Справа № 308/15261/24
1-кс/308/5782/24
03 жовтня 2024 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024070000000321 від 14.06.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, погоджене прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна,-
Старший слідчий в ОВС СУ ГУНП в Закарпатській області капітан поліції ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням , у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024070000000321 від 14.06.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, погоджене прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна.
Клопотання мотивовано тим, що у провадженні слідчого управління ГУНП в Закарпатській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024070000000321 від 14.06.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що працівниками УБН ГУНП в Закарпатській області, в ході проведення оперативно-розшукових заходів отримано інформацію про те, що на території Закарпатської області діє група осіб, які умисно, з корисливих мотивів, за попередньою домовленістю між собою, здійснюють незаконне виготовлення, придбання, зберігання та збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.
В подальшому в ході проведення оперативно-розшукових заходів та негласних слідчих (розшукових) дій було встановлено що до вказаної протиправної діяльності, а саме до незаконного зберігання з метою збуту та збуту наркотичних засобів і психотропних речовин причетний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 .
Слідчий зазначає, що 16.09.2024, ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
16.09.2024 року, проведено санкціонований судом обшук за місцем проживання ОСОБА_5 , а саме за адресою АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено: Мобільний телефон марки «REDMI», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , із сім карткою НОМЕР_3 , мобільний телефон марки «VIO», мобільний телефон марки «REDMI», IMEI 1: НОМЕР_4 , IMEI 2: НОМЕР_5 ; Зіп-пакет, в якому наявні шість зіп-пакетів із вмістом у них речовини невідомого походження, кристалічної будови, бурого відтінку; Предмет зовні схожий на пістолет із номерним позначенням № НОМЕР_6 ; Банківська картка «Укргазбанк» № НОМЕР_7 , АТ «А-Банк банк», CVV код 702;
При цьому у клопотанні вказано на те, що у зв'язку із тим, що вищеперераховані речі, які були вилучені у ході проведення огляду мають значення речових доказів у даному кримінальному провадженні та необхідні проведення необхідних процесуальних та слідчих дій, а тому виникає необхідність у накладенні арешту на вищевказане тимчасово вилучене майно.
Слідчий звертає увагу на те що, на вилучених банківських картках можуть зберігатись грошові кошти здобуті злочинним шляхом, відповідно, для перевірки вказаного факту необхідно здійснити тимчасовий доступ до банківських установ, разом із цим на вилучених мобільних телефонах може міститись інформація, яка буде свідчити про протиправну діяльність ОСОБА_5 і встановлення його спільників, виникає необхідність у накладенні арешту на вищевказане тимчасово вилучене майно, про вказаний факт, також свідчить те, що в ході проведення обшуку місця проживання останнього було виявлено значну кількість речовин схожих на наркотичні.
При обґрунтуванні клопотання прокурор покликається на положення ч.ч. 1,2,3,11 ст. 170, ст. 98, ч. 2 ст. 9, ч. 1 та ч. 2 ст. 64 - 2, ч . 5 ст. 171, ст. 235 КПК України.
Як вказано у клопотанні, враховуючи, що постановою слідчого від 16.09.2024 вказані речі визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні, є достатні підстави вважати, що вони зберегли на собі сліди вчиненого кримінального правопорушення, а також можуть містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому є необхідність у накладенні арешту на них.
На підставі викладеного, з метою збереження речових доказів, керуючись ст.ст. 36, 98, 170, 171, 234 КПК України, слідчий просить: накласти арешт на майно, яке було вилучено 16.09.2024 року, в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою, АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон марки «REDMI», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , із сім карткою НОМЕР_3 , мобільний телефон марки «VIO», мобільний телефон марки «REDMI», IMEI 1: НОМЕР_4 , IMEI 2: НОМЕР_5 ; зіп-пакет, в якому наявні шість зіп-пакетів із вмістом у них речовини невідомого походження, кристалічної будови, бурого відтінку; предмет зовні схожий на пістолет із номерним позначенням № НОМЕР_6 ; банківську картку «Укргазбанк» № НОМЕР_7 , АТ «А-Банк банк», CVV код 702 шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.
Слідчий та прокурор у судове засідання не з'явилися, про дату та час розгляду клопотання повідомлялися належним чином. Разом із тим, прокурор подав заяву про розгляд клопотання без його участі. Клопотання підтримує в повному обсязі та просить задовольнити. При цьому зазначає, що ним повідомлено власників майна про дату та час розгляду клопотання.
Власник, володілець майна в судове засідання не з'явилися, про дату та час судового засідання повідомлялися належним чином. Від захисника підозрюваного ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_6 , надійшли заперечення на клопотання про арешт майна. Так, адвокат вважає о клопотання не підлягає задоволенню. Адвокат просить слідчого суддю: клопотання слідчого, прокурора про накладення арешту на майно ОСОБА_5 , 1982 року народження, залишити без задоволення. Вилучене майно, а саме : Мобільний телефон марки «REDMI», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , із сім карткою НОМЕР_3 . мобільний телефон марки «УІО» , / мобільний телефон марки «BEDМІ», ІМЕІ 1: НОМЕР_4 , ІМЕІ 2: НОМЕР_5 ; Зіп-пакет, в якому наявні шість зіп-пакетів із вмістом у них речовини невідомого походження, кристалічної будови, бурого відтінку; Предмет зовні схожий на пістолет із номерним позначенням № НОМЕР_6 ; Банківська картка «Укргазбанк» № НОМЕР_7 , AT «А-Банк банк», CVV код 702; повернути ОСОБА_5 , 1982 року народження або на відповідальне зберігання його захиснику ОСОБА_6 .
Враховуючи подану прокурором заяву, подані письмові заперечення адвоката, дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Слідчий суддя, на підставі ч.2 ст. 172 КПК України, вважає за можливе розглянути клопотання за відсутності належним чим повідомлених сторін кримінального провадження, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду клопотання.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч.5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Частиною 11 ст.170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Згідно ч.5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто.
Слідчим суддею встановлено, що у провадженні слідчого управління ГУНП в Закарпатській області перебувають об'єднані матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024070000000321 від 14 червня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що працівниками УБН ГУНП в Закарпатській області, в ході проведення оперативно-розшукових заходів отримано інформацію про те, що на території Закарпатської області діє група осіб, які умисно, з корисливих мотивів, за попередньою домовленістю між собою, здійснюють незаконне виготовлення, придбання, зберігання та збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.
В ході проведення оперативно-розшукових заходів та негласних слідчих (розшукових) дій було встановлено що до вказаної протиправної діяльності, а саме до незаконного зберігання з метою збуту та збуту наркотичних засобів і психотропних речовин причетний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 .
Згідно поданого клопотання, 16.09.2024 року ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
Згідно матеріалів клопотання, 17 вересня 2024 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 307 КК України.
Окрім того, згідно протоколу обшуку, копія якого міститься в матеріалах клопотання, 16.09.2024 року, проведено санкціонований судом обшук за місцем проживання ОСОБА_5 , а саме за адресою АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено: Мобільний телефон марки «REDMI», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , із сім карткою НОМЕР_3 , мобільний телефон марки «VIO», мобільний телефон марки «REDMI», IMEI 1: НОМЕР_4 , IMEI 2: НОМЕР_5 ; Зіп-пакет, в якому наявні шість зіп-пакетів із вмістом у них речовини невідомого походження, кристалічної будови, бурого відтінку; Предмет зовні схожий на пістолет із номерним позначенням № НОМЕР_6 ; Банківська картка «Укргазбанк» № НОМЕР_7 , АТ «А-Банк банк», CVV код 702.
Так, згідно матеріалів клопотання вбачається, що дозвіл на проведення обшуку слідчим суддею було за місцем проживання підозрюваного, та згідно протоколу обшуку саме ОСОБА_5 було пред'явлено ухвалу слідчого судді про проведення обшуку.
Варто зауважити, що як вбачається зі змісту ухвали від 12.09.2024 про надання дозволу на проведення обшуку, такий надавався з метою відшукування та влучення крім іншого і грошових коштів які набуті злочинним шляхом, платіжних банківських карток, на яких можуть зберігатися гроші, здобуті злочинним шляхом, мобільних терміналів, сім-карток операторів мобільного зв'язку, інших носіїв інформації (флеш-картки, комп'ютерна техніка), інших предметів та документів, що свідчать про протиправну діяльність ОСОБА_5 ..
Згідно ст. п.1 ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч3. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Слідчий суддя вважає, доведеним, що майно, яке було вилучено 16.09.2024 року, в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою, АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон марки «REDMI», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , із сім карткою НОМЕР_3 , мобільний телефон марки «VIO», мобільний телефон марки «REDMI», IMEI 1: НОМЕР_4 , IMEI 2: НОМЕР_5 ; зіп-пакет, в якому наявні шість зіп-пакетів із вмістом у них речовини невідомого походження, кристалічної будови, бурого відтінку; предмет зовні схожий на пістолет із номерним позначенням № НОМЕР_6 ; банківську картку «Укргазбанк» № НОМЕР_7 , АТ «А-Банк банк», CVV код 702, має значення для даного кримінального провадження та відповідає критерієм ст. 98 КПК України.
При цьому, дозвіл на проведення обшуку було надано за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою: відшукання і вилучення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, засобів для фасування та продажу наркотичних речовин, пристроїв для їх вживання, грошових коштів, які набуті злочинним шляхом, платіжних банківських карток, на яких можуть зберігатись гроші здобуті злочинним шляхом, мобільних терміналів, сім-карток операторів мобільного зв'язку, інших носіїв інформації (флеш картки, комп'ютерна техніка), а також з метою виявлення та вилучення предметів злочинної діяльності, предметів та документів, що свідчать про протиправну діяльність ОСОБА_5 .
Відповідно до вимог ч.6 ст.236 КПК України, слідчий, прокурор під час проведення обшуку має право відкривати закриті приміщення, сховища, речі, долати системи логічного захисту, якщо особа, присутня при обшуку, відмовляється їх відкрити чи зняти (деактивувати) систему логічного захисту або обшук здійснюється за відсутності осіб, зазначених у частині третій цієї статті.
Якщо під час обшуку слідчий, прокурор виявив доступ чи можливість доступу до комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, для виявлення яких не надано дозвіл на проведення обшуку, але щодо яких є достатні підстави вважати, що інформація, що на них міститься, має значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні, прокурор, слідчий має право здійснити пошук, виявлення та фіксацію комп'ютерних даних, що на них міститься, на місці проведення обшуку.
Особи, які володіють інформацією про зміст комп'ютерних даних та особливості функціонування комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, можуть повідомити про це слідчого, прокурора під час здійснення обшуку, відомості про що вносяться до протоколу обшуку.
Обшук було проведено у присутності ОСОБА_5 , що вбачається зі змісту протоколу обшуку, жодних зауважень протокол не містить, в такому зазначено, що зауважень не надходило.
Відомості про те, що доступ до мобільних телефонів не обмежувався власником чи не пов'язаний з подоланням системи логічного захисту в матеріалах клопотання відсутні.
Слід зазначити, що клопотання до суду надійшло до суду поштовим зв'язком.
Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Відповідно до ч.1 ст. 116 КПК України, процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки. Строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій їх прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою або перебувають у лікувально-профілактичному закладі охорони здоров'я чи закладі з надання психіатричної допомоги, спеціальній навчально-виховній установі, - якщо скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення строку.
Згідно протоколу обшуку, в ході якого було вилучено майно (на яке слідчий просить накласти арешт), відбулося 16.09.2024
Клопотання надійшло до суду, та зареєстровано 26.09.2024 року, поштовим зв'язком. Разом із тим. згідно поштового штемпелю (що міститься на поштовому конверті у якому клопотання надійшло до суду) міститься дата відправлення 17.09.2024.
Таким чином в даному випадку органом досудового розслідування дотримано процесуальних строків передбачених КПК України.
При цьому слід зазначити, що у строки передбачені ч.1 ст. 172 КПК України, слідчим суддею було призначено розгляд клопотання 27.09.2024. Разом із тим, у зв'язку із неявкою сторін кримінального провадження на розгляд клопотання, та відсутністю доказів належного повідомлення про дату та час розгляду клопотання власників майна, розгляд клопотання відкладено на 30.09.2024.
Так, 30.09.2024 від адвоката ОСОБА_6 , який є захисником ОСОБА_5 , надійшла заява про ознайомлення із матеріалами клопотання. Так слідчим суддею з метою дотримання вимог чинного законодавства та прав власника майна, така можливість адвокату була надана, а розгляд клопотання відкладено на 03.10.2024.
Вказане свідчить що розгляд клопотання відбувся з дотримання строків КПК України.
Слідчий суддя вважає, що вказане в клопотанні майно, відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання).
У даному кримінальному провадженні є підстави вважати, що тимчасово вилучене майно може бути приховано, передано, пошкоджено або знищено заявленим володільцем. Таким чином, арешт на це майно з підстав передбачених ч.ч. 2,3 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна.
Таким чином, з огляду на вказане вище, слідчий суддя вважає, що в даному випадку вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, є всі правові підстави для накладення арешту на вказане майно.
За таких обставин слідчий суддя при розгляді даного клопотання вбачає потенційну загрозу та шкоду для кримінального провадження в разі відмови у накладенні арешту вилученого майна.
Така шкода може виразитись у втраті речового доказу стороною обвинувачення та унеможливить подальше провадження досудового розслідування, проведення відповідних судових експертиз, встановлення осіб винних у вчиненні кримінального правопорушення, та встановленню істини у справі, що очевидно переважає над відсутністю в даний час повідомленої підозри винуватій у вчиненні злочинів особі, а також неможливістю власником (володільцем) тимчасово розпоряджатися вказаним майном.
Виходячи з наведеного та приймаючи до уваги, що завданням кримінального судочинства є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінального правопорушення тощо, а також зважаючи на те, що вилучені вищевказані предмети мають значення речових доказів у кримінальному провадженні, та незастосування арешту щодо цього майна може призвести до зникнення, втрати або його пошкодження або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, слідчий суддя вважає що клопотання слідчого про арешт майна є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Згідно ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Слідчий суддя, вважає за необхідне вказати на те, що при вирішенні питання про арешт майна, було досліджено усі матеріали, що мають значення для вирішення питання про накладення арешту, враховано правову підставу для накладення арешту, достатність доказів, що вказують на скоєння кримінального правопорушення, наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, тому необхідність накладення арешту на вказане майно, як захід забезпечення кримінального провадження, є обґрунтована та доцільна.
На виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України слідчим доведено слідчому судді необхідність арешту майна з метою збереження речових доказів, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України
Слідчий суддя вважає, що наявні достатні правові підстави для арешту майна, оскільки враховує можливість використання його як речового доказу у даному кримінальному провадженні, необхідність проведення експертного дослідження, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Виходячи з наведеного та приймаючи до уваги, що завданням кримінального судочинства є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінального правопорушення тощо, а також зважаючи на те, що вилучені вищевказані предмети мають значення речових доказів у кримінальному провадженні, та незастосування арешту щодо цього майна може призвести до зникнення, втрати або його пошкодження або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, слідчий суддя вважає що клопотання слідчого про арешт майна є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
При цьому слідчий суддя вважає за необхідне вказати на те, що відповідно до ч. 1 ст. 16 КПК України закріплено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге - п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчої судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).
Стаття 41 Конституції України закріплює положення про те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Слідчий суддя враховуючи наведене вище, вважає, що на даному етапі досудового розслідування вказаного кримінального провадження, існує сукупність підстав, що підтверджують відповідність виявленого та вилученого у ході обшуку майна, критеріям речових доказів. Так, на даний час обставини вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , встановлюються правоохоронними органами, що здійснюють досудове розслідування даного кримінального провадження.
Дослідивши та оцінивши всі наявні в матеріалах клопотання докази, беручи до уваги обставини вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя доходить висновку про те, що таке підлягає задоволенню.
При цьому слідчий суддя вважає за необхідне вказати на те, що відповідно до ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Згідно ч.2 ст.174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Щодо прохання передачі майна на відповідальне зберігання то слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що вирішення вказаного питання виходить за межі повноважень слідчого судді. Таке клопотання не може бути вирішено в межах розгляду клопотання про накладення арешту на майно.
Слідчий суддя вважає, що на виконання вимог ч.1 ст. 173 КПК України слідчим, слідчому судді доведено необхідність арешту майна з метою збереження речових доказів, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.
Слідчий суддя вважає, що наявні достатні правові підстави для арешту майна, оскільки враховує можливість використання їх як доказів у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
З огляду на вказане слідчий суддя доходить висновку про наявність підстав задоволення клопотання.
Керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309, 394, 395 КПК України,слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024070000000321 від 14.06.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, погоджене прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна -задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке було вилучено 16.09.2024 року, в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою, АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон марки «REDMI», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , із сім карткою НОМЕР_3 , мобільний телефон марки «VIO», мобільний телефон марки «REDMI», IMEI 1: НОМЕР_4 , IMEI 2: НОМЕР_5 ; зіп-пакет, в якому наявні шість зіп-пакетів із вмістом у них речовини невідомого походження, кристалічної будови, бурого відтінку; предмет зовні схожий на пістолет із номерним позначенням № НОМЕР_6 ; банківську картку «Укргазбанк» № НОМЕР_7 , АТ «А-Банк банк», CVV код 702 шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1