02 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 210/5576/16-ц
провадження № 61-2677св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
треті особи: приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Ставніченко Олена Петрівна, Регіональне управління Національного банку України у Дніпропетровській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 січня 2023 року у складі колегії суддів: Агєєва О. В., Кішкіної І. В., Корчистої О. І.,
Описова частина
Історія справи
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), треті особи: приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Ставніченко О. П., Регіональне управління Національного банку України у Дніпропетровській області, про захист прав споживачів.
В обґрунтування позову посилався на те, що 15 лютого 2008 року між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі Криворізької філії було укладено наступні договори: договір про іпотечний кредит № KRHTG40000003409 на суму 105 225,00 грн, цільове призначення якого - придбання у власність окремої квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; кредитний договір № KRHTG50000003409 на суму 21 045,00 грн, цільове призначення якого - споживчі потреби.
Умови обох споживчих кредитних договорів передбачають можливість погашення зобов'язань за ними будь-яким способом, не забороненим чинним законодавством України, що знайшло своє підтвердження у пунктах 5.2.8, 8.10 основного договору та пункті 2.4.2 кредиту про початковий внесок.
Погасивши весь борг за двома кредитами і вважаючи свої зобов'язання перед банком виконаними, позивач неодноразово протягом 2014-2016 років звертався до банку з цього приводу.
У відповідь отримав електронну роздруківку від працівника банку, з якої дізнався про існування рахунків, про відкриття яких він не просив банк та не укладав жодних угод, а саме: віртуальний рахунок № НОМЕР_1 (згідно з угодою № SAMDN11000039640633) Приват24; карта для виплат № НОМЕР_2 (згідно з угодою № SAMDNFF000121156336); бонусний договір № НОМЕР_4 (згідно з угодою № SAMDN30000121300217).
16 листопада 2016 року позивач в черговий раз звернувся до банку з заявою про вирішення питання дострокового погашення обох кредитів з урахуванням значної переплати коштів за ними та просив банк не нараховувати надалі ані відсотків за користування кредитними коштами, ані пені та штрафів за цими договорами.
Проте, відповіді на зазначену заяву він не отримав.
Зазначає, що відповідач тривалий час неналежним чином виконує прийняті на себе перед ним обов'язки, отже, вважає, що права позичальника підлягають захисту в порядку Закону України «Про захист прав споживачів».
Послався на те, що за умовами обох договорів він до лютого 2028 року мав би повернути банку 403 723,19 грн. За період користування коштам протягом 10 років він мав би повернути 126 270,00 грн кредитних коштів (105 225,00+21 045,00) та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
Зазначив також, що замовив звіт сертифікованого спеціаліста-аудитора щодо розрахунків.
У звіті від 14 грудня 2016 року спеціаліста Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Респект-ЛЛ» (далі - ТОВ «АФ «Респект-ЛЛ») Іщенко Л. В. містяться такі висновки:
- за договором від 15 лютого 2008 року № KRHTG40000003409 станом на 15 лютого 2028 року позичальник мав би сплатити банку 336 436,79 грн, станом на 15 вересня 2016 року - 144 387,46 грн;
- за договором від 15 лютого 2008 року № KRHTG50000003409 станом на 15 лютого 2028 року позичальник мав би сплатити банку 67 286,40 грн, станом на 15 вересня 2016 року - 28 877,08 грн;
- загальна сума за двома договорами щодо сплати банку станом на 15 лютого 2028 року становить 403 723,19 грн, станом на 15 вересня 2016 року - 173 264,54 грн;
- станом на 13 вересня 2016 року позивач сплатив на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» за період з 14 березня 2008 року до 12 вересня 2016 року за кредитним договором № KRHTG50000003409 і договором про іпотечний кредит № KRHTG40000003409 від 15 лютого 2008 року грошові кошти у розмірі 545 922,19 грн;
- позивач станом на 13 вересня 2016 року здійснив переплату грошових коштів за кредитним договором № KRHTG50000003409 і договором про іпотечний кредит № KRHTG40000003409 від 15 лютого 2008 року на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» на загальну суму 372 657,65 грн.( 545 922,19 грн - 173 264,54 грн).
Позивач також вказував, що за умовами договору передав банку в іпотеку квартиру по АДРЕСА_1 .
Він повідомив представників банку про наміри скористуватись правом приватної власності на належне йому нерухоме майно у зв'язку з нагальною потребою поліпшення житлових умов шляхом розірвання кредитних договорів, у зв'язку з достроковим погашенням заборгованості та, як наслідок, зняттям заборон на відчуження нерухомого майна, але вказане банк проігнорував.
Задля погашення заборгованості позивач важко працював у складних умовах, що негативно вплинуло на його загальний стан здоров'я. Крім того, працюючи за межами України, позивач тривалий час не бачив родину.
Вважає, що відповідач порушив майнові та немайнові права і свободи позивача, що і стало наслідком здійснення останнім значних переплат за своїми зобов'язаннями у розмірі 372 657,65 грн та завдання моральної шкоди.
Зазначає, що оригінал договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 незаконно перебуває у іпотекодержателя ПАТ КБ «ПриватБанк».
Посилаючись на викладені обставини, позивач просив суд:
- визнати порушеними права споживача ОСОБА_1 відповідачем внаслідок невиконання Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про банки та банківську діяльність», Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту при укладанні та виконанні у м. Кривому Розі цим банком правочинів зі споживчого кредитування, а саме за договором про іпотечний кредит від 15 лютого 2008 року № KRHTG40000003409 та за кредитним договором від 15 лютого 2008 року № KRHTG50000003409, укладеними ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк»;
- визнати розірваними наступні правочини: договір про іпотечний кредит від 15 лютого 2008 року № KRHTG40000003409, кредитний договір від 15 лютого 2008 року № KRHTG50000003409 зі споживчого кредитування, укладені ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк»;
- визнати припиненим іпотечний договір № KRHTG40000003409, укладений ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», через дострокове виконання позивачем зобов'язань за основним зобов'язанням - договором про іпотечний кредит від 15 лютого 2008 року № KRHTG40000003409;
- зобов'язати приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Ставніченко О. П. виключити з Державного реєстру іпотек, зареєстровано в реєстрі нотаріуса за № 522, у Державному реєстрі іпотек реєстраційний номер обтяження № 6687229, вид обтяження іпотека; та з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомості майна, зареєстровано в реєстрі нотаріуса за № 523, у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна реєстраційний номер обтяження № 6602314, записи про іпотеку та записи про заборону відчуження нерухомого майна, а саме двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати АТ КБ «ПриватБанк» негайно повернути позивачу договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , який незаконно перебуває у володінні іпотекодержателя ПАТ КБ «ПриватБанк»;
- стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 372 657,65 грн переплати за двома споживчими кредитами;
- стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 1 500,00 грн витрат з оплати за надання послуг зі складення висновку спеціаліста аудитора ТОВ «АФ «Респект-ЛЛ» та 900,00 грн за проведення почеркознавчої експертизи;
- стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 75 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 27 серпня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено додаткові угоди до договору про іпотечний кредит №KRHTG40000003409 від 15 лютого 2008 року та до договору про іпотечний кредит №KRHTG50000003409 від 15 лютого 2008 року, за умовами яких валюта розрахунків за кредитними договорами переведена у долари США.
Судом взято до уваги, що висновком експерта №28/1.1/276 від 14 березня 2019 року встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 , розташовані в графах «Позичальник», «Один з оригіналів даного договору мною отримано особисто» Додаткової угоди від 27.08.2008 року до Договору про іпотечний кредит № KRHTG50000003409 від 15.02.2008 року, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням автентичним підписом ОСОБА_1 .
Однак, позивачем позовні вимоги не уточнювались жодного разу, вимог щодо визнання недійсними або розірваними додаткових угод до договорів про іпотечний кредит №KRHTG50000003409 від 15 лютого 2008 року та №KRHTG40000003409 від 15 лютого 2008 року, укладених 27 серпня 2008 оку між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , не заявлялось, а тому, суд не бере до уваги висновок експерта №28/1.1/276 від 14 березня 2019 року та пояснення позивача ОСОБА_1 , надані в якості свідка, про неукладання зазначених додаткових угод.
Суд першої інстанції не взяв до уваги звіт спеціаліста від 14 грудня 2016 року, оскільки під час розрахунку спеціалістом не враховані додаткові угоди від 27 серпня 2008 року до договору про іпотечний кредит від 15 лютого 2008 року № KRHTG50000003409 та до договору про іпотечний кредит від 15 лютого 2008 року № KRHTG40000003409.
Крім цього, вказав, що станом на 15 вересня 2016 року дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами від 15 лютого 2008 року № KRHTG50000003409 та № KRHTG40000003409 не відбулось, а навпаки існує 11 363,65 доларів США заборгованості, отже, підстави для розірвання цих договорів за достроковим виконанням зобов'язання відсутні.
Відмовляючи позивачу в задоволенні вимоги щодо зобов'язання приватного нотаріуса виключити з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомості відомостей щодо заборон відчуження квартири, місцевий суд керувався тим, що основне зобов'язання позивача перед банком не припинено.
Відмовляючи у задоволенні вимоги про зобов'язання банку негайно повернути позивачу договір купівлі-продажу квартири, суд виходив з того, що з приводу неправомірних дій банку щодо неповернення позивачу договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_1 , окрім банку, нікуди не звертався, зокрема до правоохоронних органів, будь-яких доказів, які б свідчили про те, що договір купівлі-продажу квартири перебуває у представників банку, суду не надав.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 75 000,00 грн, суд першої інстанції виходив з відсутності у справі доказів вчинення відповідачем протиправних діянь стосовно позивача та, відповідно, відсутності доказів завдання позивачу моральної шкоди діями чи бездіяльністю відповідача.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 жовтня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Визнано припиненою іпотеку за договором від 15 лютого 2008 року № KRHTG40000003409, укладеним між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк».
Зобов'язано приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Ставніченко О. П. виключити з Державного реєстру іпотек, зареєстровано в реєстрі нотаріуса за № 522, у Державному реєстрі іпотек реєстраційний номер обтяження № 6687229, вид обтяження іпотека; та з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомості майна, зареєстровано в реєстрі нотаріуса за № 523, у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна реєстраційний номер обтяження № 6602314, записи про іпотеку та записи про заборону відчуження нерухомого майна, а саме двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 372 657,65 грн переплати за договором про іпотечний кредит від 15 лютого 2008 року № KRHTG40000003409 та кредитним договором від 15 лютого 2008 року № KRHTG50000003409.
Зобов'язано АТ КБ «ПриватБанк» повернути ОСОБА_1 оригінал договору купівлі-продажу квартири від 15 лютого 2008 року № 519 за інвестиційним договором від 15 лютого 2008 року № 522, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 2 400,00 грн судових витрат, які складаються з 1 500,00 грн оплати за надання послуг з висновку спеціаліста аудитора ТОВ «АФ «Респект-ЛЛ» та 900,00 грн за проведення почеркознавчої експертизи.
У задоволенні інших вимог позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що матеріалами справи доведено факт неукладення між сторонами додаткової угоди від 27 серпня 2008 року до договору про іпотечний кредит від 15 лютого 2008 року № KRHTG50000003409, потреба у поданні окремого позову або звернення з вимогою про визнання її недійсним відсутня.
Апеляційний суд також дійшов висновку, що місцевий суд під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, повинен був викласти відповідний висновок про неукладеність спірних додаткових угод у мотивувальній частині рішення.
Зазначив, що наданий позивачем звіт спеціаліста від 14 грудня 2016 року встановив сплату станом на 13 вересня 2016 року ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» за період з 14 березня 2008 року до 12 вересня 2016 року за кредитним договором № KRHTG50000003409 і договором про іпотечний кредит № KRHTG40000003409 від 15 лютого 2008 року грошових коштів у розмірі 545 922,19 грн, і переплату грошових коштів за кредитним договором № KRHTG50000003409 і договором про іпотечний кредит № KRHTG40000003409 від 15 лютого 2008 року на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» на загальну суму 372 657,65 грн.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач виконав зобов'язання за обома договорами - і за іпотечним кредитом № KRHTG40000003409, і за кредитним договором № KRHTG50000003409 в обсязі, передбаченому договорами на час дострокового їх погашення, та переплатив банку грошові кошти на загальну суму 372 657,65 грн, які підлягають поверненню позивачу за рахунок відповідача.
Також вважав, що додаткові претензії кредитора не відповідають основним засадам цивільного законодавства, порушують принцип правової певності для боржника, який виконав зобов'язання і може розраховувати, що обмеження, які існували для нього на період виконання договірних зобов'язань, перестануть існувати.
Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди у розмірі 75 000,00 грн, зазначивши, що матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем протиправних діянь стосовно позивача та, відповідно, доказів завдання позивачу моральної шкоди діями чи бездіяльністю відповідача.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з касаційною скаргою.
Постановою Верховного Суду від 16 листопада 2022 року касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року скасовно, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що апеляційний суд не взяв до уваги, що висновок експерта від 14 березня 2019 року № 28/1.1/276 стосується лише підписів від імені ОСОБА_1 , розташованих у графах «Позичальник», «Один з оригіналів даного договору мною отримано особисто» додаткової угоди від 27 серпня 2008 року до договору про іпотечний кредит від 15 лютого 2008 року № KRHTG50000003409.
Незважаючи на неодноразове витребування судом оригіналу додаткової угоди від 27 серпня 2008 року до договору про іпотечний кредит від 15 лютого 2008 року № KRHTG40000003409, відповідач надав лише ксерокопію зазначеного документа, що унеможливило проведення експертизи.
Суд апеляційної інстанції не врахував вимоги статті 109 ЦПК України про те, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Проте, суд апеляційної інстанції не зазначив у мотивувальній частині постанови про визнання чи відмову у визнанні факту підписання відповідачем ОСОБА_1 додаткової угоди від 27 серпня 2008 року до договору про іпотечний кредит від 15 лютого 2008 року № KRHTG40000003409 та дійшов передчасного висновку про виконання позивачем зобов'язання, в тому числі і за іпотечним кредитом № KRHTG40000003409, в обсязі, передбаченому договором, та про переплату банку грошових коштів, які підлягають поверненню позивачу за рахунок відповідача.
Разом із тим колегія суддів звернула увагу на необхідність застосування положень частини другої статті 1055 ЦК України, відповідно до якої кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Також суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд у своєму рішенні зобов'язав приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Ставніченко О. П. виключити з Державного реєстру іпотек та з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомості майна записи про іпотеку та записи про заборону відчуження нерухомого майна.
Разом із цим, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що процесуальне становище третьої особи приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Ставніченко О. П. є відмінним від процесуального становища відповідача.
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 жовтня 2020 року скасовано та ухвалено у справі нове рішення, яким позов задоволено частково.
Визнано припиненою іпотеку за договором № KRHTG40000003409 від 15 лютого 2008 року, укладеним між фізичною особою ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк».
Знято заборону відчуження двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис № 6602314 і виключено з Державного реєстру іпотек запис № 6687229.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 372 657,65 грн переплати за договором про іпотечний кредит № KRHTG40000003409 від 15 лютого 2008 року та кредитним договором № KRHTG50000003409 від 15 лютого 2008 року.
Зобов'язано АТ КБ «ПриватБанк» повернути ОСОБА_1 оригінал договору купівлі-продажу № 519 від 15 лютого 2008 року за інвестиційним договором № 522 від 15 лютого 2008 року, квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у сумі 2 400 грн, які складаються з витрат по оплаті за надання послуг з висновку спеціаліста аудитора аудиторської фірми «Респект-ЛЛ» в сумі 1 500 грн та 900,00 грн за проведення почеркознавчої експертизи.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що протягом судового розгляду справи позивач заперечував укладення 27 серпня 2008 року ним з відповідачем двох додаткових угод до договорів № KRHTG50000003409 від 15 лютого 2008 року та № KRHTG40000003409 від 15 лютого 2008 року, якими надані останньому грошові кошти у гривнях були переведені у долари США. Заперечував підписання ним цих додаткових угод, як і заперечував підписання ним заяв № 45 та № 46 від 27 серпня 2008 року про отримання грошових коштів від банку у доларах США.
З метою доведення цих обставин позивач неодноразово заявляв клопотання про витребування у відповідача оригіналів додаткових угод і оригіналів заяв № 45 та № 46 від 27 серпня 2008 року для призначення та проведення почеркознавчої експертизи, які задовольнялись ухвалами суду.
Однак, на виконання ухвал суду відповідачем було надано лише оригінал Додаткової угоди від 27 серпня 2008 року до договору про іпотечний кредит за № KRHTG50000003409 від 15 лютого 2008 року, інші документи були надані в копіях, завірених Банком.
Разом із цим, висновком експерта № 28/1.1/276 від 14 березня 2019 року встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 , розташовані в графах «Позичальник», «Один з оригіналів даного договору мною отримано особисто» додаткової угоди від 27 серпня 2008 року до договору про іпотечний кредит № KRHTG50000003409 від 15 лютого 2008 року, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням автентичного підпису ОСОБА_1 .
Незважаючи на неодноразове витребування судом оригіналу додаткової угоди від 27 серпня 2008 року до договору про іпотечний кредит від 15 лютого 2008 року № KRHTG40000003409 та заяв № 45 і № 46, відповідач надав лише ксерокопії зазначених документів, що унеможливило проведення призначеної почеркознавчої експертизи. При цьому відповідач своєчасно і неодноразово отримував копії ухвал про витребування оригіналів вказаних документів та про призначення експертизи, однак не надав їх і про причини неможливості суд не повідомив.
Урахувавши факт ненадання оригіналу додаткової угоди від 27 серпня 2008 року до договору про іпотечний кредит від 15 лютого 2008 року № KRHTG40000003409, а також оригіналів відповідних заяв, що призвело до неможливості проведення експертизи підписів боржника, а також приписи статті 109 ЦПК України, висновки з цього питання суду касаційної інстанції при перегляді рішення суду у цій справі, колегія суддів апеляційного суду вважала, що в даному випадку слід визнати факт відсутності особистого підпису позивача ОСОБА_1 на додатковій угоді від 27 серпня 2008 року до договору про іпотечний кредит від 15 лютого 2008 року № KRHTG40000003409.
Оскільки висновком експерта встановлено, що ОСОБА_1 не підписував додаткову угоду від 27 серпня 2008 року до договору про іпотечний кредит № KRHTG50000003409 від 15 лютого 2008 року, а також з огляду на встановлення факту не підписання останнім додаткової угоди від 27 серпня 2008 року до договору про іпотечний кредит від 15 лютого 2008 року № KRHTG40000003409, апеляційний суд дійшов висновку, що позивач правочини по вищевказаним додатковим угодам не вчиняв, тому ці правочини були укладені з недодержанням письмової форми та є нікчемними.
Апеляційний суд вказав, що наданими позивачем доказами, зокрема, звітом спеціаліста від 14 грудня 2016 року, встановлено, що станом на 13 вересня 2016 року ОСОБА_1 сплачено на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» за період з 14 березня 2008 року по 12 вересня 2016 року за кредитним договором № KRHTG50000003409 і договором про іпотечний кредит № KRHTG40000003409 від 15 лютого 2008 року грошові кошти у розмірі 545 922,19 грн, і станом на 13 вересня 2016 року здійснена переплата грошових коштів за кредитним договором № KRHTG50000003409 і договором про іпотечний кредит № KRHTG40000003409 від 15 лютого 2008 року на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» на загальну суму 372 657,65 грн, що також підтверджено копіями платіжних квитанцій. Наведені докази не спростовані відповідачем у справі.
На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про визнання припиненими зобов'язань за договором про іпотечний кредит № KRHTG40000003409 від 15 лютого 2008 року та за кредитним договором № KRHTG50000003409 від 15 лютого 2008 року зі споживчого кредитування, укладеними між фізичною особою ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», у зв'язку з їх виконанням.
Оскільки основне зобов'язання є припиненим внаслідок його виконання, то іпотека за договором № KRHTG40000003409 від 15 лютого 2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк», також є припиненою.
Крім того, оскільки за обставинами справи позивач виконав зобов'язання за обома договорами і за іпотечним кредитом № KRHTG40000003409 і за кредитним договором № KRHTG50000003409 в обсязі, передбаченому договорами на час дострокового їх погашення, та при цьому переплатив банку грошові кошти на загальну суму 372 657,65 грн, зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Апеляційний суд також дійшов висновку про задоволення й позовної вимоги про повернення позивачу оригіналу договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , який перебуває у володінні іпотекодержателя ПАТ КБ «ПриватБанк», зазначивши, що правові підстави для знаходження даного договору у відповідача відсутні.
Також апеляційний суд зазначив, що позивач визначив відповідачем АТ КБ «ПриватБанк», а нотаріус має статус третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача та не є стороною.
Тому позовна вимога про зобов'язання нотаріуса до вчинення вказаних у позові дій суперечить нормам процесуального права.
З огляду на це, враховуючи процесуальний статус учасників справи, а також те, що належне виконання основного зобов'язання припиняє іпотеку й обтяження нерухомого майна, що є предметом іпотеки, апеляційний суд дійшов висновку про можливість ухвалити рішення, яким зняти заборону відчуження спірної квартири та виключити відповідні записи з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек.
Водночас колегія суддів апеляційного суду погодилась із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди розмірі 75 000,00 грн, оскільки матеріали справи не містять доказів завдання позивачу моральної шкоди діями чи бездіяльністю відповідача.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
24 лютого 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 січня 2023 року.
В касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволених позовних вимог та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова ухвалена судом апеляційної інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
16 червня 2023 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Бондаренка Є. В. звернувся до Верховного Суду з відзивом, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою, витребувано матеріали цивільної справи та зупинено виконання оскаржуваного судового рішення.
22 грудня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 квітня 2024 року у зв'язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_3 справу № 210/5576/16-ц розподілено колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Встановлено, що 15 лютого 2008 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 уклали договір іпотечного кредиту № KRHTG40000003409.
За вказаним договором ОСОБА_1 зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути до 15 лютого 2028 року кредит у сумі 105 225,00 грн, сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 15 % річних, а також інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором.
Розділом 4 договору передбачена можливість дострокового погашення кредиту.
Окрім того, 15 лютого 2008 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № KRHTG50000003409, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику 21 045,00 грн до 15 лютого 2028 року під 1,25% місячних на суму залишку кредиту.
Пунктом 2.4. Розділу 2 кредитного договору передбачена можливість дострокового погашення кредиту.
15 лютого 2008 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 уклали іпотечний договір № KRHTG40000003409, за яким іпотекодавець на забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з договору про іпотечний кредит, передав, а іпотекодержатель прийняв у порядку і на умовах, визначених цим договором, нерухоме майно житлового призначення, а саме двокімнатну квартиру зі всіма об'єктами функціонально пов'язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 64,00 кв.м, житловою площею 38,40 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
У справі наявна додаткова угода між сторонами від 27 серпня 2008 року до договору про іпотечний кредит від 15 лютого 2008 року № KRHTG40000003409, за умовами якої банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу чи/або перерахування на рахунок, зазначений у пункті 8.1 цього договору. Строк, вид кредиту, цілі, розмір кредиту, відсотків, винагород, розмір щомісячного платежу, період сплати, порядок погашення заборгованості за цим договором зазначені в розділі 8 договору.
Пункт 8.1 вказаного договору визначає, що банк зобов'язався надати позичальникові кредитні кошти шляхом перерахування на рахунок № НОМЕР_3 на строк з 27 серпня 2008 року до 15 лютого 2028 року включно у вигляді строкового кредиту у розмірі 22 879,50 доларів США на такі цілі: на придбання нерухомості, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,17% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0% від суми виданого кредиту у момент надавання кредиту, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 3% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно з пунктом 7.2 цього договору. Станом на 27 серпня 2008 року залишок заборгованості за кредитним договором від 15 лютого 2008 року № KRHTG40000003409 становив 105 703,29 грн, що еквівалентно 22 879,50 доларів США.
У справі наявна додаткова угода від 27 серпня 2008 року до договору про іпотечний кредит від 15 лютого 2008 року № KRHTG50000003409, відповідно до якої банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу чи/або перерахування на рахунок, зазначений у пункті 8.1 цього договору. Строк, вид кредиту, цілі, розмір кредиту, відсотків, винагород, розмір щомісячного платежу, період сплати, порядок погашення заборгованості за цим договором зазначені в розділі 8 договору.
Пункт 8.1 вказаного договору визначає, що банк зобов'язався надати позичальникові кредитні кошти шляхом перерахування на рахунок № НОМЕР_3 на строк з 27 серпня 2008 року до 15 лютого 2028 року включно у вигляді строкового кредиту у розмірі 4 563,25 доларів США на споживчі цілі, шляхом перерахування відповідно до пункту 1.2 зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,17% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% у момент надання кредиту, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 3% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно з пунктом 7.2 цього договору. Станом на 15 серпня 2008 року залишок заборгованості за кредитним договором від 15 лютого 2008 року № KRHTG50000003409 становив 21 082,22 грн, що еквівалентно 4 563,25 доларам США.
Протягом судового розгляду справи ОСОБА_1 заперечував укладення з відповідачем 27 серпня 2008 року додаткових угод за договорами від 15 лютого 2008 року № KRHTG50000003409 та від 15 лютого 2008 року № KRHTG40000003409, якими надані йому грошові кошти у гривнях були переведені у долари США, заперечував підписання ним цих додаткових угод та заяв про продаж іноземної валюти.
У зв'язку з зазначеним, 19 липня 2017 року позивачем було надано до суду клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, згідно якого він просив на вирішення експерта поставити наступні питання: «Ким, ОСОБА_1 , або іншою особою, підписана зі сторони позичальника заява № 45 від 27 серпня 2008 року про продаж іноземної валюти в сумі 22 879,50 доларів США? Ким, ОСОБА_1 , або іншою особою, підписана зі сторони позичальника заява № 46 від 27 серпня 2008 року про продаж іноземної валюти в сумі 4563,25 доларів США? Ким, ОСОБА_1 , або іншою особою, підписана зі сторони позичальника додаткова угода від 27 серпня 2008 року до договору про іпотечний кредит № ККНТС40000003409 від 15 лютого 2008 року? Ким, ОСОБА_1 , або іншою особою, підписана зі сторони позичальника додаткова угода від 27 серпня 2008 року до договору про іпотечний кредит № КRHTG50000003409 від 15 лютого 2008 року?».
Крім цього, позивач просив суд витребувати у відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» оригінали указаних додаткових угод та заяв.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 02 серпня 2017 року клопотання позивача задоволено. Витребувано у ПАТ КБ «ПриватБанк» оригінали документів, що містяться в кредитній справі по кредитуванню у 2008 році ОСОБА_1 , а саме: додаткову угоду від 27 серпня 2008 року до Договору про іпотечний кредит № КRHTG40000003409 від 15 лютого 2008 року з усіма додатками та невід'ємними частинами до неї, нібито укладену між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк»; додаткову угоду від 27 серпня 2008 року до договору про іпотечний кредит № КRHTG50000003409 від 15 лютого 2008 року з усіма додатками та невід'ємними частинами до неї, нібито укладену між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк»; заяву ОСОБА_1 № 45 від 27 серпня 2008 року про продаж іноземної валюти в сумі 22 879,50 доларів США; заяву ОСОБА_1 № 46 від 27 серпня 2008 року про продаж іноземної валюти в сумі 4 563,25 доларів США; проведення експертизи доручено судовим експертам Дніпропетровського Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.
У подальшому від експертної установи надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів, у тому числі оригіналів документів, що містяться в кредитній справі по кредитуванню у 2008 році ОСОБА_1 , а саме: додаткової угоди від 27 серпня 2008 року до договору про іпотечний кредит № КRHTG40000003409 від 15 лютого 2008 року з усіма додатками та невід'ємними частинами до неї, нібито укладену між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк»; додаткової угоди від 27 серпня 2008 року до договору про іпотечний кредит № КRHTG50000003409 від 15 лютого 2008 року з усіма додатками та невід'ємними частинами до неї, нібито укладену між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк»; заяви ОСОБА_1 № 45 від 27 серпня 2008 року про продаж іноземної валюти в сумі 22 879,50 доларів США; заяви ОСОБА_1 № 46 від 27 серпня 2008 року про продаж іноземної валюти в сумі 4 563,25 доларів США.
Зазначене клопотання було направлено відповідачу ПАТ КБ «ПриватБанк» 12 жовтня 2017 року та отримано ним 24 жовтня 2017 року.
19 грудня 2017 року від Дніпропетровського Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України до суду першої інстанції надійшло повідомлення № 30/1.1/2640 від 11 грудня 2017 року про неможливість проведення експертизи у зв'язку з ненаданням оригіналів досліджуваних документів.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 02 лютого 2018 року зазначені вище оригінали додаткових угод та заяв були повторно витребувані у відповідача, строк для виконання ухвали надано до 05 березня 2018 року.
Зазначену ухвалу була направлена судом відповідачу та отримана ним 09 лютого 2018 року.
05 березня 2018 року представник відповідача надав до суду оригінал додаткової угоди від 27 серпня 2008 року до договору про іпотечний кредит № КRHTG50000003409.
У зв'язку з частковим виконанням ухвали Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 02 лютого 2018 року, 20 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із клопотанням про повторне витребування документів у відповідача.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 20 березня 2018 року клопотання відповідача задоволено частково. Витребувано у відповідача оригінали документів кредитної справи по наданню ЗАТ КБ «ПриватБанк» у 2008 році кредитів ОСОБА_1 за договорами № KRHTG40000003409 від 15 лютого 2008 року та № KRHTG50000003409 від 15 лютого 2008 року, у тому числі: заяву №45 від 27 серпня 2008 року від ОСОБА_1 про продаж іноземної валюти; заяву № 46 від 27 серпня 2018 року від ОСОБА_1 про продаж іноземної валюти; договір про іпотечний кредит № KRHTG40000003409 від 15 лютого 2008 року з додатковою угодою від 27 серпня 2008 року та усіма додатками та невід'ємними частинами до нього; кредитний договір № KRHTG50000003409 від 15 лютого 2008 року, з додатковою угодою від 27 серпня 2008 року до нього та з усіма додатками та невід'ємними частинами до нього.
Ухвала суду була отримана відповідачем 03 травня 2018 року.
17 травня 2018 року ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи та надання необхідних матеріалів для її проведення.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 17 травня 2018 року клопотання позивача задоволено. Призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, на вирішення експерта поставлено наступні питання: «Ким, ОСОБА_1 або іншою особою, підписана зі сторони позичальника заява № 45 від 27 серпня 2008 року про продаж іноземної валюти в сумі 22 879,50 доларів США? Ким, ОСОБА_1 , або іншою особою, підписана зі сторони позичальника заява № 46 від 27 серпня 2008 року про продаж іноземної валюти в сумі 4 563,25 доларів США? Ким, ОСОБА_1 , або іншою особою, підписана зі сторони позичальника додаткова угода від 27 серпня 2008 року до договору про іпотечний кредит № КRHTG40000003409 від 15 лютого 2008 року? Ким, ОСОБА_1 , або іншою особою, підписана зі сторони позичальника додаткова угода від 27 серпня 2008 року до Договору про іпотечний кредит № КRHTG50000003409 від 15 лютого 2008 року?».
20 червня 2018 року від Дніпропетровського Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України до суду першої інстанції надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи, а саме: оригіналу заяви ОСОБА_1 № 45 від 27 серпня 2008 року про продаж іноземної валюти в сумі 22 879,50 доларів США; оригіналу заяви ОСОБА_1 № 46 від 27 серпня 2008 року про продаж іноземної валюти в сумі 4 563,25 доларів США, вільних зразків підпису ОСОБА_1
06 серпня 2018 року від Дніпропетровського Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України до суду першої інстанції надійшло повідомлення № 29/1.1/1200 від 27 липня 2018 року про неможливість проведення експертизи у зв'язку з ненаданням оригіналів досліджуваних документів.
17 вересня 2018 року позивач звернувся до суду з клопотанням про призначення експертизи.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 17 вересня 2018 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 23 січня 2019 року) втретє було задоволено клопотання про проведення почеркознавчої експертизи, на вирішення якої постановлено питання: чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у додатковій угоді від 27 серпня 2008 року до Договору про іпотечний кредит № КRHTG50000003409 від 15 лютого 2008 року ОСОБА_1 чи іншою особою? Проведення експертизи доручено судовим експертам Дніпропетровського Науково-дослідного експертно криміналістичного центру МВС України.
Згідно з висновком експерта від 14 березня 2019 року № 28/1.1/276 підписи від імені ОСОБА_1 , розташовані в графах «Позичальник», «Один з оригіналів даного договору мною отримано особисто» додаткової угоди від 27 серпня 2008 року до договору про іпотечний кредит від 15 лютого 2008 року № KRHTG50000003409, виконав не ОСОБА_1 , а інша особа з наслідуванням автентичному підпису ОСОБА_1 .
Позивач неодноразово заявляв клопотання про витребування оригіналів додаткових угод і оригіналів заяв від 27 серпня 2008 року №№ 45 та 46 для призначення та проведення почеркознавчої експертизи, які суд задовольнив та витребував у відповідача оригінали письмових доказів.
На виконання ухвал суду відповідач надав лише оригінал однієї додаткової угоди від 27 серпня 2008 року до договору про іпотечний кредит від 15 лютого 2008 року за № KRHTG50000003409, решту документів надав у ксерокопіях, завірених банком.
У звіті спеціаліста ТОВ «Аудіторська фірма «Респект-ЛЛ» в особі аудитора Іщенко Л. В. (сертифікат аудитора серії А № 001804, чинний до 27 грудня 2018 року) від 14 грудня 2016 року містяться такі висновки:
- за договором від 15 лютого 2008 року № KRHTG40000003409 станом на 15 лютого 2028 року позичальник мав би сплатити банку 336 436,79 грн, станом на 15 вересня 2016 року - 144 387,46 грн;
- за договором від 15 лютого 2008 року № KRHTG50000003409 станом на 15 лютого 2028 року позичальник мав би сплатити банку 67 286,40 грн, станом на 15 вересня 2016 року - 28 877,08 грн;
- загальна сума за двома договорами щодо сплати банку станом на 15 лютого 2028 року становить 403 723,19 грн, станом на 15 вересня 2016 року - 173 264,54 грн;
- станом на 13 вересня 2016 року позивач сплатив на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» за період з 14 березня 2008 року до 12 вересня 2016 року за кредитним договором № KRHTG50000003409 і договором про іпотечний кредит № KRHTG40000003409 від 15 лютого 2008 року грошові кошти у розмірі 545 922,19 грн;
- позивач станом на 13 вересня 2016 року здійснив переплату грошових коштів за кредитним договором № KRHTG50000003409 і договором про іпотечний кредит № KRHTG40000003409 від 15 лютого 2008 року на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» на загальну суму 372 657,65 грн (545 922,19 грн - 173 264,54 грн).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Постанова Дніпровського апеляційного суду від 11 січня 2023 року оскаржується заявником лише в частині задоволених позовних вимог, тому в іншій частині вимог, в силу положень статті 400 ЦПК України, вказане судове рішення не є предметом касаційного перегляду.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до пункту 7 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.
Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов'язання повністю або частково таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом припинення правовідношення повністю або частково на підставі пункту 7 частини другої статті 16 ЦК України.
Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За положеннями статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України).
Поняття іпотеки деталізує абзац третій статті 1 Закону України «Про іпотеку», який визначає, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», пункт 1 частини першої і речення друге цієї частини статті 593 ЦК України).
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України).
За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов'язання за кредитним договором припиняється як це зобов'язання, так і зобов'язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов'язання.
До аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц (провадження № 14-88цс19).
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У справі, яка переглядається, апеляційним судом встановлено факт дострокового виконання ОСОБА_1 у повному обсязі зобов'язання за кредитним договором № KRHTG50000003409 від 15 лютого 2008 року та за договором про іпотечний кредит № KRHTG40000003409 від 15 лютого 2008 року, забезпеченим іпотекою.
Вказані обставини підтверджуються, зокрема, звітом спеціаліста від 14 грудня 2016 року, копіями платіжних квитанцій.
Так, у звіті від 14 грудня 2016 року спеціаліста ТОВ «Аудіторська фірма «Респект-ЛЛ» в особі аудитора Іщенко Л. В. (сертифікат аудитора серії А № 001804, чинний до 27 грудня 2018 року) містяться такі висновки:
- за договором від 15 лютого 2008 року № KRHTG40000003409 станом на 15 лютого 2028 року позичальник мав би сплатити банку 336 436,79 грн, станом на 15 вересня 2016 року - 144 387,46 грн;
- за договором від 15 лютого 2008 року № KRHTG50000003409 станом на 15 лютого 2028 року позичальник мав би сплатити банку 67 286,40 грн, станом на 15 вересня 2016 року - 28 877,08 грн;
- загальна сума за двома договорами щодо сплати банку станом на 15 лютого 2028 року становить 403 723,19 грн, станом на 15 вересня 2016 року - 173 264,54 грн;
- станом на 13 вересня 2016 року позивач сплатив на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» за період з 14 березня 2008 року до 12 вересня 2016 року за кредитним договором № KRHTG50000003409 і договором про іпотечний кредит № KRHTG40000003409 від 15 лютого 2008 року грошові кошти у розмірі 545 922,19 грн;
- позивач станом на 13 вересня 2016 року здійснив переплату грошових коштів за кредитним договором № KRHTG50000003409 і договором про іпотечний кредит № KRHTG40000003409 від 15 лютого 2008 року на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» на загальну суму 372 657,65 грн.( 545 922,19 грн - 173 264,54 грн).
Вказані висновком відповідачем в належному порядку не спростовані.
Посилання відповідача та суду першої інстанції на наявність додаткових угод, укладених 27 серпня 2008 року між сторонами до кредитних договорів № KRHTG40000003409, № KRHTG50000003409 від 15 лютого 2008 року (якими надані кредитні грошові кошти у гривнях були переведені у долари США), та відсутність вимог позивача про визнання вказаних додаткових угод недійсними або розірваними, апеляційний суд правильно вважав необґрунтованим.
Так, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України).
У відповідності до частини першої статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно із частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (частина друга статті 1055 ЦК України).
Велика палата Верховного Суду за постановою від 04 червня 2019 у справі № 916/3156/17 висловила позицію, що якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону.
Оскільки висновком експерта встановлено, що ОСОБА_1 не підписував додаткову угоду від 27 серпня 2008 року до договору про іпотечний кредит № KRHTG50000003409 від 15 лютого 2008 року, з огляду на обґрунтоване визнання судом в порядку статті 109 ЦПК України факту не підписання позивачем додаткової угоди від 27 серпня 2008 року до договору про іпотечний кредит від 15 лютого 2008 року № KRHTG40000003409, апеляційний суд дійшов правильного висновку про нікчемність вказаних додаткових угод на підставі частини другої статті 1055 ЦК України, як таких, що укладені з недодержанням письмової форми. Вказані правочини є нікчемними з моменту укладення в силу закону і визнання їх недійсними судами не вимагається.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина перша статті 216 ЦК України).
Ураховуючи виконання ОСОБА_1 у повному обсязі зобов'язання за кредитним договором № KRHTG50000003409 від 15 лютого 2008 року та за договором про іпотечний кредит № KRHTG40000003409 від 15 лютого 2008 року, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання припиненими зобов'язань за вказаними договорами, укладеними між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», у зв'язку з їх виконанням.
Оскільки основне зобов'язання є припиненим внаслідок його виконання, то іпотека за договором № KRHTG40000003409 від 15 лютого 2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» також є припиненою.
Колегія суддів Верховного Суду також погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог і в частині зняття обтяження майнових прав на нерухоме майно, які виникли на підставі договору кредиту № HMC0GK00002732 від 23 травня 2007 року,з огляду на те, що банк не надав належних та допустимих доказів на підтвердження існування заборгованості.
Крім того, оскільки за обставинами справи позивач виконав зобов'язання і за іпотечним кредитом № KRHTG40000003409, і за кредитним договором № KRHTG50000003409 в обсязі, передбаченому договорами на час дострокового їх погашення, та при цьому переплатив банку грошові кошти на загальну суму 372 657,65 грн, з огляду на нікчемність додаткових угод, укладених 27 серпня 2008 року між сторонами до кредитних договорів № KRHTG40000003409, № KRHTG50000003409 від 15 лютого 2008 року, зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на підставі частини першої статті 216 ЦК України.
Апеляційний суд також дійшов правильного висновку про задоволення позовної вимоги про повернення позивачу оригіналу договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , який перебуває у володінні іпотекодержателя ПАТ КБ «ПриватБанк», оскільки правові підстави для знаходження указаного договору у відповідача відсутні.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення в оскаржуваній частині, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги про те, що звіт спеціаліста від 14 грудня 2016 року, проведеного ТОВ «Аудіторська фірма «Респект-ЛЛ» в особі аудитора Іщенко Л. В., не є аудиторським звітом, а є оформленням результату аудиторської послуги з надання впевненості щодо наявності заборгованості та у зв'язку із цим не міг бути прийнятим до уваги судом попередньої інстанції, колегія суддів відхиляє, оскільки наведені доводи заявника фактично зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду стосовно встановлення обставин справи та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цього доказу, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що висновок експерта є неналежним доказом у справі, оскільки з його заключної частини вбачається про проведення дослідження іншого кредитного договору (від 27 серпня 2018 року, не оспорюваного - від 27 серпня 2008 року), є необґрунтованими та спростовуються змістом цього висновку.
Доводи заявника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки висновки щодо застосування норм права, які викладені у вказаних постановах, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається.
Інші наведені в касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки цим судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального
і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду в оскаржуваній частині - без змін.
Ураховуючи, що ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2023 року було зупинено виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 11 січня 2023 року до закінчення касаційного провадження, виконання цього рішення, на підставі частини третьої статті 436 ЦПК України, підлягає поновленню.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргуАкціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 січня 2023 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Поновити виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 11 січня 2023 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов