1Справа № 335/8557/24 2/335/2997/2024
04 жовтня 2024 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Геєць Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Шарової А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, -
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що він є сином відповідача, та учнем класу Ib2 галузевої школи 1 ступеня № НОМЕР_1 комплексу шкіл технічної освіти ім. Людвіка Варинського в Болеславі.
Позивач посилаючись на те, що він самостійного доходу не має, відповідач отримує стабільну заробітну плату, а відтак може надавати йому матеріальну допомогу, просить стягнути з відповідача на його користь аліменти у розмірі 1/6 з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, на весь період навчання, починаючи з дня подання позовної заяви і до припинення навчання, але не довше, ніж до досягнення позивачем, двадцяти трьох років.
Ухвалою від 01.08.2024 року прийнято до розгляду дану позовну заяву, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.
В судове засідання позивач та його представник не з'явилися, представник позивача подала заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Від відповідача відзив на позов або письмові пояснення не надходили, відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Суд ухвалив постановити заочне рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів, що відповідає положенням ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Запорізьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького обласного управління юстиції 28.04.2006, актовий запис №81.
ОСОБА_1 є учнем класу Ib2 галузевої школи 1 ступеня №1 комплексу шкіл технічної освіти ім. Людвіка Варинського в Болеславці, що підтверджується довідкою 25 М.4317.42.2024 від 11.04.2024
Відповідно до ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Отже, предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 6 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі, і виплачуються щомісячно.
Відповідно до положень ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1)стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 СК України. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Таким чином, у зазначеній нормі права законодавець пов'язує обов'язок обох батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років із можливістю батьків надавати таку матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Обставин, які б унеможливлювали стягнення аліментів з відповідача на період навчання повнолітнього сина, по справі не встановлено.
Визначаючи розмір аліментів, суд враховує обставини, зазначені у ст. 182 СК України, та, виходячи з того, що батько та мати мають рівні обов'язки щодо дитини, в тому числі і по її утриманню, вважає за необхідне на підставі ст. 183 СК України визначити їх розмір у частці заробітку (доходу) відповідача, стягнувши з відповідача на користь позивача на його утримання аліменти в розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 26.07.2024 року і до досягнення ним двадцяти трьох років.
На думку суду, вказаний розмір суми аліментів з врахуванням рівного обов'язку обох батьків на утримання та виховання дитини буде відповідати інтересам та потребам останнього.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Суд вважає за необхідне на підставі ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача в дохід держави судові витрати у справі, оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. при зверненні до суду з позовом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в межах суми платежу за один місяць допускається до негайного виконання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 206, 211, 261, 264, 265, 354, 430 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Запоріжжя, аліменти на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, на весь період навчання, починаючи з дня подання позовної заяви і до припинення навчання, але не довше, ніж до досягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , двадцяти трьох років.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Запоріжжя в дохід держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ю.В.Геєць