Справа №461/7551/24
Провадження №2-а/461/215/24
03 жовтня 2024 року м.Львів
Галицький районний суд м.Львова в складі:
головуючого судді Кротової О.Б.,
секретар судового засідання Басараб Д.Е.,
за участі:
представника позивача Туза Б.М.,
представника відповідача Лубоцького Б.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Держмитслужби про зміну постанови в справі про порушення митних правил в частині визначення заходу стягнення,-
позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Туз Б.М., 13.09.2024 через систему Електронний Суд звернувся в суд із адміністративним позовом, в якому просить постанову Львівської митниці від 03.09.2024 у справі про порушення митних правил №0948/20900/24, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.471 МК України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 56821,23 грн змінити в частині заходу стягнення; на підставі ст.22 КУпАП ОСОБА_1 звільнити від адміністративної відповідальності за ч.2 ст.471 МК України, обмежившись усним зауваженням.
В обґрунтування позову покликається на те, що постановою у справі про порушення митних правил №0948/20900/24 від 03.09.2024 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.2 ст.471 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 30 відсотків вартості товарів, на суму 56821,23 грн. Водночас, вважає, що притягнення останнього до адміністративної відповідальності відбулося без урахування положень ст.22 КУпАП та всіх фактичних обставин спірного правовідношення, які у сукупності свідчили про наявність підстав для звільнення його від адміністративної відповідальності. Так, 16.07.2024 Верховною Радою України прийнято Закон України №3854-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо звільнення від оподаткування ввізним митом товарів для потреб виробництва та/або ремонту машин механізованого розмінування, товарів, які сприяють відновленню енергетичної інфраструктури України, та щодо окремих особливостей митного оформлення товарів, призначених для потреб безпеки і оборони», яким звільнено від оподаткування при ввезенні на митну території України, з-поміж інших, товари з кодом УКТ ЗЕД 8507 60 00 00 - літій-іонні акумулятори електричні, включаючи сепаратори для них, прямокутної (в тому числі квадратної) або будь-якої іншої форми. Як зазначено у протоколі про порушення митних правил №0948/20900/23, 24.07.2024 близько 09 год. 50 хв. ОСОБА_1 здійснив спробу переміщення через митний кордон України наступних товарів: 1) зарядна станція ТМ «Eco Flow» Delta 2 без ознак використання в картонному упакуванні у кількості 3 шт., код УКТЗЕД 8507; 2) зарядна станція ТМ «Eco Flow» Delta Max без ознак використання в картонному упакуванні у кількості 1 шт., код УКТЗЕД 8507; 3) зарядна станція ТМ «Eco Flow» River 2 Max без ознак використання в картонному упакуванні у кількості 2 шт., код УКТЗЕД 8507. Звертає увагу, що згідно інструкцій з експлуатації: зарядна станція ТМ «Eco Flow» Delta 2 - це літій залізо-фосфатний електричний акумулятор; зарядна станція ТМ «Eco Flow» Delta Max - це літій-нікель-марганець-кобальт-оксидний електричний акумулятор; зарядна станція ТМ «Eco Flow» River 2 Max - це літій залізо-фосфатний електричний акумулятор. Тобто, усі товари, які переміщувалися ОСОБА_1 на митну території України, являються видами літій-іонних електричних акумуляторів, а відтак, з огляду на положення п.936 розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України звільнені від оподаткування ввізним митом станом на дату розгляду справи про порушення митних правил №0948/20900/24. За таких обставин, ОСОБА_1 , ввізши на митну територію України товарів, які звільнені від оподаткування ввізним митом, не завдав жодної майнової шкоди державі чи будь-яким іншим третім особам. Також зауважує, що митним органом також визнається відсутність внаслідок вчинення діяння ОСОБА_1 факту заподіяння майнової шкоди, оскільки останньому не ставиться у вину порушення митних правил, яке передбачене ст.485 МК України. Зазначає, що у діях ОСОБА_1 відсутній умисл на вчинення вказаного порушення митних правил, оскільки на момент перетину митного кордону України останній знав, що усі товари, які ним переміщувалися на митну території України, являються видами літій-іонних електричних акумуляторів, а відтак був переконаний, що вони, з огляду на положення п.936 розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України (якими він був доповнений Законом України №3854-IX, що був прийнятий 16.07.2024), звільнені від оподаткування ввізним митом. Тому останній вважав, що такі товари, що переміщуються через митний кордон України громадянами, не потребують декларування, оскільки положення ст.374 МК України визначають неоподатковану норму переміщення товарів через митний кордон України для громадян та обов'язок письмового декларування товарів у разі перевищення такої неоподаткованої норми, та, на думку ОСОБА_1 стосувалися товарів, митне оформлення яких передбачає сплату відповідних митних платежів. На відсутність умислу у ОСОБА_1 вказує також та обставина, що товар, як зазначав митний орган, переміщувався без приховування в багажному відділенні автомобіля. Звертає увагу, що ОСОБА_1 , не заперечує своєї вини. Також вважає висновок спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби від 08.08.2024 №142000-3400-0239, яким керувався митний орган при визначенні вартості товару, недостовірним доказом на підтвердження вартості вилученого товару, з огляду на невідповідність даних, які у ньому викладені, реальній вартості товару. Так, вартість товару, який був ввезений ОСОБА_1 на митну територію України є значно меншою, ніж встановлено висновком спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби, саме: згідно квитанцій від 08.07.2024, вартість зарядної станції ТМ «Eco Flow» Delta Max - 849 євро, вартість 2-х зарядних станцій ТМ «Eco Flow» River 2 Max - 598 євро, вартість 3-х зарядних станцій ТМ «Eco Flow» Delta 2 - 1737 євро. Враховуючи наведене, просить позов задоволити.
Ухвалою судді від 16.09.2024 адміністративний позов залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.
Ухвалою судді від 23.09.2024 позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено судове засідання.
26.09.2024 до суду надійшов відзив від представника Львівської митниці Бащука О.Г., у якому останній просить відмовити у задоволенні позову за безпідставністю та необґрунтованістю, із покликанням на таке. Щодо покликань представника позивача на те, що висновок СЛЕД Держмитслужби є неналежним доказом, зазначив, що повноваження СЛЕД Держмитслужби на проведення експертизи в справах про порушення митних правил, в тому числі проведення товарознавчої експертизи із визначенням вартості вилученого майна, що є предметом правопорушення, закріплено Положенням про СЛЕД Держмитслужби, що відповідає вимогам МК України, з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 №2658-ІІІ. Так, з огляду на те, що в день вчинення порушення митних правил посадовій особі митниці не надано будь-яких документів щодо вартості переміщуваного товару, в порядку ст.516 МК України в справі було призначено експертизу та в межах ст.515 МК України експертом Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби України було встановлено вартість предметів правопорушення. Більше того, квитанції від 08.07.2024, долучені до позовної заяви, не могли бути взяті до уваги митним органом оскільки такі не подавалися митному органу під час проходження ОСОБА_1 митного контролю в зоні митного контролю митного поста Львівської митниці. Щодо покликань представника позивача на відсутність у ОСОБА_1 умислу на порушення митних правил, зауважив, що позивач зобов'язаний був знати законодавство і коли саме воно вступить у законну силу, а перетинаючи кордон у напрямку виїзд 21.07.2024 з України, такий міг поцікавитися вказаним питанням при виїзді з України у працівників митниці. Звертає увагу суду, що окрім тарифного регулювання наявне і нетарифне, саме тому громадяни зобов'язані декларувати товар, і після перевірки митним органом чи не будуть ці товари підпадати під встановлені законом заборони та обмеження можливе їх оформлення. Враховуючи наведене, Львівською митницею правомірно притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Туз Б.М. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні до викладених у адміністративному позові, просив такий задовольнити. Додатково просив суд врахувати, що ОСОБА_1 є волонтером, що здійснював неодноразове перевезення гуманітарної допомоги різноманітного призначення на територію України, на утриманні у такого перебуває 93-річна матір, яка нещодавно пережила інсульт, а його дружина є особою з інвалідністю ІІІ групи, захворювання якої пов'язане з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, на підтвердження чого долучив до матеріалів справи відповідні документи,
Представник відповідача Львівської митниці Державної митної служби України Лубоцький Б.І. в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечив із покликанням на обставини, наведені у поданому відзиві на адміністративний позов, просив відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст.5 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 24.07.2024 державним інспектором ВМО №1 м/п «Краковець» Півтораніс І.І. складено протокол про порушення митних правил №0948/20900/24 від 24.07.2024 відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.471 МК України.
Зі змісту вказаного протоколу, 24.07.2024 близько 09 год. 50 хв. ОСОБА_1 на автомобілі марки «NISSAN NV 200», реєстраційний номер НОМЕР_1 , прямував з Республіки Польща в Україну, з приватної поїздки, в якості водія, через МАПП «Краковець» Львівської митниці, обравши формою проходження митного контролю смугу спрощеного митного контролю - «зелений коридор», чим своїми діями заявив про відсутність будь-яких товарів, які підлягають обов'язковому декларуванню та оподаткуванню або, які належать до категорії товарів, на переміщення яких через митний кордон України встановлені заборони чи обмеження. При здійсненні митного контролю даного транспортного засобу виникла підозра щодо наявності в ньому товарів, які підлягають обов'язковому декларуванню та оподаткуванню. Автомобіль було переведено зі смуги спрощеного митного контролю в місце поглибленого огляду транспортних засобів та товарів, де під час проведення огляду автомобіля в багажному відділенні було виявлено товар, який відповідно до ст.374 МК України перевищує неоподатковану норму переміщення через митний кордон України для громадян, а саме: 1) зарядну станцію ТМ «Есо Flow» Delta 2 без ознак використання в картонному упакуванні у кількості 3 шт.; код УКТ ЗЕД: 8507; 2) зарядну станцію ТМ «Есо Flow» Delta Мах без ознак використання в картонному упакуванні у кількості 1 шт.; код УКТЗЕД: 8507; 3) зарядну станцію ТМ «Есо Flow» River 2 Мах без ознак використання в картонному упакуванні у кількості 2 шт.; код УКТЗЕД: 8507.
У зв'язку з наведеним, митний орган прийшов до висновку, що ОСОБА_1 вчинив дії щодо недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами, а саме недекларування товарів (крім валютних цінностей, товарів, що підпадають під встановлені законодавством обмеження щодо ввезення на митну територію України), та які переміщуються громадянами.
03.09.2024 постановою в.о. заступника начальника Львівської митниці Хомутянського В.В. №0948/20900/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.2 ст.471 МК України, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 30% вартості цих товарів, на суму 56821,23 грн; товар, тимчасово вилучений протоколом про порушення митних правил №0948/20900/24 від 24.07.2024 - повернуто ОСОБА_1 ; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Львівської митниці 540,55 грн витрат за зберігання товару на складі митниці.
Відповідно до ч.1 ст.458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Частиною 2 статті 471 МК України передбачено відповідальність за недекларування товарів (крім зазначених у частинах першій та/або третій цієї статті), що переміщуються через митний кордон України громадянами, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі 30 відсотків вартості цих товарів.
Згідно примітки до ст.471 МК України недекларуванням у цій статті вважається незаявлення громадянином за встановленою формою точних та достовірних відомостей, перелік яких визначений цим Кодексом, про товари, які переміщуються (пересилаються) таким громадянином через митний кордон України (у тому числі при проходженні (проїзді) ним каналом, позначеним символами зеленого кольору («зелений коридор»).
Відповідно до ч.1 ст.257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.
Згідно з ч.ч.2-4 ст.366 МК України канал, позначений символами зеленого кольору («зелений коридор»), призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню.Канал, позначений символами червоного кольору («червоний коридор»), призначений для всіх інших громадян.Громадянин самостійно обирає відповідний канал («зелений коридор» або «червоний коридор») для проходження митного контролю за двоканальною системою.
Відповідно до ч.1 ст.374 МК України, товари (за винятком підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 1000 євро, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення, та товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню (за винятком товарів, на які відповідно до статті 197 цього Кодексу встановлено обмеження щодо переміщення громадянами через митний кордон України, і випадків, передбачених частиною другою цієї статті) та не є об'єктами оподаткування митними платежами.
Частиною 4 статті 374 МК України визначено, що товари (крім підакцизних), що ввозяться громадянами у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі, сумарна фактурна вартість та/або загальна вага яких перевищують обмеження, встановлені частиною першою цієї статті, але загальна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10000 євро, підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, з поданням документів, що видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення таких товарів, та оподатковуються ввізним митом за ставкою 10 відсотків і податком на додану вартість за ставкою, встановленою Податковим кодексом України, в частині, що перевищує еквівалент 1000 євро (при ввезенні товарів на митну територію України через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення) та еквівалент 500 євро або вартість товарів, обчислена пропорційно до ваги, що перевищує 50 кг (при ввезенні через інші пункти пропуску через державний кордон України). Базою оподаткування таких товарів є частина їх сумарної фактурної вартості, що перевищує еквівалент 1000 євро (при ввезенні товарів на митну територію України через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення) та еквівалент 500 євро або вартість товарів, обчислена пропорційно до ваги, що перевищує 50 кг (при ввезенні через інші пункти пропуску через державний кордон України).
З позовної заяви вбачається, що позивач не заперечує факту вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.2 ст.471 МК України, однак вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності відбулося без урахування положень ст.22 КУпАП та всіх фактичних обставин справи.
Статтею 23 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Положення ст.22 КУпАП регламентують, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
При цьому, в кожному конкретному випадку орган (посадова особа) має вирішувати питання про визнання діяння малозначним, виходячи з того, що його наслідки не представляють суспільної небезпеки, не завдали або не здатні завдати значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб.
Відповідно до ч.2 ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення має враховуватись характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Отже, аналіз наведених положень та тлумачення визначення адміністративного стягнення вказує на те, що стягнення - це захід адекватної реакції держави на вчинення фізичною чи юридичною особою адміністративних деліктів із акцентом як на майнові (фінансові) обмеження прав, правомочностей, так й вплив на саму особу, її психіку та поведінку. Крім того, адміністративне стягнення - це засіб примусу, що застосовується від імені держави до суб'єктів адміністративного проступку, визначених винними у вчиненні такого проступку.
Одним із принципів реалізації гуманістичних проявів у правовому регулюванні суспільних відносин в Україні є можливість звільнення правопорушника від юридичної відповідальності, на підставі визнання уповноваженими посадовими особами вчиненого ним протиправного діяння малозначним для суспільства.
Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності» (principle of proportionality) - «справедливої рівноваги (балансу)» (fair balance) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» не означає обов'язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».
Суд враховує, що ОСОБА_1 є волонтером, що здійснював неодноразове перевезення гуманітарної допомоги різноманітного призначення на територію України, нагороджений подякою КНП «Міська лікарня №9» Запорізької міської ради за постійну допомогу речами для реабілітації поранених військовослужбовців, на утриманні у такого перебуває 93-річна матір, яка нещодавно пережила інсульт, одружений, його дружина є особою з інвалідністю ІІІ групи, захворювання якої пов'язане з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС.
Також суд враховує, що відповідно до Закону України №3854-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо звільнення від оподаткування ввізним митом товарів для потреб виробництва та/або ремонту машин механізованого розмінування, товарів, які сприяють відновленню енергетичної інфраструктури України, та щодо окремих особливостей митного оформлення товарів, призначених для потреб безпеки і оборони» (Закон України №3854-ІХ) тимчасово, на період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, але не більш як до 1 січня 2026 року, звільняються від оподаткування ввізним митом товари, що ввозяться на митну територію України (у тому числі переміщуються (пересилаються) на митну територію України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях) для вільного обігу та класифікуються за такими кодами згідно з УКТ ЗЕД: 8406 (крім 8406 10 00 00), 8410 (тільки турбіни гідравлічні та їх частини), 8483 40 21 00, 8502 20 40 90, 8502 20 60 90, 8502 20 80 90, 8411 (крім турбогвинтових та турбореактивних двигунів та їх частин), 8501 64 00 00, 8504 40 84 00 (крім інверторних зварювальних апаратів), 8504 40 88 00 (крім інверторних зварювальних апаратів), 8504 40 90 00 (крім інверторних зварювальних апаратів), 8507 60 00 00 (крім установок зберігання енергії потужністю менш як 300 Вт змінного та/або постійного струму та окремих літій-іонних комірок ємністю менш як 200 А год), 8541 43 00 00, 8537 (крім 8537 10 98 10), 8503 00 99 00 (тільки для вітроенергетичних електрогенераторних установок).
Відповідно до п.1 Прикінцевих положень вказаного Закону, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Закон України №3854-ІХ був опублікований в газеті «Голос України» 26.07.2024, відтак, такий набрав чинності 27.07.2024.
Відповідно до постанови в справі про порушення митних правил №0948/20900/24 від 03.09.2024, ОСОБА_1 переміщував без декларування наступний товар: 1) зарядну станцію ТМ «Есо Flow» Delta 2 без ознак використання в картонному упакуванні у кількості 3 шт.; код УКТ ЗЕД: 8507; 2) зарядну станцію ТМ «Есо Flow» Delta Мах без ознак використання в картонному упакуванні у кількості 1 шт.; код УКТЗЕД: 8507; 3) зарядну станцію ТМ «Есо Flow» River 2 Мах без ознак використання в картонному упакуванні у кількості 2 шт.; код УКТЗЕД: 8507.
Таким чином, станом на дату винесення відносно ОСОБА_1 постанови в справі про порушення митних правил №0948/20900/24 від 03.09.2024, товари ввезені останнім на митну територію України були звільнені від оподаткування, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що своїми діями останній не завдав жодної майнової шкоди державі чи будь-яким іншим третім особам.
Щодо покликань позивача на недостовірність висновку СЛЕД Держмитслужби від 08.08.2024 №142000-3400-0239, суд зазначає наступне.
З постанови в справі про порушення митних правил №0948/20900/24 вбачається, що відповідно до вказаного висновку СЛЕД Держмитслужби загальна вартість товару становить 189404,10 грн.
Відповідно до частини другої статті 357 МК України дослідження (аналізи, експертизи) проводяться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи його відокремленого підрозділу або інших експертних установ (організацій), призначених митним органом. Зазначені дослідження (аналізи, експертизи) проводяться з метою забезпечення здійснення митного контролю та митного оформлення і не є судовими експертизами.
Згідно з частинами першою, другою статті 515 МК України експертиза призначається, якщо для з'ясування питань, що виникають у справі про порушення митних правил, виникла потреба у спеціальних знаннях з окремих галузей науки, техніки, мистецтва, релігії тощо. Зазначена експертиза не є судовою експертизою.
Експертиза проводиться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його відокремлених підрозділів та інших установ або окремими спеціалістами, які призначаються посадовою особою митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил. Особа, щодо якої порушено зазначену справу, має право на проведення за її рахунок незалежної експертизи.
Відповідно до пункту 3 Положення про Спеціалізовану лабораторію з питань експертизи та досліджень Держмитслужби, затвердженого наказом Держмитслужби №18 від 23.10.2019, у редакції наказу від 12.11.2019 №29 (зі змінами), на СЛЕД Держмитслужби покладено завдання з проведення досліджень та здійснення експертної діяльності у митній сфері, а також здійснення відповідно до законодавства попередньої оцінки майна, вилученого, конфіскованого за порушення митного законодавства.
Повноваження СЛЕД Держмитслужби на проведення експертизи в справах про порушення митних правил, в тому числі проведення товарознавчої експертизи із визначенням вартості вилученого майна, що є предметом правопорушення, визначено вказаним Положенням, що відповідає вимогам МК України, з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-ІІІ ( далі - Закон № 2658-ІІІ).
Відповідно до приписів частини п'ятої статті 515 МК України висновок експерта не є обов'язковим для посадової особи органу доходів і зборів, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил.
У такому випадку митна вартість ввезеного товару може бути підтверджена відповідно до положень статті 53 МК України, зокрема, за наявності - іншими платіжними та/або бухгалтерськими документами, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
На підтвердження вартості товарів - предметів порушення митних правил, представником позивача долучено до матеріалів справи квитанції, відповідно до яких загальна вартість товару, який перевозив ОСОБА_1 становить 3184 євро (що станом на 24.07.2024 еквівалентно 142515,84 грн).
Долучені позивачем до матеріалів справи квитанції безпосередньо стосується обставин придбання позивачем товару наведеного у протоколі про порушення митних правил, тобто містить інформацію щодо предмета доказування та є належними та допустимими доказами.
Разом з тим, вищезазначені квитанції, якими визначено вартість товару, не були враховані митним органом при винесенні постанови №0948/20900/24 від 03.09.2024.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.76 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
У відповідності до частини 2 цієї статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведені положення, доводи та мотиви, приймаючи до уваги характер вчиненого адміністративного правопорушення, відсутність даних про істотну шкоду та тяжкі наслідки від вчиненого, суд приходить до висновку про те, що у даній конкретній справі до ОСОБА_1 можливо застосувати положення ст.22 КУпАП.
Відповідно до частини третьої статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, суд приходить до висновку, що постанову Львівської митниці від 03.09.2024 у справі про порушення митних правил №0948/20900/24, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.471 МК України, слід змінити, виключивши вказівку про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу розміром 30 відсотків вартості товарів, на суму 56821,23 грн, та вказати про застосування ст.22 КУпАП - при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже з урахуванням задоволення позову на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Держмитслужби судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп, сплачений позивачем за подання позову у даній справі.
Керуючись ст.ст.6, 9, 72-77, 241-246, 295, 297 КАС України, суд,-
позов задоволити.
Змінити постанову Львівської митниці від 03.09.2024 у справі про порушення митних правил №0948/20900/24, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.471 МК України, виключивши вказівку про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу розміром 30 відсотків вартості товарів, на суму 56821,23 грн, та вказати про застосування ст.22 КУпАП - при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь ОСОБА_1 605 грн 60 коп судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня складення судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 07.10.2024.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , номер телефону: НОМЕР_3 ;
відповідач: Львівська митниця Держмитслужби, 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343, номер телефону: 032 258 9901, електронна пошта: lv.post@customs.gov.ua.
Суддя О.Б. Кротова