Справа № 182/1743/24
Провадження № 2-а/0182/60/2024
Іменем України
07.10.2024 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Рунчевої О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України у Дніпропетровській області про визнання неправомірних дій та скасування постанови щодо притягнення до адміністративної відповідальності,-
ОСОБА_1 01.04.2024 року звернулась до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з вищевказаним адміністративним позовом, посилаючись на наступні обставини.
22 березня 2024 року поліцейським Нікопольського РУП Головного управління Національної поліції України у Дніпропетровській області старшим сержантом поліції Воробйовим Антоном Олександровичем було винесено постанову серія ББА №568291 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, згідно якої її ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що вона керуючи по вул. Героїв Чорнобиля в м.Нікополь транспортним засобом «DEO MATIZ» державний номерний знак НОМЕР_1 , була з не пристебнутим ременем безпеки, та без полісу обов'язкового страхування, чим порушила п.2.3 та п.2.4 Правил дорожнього руху, за що наступає адміністративна відповідальність за ч.5 ст.121 КУпАП та ч.1 ст.126 КУпАП.
Вважає, що винесена постанова не відповідає вимогам закону, оскільки винесена з порушенням встановленого порядку накладення адміністративних стягнень, ґрунтується на неповному та необ'єктивному розгляду справи про адміністративне правопорушення. За відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт її неправомірних дій, а отже не підтверджує наявність адміністративного правопорушення та інші обставини, що мають значення для прийняття правильного рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Так, 22.032024 року біля 12 год.50 хв. автомобіль марки «DEO MATIZ» державний номерний знак НОМЕР_1 , стояв припаркований по вул.Г.Чорнобиля у м.Нікополь. В цей час, до неї під'їхав поліцейський автомобіль, і вона побачила, що до неї направляються двої поліцейських Нікопольського РУП ГУНП України у Дніпропетровській області.
Підійшовши до неї, поліцейський ВРПП Нікопольського РУП старший сержант поліції ОСОБА_2 представився та наказав передати йому документи без зазначення підстави зупинки її автомобіля, як того вимагає ст.35 ЗУ «Про національну поліцію» та підстав перевірки документів як того вимагає ст.32 ЗУ «Про національну поліцію». У вказаних статтях чітко вказані підставмии для зупинки транспортних засобів та обов'язок поліцейського проінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки та визначено конкретний перелік підстав для перевірки документів.
Вона вказала поліцейському, що він діє всупереч Конституції України та ЗУ «Про національну поліцію». Після цього, поліцейський зазначив, що підставою для зупинки та перевірки документів на їх погляд стало те, що начебто вона не користувалась ременем безпеки. На її прохання чітко повідомити, чим саме підтверджується, що вона не була пристебнута ременем безпеки, поліцейський відповіді не надав, а лише ще раз наказав передати йому документи.
Крім того вказує,що в постанові зазначено, що її було зупинено на вул.Г.Чорнобиля, але це не відповідає дійсності, так як її ніхто не зупиняв, а її автомобіль стояв припаркований, тому поліцейські підійшли вже до припар кованого автомобіля, тому їм ніяк не можливо було встановити, що вона не була пристебнута ременем безпеки. Коли вони до неї підійшли, то вона вже відстебнула ремінь безпеки, щоб мати змогу вийти з автомобіля, а тому практично не змогла порушити п.2.3 Правил дорожнього руху.
Вважає, що постанова винесена неправомірно та підлягає скасуванню, оскільки правопорушення вона не скоювала.
Таким чином позивач просить суд визнати дії поліцейського Нікопольського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області Воробйова Антона Олександровича щодо складання постанови серія ББА №568291 від 22.03.2024 року про адміністративне правопорушення про накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 510 грн. за порушення ч.5 ст.121 КУпАП незаконними, а також визнати постанову серія ББА №568291 від 22.03.2024 року про адміністративне правопорушення протиправною та скасувати її, а провадження по справі закрити.
Ухвалою судді від 27.05.2024 року вказаний адміністративний позов прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відкрито провадження по справі (а.с.16-17).
У відповідності до ч. 1 ст. 268 КАС України відповідача та інших учасників справи було негайно повідомлено про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідачу був наданий строк 15 днів з дня отримання ним такої ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву, запропоновано надати адміністративний матеріал відносно позивача.
12.07.2024 року на адресу суду від представника Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Ізотової Тетяни надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 ,згідно якого відповідач просив залишити позовну заяву без задоволення, мотивуючи наступним. Так, 22.03.2024 року за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121, ч.1 ст.126 КУпАП, поліцейський Нікопольського відділу поліції ГУНП України в Дніпропетровській області Воробйов А.О. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №568291.Як вбачається зі змісту постанови про адміністративне стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 22.03.2024 року серії ББА №568291, поліцейським Нікопольського відділу поліції Головного управління Національної поліції України у Дніпропетровській області Воробйовим А.О., зафіксовано, що 22.03.2024 о 12 год. 50 хв. по вул.Г.Чорнобиля в м.Нікополь водій ОСОБА_1 керуючий автомобілем «DEO MATIZ» державний номерний знак НОМЕР_1 , не була пристебнута ременем безпеки, чим порушила п.п.2.3 в) ПДР України та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене частиною 5 статті 121 КУпАП та не пред'явила документи для перевірки, а семе: чинний страховий поліс обов'язкового страхування наземного ТЗ, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 ст.126 КУпАП. Також відповідач зазначає,що постанова про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 22.03.2024 року серії ББА №5568291 складена з дотриманням вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395.
Також просять розглядати справу за відсутності представника Нікопольського РУП.
26.08.2024 року на адресу суду від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив. В якій остання просить відзив Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області не приймати до уваги, а її позовну заяву задовольнити в повному обсязі.
У відповідності до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із нормами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, у тому числі, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Згідно з п. 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 6 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень» належить перевірити, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
З матеріалів справи вбачається, що 12.03.2024 року поліцейським ВРПП Нікопольського РУП ст. с-нт поліції ОСОБА_2 складено постанову серії ББА №568291, згідно з якою - 12.03.2024 року о 13 год. 15 хв. в м.Нікополь по вул.Героїв Чорнобиля біля будинку 135 відой ОСОБА_1 куруючи т/з Део матиз н.з. НОМЕР_1 обладнаним засобом пасивної безпеки, при цьому не була пристебнута ременем безпеки, та без полісу обов'язкового страхування наземних транспортних засобів, чим порушила п.2.3.в.ПДР та п.2.4 ПДР, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.121 КУпАП та ч.1 ст.126 КупАП. За вказаних обставин, цією постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510,00 грн.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Статтею 52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
Згідно п. 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306(із змінами та доповненнями, далі ПДР).
Згідно з пунктом 1.9. ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 2.4 а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (надалі ПДР), на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил,а також: пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1, в тому числі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Як вбачається з п. 2.3 «в» ПДР,для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними та не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів; (пункт змінено 11.11.2020).
Частиною 1 ст. 126 КУпАП встановлено, що керування транспортним засобом особою,яка немає при собі або не пред'явила у спосіб,який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані,що містяться в посвідченні водія відповідної категорії,реєстраційному документі на транспортний засіб,а також полісі (договорі)обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"),або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу,чинний внутрішній електронний договір зазначеного вид уобов'язкового страхування у візуальній формі страхово гополіса, а також інших документів, передбачених законодавством,- тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 5 ст. 121 КУпАП встановлено, що порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Відповідно до пунктів 1, 2 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП.
Cуд зазначає, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, а тому, з урахуванням принципів і загальних засад Кодексу України про адміністративні правопорушення, практики Європейського Суду з прав людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.
Таким чином, обвинувачення повинно бути конкретним і зрозумілим, а фактичні обставини чітко узгоджуватись із правовою кваліфікацією та сформульованим обвинуваченням, оскільки в іншому випадку право обвинуваченого знати, в чому він обвинувачується реалізується ним не у повній мірі.
Згідно ч. 2 і ч. 3 ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналогічні положення Конституції України поширюються і на осіб, які обвинувачуються у вчиненні правопорушень, передбачених КУпАП.
При цьому, згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Згідно ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Також, відповідно достатні 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Матеріали справи та відзив на адміністративний позов не містить будь яких посилань на фактичні обставини та докази в їх підтвердження.
Отже, виходячи з вищевикладеного аналізу обставин справи та доказів, що подані сторонами на засадах змагальності і диспозитивності, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 61 Конституції України суд приходить до висновку, що в діях водія ОСОБА_1 відсутня вина та відповідно склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП та ч.1 ст.126 КУпАП, за обставин, що викладені у протоколі та відповідно, у постанові про адміністративне правопорушення серія ББА №568291 від 22.03.2024 року.
Таким чином, аналізуючи в сукупності наявні у справі докази, а також те, що відповідачем не надано жодних доказів на спростування вимог позивача, суд дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення слід задовольнити.
Водночас, що стосується вимоги визнання протиправними дій посадових осіб відповідача, суд констатує, що ч.3 ст.286КАС України передбачено виключний перелік рішень, які може прийняти місцевий загальний суд як адміністративний за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема, відповідно до п.3 ч.3 вказаної статті, суд має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Разом з тим, вказаною нормою КАС України не передбачено можливість визнання дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень незаконними та протиправними при розгляді вказаної категорії справи, а тому суд приходить до висновку, що вимога про визнання неправомірними дій поліцейського до задоволення не підлягає.
Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись ч.5 ст.121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, ст.ст. 6, 8, 9, 72, 77, 242-246, 286 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України у Дніпропетровській області про визнання неправомірних дій та скасування постанови щодо притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА №568291, складену поліцейським Нікопольського РУП ГУНП України у Дніпропетровській області Воробйовим А.О., якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.5 ст.121 та ч.1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн., провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення.
Суддя: О. В. Рунчева