Справа № 309/3444/21
Провадження № 1-кп/309/282/21
03 жовтня 2024 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
в складі: головуючого-судді: ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хуст кримінальне провадження, що внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 1202107150000251 від 5 серпня 2021 року, відносно :
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Розтоки Рахівського району Закарпатської області та мешканця АДРЕСА_1 , не одруженого, не працюючого, раніше судимого, у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 185 КК України , -
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , українця, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_2 , не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 185 КК України , -
За участю сторін кримінального провадження:
Прокурора ОСОБА_5 .
Обвинуваченого ОСОБА_3
Адвоката ОСОБА_6
Обвинуваченого ОСОБА_4
Адвоката ОСОБА_7
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення
Судом визнано доведеним, що ОСОБА_3 02 серпня 2021 року біля 03.00 годин за попередньою змовою з ОСОБА_4 та двома неповнолітніми, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, маючи прямий умисел на заволодіння чужим майном, усвідомлюючи протиправність та караність свого діяння, впевнившись у відсутності власників будинку, таємно через паркан проникли до дворогосподарства АДРЕСА_3 , де в подальшому, шляхом пошкодження навісного замка, таємно проникли до підвального приміщення будинку, звідки викрали 60 пляшок пива «Чернігівське» об'ємом 0,5 літра загальною вартістю 1080 гривень, 40 пляшок пива «Закарпатське» об'ємом 0,5 літра загальною вартістю 732 гривень, 12 банок пива «Zibert» об'ємом 0,65 літра загальною вартістю 202,80 гривень, 12 банок пива «Львівське» об'ємом 0,5 літра загальною вартістю 189, 60 гривень, 10 банок тушонки об'ємом 1 літр загальною вартістю 800 гривень та 24 банки напою «Пенсі Кола» об'ємом 0, 25 літра загальною вартістю 306, 24 гривень.
Окрім цього, не припиняючи свої злочинні дії ОСОБА_3 знаходячись в дворогосподарстві АДРЕСА_3 , таємно, через незачинені двері, проник до салону автомобіля марки «ВАЗ 21015» д.н.з. НОМЕР_1 , що належить потерпілій ОСОБА_8 , звідки викрав грошові кошти в загальній сумі 480 гривень та «USB» картку марки «Kingston» об'ємом 16 GB загальною вартістю 114 гривень.
Також , судом визнано доведеним , що ОСОБА_4 02 серпня 2021 року біля 03.00 годин за попередньою змовою з ОСОБА_3 та двома неповнолітніми, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, маючи прямий умисел на заволодіння чужим майном, усвідомлюючи протиправність та караність свого діяння, впевнившись у відсутності власників будинку, таємно через паркан проникли до дворогосподарства АДРЕСА_3 , де в подальшому, шляхом пошкодження навісного замка, таємно проникли до підвального приміщення будинку, звідки викрали 60 пляшок пива «Чернігівське» об'ємом 0,5 літра загальною вартістю 1080 гривень, 40 пляшок пива «Закарпатське» об'ємом 0,5 літра загальною вартістю 732 гривень, 12 банок пива «Zibert» об'ємом 0,65 літра загальною вартістю 202,80 гривень, 12 банок пива «Львівське» об'ємом 0,5 літра загальною вартістю 189, 60 гривень, 10 банок тушонки об'ємом 1 літр загальною вартістю 800 гривень та 24 банки напою «Пенсі Кола» об'ємом 0, 25 літра загальною вартістю 306, 24 гривень.
В судове засідання потерпіла ОСОБА_8 не з'явилася, надіславши суду заяву про розгляд справи у її відсутність.
Представник сектору ювенальної превенції відділу превенції Хустського РУП ГУНП України в Закарпатській області у судове засідання не з'явився, його неявка не є перешкодою у розгляді кримінального провадження у його відсутності.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
В судовому засіданні ОСОБА_3 після роз'яснення йому обвинувачення, свою вину у пред'явленому обвинуваченні у скоєнні злочину передбаченого ч.3 ст. 185 КК України визнав частково. Суду ствердив, що він дійсно 2 серпня 2021 р. приблизно о 3 год. 00 хв. за попередньою змовою з ОСОБА_4 та ще двома неповнолітніми, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, в м. Хуст по вул. Котляревського перелізши паркан, проникли у дворогосподарство № 11. В подальшому, зірвавши навісний замок на підвальному приміщенні цього будинку, вони проникли в підвал , звідки викрали декілька коробок пива різних виробників, солодку водичку та декілька банок паштету. Дані продукти харчування та напої вони використали на власні потреби. До салону автомобіля він не проникав, і відповідно грошові кошти і флеш картку він з автомобіля не викрадав. Дану флеш картку він забрав від неповнолітнього, матеріали щодо якого виділені в окрема провадження, та добровільно видав її працівникам поліції.
В судовому засіданні ОСОБА_4 після роз'яснення йому обвинувачення, свою вину у пред'явленому обвинуваченні у скоєнні злочину передбаченого ч.3 ст. 185 КК України визнав в повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся. Суду ствердив, що він дійсно 2 серпня 2021 р. близько 3 год. за попередньою змовою з ОСОБА_3 та ще двома неповнолітніми, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, в м. Хуст по вул. Котляревського перелізши паркан, проникли у дворогосподарство № 11. В подальшому, зірвавши навісний замок на підвальному приміщенні цього будинку, вони проникли в підвал, звідки викрали декілька коробок пива різних виробників, солодку водичку та декілька банок паштету. Дані продукти харчування та напої вони використали на власні потреби.
Крім визнання вини обвинуваченим ОСОБА_4 та часткового визнання вини ОСОБА_3 , їх вина у вчиненні даного кримінального правопорушення повністю доводиться письмовими доказами, які досліджені в судовому засіданні зокрема:
Протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 5 серпня 2021 р., відповідно до якого потерпіла ОСОБА_8 просить прийняти міри до ОСОБА_3 та невідомих осіб, які викрали від неї пиво, солодку водичку , тушонку та флеш карту.
Протоколом огляду місця події від 5 серпня 2021 року відповідно до якого ОСОБА_3 в присутності законного представника та понятих добровільно видав працівникам поліції флеш картку «Kingston» об'ємом 16 GB біло синього кольору.
Заявою ОСОБА_3 та його законного представника ОСОБА_9 відповідно до якої ОСОБА_3 добровільно видав флеш карту «Kingston» , яку було викрадено з автомобіля «ВАЗ 21015» д.н.з. НОМЕР_2 АТ.
Висновком експерта № СЕ-19/107-21/6753-ТВ відповідно до якого ринкова вартість USB флешки марки «Kingston» об'ємом 16 GB бувшої у використанні , з врахуванням ознак зносу станом цін на 02.08.2021 р. становить 114 грн.
Зазначені докази, сумнівів у їх достовірності не викликали, викладені чи посвідчені в них відомості є такими, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження, визнається і оцінюється судом як належні та допустимі, а у сукупності - достатніми та взаємозв'язаними для прийняття процесуального рішення.
З правової позиції, яка відображена у постанові Верховного Суду в справі №754/17019/17 вбачається, що при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами 2 та 4 ст. 17 КПК України, що передбачають: «ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Він означає, що в достовірності факту (винуватості особи) не повинно залишитися розумних сумнівів. Це не означає, що у його достовірності взагалі немає сумнівів, але означає, що всі альтернативні можливості пояснення наданих доказів є надмірно малоймовірними.
Підґрунтям стандарту «поза розумним сумнівом» є фундаментальна цінність суспільства - гірше осудити невинного, ніж дозволити винному уникнути покарання; відповідно суспільство, яке цінує добре ім'я і свободу кожного, не повинно засуджувати людину, коли є розумні сумніви в її винуватості.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Відповідно, досліджені докази суд визнає належними і допустимими доказами, оскільки останні відповідають вимогам КПК України, та у їх відношенні безпосередньо порушень вимог ст.ст. 87, 99 наведеного Кодексу судом не встановлено та сторонами не доведено. Як наслідок, на переконання суду, яке ним сформоване у порядку ст. 94 КПК України, наявні в матеріалах кримінального провадження докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, а тому немає об'єктивних підстав їм недовіряти.
Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які, відповідно до ст.ст. 22, 26 КПК України, були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження, створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, надано не було.
Аналізуючи наведені вище та безпосередньо досліджені судом докази щодо обставин вчинених протиправних дій обвинуваченим, суд не вбачає підстав піддавати їх сумніву, оскільки вони узгоджуються між собою як окремо, так і в сукупності, доводять винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину.
При цьому, з урахуванням, висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, відображеного у постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 521/11693/16-к, судом установлено, що обставини, визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та які містяться у матеріалах цього провадження.
Позиція ОСОБА_3 щодо визнання ним частково своєї вини у вчиненні даного злочину, на думку суду є цілеспрямованою та направленою, та розцінюється судом як спосіб захисту власних інтересів та спробу уникнути кримінальної відповідальності, оскільки дана позиція повністю спростовується сукупністю зібраних по справі доказів.
Таким чином, досліджені та оцінені в судовому засіданні докази дозволяють дійти висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці) , яка вчинена за попередньою змовою групою осіб, яка поєднана з проникненням у інше приміщення.
Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
При кваліфікації дій обвинувачених Суд ураховує, що Верховний Суд у постанові від 05.04.2018 в справі № 658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому КК, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб'єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.
З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує дії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ч.3 ст. 185 КК України.
Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, Суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, не встановлено.
Мотиви призначення відповідного покарання.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченим , суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких, особу винних та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обставин, які б пом'якшували покарання обвинуваченим є щире каяття, вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім.
Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України - не встановлено.
Відповідно до досудової доповіді про неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 , яка складена Хустським районним відділом № 2 філії ДУ «Центр пробації в Закарпатській області» від 02.05.2022 р. виправлення без позбавлення волі або обмеження волі ОСОБА_3 можливе та не становить високу небезпеку для суспільства ( у тому числі окремих осіб).
Виходячи з обставин справи, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу підсудного ОСОБА_4 , а саме те, що підсудний вину свою у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, зробив переоцінку своєї поведінки, посередньо характеризується за місцем проживання, раніше не судимий, враховуючи думку прокурора щодо необхідної міри покарання, а також враховуючи досудову доповідь від 02.05.2022 р. суд приходить до висновку про можливість виправлення і перевиховання підсудного ОСОБА_4 без відбування покарання і звільнення його від покарання, з випробуванням, тобто застосувати до підсудного ст. 75, 104 КК України, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Крім того , суд вважає за необхідне відповідно до п.4 ч.3 ст. 76 КК України додатково покласти на ОСОБА_4 обов'язки пов'язані з виконанням заходів, які передбачені пробаційною програмою .
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
Виходячи з приписів кримінального закону правила призначення покарання, передбачені ч. 4 ст. 70 КК України, застосовуються у разі, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У такому випадку суд може при призначенні покарання за другим вироком як поглинути покарання за першим вироком, так і приєднати його повністю або частково, однак таким чином, щоб обраний захід примусу не перевищував максимального покарання, встановленого статтею (частиною статті), за якою особу засуджено, і водночас не був меншим строку покарання, визначеного за перший злочин. При цьому суд зобов'язаний в остаточне призначене за сукупністю злочинів покарання, зарахувати покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими у ст. 72 КК України.
Ці приписи є імперативними і підлягають обов'язковому виконанню.
Судом встановлено , що вироком Хустського районного суду від 22 червня 2023 р. ОСОБА_3 засуджено за ч.4 ст. 185 КК України до п'яти років і чотирьох місяців позбавлення волі. Даний вирок набрав законної сили, і на даний час ОСОБА_3 відбуває призначене покарання у місцях позбавлення волі.
За наведених обставин, суд вважає, що ОСОБА_3 слід призначити покарання із застосуванням ч.4 ст. 70 КК України та частково йому приєднати один рік і п'ять місяців позбавлення волі згідно вироку Хустського районного суду від 22 червня 2023 р.
Виходячи з обставин справи, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, його поведінку під час та після вчинення злочинних дій, враховуючи особу підсудного, а саме те, що підсудний вину свою у вчиненні злочину визнав частково, у вчиненому розкаявся, раніше неодноразово судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, враховуючи думку прокурора та адвоката щодо необхідної міри покарання, враховуючи також досудову доповідь Хустського районного відділу № 2 філії ДУ «Центр пробації в Закарпатській області» від 02.05.2022 р., суд вважає за необхідне призначити покарання ОСОБА_3 у межах санкції ч.3 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі із визначенням остаточного покарання у порядку ч.4 ст. 70 КК України враховуючи вирок Хустського районного суду від 22 червня 2023 р
Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 104 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та не дають підстав для звільнення цієї особи від відбування покарання або ж його призначення із застосуванням ст. 69 цього Кодексу. Суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).
Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
У той час, як призначення будь-якого іншого виду покарання для, прикладу, зі звільненням від його відбування, суд сприймає, як діяння, яке б указувало на те, що саме у цій ситуації, та обставинах при яких було вчинено злочин, воно сприймалося б, як грубо непропорційне (діяння та покарання), як наслідок, сприймалося б як таке, що не забезпечить виконання мети регламентованої ст. 50 КК України.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Речові докази у кримінальному провадженні слід вирішити у порядку передбаченому ст. 100 КПК України.
У кримінальному провадженні наявні процесуальні витрати, а саме витрати за проведення товарознавчої експертизи, які підлягають до стягнення з обвинувачених в солідарному порядку.
Цивільний позов потерпілою не заявлявся.
Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, у кримінальному провадженні, обвинуваченим не обирався та , враховуючи вимоги ст.ст. 131-132, 177, 178 КПК України не убачає підстав для його визначення на цей час.
Керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, 376,615 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 визнати винним у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст. 70 КК України до даного покарання частково приєднати покарання за вироком Хустського районного суду від 22 червня 2023 р. у вигляді одного року і п'яти місяців позбавлення волі і остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді п'яти років і п'яти місяців позбавлення волі.
У строк покарання остаточно призначеного за сукупністю злочинів зарахувати покарання відбуте частково за вироком Хустського районного суду від 22.06.2023 р.
ОСОБА_4 визнати винним у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі.
На підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю один рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає обов'язки відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання.
Відповідно до п.4 ч.3 ст. 76 КК України додатково покласти на ОСОБА_4 обов'язки пов'язані з виконанням заходів, які передбачені пробаційною програмою .
Речовий доказ у справі - «USB» картку марки « Kingston» об'ємом 16 GB, яку приєднано до матеріалів справи відповідно до постанови слідчого від 6 вересня 2021 р. , і яка знаходяться на відповідальному зберіганні у потерпілої ОСОБА_8 після ступу вироку в законну силу - залишити у потерпілої ОСОБА_8 .
Стягнути солідарно з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 мешканця АДРЕСА_1 , та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_2 на користь ГУК у Закарпатській області /Ужгородська тг/24060300 код ЄДРПОУ: 37975895 Казначейство України р/р НОМЕР_3 - 1201 грн. 34 коп. за проведення товарознавчої експертизи від 11.08.2021 р. № СЕ -19/107-21/6753-ТВ.
На вирок може бути подана апеляція до Закарпатського апеляційного суду через Хустський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а копія вироку обвинуваченому та прокурору підлягає врученню негайно після проголошення.
Суддя Хустського
районного суду ОСОБА_1