Справа № 308/15261/24
1-кс/308/5789/24
03 жовтня 2024 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024070000000321 від 14.06.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, погоджене прокурором, відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна, -
Старший слідчий СУ ГУНП в Закарпатській області старший лейтенант поліції ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024070000000321 від 14.06.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, погоджене прокурором, відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна.
Клопотання мотивовано тим, що у провадженні слідчого управління ГУНП в Закарпатській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024070000000321 від 14.06.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що працівниками УБН ГУНП в Закарпатській області, в ході проведення оперативно-розшукових заходів отримано інформацію про те, що на території Закарпатської області діє група осіб, які умисно, з корисливих мотивів, за попередньою домовленістю між собою, здійснюють незаконне виготовлення, придбання, зберігання та збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.
Слідчий зазначає, що в подальшому в ході проведення оперативно-розшукових заходів та негласних слідчих (розшукових) дій було встановлено що до вказаної протиправної діяльності, а саме до незаконного зберігання з метою збуту та збуту наркотичних засобів і психотропних речовин причетний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 .
16.09.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.
16.09.2024 проведено санкціонований судом обшук транспортного засобу марки «Dacia Logan» синього кольору з державним номерним знаком НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході якого вказаний транспортний засіб було вилучено.
У зв'язку із тим, що вищевказаний транспортний засіб, який було вилучено у ході проведення обшуку мають значення речових доказів у даному кримінальному провадженні та необхідні проведення необхідних процесуальних та слідчих дій, а тому виникає необхідність у накладенні арешту на вищевказане тимчасово вилучене майно.
Разом із цим слідчий звертає увагу на те, що даний транспортний засіб міг використовуватись для збуту наркотичних речовин, а тому виникає необхідність у накладенні арешту на вищевказане тимчасово вилучене майно.
При обґрунтуванні клопотання слідчий покликається на положення ст. 98 п.1 ч. 2 ст. 167, ч.ч.1,2,3,11 ст. 170 КПК України.
При цьому у клопотанні вказано на те, що враховуючи, що постановою слідчого від 16.09.2024 вказані речі визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні, є достатні підстави вважати, що вони зберегли на собі сліди вчиненого кримінального правопорушення, а також можуть містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому є необхідність у накладенні арешту на них.
На підставі викладеного, з метою збереження речових доказів, керуючись ст.ст. 36, 98, 170, 171, 234 КПК України, слідчий просить слідчого суддю: накласти арешт на майно, яке було вилучено 16.09.2024 року, в ході проведення обшуку транспортного засобу марки «Dacia Logan» синього кольору з державним номерним знаком НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: транспортний засіб марки «Dacia Logan» синього кольору з державним номерним знаком НОМЕР_1 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.
У судове засідання слідчий та проскур не з'явилися, про дату та час розгляду клопотання повідомлені належним чином. Разом із тим від прокурора надійшла заява про розгляд клопотання без його участі, клопотання підтримує просить задоволити.
Власник, володілець майна на розгляд клопотання не з'явилися, про дату та час розгляду клопотання повідомлені належним чином. При цьому від адвоката підозрюваного ОСОБА_5 - ОСОБА_6 надійшли заперечення на клопотання про накладення решту на майно.
Так, адвокат вказує на те, що клопотання не підлягає задоволенню.
Як вказано у запереченні, автомобілем марки Dacia Logan, 2008 р. випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , користується виключно дружина ОСОБА_7 .
Адвокат звертає увагу на те, що вилучений автомобіль не відповідає ознакам що містяться в ст. 98 КПК України, і не може бути речовим доказом, а рішення слідчого про визнання його, речовим доказом є нікчемним і не має юридичних наслідків, оскільки. При цьому зауважує, що при обшуці в автомобілі не знайдено жодних заборонених до обігу речовин, в тому числі тих, що прописані в ухвалі від 13.09.24 р., це підтверджено доданим протоколом обшуку; в жодному з протоколів НСРД з аудіо-відео контролю місця і осіб, які суд досліджував при обранні запобіжного заходу, та які долучені до цього клопотання, не йшлося про те, що підзахисний приїздив на зустрічі з іншими фігурантами на цьому автомобілі, щось у ньому перевозив, зберігав у ньому чи продавав з нього заборонені до обігу речовини. Отже, ці протоколи є належними доказами факту відсутності використання автомобіля для здійсненні злочинної діяльності, в якій підозрюється підзахисний; в реєстраційній картці вказано, що власником є Балажинєць ОСОБА_8 - дружина підозрюваного, яка успадкувала його за свідоцтвом про право на спадщину від 11.11.21 р., після чого здійснила державну реєстрацію права. Отже автомобіль не набутий внаслідок кримінальнопротиправних дій чи кримінально протиправним шляхом.
Як вказує адвокат, автомобіль не має жодної передбаченої процесуальним законом ознаки речового доказу, а рішення слідчого про визнання його таким - вимисел, не підтверджений доказами. Також зазначає, що підозрюваний давно позбавлений права керування будьяким автомобілем, у нього вилучене водійське посвідчення.
Захисник підозрюваного просить відмовити у задоволенні клопотання.
Враховуючи подану прокурором заяву, письмові заперечення адвоката, дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч.5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до абз.1 ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу….
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч.5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
З матеріалів клопотання вбачається, що у провадженні слідчого управління ГУНП в Закарпатській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024070000000321 від 14.06.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що працівниками УБН ГУНП в Закарпатській області, в ході проведення оперативно-розшукових заходів отримано інформацію про те, що на території Закарпатської області діє група осіб, які умисно, з корисливих мотивів, за попередньою домовленістю між собою, здійснюють незаконне виготовлення, придбання, зберігання та збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.
В подальшому в ході проведення оперативно-розшукових заходів та негласних слідчих (розшукових) дій було встановлено що до вказаної протиправної діяльності, а саме до незаконного зберігання з метою збуту та збуту наркотичних засобів і психотропних речовин причетний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 .
16.09.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.
16.09.2024 проведено санкціонований судом обшук транспортного засобу марки «Dacia Logan» синього кольору з державним номерним знаком НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході якого вказаний транспортний засіб було вилучено.
Постановою слідчого від 16.09.2024 вказані речі визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
Слід наголосити на тому, що згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, і збереження речових доказів, при цьому арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третьою особою, щодо майна вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права і обов'язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.
Зі змісту клопотання вбачається, що слідчий просить накласти арешт на: транспортний засіб марки «Dacia Logan» синього кольору з державним номерним знаком НОМЕР_1 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування вказаним майном, при цьому зазначає, що таким користується ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..
Разом із тим, підозрюваний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не є власником транспортного засобу. Так, згідно реєстраційної картки ТЗ, власником транспортний засіб марки «Dacia Logan» синього кольору з державним номерним знаком НОМЕР_1 є - ОСОБА_9 .
При цьому слідчий зазначає, що у даному випадку, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України метою застосування арешту майна є збереження речових доказів, а підставою для застосування даного виду забезпечення кримінального провадження, є наявність достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Згідно ч.3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ч.4 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.
Разом із тим, у вказаному кримінальному провадженні, згідно матеріалів що додані до клопотання не вбачається, що до вчинення кримінальних правопорушень причетна ОСОБА_10 .
При виникненні питання про обмеження права власності у кримінальному провадженні, особа, яка не є підозрюваною, набуває статусу третьої особи, щодо якої вирішується питання про арешт.
При цьому, згідно клопотання про арешт майна до слідчого судді звернувся саме слідчий, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 64-2 КПК України.
Враховуючи викладене, у зв'язку з тим, що в цьому кримінальному провадженні на час звернення до слідчого судді відсутні підозрювані та юридичні особи, щодо яких здійснюється провадження, майно, на яке слідчий просить накласти арешт, вважається майном третьої особи, а тому з клопотанням про його арешт, відповідно до ст. 64-2 КПК України, повинен звертатися виключно прокурор.
Звернення з клопотанням про арешт майна неналежною особою може в подальшому призвести до визнання доказів, отриманих в результаті проведення слідчих дій, недопустимими.
З огляду на викладене слідчий суддя приходить до переконання, що вказане клопотання про арешт майна, подано без додержання вимог ст.171 КПК України.
Відповідно до положень ч.6 ст. 172 КПК України, слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
Виходячи з викладеного, слідчий суддя вважає за необхідне повернути клопотання прокурору з метою усунення його недоліків у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, що не позбавляє його права після усунення недоліків, повторно звернутися до суду з даним клопотанням.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 372, 395 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024070000000321 від 14.06.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, погоджене прокурором, відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна, - повернути прокурору, встановивши строк в сімдесят дві години для усунення недоліків з моменту отримання ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1