02 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 755/292/22
провадження № 61-18325св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2022 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання гарячої води та централізованого опалення.
В обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» отримано ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам, у зв'язку з чим підприємство здійснює з 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» позивачем на підставі типового договору підготовлено та опубліковано договір про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085), свідоцтвом повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов договору є отримання послуг споживачем.
Квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , під'єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, а отже ОСОБА_1 , який з 11 лютого 2013 року є власником даної квартири, є споживачем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.
Однак, відповідач своєчасно не сплачував за спожиті послуги, в результаті чого утворилася заборгованість, яка станом на 01 грудня 2021 року складає 4 237 391,90 грн (заборгованість за послуги централізованого опалення - 7 049,68 грн, заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води - 4 230 342,20 грн).
На підставі договору № 602-18 про відступлення права вимоги (надалі - договір цесії) від 11 жовтня 2018 року, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», позивач прийняв право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в загальному розмірі 105 148,74 грн (заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення - 10 949,42 грн, заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води - 94 199,32 грн).
Нарахування за вказаною адресою за централізоване постачання гарячої води проводиться за нормою споживання, встановленою розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 16 червня 2015 року № 579 (3 куб. м на 1 особу), оскільки відповідач із заявами про взяття на абонентський облік квартирного засобу обліку води у встановленому законом порядку до позивача не звертався.
Крім того, 27 жовтня 2021 року позивачем складено акт обстеження квартири і встановлено, що наявний засіб обліку води пошкоджений.
Для уточнення інформації про здійснення правильного нарахування за послуги з централізованого постачання гарячої води (за нормативом) КП «Київтеплоенерго» було направлено лист до Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про надання інформації щодо кількості зареєстрованих осіб протягом періоду 2015-2021 років, у відповідь на який адміністрація повідомила, що за вказаною адресою в період з 2015 року по 04 серпня 2021 року було зареєстровано 947 осіб, а станом на теперішній час - 535 осіб.
Посилаючись на викладені обставини, з урахуванням часткового погашення заборгованості відповідачем, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь:
- заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 10 949,42 грн;
- заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 94 199,32 грн;
- заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 1 568,11 грн;
- заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 4 229 223,20 грн;
- витрати, пов'язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в розмірі 33 грн;
- судовий збір за подання позову в розмірі 65 138,11 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 24 травня 2023 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення у розмірі 1 568,11 грн та централізованого постачання гарячої води у розмірі 4 229 223,20 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» сплачений судовий збір у розмірі 64 461,86 грн.
У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку АДРЕСА_2 в період виникнення заборгованості надавались у повному обсязі, а тому позивач, згідно договору цесії № 602-18 від 11 жовтня 2018 року, має право вимагати від відповідача виконання обов'язку щодо оплати спожитих послуг.
Відповідач своєчасно не вносив плату за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, в результаті чого станом на 01 грудня 2021 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 4 342 540,64 грн.
Разом із цим, суд першої інстанції врахував, що представник позивача в судовому засіданні підтвердив здійснення відповідачем часткової оплати суми заборгованості після подання позовної заяви до суду, у зв'язку із чим виходив з того, що станом на 26 квітня 2023 року заборгованість за адресою: кв. АДРЕСА_3 , з урахування часткової оплати заборгованості відповідачем, становить: за спожиті до 01 травня 2018 року послуги централізованого опалення - 10 949,42 грн; за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води - 94 199,32 грн; за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення - 1 568,11 грн; за спожиті з 01 травня 2018 року послуги централізованого постачання гарячої води - 4 229 223,20 грн.
Також, приймаючи до уваги заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Галдецького Я. А. про застосування строку позовної давності, місцевий суд зазначив, що згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 257 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Таким чином, суд вважав, що з 02 квітня 2020 року визначений статтею 257 ЦК України строк позовної давності продовжений, а тому вимоги позивача підлягають задоволенню у період з 03 квітня 2017 року.
Однак, враховуючи те, що детального розрахунку заборгованості в період з 03 квітня 2017 року до 01 травня 2018 року стороною позивача не надано, а додано лише два додатки № № 1, 2 до Договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії), в яких зазначено загальний розмір заборгованості, за який період виникла така заборгованість у вказаних додатках не зазначено, суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають лише позовні вимоги за період з 01 травня 2018 року по 01 грудня 2021 року, за спожиті послуги з централізованого опалення у розмірі 1 568,11 грн, та за спожиті послуги централізованого постачання гарячої води в розмірі 4 229 223,20 грн.
Вимога про стягнення з відповідача ОСОБА_1 витрат, пов'язаних з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в розмірі 33 грн суд вважав такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів, що такі витрати понесені підприємством з вини відповідача та підлягають стягненню.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, КП «Київтеплоенерго» та ОСОБА_1 звернулись до суду з апеляційними скаргами.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року апеляційні скарги КП «Київтеплоенерго» та ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 травня 2023 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов КП «Київтеплоенерго» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення у розмірі 12 517,53 грн та судові витрати в розмірі 561,05 грн.
В іншій частині вимог позову відмовлено.
Стягнуто з КП «Київтеплоенерго» в дохід держави судовий збір в розмірі 97 423,82 грн.
Задовольняючи вимоги КП «Київтеплоенерго» щодо стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення у розмірі 12 517,53 грн, апеляційний суд виходив із наявності договору цесії № 602-18 від 11 жовтня 2018 року та того, що послуги з централізованого опалення в будинку АДРЕСА_2 надавались у повному обсязі, що підтверджується наданими позивачем корінцями нарядів на включення та відключення, актами про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи, відомостями споживачів (добовими) щодо споживання теплової енергії, відомостями обліку споживання теплової енергії. Відповідач отримав комунальні послуги з централізованого опалення і не сплатив їх, внаслідок чого має заборгованість по оплаті за послуги з централізованого опалення.
Встановлюючи розмір заборгованості ОСОБА_1 за послуги з централізованого опалення, апеляційний суд врахував, що станом на 26 квітня 2023 року така заборгованість за період з 01 травня 2018 року становить 1568,11 грн (з урахуванням її часткового погашення відповідачем), а заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення становить 10 949,42 грн.
При цьому суд прийняв до уваги наявний в матеріалах справи деталізований розрахунок заборгованості за надані послугиз централізованого опалення, в тому числі до 01 травня 2018 року, із визначенням періоду, за який утворилась заборгованість, з наведенням даних про опалювальну площу і діючий тариф, обсяги споживання послуг тощо.
Водночас, апеляційний суд врахував, що відповідач від мереж централізованого опалення у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся та з претензією на адресу позивача про їх не отримання не звертався, доказів ненадання послуги або зниження якості наданої послуги ним надано не було.
Разом із тим, відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення заборгованості за послуги з централізованого постачання гарячої води, апеляційний суд виходив із наявності за адресою: АДРЕСА_1 лічильника постачання гарячої води.
При цьому суд прийняв до уваги, зокрема, застереження у наданому позивачем розрахунку заборгованості про наявність у даній квартирі лічильника постачання гарячої води, а такожакт обстеження від 27 жовтня 2021 року, яким за вказаною вище адресою виявлено несправності наявного засобу обліку гарячої води.
Суд апеляційної інстанції також дійшов висновку, що, нараховуючи заборгованість відповідача за послуги з постачання гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання, КП «Київтеплоенерго» не навело обґрунтування такого нарахування за весь період до 27 жовтня 2021 року, оскільки докази наявності несправності лічильника до вказаного часу в матеріалах справи відсутні, а абзац п'ятий пункту 15 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин, встановлює, що плата за послуги з централізованого постачання гарячої води вноситься згідно з нормативами (нормами) споживання лише у разі несправності засобів обліку води і теплової енергії, що не підлягає усуненню, з моменту її виявлення.
Крім того, апеляційним судом враховано, що позивач на надав належних та допустимих доказів того, що несправності засобу обліку є такими, що не підлягають усуненню. Разом із тим, в акті обстеження від 27 жовтня 2021 року встановлено лише, що засіб обліку гарячої води, № 201351007223, дата повірки 08 квітня 2020 року, пошкоджено, а саме зламане кільце потребує заміни, що саме по собі не свідчить про неможливість усунення несправності.
Натомість, позивачем доведено подальше усунення виявленої несправності засобу обліку гарячої води.
Відтак, суд апеляційної інстанції, вирішуючи позовні вимоги КП «Київтеплоенерго» по суті, виходив з того, що, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності підстав для нарахування послуг з постачання гарячої води за нормою споживання до моменту виявлення позивачем несправності обліку гарячої води 27 жовтня 2021 року, і також не доведено, що виявлена у зазначену дату несправність є такою, що не підлягає усуненню, зазначені в позові обставини щодо наявності у відповідача заборгованості за надані послуги з постачання гарячої води до 01 травня 2018 року в розмірі 94 199,32 грн та після 01 травня 2018 року в розмірі 4 230 342,20 грн не знайшли свого підтвердження та не підлягають задоволенню.
Разом із тим, апеляційний суд зазначив, що докази здійснення позивачем перерахунку заборгованості ОСОБА_1 за показаннями лічильника відповідно до абзацу 2 пункту 10 Правил № 630, яким передбачено, що справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, в матеріалах справи відсутні.
При цьому апеляційний суд врахував, що КП «Київтеплоенерго» має право вимагати від відповідача виконання обов'язку щодо оплати спожитих послуг згідно показань квартирного засобу обліку води, разом із тим, доказів наявності у відповідача заборгованості за надані послуги, нарахованої згідно показань лічильника, позивачем надано не було.
Також апеляційний суд не вбачав підстав для віднесення до судових витрат, які підлягають розподілу, у розмірі 33 грн, понесених позивачем за отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оскільки позивачем не доведено необхідності їх понесення.
Крім того, судом апеляційної інстанції вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
22 грудня 2023 року КП «Київтеплоенерго» череззасоби поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду в частин відмови у задоволенні позовних вимог та залишити в цій частині в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, а також відсутністю правового висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
13 лютого 2024 року ОСОБА_1 в особі представника Галдецького Я. А. звернувся до Верховного Суду з відзивом, у якому просив касаційну скаргу КП «Київтеплоенерго» залишити без задоволення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою, витребувано матеріали цивільної справи та зупинено виконання оскаржуваної постанови до закінчення касаційного провадження у справі.
15 січня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 грудня 2017 року № 1693 КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади м. Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго».
За розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
З 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у місті Києві здійснює КП «Київтеплоенерго».
28 березня 2018 року в газеті «Хрещатик» № 34 (5085) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання КП «Київтеплоенерго», як виконавцем, послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та опубліковано договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води. Повідомленням визначено, що відповідно до норм статті 634 Цивільного кодексу України, договір приєднання вважається акцептованим усіма споживача, які у встановленому порядку не надали заперечення щодо умов цього договору.
Відповідно до пункту 1, 14 договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води згідно діючими нормативами, а споживач зобов'язався своєчасно та у повному обсязі сплатити послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що зазначені договором. Розрахунковим періодом є календарний місяць, якщо інше не визначено договором. Оплата послуг щомісячна. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяця) на підставі розрахунків на оплату наданих послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» (далі - кредитор) та КП «Київтеплоенерго» (далі - новий кредитор) було укладено договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії), за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01 серпня 2018 до дати укладення цього договору. Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов'язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у додатку № 1 та додатку № 2 до цього договору.
Згідно з пунктом 3.4.2 договору новий кредитор має право на отримання замість кредитора від споживачів, визначених у додатку № 1 та/або додатку № 2 до Договору цесії сплати заборгованостей, право вимоги до яких відступлене за цим договором.
Крім того, відповідно до пункту 1.3 договору цесії кредитор відступає, новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань (неустойка, штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші (без виключень та обмежень), що нараховані Кредитором та/або виникли до дати укладення цього договору у зв'язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов'язань з оплати послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за договорами та споживачами, які зазначені у додатку № 1 та/або додатку № 2 до договору цесії.
Відповідно до додатку № 1 та додатку № 2 до договору цесїї КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води у розмірі 105 148,74 грн за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_1 з 11 лютого 2013 року є власником квартири АДРЕСА_3 та з 07 грудня 2021 року зареєстрований за вказаною адресою.
Вказана квартира під'єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, що підтверджується наявними в матеріалах справи корінцями нарядів на включення та відключення, актів про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи, відомостями споживачів (добовими) щодо споживання теплової енергії, відомостями обліку споживання теплової енергії по АДРЕСА_2 .
18 квітня 2017 року ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів «Укрметртестстандарт» видано свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, заводський № 201351007223. За результатами повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ 3580.
Згідно акту виконаних робіт з виконання підготовки до визначення метрологічних характеристик засобів вимірювальної техніки (лічильників холодної та гарячої води) від 01 квітня 2020 року, складеного техніком Національного наукового центру «Інститут метрології», вбачається факт огляду техніком лічильника на предмет повірки та визначення показників лічильників з № 201351007223 та № 201351004796 за адресою: АДРЕСА_1 . Замовник - ОСОБА_1 .
Листом від 05 серпня 2021 року Дніпровською районною в м. Києві державною адміністрацією повідомлено КП «Київтеплоенерго» щодо кількості зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1 за період з 2015 по 04 серпня 2021 роки, згідно наданого переліку за вказаний період в квартирі було зареєстровано 947 осіб і на даний час - 535 осіб.
05 серпня 2021 року КП «Київтеплоенерго» направив цінним листом на адресу ОСОБА_1 претензію щодо сплати заборгованості в сумі 3 657 637,94 грн, яка ним на момент звернення до суду виконана не була.
27 жовтня 2021 року представники СП «Енергозбут» та КП «Київтеплоенерго» склали акт обстеження за адресою: АДРЕСА_1 , яким встановлено, що засіб обліку гарячої води, № 201351007223, дата повірки 08 квітня 2020 року, пошкоджено, а саме зламане кільце потребує заміни.
Нарахування за спожиті ОСОБА_1 послуги здійснювалось КП «Київтеплоенерго» за нормою споживання, встановленою Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 16 червня 2015 року № 579 (3 куб. м на 1 особу).
30 червня 2022 року слюсарем КП «Київтеплоенерго» та ОСОБА_1 складено акт № 027525 зняття контрольних показань з вузла розподільного обліку гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , вузол обліку № 201351007223, показання 254,871 куб. м, організація, що проводила повірку- ННЦ «Інститут метрології», дата повірки 08 квітня 2020 року, пломба № С36125324.
У матеріалах справи наявні рахунки-повідомлення КП «Керуюча компанія Дніпровського району» станом на 01 липня 2022 року, 01 листопада 2022 року згідно яких зазначено показники засобу обліку гарячої води 254,87 куб. м та 255 куб. м відповідно.
07 лютого 2023 року слюсарем КП «Київтеплоенерго» та ОСОБА_1 складено акт № 79495 зняття контрольних показань з вузла розподільного обліку гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , вузол обліку № 201351007223, показання 264,873 куб. м, організація, що проводила повірку - ННЦ «Інститут метрології», дата повірки 08 квітня 2020 року, пломба № С36125324.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Постанова Київського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року оскаржується КП «Київтеплоенерго»в касаційному порядку лише в частині вимог позову, у задоволенні яких відмовлено, тому в частині вирішення вимог КП «Київтеплоенерго» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення вказане судове рішення апеляційного суду, в силу положень статті 400 ЦПК України, не є предметом касаційного перегляду.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулює Закон України № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 2189-VIII).
Згідно з пунктами 5, 6 частини першої статті 1 Закону № 2189-VIII житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Згідно з частиною другою статті 5 Закону № 2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
У відповідності до пункту 5 частини другої статті 7 Закону № 2189-VIII індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16, від 16 вересня 2020 року у справі № 755/10683/17, від 13 березня 2019 року у справі № 521/3743/17-ц).
Порядок надання комунальних послуг, права та відповідальність споживачів і виконавців цих послуг регламентується Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин та втратили чинність 01 травня 2022 року (далі - Правила № 630).
Згідно з пунктами 18, 20 Правил № 630 розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.
Споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки (пункт 30 Правил № 630)
Відповідно до пункту 10 Правил № 630 справляння плати за нормативами споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п'ятим пункту 15 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.
У разі несправності засобів обліку води і теплової енергії, що не підлягає усуненню, плата за послуги з моменту її виявлення вноситься згідно з нормативами (нормами) споживання (абзац п'ятий пункту 15 Правил № 630).
Відповідно до пункту 29 Правил № 630 споживач має право: зокрема, на установлення квартирних засобів обліку та взяття їх на абонентський облік; на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку.
Отже, за наявності у квартирі засобу обліку гарячої води оплата за надані послуги здійснюється згідно з показаннями такого засобу, за винятком випадку виявлення його несправності, що не підлягає усуненню.
Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У справі, що переглядається, апеляційним судом встановлено, що у розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з 01 вересня 2015 року по 30 листопада 2021 року за адресою: АДРЕСА_1 є застереження про наявність у даній квартирі лічильника постачання гарячої води.
Також наявність у даній квартирі лічильника постачання гарячої води підтверджується:
- актом виконаних робіт з виконання підготовки до визначення метрологічних характеристик засобів вимірювальної техніки (лічильників холодної та гарячої води) від 01 квітня 2020 року, складеного техніком Національного наукового центру «Інститут метрології», вбачається факт огляду техніком лічильника на предмет повірки та визначення показників лічильників з № 201351007223 та № 201351004796 за адресою: АДРЕСА_1 . Замовник - ОСОБА_1 ;
- складеним 27 жовтня 2021 року представниками СП «Енергозбут» та КП «Київтеплоенерго» за адресою: АДРЕСА_1 актом обстеження, яким встановлено, що засіб обліку гарячої води за вказаною адресою, № 201351007223, дата повірки 08 квітня 2020 року, пошкоджено, а саме ламане кільце потребує заміни.
При цьому необхідно зауважити, що докази виявлення до 27 жовтня 2021 року несправності вказаного лічильника в матеріалах справи відсутні, як і відсутні докази того, що виявлені несправності засобу обліку є такими, що не підлягають усуненню.
Вказане унеможливлює застосування до спірних правовідносин положень абзацу п'ятого пункту 15 Правил № 630 щодо обрахування плати за послуги за постачання гарячої води (до моменту виявлення несправності) згідно з нормативами (нормами) споживання.
Натомість, встановлено, що усунення відповідачем виявленої несправності засобу обліку підтверджується актами зняття контрольних показань з вузла розподільного обліку гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , складеними 30 червня 2022 року та 07 лютого 2023 року слюсарем КП «Київтеплоенерго» та ОСОБА_1 , згідно якого було знято контрольні показання з вузла обліку № 201351007223, організація, що проводила повірку - ННЦ «Інститут метрології», дата повірки 08 квітня 2020 року, пломба № С36125324.
Також усунення виявленої КП «Київтеплоенерго» несправності підтверджується врахуванням в подальшому позивачем показників засобу обліку гарячої води (рахунками-повідомленнями КП «Керуюча компанія Дніпровського району» станом на 01 липня 2022 року, 01 листопада 2022 року, у яких зазначено показники засобу обліку гарячої води 254,87 куб. м та 255 куб. м відповідно).
При таких обставинах, ураховуючи, що КП «Київтеплоенерго» не надано належних та допустимих доказів наявності підстав для нарахування послуг з постачання гарячої води за нормою споживання до моменту виявлення позивачем несправності обліку води і теплової енергії (27 жовтня 2021 року), а також не доведено, що виявлена несправність є такою, що не підлягає усуненню, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з постачання гарячої води до 01 травня 2018 року в розмірі 94 199,32 грн та після 01 травня 2018 року до 27 жовтня 2021 року в розмірі 4 230 342,20 грн.
При цьому, апеляційний суд правильно врахував, що КП «Київтеплоенерго» має право вимагати від відповідача виконання обов'язку щодо оплати спожитих послуг згідно показань квартирного засобу обліку гарячої води, однак доказів наявності у ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги, нараховані згідно показань лічильника, позивачем надано не було.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання гарячої води.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Також апеляційний суд, приймаючи до уваги положення статті 141 ЦПК України, з огляду на ухвалу Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року про відстрочення ОСОБА_1 сплати судового збору у розмірі 97 707,17 грн за подання апеляційної скарги, вірно розподілив судові витрати між сторонами.
Наведені в касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки цим судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального
і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду в оскаржуваній частині - без змін.
Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Ураховуючи, що ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2023 року було зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року до закінчення касаційного провадження, виконання цього рішення, на підставі частини третьої статті 436 ЦПК України, підлягає поновленню.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року в частині вирішення позовних вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води та в частині розподілу судових витрат залишити без змін.
Поновити виконання постанови Київського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов