Номер провадження 2-а/754/137/24
Справа №753/9930/24
Іменем України
(повне складено 07.10.2024 з урахуванням ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 07.10.2024 у справі№ 753/9930/24 про виправлення описки в тексті встуної та резолютивеної частин)
07 жовтня 2024 року м. Київ, Деснянський районний суд м. Києва, суддя О. Грегуль, секретар судового засідання І. Вакуленко, справа № 753/9930/24
ОСОБА_1 - позивач
Департамент патрульної поліції - відповідач
Вимоги позивача скасування постанови
Маланчук М.В. - представник відповідача
Позивачем подано адміністративний позов, редакція якого неодноразово змінювалась щодо кола відповідачів і остаточно визначившись із колом відповідачів позивач в остаточній/новій редакції позову просить: 1) Скасувати повністю постанову серія ЕНА № 2163827 від 16.05.2024; 2) Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення та скасувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн..
Підсудність справи № 753/9930/24 Деснянському районному суду м. Києва визначена ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 23.05.2024 (суддя Колесник О.М.).
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 19.06.2024 у справі № 753/9930/24 позов залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 02.07.2024 у справі № 753/9930/24 відкрито провадження.
29.07.2024 до Деснянського районного суду м. Києва у справі № 753/9930/24 до початку розгляду справи по суті надійшла остаточна редакція позову у якій позивач визначив відповідача ДПП.
Документ сформований у системі «Електронний суд».
Внесеною до протоколу чсудового засідання ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 07.08.2024 у справі № 753/9930/24 прийнято остаточну/нову редакцію позову.
Про час і місце розгляду справи всі учасники справи повідомлялись належним чином через повідомлені і доступні суду засоби зв'язку відповідно: поштою, електронною поштою, SMS, додаток «Дія», а також інформація про рух справи розміщується на офіційному сайті суду і є загальнодоступною.
У судовому засіданні позивач позов підтримав і не заперечував проти розгляду справи по суті за відсутності відповідача.
Відповідач у судове засідання не з'явився і доказів про поважність причин своєї неявки суду не надав.
Відповідачем (представник Маланчук М.В. ) подано відзив з проханням відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Згідно ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII, 1. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. 2. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Заяв/клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
З урахуванням викладеного і ст. 205 КАС України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті за відсутності відповідача.
Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд у судовому засіданні встановив наступне.
Постановою відповідача серія ЕНА № 2163827 від 16.05.2024 за ч. 1 ст. 126 КУпАП позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 425 грн. з тих підстав, що позивач 16.05.2024 в 17:14:58 керував належним ОСОБА_3 автомобілем Toyota Avalon р. н. НОМЕР_1 за адресою: с. Атаки, вул. 28 Червня без чинного страхового поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників напземних ТЗ.
У позові і в судовому засіданні позивач заперечував порушення ним ПДР вказуючи на те, що на момент перевірки інспектором поліції цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Toyota Avalon р. н. НОМЕР_1 була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, форма договору електронна. Поліцейському був пред'явлений QR-код договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Позивачем до матеріалів справи також був доданий роздрукований QR-код договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно ч. 1 ст. 126 КУпАП: «Керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.».
Згідно ст. 77 КАС України, 1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. 2. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У справах щодо застосування суб'єктом владних повноважень чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, зменшення розміру заробітної плати тощо) у зв'язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою обов'язок доказування, що прийняті рішення, вчинені дії є правомірними і не були мотивовані діями позивача чи його близьких осіб щодо здійснення цього повідомлення, покладається на відповідача. 3. В адміністративних справах, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу, обов'язок доказування шкоди, заподіяної протиправними (незаконними) індивідуальними актами Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішеннями Кабінету Міністрів України, покладається на позивача. 4. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. 5. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. 6. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Практика ЄСПЛ виходить з того, що реалізовуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16.12.1992 у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції).
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, 5. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.07.2020 у справі № 216/5226/16-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Будь-яких конкретних правових та задокументованих доказів, окрім посилання на це самого відповідача (у постанові та відзиві), які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення про яке йдеться в спірній постанові, а саме, що позивач керував автомобілем без чинного страхового поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників напземних ТЗ суду не надано.
ЄСПЛ зазначив, що, застосовуючи процесуальні норми, суди повинні уникати надмірного формалізму, який би зашкодив справедливості розгляду.
ЄСПЛ підкреслив, що відповідно до його усталеної практики, доведеність може випливати зі співіснування достатньо сильних, чітких та взаємоузгоджених умовиводів або такого ж плану неспростованих презумпцій (§ 481 рішення від 31.05.2018 у справі "Абу Зубайда проти Литви"). Окрім того, рівень переконаності, необхідний для досягнення відповідного висновку, та, у зв'язку з цим, питання про покладення тягаря доведення, з необхідністю пов'язані зі специфікою фактів, природою тверджень та передбаченим Конвенцією правом, про яке йдеться. Суд також зважає у своїй практиці на серйозність наслідків, які пов'язані з можливим рішенням, що Договірна держава порушила фундаментальні права (§ 481 рішення від 31.05.2018 у справі "Абу Зубайда проти Литви"). Отже важливо відзначити, що ЄСПЛ у своїй практиці розмежовує окремі стандарти доказування, згадує і застосовує стандарт переваги доказів, а також відзначає, що стандарт доказування залежить від специфіки обставин, про доведення яких йдеться.
У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія. Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").
Суду не надано чітко задокументованих переконливих доказів, які б однозначно свідчили про керував автомобілем без чинного страхового поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників напземних ТЗ.
Тому позовні вимоги про скасування постанови суд вважає обґрунтованими.
Що ж стосується позовних вимог про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, то ці вимоги є безпідставними, оскільки у порядку визначеному КАС України не вирішуються питання, порядок вирішення яких урегульований нормами КУпАП, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.
За таких обставин позов задовольняється частково.
Згідно абзацу першого ч. 1 ст. 139 КАС України, 1. При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно абзацу другого ст. 5 ст. 139 КАС України «Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.».
Доказів понесення судових витрат учасниками справи суду не надано.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 07.10.2024 у справі№ 753/9930/24 виправлено описку в тексті проголошеної втупної та резолютивної частин рішення Деснянського районного суду м. Києва від 07.10.2024 у справі№ 753/9930/24, а тому повне рішення складено з урахуванням ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 07.10.2024 у справі№ 753/9930/24 про виправлення описки)
Керуючись ст. 241-250 КАС України,
Задовольнити адміністративний позов частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕНА № 2163827 від 16.05.2024 інспектора 1 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Чернівецькій області старшого лейтенанта поліції Хрипливого Володимира Володимировича про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 425 грн..
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Дані Департамента патрульної поліції (місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ 40108646).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.