Справа №491/543/24
07 жовтня 2024 року Ананьївський районний суд Одеської області
в складі головуючого в справі судді - Желяскова О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Голубович А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьїв Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
На розгляді в Ананьївському районному суді Одеської області перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позовні вимоги позивача про розірвання шлюбу обґрунтовані тим, що 22 листопада 2000 року між позивачем та відповідачкою був укладений шлюб, який зареєстрований Точилівською сільською радою Ананьївського району Одеської області, актовий запис № 06. Позивач зазначає, що із-за психологічної несумісності характерів створити міцну сім'ю з відповідачкою не вдалося. Різні погляди на життя, світобачення негативно впливали на взаємини, на заміну відчуття любові та пошани прийшло нерозуміння та незадоволеність один одним. Між позивачем та відповідачкою стали виникати сварки і розбіжності з різних причин, родина фактично перестала існувати. Позивач з відповідачкою стали проживати окремо, але офіційно шлюб розірвано не було у зв'язку з тим, що не змогли прийти згоди. Примирення не можливе, оскільки їх сім'я розпалася остаточно та не може бути відновлена, час на примирення не потрібен. Позивач зазначає, що відповідачка не надає згоду на розірвання шлюбу та відмовляється звертатись до органу ДРАЦСу, тому позивач змушений звернутись до суду.
Позивач, ОСОБА_1 , у судове засідання на розгляд справи не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України. Це підтверджує довідка про доставку електронного листа (а.с.29). Водночас від представника позивача - адвоката, Портної У.О., яка діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії ВН № 1378503 від 19 червня 2024 року (а.с.9), надійшла заява, в якій просить провести судове засідання, призначене на 07 жовтня 2024 року без участі сторони позивача (а.с.21). Проти задоволення позовних вимог не заперечують.
Відповідачка, ОСОБА_2 , у судове засідання на розгляд справи не з'явилася. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином у відповідності до вимог ст.128 ЦПК України. Це підтверджує розписка відповідачки в одержані повістки про виклик до суду (а.с.28). Водночас через канцелярію суду відповідачка надала письмову заяву, в якій заперечує проти задоволення позовних вимог та просить надати строк на примирення терміном на 6 місяців (а.с.33).
В ухвалі про відкриття провадження в справі від 25 липня 2024 року суддею було прийнято рішення про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та встановлено відповідачці строк для подання відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України.
В установлений судом строк відповідачкою не було подано до суду відзив на позовну заяву, тому відповідно до вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи викладене, положення ч. 3 ст. 223 ЦПК України, наявність відомостей про належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце слухання справи, заяву представника позивача про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності учасників справи.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
З приводу заяви відповідачки щодо надання сторонам строку для примирення суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 7 ст. 240 ЦПК України в справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців.
Відповідно до ч. 1 ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Передбачене частиною 1 статті 111 СК України вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (ч. 5 ст. 191 ЦПК України (натепер ч. 7 ст. 240 ЦПК України)). Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей. При визначенні строку на примирення суд заслуховує думку сторін та враховує конкретні обставини справи.
Згідно з ч. 2 ст. 18, п. 3 ст. 51, ч. 3 ст. 56, ч. 1 ст. 110 СК України, дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред'явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним з подружжя.
Відповідно до ч.ч. 3 та 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Судом встановлено, що за час сімейного життя у сторін склалалися обставини, яки виключають можливість спільного проживання. Примирення між подружжям та збереження сім'ї неможливо.
В позовній заяві позивач зазначив, що примирення не можливе, оскільки їх сім'я розпалася остаточно та не може бути відновлена, час на примирення не потрібен (а.с.3).
З матеріалів позовної заяви встановлено відсутність у подружжя неповнолітніх дітей.
Матеріали позовної заяви надійшли на адресу суду 01 липня 2024 року, з цього часу розгляд справи неодноразово відкладався. Та позиція позивача щодо розірвання шлюбу не змінилася, про це свідчать, зокрема заяви від 14 серпня 2024 року (а.с.21) та 04 жовтня 2024 року (а.с.31) щодо проведення судових засідань без його участі. Проти задоволення позовних вимог не заперечує.
За таких обставин суд дійшов до висновку, що шлюб існує формально, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам, зокрема позивача. Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Виходячи з вимог закону та обставин даної справи, суд вважає, що надання строку для примирення є недоцільним.
Дослідивши і оцінивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачем у справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; уродженець с. Макієве Врадіївського району Миколаївської області; місце проживання зареєстровано за адресою: Одеська область, Подільський район, с. Точилове, що підтверджується ксерокопією паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 28 грудня 2001 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області (а.с.5-6); реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 (а.с.7).
Відповідачкою в справі є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; уродженка с. Точилове Ананьївського району Одеської області; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади, виданого Відділом надання адміністративних послуг Ананьївської міської ради 18 липня 2024 року за № 2422 (а.с.16); паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 20 січня 2003 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області (а.с.34-35); реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 (а.с.35 зворотний).
Встановлено, що 22 листопада 2000 року позивач та відповідачка уклали шлюб, який зареєстрований Точилівською сільською радою Ананьївського району Одеської області, про що складено відповідний актовий запис № 06, що підтверджується наявною в матеріалах справи ксерокопією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , виданим 22 листопада 2000 року Точилівською сільською радою Ананьївського району Одеської області(а.с.8).
Статтею 51 Конституції України та ст. 24 СК України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Як вбачається з пояснень позивача вказаних у позовній заяві, зазначеної вільної згоди між сторонами по справі не має.
Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ч. 4. ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже положення ст. 51 Конституції України та ст. 24 СК України відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року). Так, відповідно до ст. 12 зазначеної Конвенції, чоловік і жінка, що досягли шлюбного віку, мають право на шлюб і створення сім'ї згідно з національними законами, які регулюють здійснення цього права. Крім того, ст. 5 Протоколу № 7 зазначеної конвенції встановлено, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Аналогічні положення містить ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
З роз'яснень Пленуму Верховного Суду України у п. 10 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Згідно ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Задовольняючи позовну заяву про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення позивача про розірвання шлюбу є виваженим та свідомим, причини з яких позивач наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими, поновлювати сімейно-шлюбні відносини позивач наміру не має.
Крім того, суд не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України, тому позовна заява підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, суд приймаючи до уваги те, що позивач та відповідачка не підтримують шлюбних стосунків, та те що їх шлюб носить лише формальний характер, вважає можливим шлюб між ними розірвати.
Вирішуючи питання щодо витрат по справі, суд керується вимогами ст.141 ЦПК України.
Ураховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а позивачем було сплачено судовий збір за подання позовної заяви про розірвання шлюбу в розмірі 1211 гривень 20 коп. (а.с.1), суд вважає за необхідне судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору, покласти на відповідачку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 141, 264, 279 ЦПК України, ст.ст.112-115 СК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; уродженцем с. Макієве Врадіївського району Миколаївської області; місце проживання зареєстровано за адресою: Одеська область, Подільський район, с. Точилове; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 28 грудня 2001 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; уродженкою с. Точилове Ананьївського району Одеської області; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 20 січня 2003 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , який зареєстрований 22 листопада 2000 року Точилівською сільською радою Ананьївського району Одеської області, актовий запис № 06 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; уродженки с. Точилове Ананьївського району Одеської області; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 20 січня 2003 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; уродженця с. Макієве Врадіївського району Миколаївської області; місце проживання зареєстровано за адресою: Одеська область, Подільський район, с. Точилове; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 28 грудня 2001 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп., сплачений ним за подачу позовної заяви до суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.
Відомості про сторін у справі на виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 ; місце проживання зареєстровано за адресою: 66413, Одеська область, Подільський район, с. Точилове; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2
Відповідачка:ОСОБА_2 ; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 ;реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4
Копію рішення суду вручити/надіслати учасникам справи в порядку, встановленому ст. 272 цього Кодексу.
Суддя Желясков О.О.
Рішення суду набрало законної сили «____» __________________20__ року.
Оригінал рішення суду знаходиться в матеріалах цивільної справи № 491/543/24 Ананьївського районного суду Одеської області.