Справа № 308/15261/24
1-кс/308/5786/24
03 жовтня 2024 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12024070000000321 від 14 червня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, про арешт майна,-
Прокурор групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурор відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням у кримінальному провадженні № 12024070000000321 від 14 червня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, про арешт майна.
Клопотання мотивовано тим, що у провадженні слідчого управління ГУНП в Закарпатській області перебувають об'єднані матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024070000000321 від 14 червня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи за попередньою змовою групою осіб, у складі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та інших на даний час невстановлених осіб, маючи єдиний умисел на незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту психотропних речовин мешканцям м. Ужгород Закарпатської області, із метою незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, що охороняють здоров'я населення України, в порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 за № 60/95-ВР, Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та зловживанню ними» від 15.02.1995 за № 62/95-ВР, наказу Міністерства охорони здоров'я України за № 188 від 01.08.2000, постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» від 06.05.2000 за № 770, за невстановлених на даний час досудовим розслідуванням обставин, починаючи з грудня місяця 2023 року, діючи на території м. Ужгорода, з метою досягнення запланованого результату та незаконного збагачення, здійснювали заборонені операції в сфері обігу психотропних речовин.
При цьому, з метою недопущення викриття своїх злочинних дій, останні застосовували заходи конспірації, яких дотримувались всі учасники даної групи, а саме у телефонних розмовах між собою, не називаючи дійсної назви психотропної речовини, сум грошових коштів, пакунків, у яких вони її зберігали та у подальшому збували заборонені речовини, використовували різного роду «жаргонні» назви психотропних речовин, їх об'єми, способи пакування, їх вартість, розуміючи, що мова йде про психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін.
Прокурор зазначає, що ОСОБА_4 на виконання вищевказаного єдиного злочинного умислу зазначеної групи осіб, у складі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та інших на даний час невстановлених осіб, у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб, місце та час, отримав з метою збуту психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін, від невстановленої досудовим розслідуванням особи, чим самим здійснив незаконне придбання, після чого вказану речовину усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, незаконно зберігав у салоні автомобіля марки «Форд Фієста», білого кольору, номерний знак НОМЕР_1 яким користується ОСОБА_4 , та на якому в подальшому дану психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін, перевозив по місту Ужгород, до моменту коли 13.06.2024 о 12 год 15 хв співробітниками поліції, на підставі рішення апеляційного суду, в порядку ст. 267 КПК України проведено обстеження публічно недоступного іншого володіння особи, шляхом таємного проникнення до салону автомобіля марки «Форд Фієста», номерний знак НОМЕР_1 , де виявлено у відділі для речей під кермом з лівого боку сховану речовину кристалічного походження яка знаходилась у одному зіп-пакеті, загальною масою 12 грам, із якої вилучено зразок, яка відповідно до висновку експерта відноситься до психотропної речовини, обіг якої обмежено - метамфетамін, масою 0,5240 г, що відповідно до Таблиці 2 Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу Наказу № 188 від 01.08.2000 Міністерства охорони здоров'я України, відноситься до невеликих розмірів.
У клопотанні вказано на те, що 16.09.2024, на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_8 від 12.09.2024, в ході проведення обшуку за адресою АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено: грошові кошти у загальній сумі 660 доларів США із яких: 6 купюр номіналом «100», дві купюри номіналом «20», дві купюри номіналом «10», які поміщені до спец.пакету НПУ WAR 1531862; грошові кошти у сумі 630 Євро із яких: 1-купюра номіналом «100», 7 купюр номіналом «50», 3 купюри номіналом «20», 11 купюр номіналом «10», 2 купюри номіналом «5», які поміщені до спец.пакету НПУ PSP 3062397; грошові кошти у сумі: 82000 тисячі гривень із яких 20 купюр номіналом «1000», 91 купюра номіналом «500», 81-купюра номіналом «200», 3 купюри номіналом «100», які упаковані до спец.пакету НПУ СУ PSP2027293; планшет марки «Samsung», чорного кольору, який упаковано до спец.пакету НПУ СУ PSP 2027293; 5-стартових пакетів, які упаковані до спец.пакету НПУ WAR1384056; жорсткий диск «Seagate», який упаковано до спец.пакету НПУ CRI 1120223.
При обґрунтуванні клопотання прокурор покликається на положення ч.ч. 1,2,3,11 ст. 170, ст. 98, ч. 2 ст. 9, ч. 1 та ч. 2 ст. 64 - 2, ч . 5 ст. 171, ст. 235 КПК України.
Прокурор зазначає, що 16.09.2024 старшим слідчим в ОВС відділу СУ ГУНП в Закарпатській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_9 , вищеперераховані речі визнано речовими доказами в порядку ст. 98 КПК України, про що винесено відповідну постанову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167-168, 170-171 КПК України, прокурор просить: накласти арешт на майно, яке вилучено 16 вересня 2024 року в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною користування, розпорядження та відчуження, а саме: грошові кошти у загальній сумі 660 доларів США із яких: 6 купюр номіналом «100», дві купюри номіналом «20», дві купюри номіналом «10», які поміщені до спец.пакету НПУ WAR 1531862; грошові кошти у сумі 630 Євро із яких: 1-купюра номіналом «100», 7 купюр номіналом «50», 3 купюри номіналом «20», 11 купюр номіналом «10», 2 купюри номіналом «5», які поміщені до спец.пакету НПУ PSP 3062397; грошові кошти у сумі: 82000 тисячі гривень із яких 20 купюр номіналом «1000», 91 купюра номіналом «500», 81-купюра номіналом «200», 3 купюри номіналом «100», які упаковані до спец.пакету НПУ СУ PSP2027293; планшет марки «Samsung», чорного кольору, який упаковано до спец.пакету НПУ СУ PSP 2027293; 5-стартових пакетів, які упаковані до спец.пакету НПУ WAR1384056; жосткий диск «Seagate», який упаковано до спец.пакету НПУ CRI 1120223.
Прокурор у судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду клопотання повідомлявся належним чином, подав заяву про розгляд клопотання без його участі. Клопотання підтримує в повному обсязі та просить задовольнити. При цьому зазначає, що ним повідомлено власників майна про дату та час розгляду клопотання.
Власник, володілець майна в судове засідання не з'явилися, про дату та час судового засідання повідомлялися належним чином. Від захисника підозрюваного ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_10 надійшли заперечення на клопотання про арешт майна. Адвокат вважає клопотання необґрунтованим, зазначає, що казане клопотання мотивоване тим, що на думку слідчого є достатні підстави вважати, що вилучені предмети відповідають критеріям визначним ч.1 ст. 98 КПК України, речовими доказами у кримінальному провадженні та будуть використані органом досудового розслідування для доказування обставин даного кримінального правопорушення.
З приводу грошових коштів, а саме 660 доларів США, 630 Євро, та 82000 гривень, які було вилучено під час проведення обшуку за вищевказаною адресою, адвокат зазначає, що дані грошові кошти є особистою власністю та збереженнями ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка фактично проживає за адресою, де проводився обшук. Кузьма ОСОБА_12 починаючи з 2010 року офіційно працює вчителем англійської мови про що наявні записи в її трудовій книзі (копія трудової книги додана до даного запереченння). Ці грошові кошти являються її особистими заощадженнями за весь час, протягом якого вона офіційно працює (копії довідок про доходи додана до даного запереченння).
З приводу планшета марки «Samsung», чорного кольору та жосткого диска «Seagate» хочу зазначити наступне, що планшетом марки «Samsung» на постійній основі користується малолітня донька ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що можна було удостовіритись оглянувши вміст даного планшету під час проведення обшуку до якого був наданий безперешкодний доступ для його огляду, однак працівники правоохоронного органу, не вчинили жодних дій для перевірки вмісту інформації, яка міститься на даному планшеті, а відразу його вилучили та помістили до спеціального пакету НПУ СУ серія PSP №2027293. З приводу жорсткого диску «Seagate», хочу повідомити наступне, що в ході проведення обшуку працівникам правоохоронного органу також був наданий безперешкодний доступ до даного жорсткого диску для його огляду та для визначення чи дійсно на ньому міститься інформація, яка має значення для даного кримінального провадження, однак правоохоронці також не вчиняли жодних дії, для здійснення огляду даного жорсткого диску, а відразу його вилучили та помістили до спец, пакету НПУ серія CRI №1120223.
У запереченнях містяться покликання на ст. 98, ч.7 ст.236, ч.2 ст. 168, ст.ст. 94, 132, 170, 173 КПК України, ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, практику ЄСПЛ, ст. 41 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23, лютого 2006 року № 3477- IV.
Адвокат вказує на те, жодних доказів того, що вилучене під час проведення обшуку за адресою АДРЕСА_1 , є предметом та доказом будь-яких розслідуваних кримінальних правопорушень, в матеріалах клопотання не міститься.
Окрім того, адвокат зазначає, що з огляду на вказане, беручи до уваги мотивування клопотання про арешт та матеріали останнього, обґрунтованим є висновок, що мета арешту не мотивована належним чином, а запропоноване таким клопотанням втручання в законні права та інтереси осіб, яким на праві власності належить вилучене майно не пропорційне завданням кримінального провадження, не переслідує суспільний інтерес та не є законним.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 42, 46, 131, 132 КПК України, слідчий просить: прийняти дані заперечення та долучити їх до матеріалів справи; 2. Відмовити у накладенні арешту на майно, яке було вилучено в ході проведення обшуку за адресою АДРЕСА_1 , а саме: грошові кошти у загальній сумі 660 доларів США із яких: 6 купюр номіналом «100», дві купюри номіналом «20», дві купюри номіналом «10», які поміщені до спец.пакету НПУ WAR 1531862; - грошові кошти у сумі 630 Євро із яких: 1-купюра номіналом «100», 7 купюр номіналом «50», 3 купюри номіналом «20», 11 купюр номіналом «10», 2 купюри номіналом «5», які поміщені до спец.пакету НПУ PSP 3062397; - грошові кошти у сумі: 82000 тисячі гривень із яких 20 купюр номіналом «1000», 91 купюра номіналом «500», 81-купюра номіналом «200», З купюри номіналом «100», які упаковані до спец.пакету НПУ СУ PSP2027293; - планшет марки «Samsung», чорного кольору, який упаковано до спец.пакету НПУ СУ PSP 2027293; жорсткий диск «Seagate», який упаковано до спец.пакету НПУ CRI 1120223.
03.10.2024 адвокатом подано заяву про розгляд клопотання без їх участі.
Враховуючи подану прокурором заяву, подані письмові заперечення представника власника майна, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Слідчий суддя, на підставі ч.2 ст. 172 КПК України, вважає за можливе розглянути клопотання за відсутності належним чим повідомлених сторін кримінального провадження, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду клопотання.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч.5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Частиною 11 ст.170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Згідно ч.5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто.
Слідчим суддею встановлено, що у провадженні слідчого управління ГУНП в Закарпатській області перебувають об'єднані матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024070000000321 від 14 червня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.
Згідно матеріалів клопотання, ОСОБА_4 , підозрюється в тому, що отримав, з метою збуту психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін, від невстановленої досудовим розслідуванням особи, чим самим здійснив незаконне придбання, після чого вказану речовину усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, незаконно зберігав у салоні автомобіля марки «Форд Фієста», білого кольору, номерний знак НОМЕР_1 яким користується ОСОБА_4 , та на якому в подальшому дану психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін, перевозив по місту Ужгород.
Згідно протоколу обшуку, копія якого міститься у матеріалах клопотання, 16.09.2024, на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_8 від 12.09.2024, в ході проведення обшуку за адресою АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено: грошові кошти у загальній сумі 660 доларів США із яких: 6 купюр номіналом «100», дві купюри номіналом «20», дві купюри номіналом «10», які поміщені до спец.пакету НПУ WAR 1531862; грошові кошти у сумі 630 Євро із яких: 1-купюра номіналом «100», 7 купюр номіналом «50», 3 купюри номіналом «20», 11 купюр номіналом «10», 2 купюри номіналом «5», які поміщені до спец.пакету НПУ PSP 3062397; грошові кошти у сумі: 82000 тисячі гривень із яких 20 купюр номіналом «1000», 91 купюра номіналом «500», 81-купюра номіналом «200», 3 купюри номіналом «100», які упаковані до спец.пакету НПУ СУ PSP2027293; планшет марки «Samsung», чорного кольору, який упаковано до спец.пакету НПУ СУ PSP 2027293; 5-стартових пакетів, які упаковані до спец.пакету НПУ WAR1384056; жосткий диск «Seagate», який упаковано до спец.пакету НПУ CRI 1120223.
З матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_4 16.09.2024 повідомлено у про підозру у вчиненні кримінального правопорушення непередбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Так, згідно матеріалів клопотання вбачається, що дозвіл на проведення обшуку слідчим суддею було за місцем фактичного проживання підозрюваного, та згідно протоколу обшуку саме ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було пред'явлено ухвалу слідчого судді про проведення обшуку.
Як вбачається зі змісту ухвали від 12.09.2024 про надання дозволу на проведення обшуку, такий надавався з метою відшукування та влучення крім іншого і грошових коштів, які набуті злочинним шляхом, платіжних банківських карток, на яких можуть зберігатися гроші, здобуті злочинним шляхом, мобільних терміналів, сім-карток операторів мобільного зв'язку, інших носіїв інформації (флеш-картки, комп'ютерна техніка), інших предметів та документів, що свідчать про протиправну діяльність ОСОБА_4 .
Згідно ст. п.1 ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Слідчий суддя вважає, доведеним, що грошові кошти у загальній сумі 660 доларів США із яких: 6 купюр номіналом «100», дві купюри номіналом «20», дві купюри номіналом «10», які поміщені до спец.пакету НПУ WAR 1531862, грошові кошти у сумі 630 Євро із яких: 1-купюра номіналом «100», 7 купюр номіналом «50», 3 купюри номіналом «20», 11 купюр номіналом «10», 2 купюри номіналом «5», які поміщені до спец.пакету НПУ PSP 3062397, грошові кошти у сумі: 82000 тисячі гривень із яких 20 купюр номіналом «1000», 91 купюра номіналом «500», 81-купюра номіналом «200», 3 купюри номіналом «100», які упаковані до спец.пакету НПУ СУ PSP2027293, планшет марки «Samsung», чорного кольору, який упаковано до спец.пакету НПУ СУ PSP 2027293, 5-стартових пакетів, які упаковані до спец.пакету НПУ WAR1384056, жорсткий диск «Seagate», який упаковано до спец.пакету НПУ CRI 1120223, мають значення для даного кримінального провадження та відповідають критерієм ст. 98 КПК України.
Щодо поданих письмових заперечень адвокатом, слідчий суддя зазначає, що дозвіл на проведення обшуку було надано саме за фактичним місцем проживання підозрюваного ОСОБА_4 .. Щодо доводів проте, що до планшета марки «Samsung», чорного кольору та жорсткого диска «Seagate» та жорсткого диску «Seagate», в ході проведення обшуку працівникам правоохоронного органу був наданий безперешкодний доступ для їх огляду, матеріали клопотання не містять на підтвердження наведеного жодних доказів, так само як відсутнє підтвердження того, що планшетом користується малолітня донька ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Так, матеріали справи не містять відомостей про їх родинні зв'язки із підозрюваним та що дитина ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 проживає із підозрюваним за одною адресою.
Щодо доводів адвоката про належність грошових коштів, а саме 660 доларів США, 630 Євро, та 82000 гривень, які було вилучено під час проведення обшуку за вищевказаною адресою, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та що такі є її особистою власністю та збереженнями, слідчий суддя зазначає, що, матеріали клопотання, не містять відомостей щодо того, що за адресою де проведено обшук, а саме АДРЕСА_1 , проживає чи зареєстрована ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Так, на переконання слідчого судді, адвокатом не наведено доводів на підтвердження того, що за вказаною адресою могли перебувати кошти, що належать саме ОСОБА_11 .
При цьому, подаючи до суду заперечення на клопотання про накладення арешту на майно, адвокат діє у інтересах ОСОБА_4 .. Відомостей про те, що адвокат діє в інтересах ОСОБА_15 та малолітньої ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 подані заперечення відомостей не містять. Такі підтвердження до матеріалів клопотання не надано та до суду такі особи не звертались.
Слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 підозрюється у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні з метою збуту, а також незаконному збуті наркотичного засобу, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого за ч.2 ст. 307 КК України.
Тому, зважаючи на період вчинення кримінального правопорушення, обставини справи, слідчий суддя вважає, що на даній стадії досудового розслідування існує необхідність в накладенні арешту на вилучені кошти.
Слідчий суддя вважає, що вказане в клопотанні майно, відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання).
У даному кримінальному провадженні є підстави вважати, що тимчасово вилучене майно може бути приховано, передано, пошкоджено або знищено заявленим володільцем. Таким чином, арешт на це майно з підстав передбачених ч.ч. 2,3 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна.
Таким чином, з огляду на вказане вище, слідчий суддя вважає, що в даному випадку вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, є всі правові підстави для накладення арешту на вказане майно.
За таких обставин слідчий суддя при розгляді даного клопотання вбачає потенційну загрозу та шкоду для кримінального провадження в разі відмови у накладенні арешту вилученого майна.
Така шкода може виразитись у втраті речового доказу стороною обвинувачення та унеможливить подальше провадження досудового розслідування, проведення відповідних судових експертиз, встановлення осіб винних у вчиненні кримінального правопорушення, та встановленню істини у справі, що очевидно переважає над відсутністю в даний час повідомленої підозри винуватій у вчиненні злочинів особі, а також неможливістю власником (володільцем) тимчасово розпоряджатися вказаним майном.
Виходячи з наведеного та приймаючи до уваги, що завданням кримінального судочинства є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінального правопорушення тощо, а також зважаючи на те, що вилучені вищевказані предмети мають значення речових доказів у кримінальному провадженні, та незастосування арешту щодо цього майна може призвести до зникнення, втрати або його пошкодження або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, слідчий суддя вважає що клопотання слідчого про арешт майна є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Згідно ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Слідчий суддя, вважає за необхідне вказати на те, що при вирішенні питання про арешт майна, було досліджено усі матеріали, що мають значення для вирішення питання про накладення арешту, враховано правову підставу для накладення арешту, достатність доказів, що вказують на скоєння кримінального правопорушення, наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, тому необхідність накладення арешту на вказане майно, як захід забезпечення кримінального провадження, є обґрунтована та доцільна.
На виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України прокурором доведено слідчому судді необхідність арешту майна з метою збереження речових доказів, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.
Слідчий суддя вважає, що наявні достатні правові підстави для арешту майна, оскільки враховує можливість використання його як речового доказу у даному кримінальному провадженні, необхідність проведення експертного дослідження, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Виходячи з наведеного та приймаючи до уваги, що завданням кримінального судочинства є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінального правопорушення тощо, а також зважаючи на те, що вилучені вищевказані предмети мають значення речових доказів у кримінальному провадженні, та незастосування арешту щодо цього майна може призвести до зникнення, втрати або його пошкодження або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, слідчий суддя вважає що клопотання слідчого про арешт майна є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
При цьому слідчий суддя вважає за необхідне вказати на те, що відповідно до ч. 1 ст. 16 КПК України закріплено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге - п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчої судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).
Стаття 41 Конституції України закріплює положення про те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Слідчий суддя враховуючи наведене вище, вважає, що на даному етапі досудового розслідування вказаного кримінального провадження, існує сукупність достатніх підстав, що підтверджують відповідність виявленого та вилученого у ході обшуку майна, критеріям речових доказів. Так, на даний час обставини вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , встановлюються правоохоронними органами, що здійснюють досудове розслідування даного кримінального провадження.
Дослідивши та оцінивши всі наявні в матеріалах клопотання докази, беручи до уваги обставини вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя доходить висновку про те, що таке підлягає задоволенню.
При цьому слідчий суддя вважає за необхідне вказати на те, що відповідно до ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Згідно ч.2 ст.174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Відповідно до ч.1 ст. 116 КПК України, процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки. Строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій їх прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою або перебувають у лікувально-профілактичному закладі охорони здоров'я чи закладі з надання психіатричної допомоги, спеціальній навчально-виховній установі, - якщо скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення строку.
Згідно протоколу обшуку, в ході якого було вилучено майно (на яке слідчий просить накласти арешт), було проведно вказану слідчу дію 16.09.2024
Клопотання надійшло до суду, та зареєстровано 26.09.2024 року, поштовим зв'язком. Разом із тим. згідно поштового штемпелю (що міститься на поштовому конверті у якому клопотання надійшло до суду) міститься дата відправлення 17.09.2024.
Таким чином в даному випадку органом досудового розслідування дотримано процесуальних строків передбачених КПК України.
Слідчий суддя вважає, що на виконання вимог ч.1 ст. 173 КПК України прокурором, слідчому судді доведено необхідність арешту майна з метою збереження речових доказів, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.
Слідчий суддя вважає, що наявні достатні правові підстави для арешту майна, оскільки враховує можливість використання їх як доказів у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
З огляду на вказане слідчий суддя доходить висновку про наявність підстав задоволення клопотання прокурора.
Керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309, 394, 395 КПК України,слідчий суддя,-
Клопотання прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12024070000000321 від 14 червня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке вилучено 16 вересня 2024 року в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною користування, розпорядження та відчуження, а саме: грошові кошти у загальній сумі 660 доларів США із яких: 6 купюр номіналом «100», дві купюри номіналом «20», дві купюри номіналом «10», які поміщені до спец.пакету НПУ WAR 1531862; грошові кошти у сумі 630 Євро із яких: 1-купюра номіналом «100», 7 купюр номіналом «50», 3 купюри номіналом «20», 11 купюр номіналом «10», 2 купюри номіналом «5», які поміщені до спец.пакету НПУ PSP 3062397; грошові кошти у сумі: 82000 тисячі гривень із яких 20 купюр номіналом «1000», 91 купюра номіналом «500», 81-купюра номіналом «200», 3 купюри номіналом «100», які упаковані до спец.пакету НПУ СУ PSP2027293; планшет марки «Samsung», чорного кольору, який упаковано до спец.пакету НПУ СУ PSP 2027293; 5-стартових пакетів, які упаковані до спец.пакету НПУ WAR1384056; жорсткий диск «Seagate», який упаковано до спец.пакету НПУ CRI 1120223.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1