Справа № 127/27111/24
Провадження № 3/127/6652/24
03 жовтня 2024 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Король О.П., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не працює,
за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 771095 від 02.08.2024 року: «11.07.2024 року близько 21.10 в АДРЕСА_3 , гр. ОСОБА_1 вчинив сварку з сестрою ОСОБА_2 , перебуваючи в п'яному вигляді, під час якої вживав на її адресу слова нецензурного характеру, чим міг завдати шкоди її психічному здоров'ю, таким чином вчинив домашнє насильство психологічного характеру.»
В судовому засіданні ОСОБА_1 заперечив обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення. Пояснив, що між ним та сестрою ОСОБА_2 триває суперечка з приводу оформлення нею прав на спадкове майно після смерті їхньої матері, в зв'язку із чим між ними періодично виникають суперечки та конфліктні ситуації. 11.07.2024 року він жодним дій описаних в протоколі не вчиняв, нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_2 не висловлювався, в стані алкогольного сп'яніння не перебував.
Крім того, акцентував увагу на тому, що працівники поліції 11.07.2024 року до нього не звертались та пояснення в нього не відбирали, лише через 21 день до нього зателефонував дільничний інспектор поліції та попросив з'явитись для надання пояснень з приводу подій, які відбувались 11.07.2024 року.
Також, ОСОБА_1 просив врахувати, що будь-яких доказів про те, що викладено у фабулі протоколу складеного відносно нього, матеріали справи не містять. Все записано лише зі слів ОСОБА_2
Захисник - адвокат Вересюк М.В. просив суд врахувати пояснення свого підзахисного та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Заслухавши ОСОБА_1 та його захисника, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, суд дійшов висновку про закриття провадження в справі з таких підстав.
Відповідно до частини 2 статті 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
В порушення вказаних вище вимог частини 2 статті 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 771095 від 02.08.2024 року було складено 02.08.2024 року, тоді як можливе правопорушення мало місце 11.07.2024 року і станом на дату складання протоколу уповноваженій особі, яка склала цей протокол, було відомо про особу, яка могла вчинити правопорушення, що підтверджується поданою заявою про вчинене правопорушення 11.07.2024 року.
Складання протоколу про адміністративне правопорушення відбулось через значний проміжок часу з моменту вчинення правопорушення, виявлення особи, яка його вчинила, а також складання самого протоколу, а тому дії уповноваженої посадової особи належить вважати непослідовними, оскільки належним було б складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення не пізніше двадцяти чотирьох годин після його виявлення та закріплення відповідних доказів про їх вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Зазначені дії посадової особи, уповноваженої на складання протоколу, не відповідають такій складовій принципу правової визначеності як передбачуваність застосування правових норм. Суд звертає увагу на те, що дотримання цього принципу є необхідним для того, щоб виключити будь-які ризики свавілля зі сторони працівників поліції, яким безпідставно не було складено протокол про адміністративне правопорушення відразу після вчинення і виявлення адміністративного правопорушення.
Чинним законодавством не передбачено будь-яких випадків зволікання у часі оформлення протоколів у подібних справах, у зв'язку із чим складання протоколу через значний проміжок часу від дати виявлення правопорушення є недопустимим та не відповідає принципу законності.
При цьому, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, яка притягується до відповідальності, і лише в межах зазначеного у протоколі про адміністративне правопорушення обвинувачення, на підставі зібраних посадовою особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення, доказів.
Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За наведеного, сам по собі складений щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП не може бути визнаний єдиним належним та допустимим доказом в цій справі в розумінні статті 251 КУпАП в частині підтвердження факту вчинення особою певних діянь, оскільки за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а викладені у ньому обставини повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду.
Зі змісту Рапорту № 10141 від 11.07.2024 року вбачається, що з повідомленням про те, що неадекватний сусід вчиняє сварку, до правоохоронних органів звернувся гр. ОСОБА_3 . Незважаючи на це, співробітники УПП у Вінницькій області, які прибули за вказаним викликом, відібрали заяву про кримінальне правопорушення та іншу подію саме у гр. ОСОБА_2 про «Хуліганство». Крім того, з тексту протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 11.07.2024 року вбачається, що жодної шкоди гр. ОСОБА_2 заподіяно не було, жодного фізичного насильства чи погроз його застосувати зі сторони ОСОБА_1 на адресу ОСОБА_2 не надходило.
Диспозицією частини 1 статті 173-2 КУпАП передбачено, що вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, є умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення тягне за собою юридичну відповідальність.
Норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були спричинені.
У той же час, організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначаються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII.
Стаття 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство в сім'ї - насильство, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров'ю.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи (п.14 ч.1 ст.1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству").
Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, підпадають такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого або ж могло спричинити таку шкоду.
Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КпАП України, можуть бути як члени однієї сім'ї відповідно до визначеного поняття члена сім'ї у Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», та інші родичі та особи, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання.
Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
Статтею 21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що постраждала особа має право, зокрема, на дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.
Однак важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».
Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.
Конфлікт (лат. conflictus - зіткнення, сутичка) - зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
Таким чином, виходячи з граматичного тлумачення диспозиції статті 173-2 КУпАП, орган поліції зобов'язаний при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, зазначати конкретно в чому саме полягало психологічне насильство, що прямо витікає з диспозиції статті (погрози, образи, чи переслідування, позбавлення житла, їжі, тощо) і це є обов'язковим.
В матеріалах справи містяться пояснення гр. ОСОБА_2 від 22.07.2024 року та пояснення гр. ОСОБА_3 від 01.08.2024 року, згідно з якими вбачається, що тривалий період часу між гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_1 існує суперечка (конфлікт) з приводу оформлення гр. ОСОБА_2 спадкових прав на майно їхньої покійної матері, в зв'язку із чим між ними періодично виникають сварки з цього приводу.
Разом з тим, суперечка, про яку йде мова у протоколі про адміністративне правопорушення, не охоплюється диспозицією статті 173-2 КУпАП і не є об'єктивною стороною вказаного правопорушення, за що особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності.
Тобто факт вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 не знайшов свого підтвердження при розгляді справи про адміністративне правопорушення в суді.
З фабули протоколу не простежується факт про те, що конфліктна ситуації викликала у постраждалої особи - ОСОБА_2 побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинила емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи, тощо.
Сам факт звернення ОСОБА_2 до поліції щодо вчинення домашнього насильства без належних та допустимих доказів, що підтверджують такі дії, не є достатнім підтвердженням вчинення такого насильства.
Наявність сварок і непорозумінь між особами на майновому та/чи побутовому ґрунті свідчить про існування між ними неузгодженості життєвих позицій у певних аспектах ставлення до життя, однак не підтверджує факту вчинення саме домашнього насильства чи потенційного конфлікту.
В постанові КАС ВС від 08.07.2020 року (справа № 463/1352/16-а) вказано, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та вини особи, що притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведення невинуватості цієї особи.
Із врахуванням положень і тлумачень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо недоведеності вини правопорушника належить тлумачити на його користь, за відсутності переконливих доказів вини ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що при розгляді справи не доведено, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 173-2, 245, 247, 251, 280, 283, 294 КУпАП,
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, закрити за відсутності в його діях складу цього адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя