ЄУН: 336/9757/24
Провадження №: 2/336/3411/2024
про залишення позовної заяви без руху
07 жовтня 2024 року м. Запоріжжя
Суддя Шевченківського районного суду м.Запоріжжя Петренко Л.В., розглянувши матеріали справи №336/9757/24 (номер провадження 2/336/3411/24) за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», в особі представника Лєлєкова Вікторія Володимирівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за не обліковану енергію, -
встановив:
01 жовтня 2024 року до суду звернувся адвокат Лєлєкова В.В., яка діє в інтересах ПАТ «Запоріжжяобленерго», з позовною заявою сформованою в системі "Електронний суд", до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за не обліковану енергію, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за не обліковану енергію у розмірі 4523,87 грн. та судові витрати у розмірі 2422,40 грн.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено та передано судді Петренко Л.В.
Дослідивши позовну заяву з додатками, суддя вважає, що подана позовна заява не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому згідно зі ст.185 ЦПК України, її належить залишити без руху, виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ч.1, 2 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Дана заява надійшла до суду в електронному вигляді, яка містить зазначення про те, що документ було сформовано в системі «Електронний суд» 30.09.2024.
Відповідно до частин 1, 4 та 8 статті 14 ЦПК України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.
Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.
Особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, можуть подати процесуальні, інші документи, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом.
За змістом частини 5 статті 43 ЦПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Саме в такий спосіб позивач звернувся до суду.
Відповідно ч. 7 ст.43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.
Згідно з ч.1 ст.177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
В порушення даних норм представником позивача не надано до позовної заяви доказів надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів, а тому позовна заява вважається поданою без додержання вимог ч. 1ст. 177 ЦПК України.
Отже, представнику позивача слід подати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються спеціальним Законом, яким є Закон України «Про судовий збір».
Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Судовий збір як складова судових витрат виконує компенсаційну, превентивну і соціальну функції.
Обов'язок осіб, які звертаються до суду, сплачувати судовий збір - це процесуальний обов'язок, визначений нормами процесуального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Таким спеціальним законом є Закон України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір».
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року 3028,00 грн.
Ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою становить - 1 відсоток розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У позовній заяві представником позивача заявлено вимога немайнового характеру (про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню).
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви немайнового характеру юридичною особою, справляється судовий збір в розмірі 1 відсотку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на день подання позивачем позову складає 3028,00 грн.
Проте в супереч вищезазначених норм чинного законодавства, квитанції про сплату судового збору до позову позивачем не додано.
За таких обставин, позивачу необхідно сплатити судовий збір та надати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору.
Відповідно до положень ч. 6, ч. 8 ст. 187 ЦПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Відповідно до матеріалів справи, а саме інформації з Єдиного державного демографічного реєстру від 02.10.2024 року за №821184, відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що є територією Комунарського району м. Запоріжжя.
Однак, з позовної заяви вбачається, позивач зазначає, що адреса відповідача ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 .
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з частиною 1 статті 30 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
У відповідності до положень п.42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року N3 «Про де які питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про правоволодіння і користування ним.
У справі № 462/7217/18 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 11 липня 2019 року зазначив, що правила статті 30 ЦПК України про виключну підсудність застосовуються до позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (наприклад, звернення стягнення на нерухоме майно, передане в заставу іпотечне майно, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, визнання договору іпотеки недійсним тощо).
Як зазначено в правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Надання житлово-комунальних послуг з утримання майна нерозривно пов'язане з об'єктом нерухомого майна, зокрема вищезазначеним житловим приміщенням, користувачем чи власником якої є відповідач.
Позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.
У разі конкуренції правил підсудності (статті 27 та 30 ЦПК України) мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17, провадження № 61-30812св18.
Дане житлове приміщення, в яке позивачем надавались послуги електропостачання, розташоване на території Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, проте позивачем не зазначено та не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме ОСОБА_1 є власником нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , тобто є належним відповідачем.
Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Докази того, що відповідач є споживачем електричної енергії , яка надається за адресою: АДРЕСА_2 або є власником зазначеного нерухомого майна в матеріалах справи відсутні. Тобто, на підтвердження викладених у позовній заяві обставин позивачем, в порушення вимог п.5 ч.3 ст. 175 , ч. 5 ст177 ЦПК України, суду не надано належних доказів.
Таким чином, позивачу необхідно надати суду докази того, що ОСОБА_1 є належним відповідачем у справі.
Крім того, відповідно до позовної заяви, позивавч посилається на Акт про порушення №10010896 від 20.09.2022 року, який був підписаний представником оператора системи та відповідачем, проте представник не надає суду цих доказів, що підтверджують вказану обставину.
Також, представник у позовній заяві посилається на розрахунок, відповідно до якого за період з 01.09.2022 року по 20.09.2022 року, відповідачу була нарахована кількість необліованої електроенергії, що складає 692 вКт*год. на загальну суму 4523,87 грн., проте представником до позовної заяви даний розрахунок не долучений, а тому суд позбавлений можливості перевірити вказану обставину.
Вказані судом недоліки перешкоджають прийняттю позовної заяви до судового розгляду, у зв'язку з чим її слід залишити без руху і надати позивачу строк для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Згідно з вимогами ч 1, 2, 3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 258-261, 353 ЦПК України, суддя, -
постановив:
Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», в особі представника Лєлєкова Вікторія Володимирівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за не обліковану енергію, залишити без руху.
Надати позивачу строк п'ять днів, з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, зазначених у її мотивувальній частині.
Роз'яснити позивачу, що у випадку не усунення зазначених недоліків у встановлений строк, позовна заява вважатиметься неподаною і буде йому повернута.
Копію ухвали надіслати позивачу та представнику позивача.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: