Справа № 127/9017/24
Провадження № 2/127/1089/24
01.10.2024 м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі
головуючого судді Романюк Л.Ф.,
при секретарі Курутіній О.В.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом Служби у справах дітей Вінницької міської ради (м. Вінниця, вул. Соборна, буд.50) в інтересах дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) про відібрання дітей від матері без позбавлення її батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини,-
Служба у справах дітей Вінницької міської ради в інтересах дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_4 про відібрання дітей від матері без позбавлення її батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини.
Мотивований позов тим, що відповідачка по справі ОСОБА_4 є матір'ю дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповідними актовими записами про народження дітей № 1322 від 25.04.2007 року, № 4667 від 24.12.2010 року по відділу ДРАЦС Вінницького міського управління юстиції.
Батьків у дітей немає. Щодо свого сина та доньки ОСОБА_4 є одинокою матір'ю, що підтверджується відповідними витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
Діти ОСОБА_5 та ОСОБА_3 перебувають на обліку служби у справах дітей Вінницької міської ради як такі, що опинилися у складних життєвих обставинах, з 04.10.2023 року по теперішній час. Підставою для взяття на облік стало неналежне виконання матір'ю ОСОБА_4 своїх батьківських обов'язків.
Встановлено, що ОСОБА_4 не створила належних умов для проживання своїх дітей: житло та прибудинкова територія захаращені пакетами зі сміттям та вторинною сировиною, які матір приносить зі смітників. Фактично діти тривалий час проживають у антисанітарних умовах, не мають спальних та робочих місць, внаслідок чого у них відсутня можливість для належного приготування уроків та відпочинку. Постійне перебування у антисанітарних умовах створює реальну загрозу для здоров'я та розвитку дітей.
До Вінницької міської ради неодноразово надходили звернення від сусідів ОСОБА_1 про порушення нею правил благоустрою, про антисанітарний стан будинку та подвір'я, внаслідок чого наявна небезпека для стану здоров'я її дітей.
ОСОБА_4 неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за порушення правил благоустрою за ст. 152 КУпАП, та за неналежне виконання батьківських обов'язків за ст.184 КУпАП.
Профілактично-роз'яснювальна робота, яку систематично проводили з громадянкою ОСОБА_4 працівники Вінницького міського центру соціальних служб, ВРУП ГУНП України у Вінницькій області, служби у справах дітей та інших структурних підрозділів виконавчого комітету Вінницької міської ради не призвели до позитивного результату. ОСОБА_4 продовжує складувати у будинку та прилеглій території речі та сміття.
Наведені факти та правовідносини підтверджуються відповідними документами.
Питання виконання ОСОБА_4 батьківських обов'язків неодноразово розглядалось на засіданнях комісії з питань захисту прав дитини при виконкомі Вінницької міської ради, а саме:04.07.2023, 26.09.2023, 03.10.2023, 07.11.2023, 21.11.2023, 12.12.2023, 13.02.2024,20.02.2024,27.02.2024.
ОСОБА_4 взяла участь у засіданні комісії 03.10.2023 року, на якому вона зазначила, що належним чином виконує свої батьківські обов'язки, забезпечує потреби дітей, наявність антисанітарних умов заперечувала. Повідомила, що не має роботи, а на виручені від здачі вторинної сировини кошти забезпечує дітей. Мати була попереджена про відповідальність за неналежне виконання батьківських обов'язків, її було зобов'язано вивезти сміття з будинку та подвір'я.
Після даного засідання комісії ОСОБА_4 дещо покращила санітарний стан житла: прибрала сміття з будинку, залишивши пакети з побутовими відходами та вторинною сировиною на прибудинковій території.
Але з листопада 2023 року до теперішнього часу санітарний стан житла та прибудинкової території знову погіршився. У даний час попасти в будинок дуже складно, оскільки пакетами зі сміттям захаращені сходи будинку та підходи до житла. На зауваження ОСОБА_4 реагує агресивно, не бажає вивозити сміття та покращувати санітарний стан житла, у якому мешкають її діти.
Неналежне ставлення до виконання батьківських обов'язків по відношенню до сина, антисанітарний стан житла порушує право дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на належне батьківське піклування та виховання.
Служба у справах дітей просила суд, відібрати дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від матері ОСОБА_4 , без позбавлення її батьківських прав та передати дітей на опікування та піклування Вінницької міської ради.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_1 аліменти на користь та на утримання дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частки всіх видів її доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину, починаючи з дня подачі позовної заяви до дня повноліття дітей шляхом перерахування коштів на особистий рахунок кожного з дітей, відкритий у банківській установі.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала за обставин викладених в справі, просила суд їх задовольнити, не заперечувала, щодо заочного розгляду справи.
Відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлялась вчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомила.
Враховуючи згоду представника позивача, суд вважає необхідним розглянути справу без участі відповідачів та ухвалити відповідно до ст. 280-282 ЦПК України заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.
Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються главою 13, 15 розділу 3 Сімейного Кодексу України щодо особистих немайнових прав і обов'язків батьків та дітей.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 є матір'ю дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповідними актовими записами про народження дітей № 1322 від 25.04.2007 року, № 4667 від 24.12.2010 року по відділу ДРАЦС Вінницького міського управління юстиції (а.с.9-12).
Батьків у дітей немає. Щодо свого сина та доньки ОСОБА_4 є одинокою матір'ю, що підтверджується відповідними витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
Діти ОСОБА_5 та ОСОБА_3 перебувають на обліку служби у справах дітей Вінницької міської ради як такі, що опинилися у складних життєвих обставинах, з 04.10.2023 року по теперішній час. Підставою для взяття на облік стало неналежне виконання матір'ю ОСОБА_4 своїх батьківських обов'язків(а.с.16-17).
ОСОБА_4 не створила належних умов для проживання своїх дітей: житло та прибудинкова територія захаращені пакетами зі сміттям та вторинною сировиною, які матір приносить зі смітників. Фактично діти тривалий час проживають у антисанітарних умовах, не мають спальних та робочих місць, внаслідок чого у них відсутня можливість для належного приготування уроків та відпочинку (фото таблиці а.с.57-62).
До Вінницької міської ради неодноразово надходили звернення від сусідів ОСОБА_1 про порушення нею правил благоустрою, про антисанітарний стан будинку та подвір'я, внаслідок чого наявна небезпека для стану здоров'я її дітей(а.с.20-21).
Відповідно до висновку №01-00-011-119506 від 14.03.2024 року виконавчого комітету Вінницької міської ради, орган опіки та піклування Вінницької міської ради вважає доцільним відібрання малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від матері ОСОБА_4 без позбавлення її батьківських прав (а.с.6-8).
В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 (фахівець з соціальної роботи ВМЦСС) суду показала, що діти ОСОБА_5 та ОСОБА_7 перебувають в гарних стосунках зі своєю матір'ю ОСОБА_4 . Остання не зловживає алкоголем, не палить, не веде бродяжницький спосіб життя. Збирає сміття для того, щоб потім його здати і за виручені кошти утримувати дітей. Діти ходять до школи, виглядають охайно, чисті, акуратні. ОСОБА_5 має високі успіхи в навчанні.
Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд вважає, що висновок органу опіки та піклування про доцільність відібрання дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від матері ОСОБА_4 носить рекомендаційний характер, не є безумовною підставою для відібрання дітей від матері.
Відповідно до п.1-2 ч.1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Згідно із ч.1 ст. 170 СК України, суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.
Відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав є тимчасовим заходом на відміну від позбавлення цих осіб батьківських прав, яке має безстроковий характер.
Ураховуючи положення ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7 ст.7 СК при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.
Судом встановлено, що мати дітей ОСОБА_4 здійснює збирання вторинної сировини (сміття) на території домогосподарства та в приміщенні будинку, перебирає його, сортує і реалізує, за що отримує кошти. В подвір'ї будинку та в самому будинку знаходяться купи вторинної сировини, що перешкоджає вільному пересуванню. Наявний антисанітарний стан.
Однак, наявна складна ситуація, не вказує на те, що ОСОБА_8 є поганою матір'ю. Вона не зловживає алкогольними напоями, не займається бродяжництвом, не залишає дітей, дбає про них.
Як зазначено в ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них, та на піклування батьків.
Статтею 12 «Закону України «Про охорону дитинства» закріплено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Держава надає батькам допомогу у виконанні ними своїх обов'язків щодо виховання дітей, захищає права сім'ї.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Пунктом 1 ст. 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
За змістом ст. ст. 151, 163 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними.
Згідно з приписами частини першої статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2 - 5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. У такому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.
За ч. 2 ст. 170 СК у виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров'я дитини, орган опіки та піклування має право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків. У такому разі орган опіки та піклування зобов'язаний у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав.
У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).
За даних обставин, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів в підтвердження наявності зазначених у ст. 170 СК України підстав для відібрання дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у матері ОСОБА_4 , зокрема доказів того, що накопичення, перебирання, зберігання ОСОБА_4 вторинної сировини є небезпечним для їх життя, здоров'я і морального виховання.
Відповідно до ст. 3 «Конвенції про права дитини» від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
За ст. 3 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» до основних засад державної політики щодо соціального захисту дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, відноситься створення умов для реалізації права кожної дитини на виховання в сім'ї та виховання й утримання дітей за принципом родинності.
Згідно із ст. 9 «Конвенції про права дитини» держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
При цьому за принципом № 6, закріпленим у «Декларації про права дитини» від 20 листопада 1959 року, вбачається, що малолітня дитина не повинна бути розлучена із своєю матір'ю, окрім випадків, коли є виключні обставини, що свідчать про необхідність розлучення з матір'ю.
Згідно із ст. 8 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожен має право на повагу до свого … сімейного життя… Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
На підставі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Савіни проти України», яке набуло статусу остаточного 18 березня 2009 року, було визнано порушення ст. 8 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», а саме: було доведено відсутність необхідності у демократичному суспільстві на втручання у здійснення права на повагу до свого сімейного життя.
Крім цього Верховний Суд у постанові від 3 травня 2018 року по справі №214/1048/15-ц зазначив, що відповідно до практики ЄСПЛ, якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Потрібно буде з'ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров'я. З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків (SAVINY v. UKRAINE, № 39948/06, § 50, ЄСПЛ, від 18 грудня 2008 року).
Суд виходить із того, що найкращим для дітей є їх проживання в рідній сім'ї.
Враховуючи викладене, суд зауважує, що належних та допустимих доказів небезпеки для здоров'я, життя та морального виховання малолітніх дітей, у разі залишення їх з матір'ю, достатніх для задоволення позовної заяви, позивач не надав, тому у задоволенні позову про відібрання дітей необхідно відмовити.
Так само, не підлягає задоволенню і вимога позивача про стягнення з відповідачів аліментів, оскільки зазначена вимога є похідною від попередньої вимоги про відібрання малолітніх дітей, без позбавлення батьківських прав, в задоволенні якої відмовлено.
Судові витрати віднести за рахунок держави, відповідно до п.14 ст.3 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. ст. 5, 6, 10, 263-265, 353 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву Служби у справах дітей Вінницької міської ради (м. Вінниця, вул. Соборна, буд.50) в інтересах дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) про відібрання дітей від матері без позбавлення її батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини - залишити без задоволення.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Рішення суду може бути оскаржено позивачем, шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено до 07.10.2024 року.
Учасники процесу:
Позивач Служба у справах дітей Вінницької міської ради (м. Вінниця, вул. Соборна, буд.50),
Відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ).
Суддя: