25 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 757/19351/22-ц
провадження № 61-1564св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту недостовірності поширеної інформації та її спростування
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мирець Дар'ї Сергіївни на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 01 вересня 2022 року у складі судді Матійчук Г. О.та постанову Київського апеляційного суду від 27 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Суханової Є. М., Сліпченка О. І.,
1. Описова частина
Короткий зміст вимог заяви
У липні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду із клопотанням про визначення підсудності справи за заявою про встановлення факту недостовірності поширеної інформації та її спростування.
Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2022 року (провадження № 61-54вп22) клопотання заявника задоволено, підсудність справи за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту недостовірності та спростування інформації визначено Печерському районному суду міста Києва.
28 липня 2022 року до Печерського районного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення факту недостовірності поширеної інформації та її спростування.
У поданій заяві ОСОБА_1 просив: встановити факт недостовірності та спростувати інформацію, поширену щодо нього в мережі Інтернет на веб-сайті «Національний антикорупційний портал «АНТИКОР» («https://antikor.com.ua/») у публікації (статті) від ІНФОРМАЦІЯ_3 під назвою (мовою оригіналу): «ІНФОРМАЦІЯ_7» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 а саме:
- в заголовку - висловлювання (мовою оригіналу) «ІНФОРМАЦІЯ_7»;
- в абз. 1 - висловлювання (мовою оригіналу) «Беглый мошенник, бывший депутат городского областного совета, а теперь и предатель ОСОБА_1 , по данным регионального тг-канала «Одесского фраера», из ОАЭ (где скрывался длительное время) еще до начал войны в Украине намеревался перебраться в Российскую Федерацию с целью избежать экстрадиции в Украину.»;
- в абз. 2 - висловлювання (мовою оригіналу) «Однако после начала российской военной агрессии против Украины, ОСОБА_1 в буквальном смысле перебрался в РФ с целью оказания вражеским спецслужбам всяческой поддержки.»;
- в абз. 3 - висловлювання (мовою оригіналу) «По имеющейся информации, сейчас он находится на территории России и восхищается вторжением российских войск в Украину… и … угрожает нашим силовикам, у которых в производстве находится его уголовные дела.»;
- в абз. 4 - висловлювання (мовою оригіналу) «Сотрудничая с российскими спецслужбами, ОСОБА_1 сдаёт стратегические объекты родного города и финансирует врага. А своим бывшим сотрудникам в Украине, правоохранителям и судьям, которые вынесли решение об аресте ОСОБА_1 , этот преступник передает угрозы «въехать в Одессу на российском танке», - сообщали тг-каналы со ссылкой на источники в СБУ.»;
- в абз. 6 - висловлювання (мовою оригіналу) « ОСОБА_1 при этом … пытается скрыть факты своего предательского сотрудничества с Россией.»;
- в абз. 7 - висловлювання (мовою оригіналу) ««Крайний свой пост в Фейсбук ОСОБА_1 написал так, будто бы находится в Дубае, но за здание посольства Украины в ОАЭ выдал совершенно другое помещение. Это легко проверить», - пишет канал «ОСОБА_13».»;
- в абз. 8 - висловлювання (мовою оригіналу) «Однако, денежные проводки, финансирования РФ, многочисленные встречи и поездки включая «конспиративные номера» всегда имеют свой след, - как свидетелей так и банковских транзакций. Видимо ОСОБА_1 просто забыл как ежегодно с 2015 по 2020 позировал на фотокамеры с российскими силовиками и беглыми украинцами, например, экс-владельцами Межигорья, раздавал им … гостинцы, драгоценные камешки, … таким образом все свои финансовые махинации и преступления.»;
- в абз. 9 - висловлювання (мовою оригіналу) «Также отмечается, что сегодня сотрудничество ОСОБА_1 с врагом выражается в плотной финансовой поддержке российской армии и в сдаче объектов стратегического значения, расположенных в Одессе. А его наводчиками служат его же подельники, которых он привёз заблаговременно в нашу страну, купив им палёные документы и зарегистрировав на подданных ОСОБА_14 свои компании. Нужными инструкциями ОСОБА_1 также снабжает и свою (якобы бывшую) супругу ОСОБА_15.»;
- в абз. 10 - висловлювання (мовою оригіналу) «По информации СБУ, сейчас идёт активная работа над тем, «чтобы предатель не смог уйти от ответственности за государственную измену».»;
- в абз. 11 - висловлювання (мовою оригіналу) «О том, что ОСОБА_1 действительно имеет тесные взаимоотношения с РФ и продолжает на этом зарабатывать, свидетельствуют как минимум три общеизвестных факта. Первый - это то, что часть своего коллекционного автопарка из раритетных машин он хранил в Москве. И именно там у него якобы украли лимузин Сталина (стоимостью 2,5 млн евро) в декабре 2019 года. Тогда ОСОБА_1 лично писал заявление «о пропаже» в полиции в Москве, что подтверждает данные о его беспрепятственном посещении Российской Федерации. Тоже самое он повторил и в 2021 году. Совпадение?!»;
- в абз. 12 - висловлювання (мовою оригіналу) «Второй факт - это преступный вывод средств ОСОБА_1 из Украины в РФ. В том числе и незаконно присвоенных на проекте «Глубоководный выпуск».;
- в абз. 13 - висловлювання (мовою оригіналу) «И третий факт работы ОСОБА_1 на российские спецслужбы - вообще задокументирован. По данным расследователей «СтопКора», он неоднократно получал от Федеральной службой охраны Российской Федерации благодарности со словами о «глубокой благодарности за сотрудничество» и за демонстрацию «престижа и славы Российского государства» … .»;
- в абз. 15 - висловлювання (мовою оригіналу) «… он … работает на спецслужбы России….»;
- в абз. 16 - висловлювання (мовою оригіналу) «Надеемся, что не только наши ВСУ, но наши спецслужбы дадут достойный ответ и тщательно изучат и расследуют каждый факт многочисленных преступлений одесского афериста Тарпана.».
Обґрунтовуючи вимоги заяви, ОСОБА_1 посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 на інформаційному сайті «Національний антикорупційний портал «АНТИКОР» (мовою оригіналу - « Национальный антикоррупционный портал «АНТИКОР ») за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_8 (далі - веб-сайт) розміщено публікацію (статтю) під назвою (мовою оригіналу) «ІНФОРМАЦІЯ_7» (далі - публікація (стаття)).
Зі змісту вказаної публікації видно, що в ній, серед іншого, у стверджувальній формі зазначається, що ОСОБА_1 вчинив низку злочинів (кримінально-караних діянь), наголошується на зраді державних інтересів України та сталих зв'язках із рф (країною-агресором) тощо.
Цю інформацію, яка доступна необмеженому колу осіб, заявник вважає недостовірною, і такою, що має негативний та образливий характер, принижує його честь, гідність та ділову репутацію, оскільки необґрунтовано та протиправно в очах суспільства ставить під сумнів дотримання ним етично-моральних та правових норм, безпідставно звинувачує заявника у вчиненні ряду протиправних дій, які містять ознаки злочинів (у тому числі злочинів проти основ національної безпеки України) та заслуговують на осуд. Вищевказані відомості не мають ознак оціночних суджень, а викладені у формі фактичних тверджень, які можливо перевірити на істинність, спростувати або підтвердити конкретними доказами.
Публікація (стаття), поширена на веб-сайті «Національний антикорупційний портал «АНТИКОР» («https://antikor.com.ua/»), не має обмежень щодо перегляду її змісту, є в загальному доступі, з нею може ознайомитися будь-який користувач мережі Інтернет, а тому викладена в ній оскаржувана інформація щодо заявника була доведена до відома невизначеному колу осіб.
Вказує, що поширена інформація стосується саме нього, адже по тексту спірної публікації (статті) неодноразово використовується його ім'я та прізвище, зазначається конкретний рід занять та колишня посада заявника (колишній одеський депутат), а також розміщуються його фотографії
Крім того, посилається на те, що в жодному з розділів веб-сайту «https://antikor.com.ua/» не виявлено розміщених свідчень про його власника й у загальному доступі (сервіс WHOIS українського сегменту мережі Інтернет) немає інформації щодо реєстранта доменного імені antikor.com.ua. Реєстратор домену та хостинг-провайдер не надали заявнику інформації щодо реєстранта доменного імені antikor.com.ua та отримувача послуг хостингу, що вказує на неможливість встановлення власника веб-сайту, на якому була поширена спірна публікація (стаття). Також неможливо встановити й автора публікації (статті) у зв'язку з тим, що її було розміщено невідомою особою, яку неможливо ідентифікувати.
Вважає, що єдиним належним способом його захисту порушених прав є встановлення факту недостовірності поширеної у відповідній публікації (статті) інформації та її спростування в порядку окремого провадження.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Печерський районний суд міста Києва ухвалою від 01 вересня 2022 року заяву ОСОБА_1 залишив без розгляду на підставі частини четвертої статті 315 ЦПК України.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ідентифікація особи відповідача є можливою, що виключає встановлення факту недостовірності інформації в порядку окремого провадження відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 277 ЦК України, а посилання заявника на неможливість встановлення особи, яка поширила недостовірну інформацію, та звернення до суду із заявою про встановлення факту недостовірності інформації та її спростування є передчасними та спростовуються документами, доданими до заяви. Також суд посилався на наявність спору про право.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Київський апеляційний суд постановою від 27 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 01 вересня 2022 року залишив без змін.
Апеляційний суд мотивував ухвалу тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що належним відповідачем є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві, відомості про яких є в матеріалах справи, що спростовує твердження заявника про неможливість встановлення особи, яка поширила недостовірну інформацію, та можливість захисту прав лише шляхом звернення до суду із заявою про встановлення факту недостовірності інформації та її спростування в окремому провадженні.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У січні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мирець Д. С. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 01 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 грудня 2022 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що встановити власника веб-сайту на якому була поширена спірна публікація (стаття), а також автора цієї публікації неможливо, а тому неможливо і встановити належного відповідача для звернення до нього з відповідними вимогами в порядку позовного провадження; суди не врахували, що довідка Дочірнього підприємства «Центр компетенції адресного простору мережі інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес», в якій викладено недостовірну інформацію щодо компанії Teka-Group Foundation як реєстранта доменного імені antikor.com.ua, а отже, і власника відповідного веб-сайту, ґрунтується лише на припущеннях.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
06 грудня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 24 квітня 2024 року суддею-доповідачем визначено Зайцева А. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_3 на інформаційному сайті «Національний антикорупційний портал «АНТИКОР» (мовою оригіналу - «Национальный антикоррупционный портал «АНТИКОР») за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_9 розміщено публікацію (статтю) під назвою (мовою оригіналу) « ІНФОРМАЦІЯ_7», в якій у стверджувальній формі зазначається, що ОСОБА_1 вчинив низку злочинів (кримінально-караних діянь), наголошується на зраді державних інтересів України та сталих зв'язках із РФ (країною-агресором).
За результатами дослідження інформаційного наповнення веб-сайту «встановлено, що жодний з його розділів не містить будь-якої інформації щодо його власника(ів), а сама публікація (стаття) під назвою (мовою оригіналу) « ІНФОРМАЦІЯ_7» вказує на її належність авторству ОСОБА_9 (мовою оригіналу - ОСОБА_9 ).
ІНФОРМАЦІЯ_4 , з метою отримання документально підтвердженої інформації щодо власника веб-сайту https://antikor.com.ua, а також автора розміщеної на ньому публікації (статті) під назвою (мовою оригіналу) « ІНФОРМАЦІЯ_7», представник заявника надіслав на адресу Національного антикорупційного порталу «АНТИКОР» адвокатський запит від 21 квітня 2022 року № 2104/2.
З наявних у матеріалах справи доказів відомо, що поштове відправлення № 0101509578819, в якому містився адвокатський запит ід 21 квітня 2022 року № 2104/2 не було вручено під час доставки адресату через його відсутність за місцем його знаходженням. Разом з тим, як видно з трекінгу веб-сайту «Укрпошта», причиною невручення цього поштового відправлення зазначено «за закінченням терміну зберігання».
З інформації про портал, яка є взагальному доступі за посиланням: https://antikor.com.ua/about.html, вдомо, що ОСОБА_9 (мовою оригіналу - ОСОБА_9 ), яка значиться автором публікації (статті) не входить до редакційної колегії, не є журналістом Інтернет-ресурсу «Національний антикорупційний портал «АНТИКОР», однак суд не погоджується із твердженням заявника, що немає інформації про те, що вказана особа реально існує та її можливо ідентифікувати, і він ужив усіх залежних від нього заходів для отримання такої інформації, оскільки автор статті може працювати під умовним ім'ям (псевдонімом) та інформацію щодо автора зазначеної публікації (статті) заявник міг також отримати, звернувшись з відповідним запитом на електронну пошту Національного антикорупційного порталу «АНТИКОР» antikorcomua@gmail.com, чи заповнивши контактну форму для зв'язку, які, окрім адреси, зазначені на сайті в розділі «контактна інформація».
15 квітня 2022 року з метою перевірки наявності юридичного статусу Національного антикорупційного порталу «АНТИКОР» як друкованого засобу масової інформації та/або інформаційного агентства (з перспективою встановлення його власника - засновника), представником заявника направлено на адресу адміністратора Державного реєстру друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності - Державного підприємства «Національні інформаційні системи» адвокатський запит від 15 квітня 2022 року № 1504/4 з проханням надати інформацію щодо наявності у відповідному реєстрі відомостей про державну реєстрацію Національного антикорупційного порталу «АНТИКОР» як друкованого засобу масової інформації та/або інформаційного агентства.
У відповідь на вказаний адвокатський запит Державне підприємство «Національні інформаційні системи» листом від 21 квітня 2022 року № 1122/13.1-15 повідомило про неможливість надати інформацію про Національний антикорупційний портал «АНТИКОР» з огляду на те, що до Державного реєстру друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності не вносяться відомості про реєстрацію порталів та/або інтернет-видань.
Крім того, представник заявника звернувся до Дочірнього підприємства «Центр компетенції адресного простору мережі інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» із заявою щодо видачі довідки з відомостями про власника веб-сайту https://antikor.com.ua.
У відповідь на вказану заяву заявник отримав довідку від 12 квітня 2022 року № 60/2022-Д.
За результатами проведеного Дочірнім підприємством «Центр компетенції адресного простору мережі інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» дослідження у цій довідці зроблено висновок, що власником веб-сайту https://antikor.com.ua є реєстрант доменного імені antikor.com.ua - компанія Teka-Group Foundation (0835, PA (Республіка Панама), Panama (м. Панама), 50th street Global Bank Tower), якщо інше не визначено умовами договору між ним та отримувачем послуг хостингу та/або володільцем облікового запису, або якщо такий договір відсутній.
Компетентність Дочірнього підприємства «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» у здійсненні ним функції з проведення фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі інтернет з видачею експертних висновків, а також довідок з відомостями про власників веб-сайтів/реєстрантів доменних імен або інформацією про їх встановлення відповідно до договору про акредитацію від 08 травня 2019 року підтверджується свідоцтвом про акредитацію Об'єднання підприємств «Український мережевий інформаційний центр».
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Із матеріалів справи відомо, що ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом права на повагу до гідності та честі (право на недоторканість ділової репутації) у порядку, передбаченому абзацом третім частини четвертої статті 277 ЦК України.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
У частині першій статті 293 ЦПК України зазначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (частина друга статті 293 ЦПК України).
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення визначені в частині першій статті 315 ЦПК України.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).
Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.
Отже, у порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов'язується з наступним вирішенням спору про право і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 05 листопада 2018 року у справі № 560/1519/15-ц (провадження № 61-19664св18), від 28 березня 2019 року у справі № 200/18232/18 (провадження № 61-2441ск19) та від 30 вересня 2020 року у справі № 373/1890/19 (провадження № 61-6525св20).
Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
При цьому недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких взагалі не було або які були, але відомості про них не відповідають дійсності. Крім того, законодавець уточнює, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка поширила таку інформацію, не доведе протилежне.
Таким чином, відповідно до частини другої статті 302 ЦК України фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності.
Захищаючи свої права, особа, щодо якої поширено недостовірну інформацію, має довести факт того, що таке поширення інформації порочить її честь, гідність і ділову репутацію.
Що стосується поширення негативної інформації в мережі інтернет, то відповідачем у такій справі є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту/порталу. При цьому саме позивач (людина, яка захищає своє чесне ім'я) зобов'язаний знайти і встановити дані цих осіб, оскільки ця інформація повинна бути відображена в позовній заяві.
Якщо ж автор поширеної інформації невідомий або його місце проживання/перебування встановити не вдається, якщо інформація має анонімний характер і доступ до сайту є вільним, то належним відповідачем у такій справі буде сам власник веб-сайту, на якому розміщувався інформаційний матеріал, оскільки саме цей власник ресурсу створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
У пункті 6.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19) викладено висновок про те, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального законодавства в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет. Згідно з усталеною практикою у сфері реєстрації і користування доменними іменами у мережі Інтернет, власником веб-сайту може бути інша особа, ніж реєстрант доменного імені, яким адресується такий веб-сайт. У таких випадках, власник веб-сайту визначається у договорі, укладеному з реєстрантом доменного імені. Інформація щодо власника веб-сайту може бути отримана у хостинг-провайдера веб-сайту.
У статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» зазначено, що веб-сайт - це сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, інших об'єктів авторського права і (або) суміжних прав тощо, пов'язаних між собою і структурованих у межах адреси веб-сайту і (або) облікового запису власника цього веб-сайту, доступ до яких здійснюється через адресу мережі Інтернет, що може складатися з доменного імені, записів про каталоги або виклики і (або) числової адреси за Інтернет-протоколом; веб-сторінка - це складова частина веб-сайту, що може містити дані, електронну (цифрову) інформацію, інші об'єкти авторського права і (або) суміжних прав тощо; власник веб-сайту - це особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про телекомунікації» домен - це частина ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, яка має унікальну назву, що її ідентифікує, обслуговується групою серверів доменних імен та централізовано адмініструється; домен.UA - це домен верхнього рівня ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, створений на основі кодування назв країн відповідно до міжнародних стандартів, для обслуговування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет.
Встановивши, що у довідці Дочірнього підприємства «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» консоціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» від 12 квітня 2022 року № 60/2022-Д зазначено власника веб-сайту https://antikor.com.ua/, отже, належним відповідачем є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких ОСОБА_1 повинен встановити та зазначити у своїй позовній заяві, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження у справі за заявою, поданою у порядку окремого провадження, оскільки цей спір може бути вирішено шляхом подання до суду заяви в порядку позовного провадження відповідно до статей 27, 175, 177 ЦПК України.
Доводи касаційної скарги про те, що будь-яких доказів, які давали б підстави стверджувати про належність веб-сайту https://antikor.com.ua/ та інформації, яка була поширена на ньому, конкретній особі, немає, тому заявник має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності інформації відповідно до частини четвертої статті 277 ЦК України, є безпідставними та спростовуються наведеним вище.
Посилання на те, що адвокатські запити про контактну інформацію в яких запитувалась інформація щодо автора статті, відповідальних осіб за розміщення статті та власника сайту https://antikor.com.ua/ надіслані заявником на поштову адресу «порталу «Антикор, повернулись без вручення, не є належним доказом підтвердження непричетності вказаних осіб до створення та функціонування веб-сайту https://antikor.com.ua/.
З огляду на вказане Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги (в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження) не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а зводяться до незгоди заявника з ухваленими у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв'язку з тим, що це перебуває поза межами його повноважень.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 заявила клопотання про розгляд справи за її участю.
Європейський суд з прав людини вказав, що процедура допуску скарг до розгляду та провадження виключно з питань права, на відміну від того, що стосується питань фактів, може відповідати вимогам статті 6 Конвенції, навіть якщо скаржнику не була надана можливість бути особисто заслуханим апеляційним чи касаційним судом, за умови, якщо відкрите судове засідання проводилось у суді першої інстанції і якщо суди вищої інстанції не мали встановлювати факти справи, а тільки тлумачити відповідні юридичні норми (рішення від 21 жовтня 2010 року у справі ZHUK v. UKRAINE, № 45783/05, § 32).
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
У частині тринадцятій статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
Результат аналізу вказаних норм свідчить, що виклик учасників справи для надання пояснень у справі вирішується Верховним Судом з урахуванням встановленої необхідності надання таких пояснень.
Оскільки Верховний Суд не приймав рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень, тому в задоволенні клопотання слід відмовити.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мирець Дар'ї Сергіївни залишити без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 01 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 грудня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко В. М. Коротун
М. Ю. Тітов