Справа № 755/16301/24
"01" жовтня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024105040001166 від 10.08.2024 року за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, військовозобов'язаного, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, проживаючого до затримання за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 20 січня 2023 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч.1 ст. 309 КК України - до 2 місяців арешту;
- 24 січня 2023 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч.1 ст. 309 КК України - до 3 місяців арешту;
- 10 березня 2023 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч.1 ст. 309 КК України - до 5 місяців арешту;
- 03 травня 2023 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч.2 ст. 309, ч. 4 ст. 70 КК України - до 1 року позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі по відбуттю покарання 04 квітня 2024 року;
- 17 червня 2024 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч. 3 ст. 185 КК України - до 3 років позбавлення волі;
- 18 липня 2024 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч. 1 ст. 309, ст. 71 КК України - до 3 років 1 місяця позбавлення волі;
- відносно якого обвинувальні акти перебувають на розгляді у Дніпровському районному суді м. Києва у кримінальних провадженнях № 12024105040000999 від 06.07.2024 року; № 12024105040000974 від 01.07.2024 року та № 12024105040001153 від 07.08.2024 року,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора: ОСОБА_4 ,
обвинуваченого: ОСОБА_3 (дистанційно),
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи протягом року, а саме - 18.07.2024 засудженим Дніпровським районним судом м. Києва за вчинення кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, на шлях виправлення не став та належних висновків для себе не зробив.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_3 не пізніше 10.08.2024, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, до часу фактичного виявлення працівниками поліції, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, порушуючи вимогу Закону України «Про незаконний обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів», передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, маючи умисел спрямований на незаконне придбання, зберігання без мети збуту наркотичного засобу, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, незаконно придбав наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон).
В подальшому, ОСОБА_3 , придбаний ним наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон), помістив до правої кишені шортів в які був одягнутий, та почав незаконно зберігати при собі, для власного вживання без мети збуту.
Так, 10.08.2024 за адресою: АДРЕСА_2 , о 09 годині 52 хвилини, працівниками поліції затримано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В подальшому, 10.08.2024 в період часу з 10 години 35 хвилин до 10 години 40 хвилин, під час особистого обшуку ОСОБА_3 було виявлено та вилучено з правої кишені шортів, в які останній був одягнений, фрагмент блістеру з однією таблеткою білого кольору, а саме з наркотичним засобом, обіг якого обмежено - метадон (фенадон), масою 0,022 г, який останній зберігав при собі для подальшого особистого вживання, без мети збуту.
Згідно висновку експерта:
1. В наданій на дослідження таблетці білого кольору виявлено наркотичний засіб, обіг якого обмежено.
2. В наданій на дослідження таблетці білого кольору виявлено наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон).
Маса метадону (фенадону) в речовині становить 0,022 г.
Метадон (фенадон), згідно зі Списком № 1 «Наркотичні засоби, обіг яких обмежено» в Таблиці ІІ « Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 року віднесений до наркотичних засобів, обіг яких обмежено.
Згідно наказу МОЗ України № 188 від 01.08.2000 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться в незаконному обігу», кримінальна відповідальність за придбання та зберігання наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадону, у невеликих розмірах настає в тому разі, коли таке придбання та зберігання перевищує вагу зазначеної в таблиці граничної величини, а саме 0,02 грам.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України, а саме незаконне придбання, зберігання наркотичного засобу, без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею.
Будучи допитаним в судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) визнав повністю, дав покази, підтвердив вищевикладені обставини його скоєння, зокрема в частині часу, місця та способу вчинення, щиро розкаявся у вчиненому.
Вказав, що він дійсно, 10.08.2024 року знайшов під лавкою фрагмент блістеру з таблеткою білого кольору, який поклав до правої кишені шортів в які був одягнений, з метою подальшого особистого вживання, проте невдовзі був зупинений працівниками поліції яким добровільно видав для вилучення блістер з таблеткою в присутності понятих.
Останній виразив готовність понести покарання за вчинене у межах своєї вини.
Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення просив суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення даних злочинів, так як повністю погоджується з встановленими обставинами.
Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.
За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого. Суд, у відповідності до положень Кримінального Кодексу України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, а саме - у незаконному придбанні, зберіганні наркотичного засобу, без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею.
При цьому, з урахуванням, висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах відображеного у постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 22 березня 2018 року у справі № 521/11693/16-к, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, суд вважає, встановленими всі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження, у порядку ст. 349 КПК України.
Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_3 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.
Також, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше неодноразово судимий, має задовільний стан здоров'я, не є інвалідом І чи ІІ групи, не одружений, спосіб життя, позицію сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання; відношення обвинуваченого до вчиненого, а саме наявність у нього розуміння неприйнятності вчинених ним дій у цивілізованому суспільстві; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції частини другої статті 309 КК України у виді позбавлення волі, із застосуванням ст. 71 КК України частково приєднавши до покарання за даним вироком, невідбуту частину покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 18.07.2024 року, оскільки суд переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 вказаного Кодексу, визначена даним вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
На переконання суду, відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).
Підстав для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі є достатньою для виправлення обвинуваченої та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень) як ним самим так і іншими особами.
Дане остаточне покарання (позбавлення волі), на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09 червня 2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24 березня 2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29 листопада 2007 р.).
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
Питання доцільності обрання запобіжного заходу суд не розглядає з огляду на відсутність з цього питання відповідного клопотання прокурора, та у світлі того, що відповідно до ст.ст. 22, 26 КПК України, суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами.
Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені, вирішено відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.
Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.
Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 18.07.2024 року за ч. 1 ст. 309 КК України, та остаточно визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді 3 (трьох) років та 3 (трьох) місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід не обирався.
Строк відбуття покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Цивільний позов не заявлявся.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати за проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/111-24/46153-НЗПРАП від 20.08.2024 року в сумі 3029 гривень 12 копійок.
Речовий доказ у кримінальному провадженні:
- таблетку білого кольору, в якій виявлено наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, масою 0,022 г (яка після проведення експертизи матеріалів, речовин та виробів, поміщена до сейф-пакету експертної служби № 0002033), передана в камеру схову речових доказів Дніпровського УП ГУНП в м. Києві - знищити.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а засудженим який перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Учасникам кримінального провадження роз'яснюється право ознайомитись із журналом судового засідання.
Суддя