінити обвинуваченій ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у нічний час доби з перебуванням останньої за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_2 , на строк, що не може перевищувати двох місяців, тобто до 17 травня 2024 року включно.
Заборонити обвинуваченій ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишати місце свого проживання, за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу суду у нічний час доби, а саме: з 22-00 до 06-00 години наступного дня, за виключенням випадків необхідності надання медичної допомоги та необхідності перебування в укритті під час повітряної тривоги.
Покласти на обвинувачену ОСОБА_3 наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати за наявності на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Роз'яснити ОСОБА_3 , що в разі невиконання покладених на неї обов'язків, до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід; працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченої, яка перебуває під домашнім арештом у нічний час доби, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї обов'язків, використовувати засоби контролю.
Виконання ухвали в цій частині покласти на орган Національної поліції за місцем проживання ОСОБА_3 .
Контроль за виконанням ухвали в цій частині покласти на прокурора у даному кримінальному провадженні.
В задоволенні клопотань сторони захисту про зміну обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запобіжного заходу - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, на строк, що не може перевищувати двох місяців, тобто до 17 травня 2024 року включно.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_5 заставу в розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що на день постановлення ухвали становить 757000 (сімсот п'ятдесят сім тисяч) гривень 00 копійок.
Роз'яснити, що ОСОБА_5 або заставодавець мають право у будь-який момент протягом строку дії ухвали внести заставу у вказаному розмірі у національній грошовій одиниці на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м.Києва.
У разі внесення вказаної застави на ОСОБА_5 покладаються наступні обов'язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати за наявності на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Встановити термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, - два місяці з моменту винесення ухвали.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, на строк, що не може перевищувати двох місяців, тобто до 17 травня 2024 року включно.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 заставу в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що на день постановлення ухвали становить 908400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень 00 копійок.
Роз'яснити, що ОСОБА_4 або заставодавець мають право у будь-який момент протягом строку дії ухвали внести заставу у вказаному розмірі у національній грошовій одиниці на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м.Києва.
У разі внесення вказаної застави на ОСОБА_4 покладаються наступні обов'язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати за наявності на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Встановити термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, - два місяці з моменту винесення ухвали.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Виконання ухвали в частині продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою доручити начальнику ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Ухвала діє 60 (шістдесят) днів та підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Копію ухвали вручити присутнім учасникам судового провадження, направити для виконання до ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України та органу Національної поліції.
Повний текст ухвали оголосити учасникам судового провадження у судовому засіданні о 15-30 годині 22 березня 2024 року.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду, а особою, яка перебуває під вартою, - з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя Дніпровського районного суду
м.Києва ОСОБА_1