Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
03.10.2024м. ХарківСправа № 922/508/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавренюк Т.А.
при секретарі судового засідання Сіліній М.Г.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області (61036, м. Харків, вул. Тепловозна, 8) вул. Тепловізна, 8,Харків,61036
до Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) , Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 16, код ЄДРПОУ 14095412) , Фізичної особи-підприємець Мартинова Романа Сергійовича ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) , Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідент. номер НОМЕР_2 ) , ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 )
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування державної реєстрації з одночасним припиненням права власності та витребування майна
за участю учасників справи:
прокурора - Владимирець А.О.
3-го відповідача - ОСОБА_4
4-го відповідача - ОСОБА_5
3-ї особи - ОСОБА_3
Після зміни предмету позову прокурор просить суд:
- визнати незаконним та скасувати п. 22 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 № 1008/18;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 01.06.2018 № 5577-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою-підприємцем Мартиновим Романом Сергійович, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за № 826;
- визнати недійсним договір іпотеки від 13.02.2022, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , що діє від імені ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дзюбенко А.П. та зареєстрований в реєстрі № 23;
- витребувати у ОСОБА_1 на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення першого поверху № 37-:-45, 38а та балкон в житловому будинку літ. "А-9" загальною площею 80, 4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 .
Судовий збір прокурор просить суд покласти на відповідачів.
Одночасно прокурор просить повернути Харківській обласній прокуратурі сплачений згідно з доданого платіжного доручення до позовної заяви судовий збір за одну вимогу немайнового характеру.
Ухвалою суду від 18.07.2022 за заявою керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області про забезпечення позову накладено арешт на об'єкт нерухомого майна 1097601563101, а саме нежитлові приміщення першого поверху № 37-:-45, 38а та балкон в житловому будинку літ. "А-9", загальна площа яких 80,4 кв.м, що розташовані за адресою: Харківська область, місто Харків, проспект Гагаріна, буд. 56.
11.08.2022 провадження по справі було зупинено до закінчення перегляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 925/1133/18 у публічних правовідносинах та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду, про що постановлено відповідну ухвалу.
Ухвалою суду від 26.08.2024 провадження у справі поновлено, підготовче засідання призначено на 05.09.2024 о 15:40.
В судовому засіданні 19.09.2024 підготовчого провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.10.2024 о 12:20, про що постановлено відповідну ухвалу.
Перший та другий відповідачі у відзиві на позов проти позову заперечують, просять суд в його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що Харківською міською радою та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради повністю дотримано спосіб та порядок проведення процедури приватизації спірних нежитлових приміщень, з дотриманням вимог чинного законодавства. Вирішення питання приватизації майна, що є у комунальній власності, у тому числі прийняття відповідних правових актів, належить до виключної компетенції сільських, селищних та міських рад. Також перший та другий відповідачі посилаються на відсутність правових підстав для визнання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень недійсним та витребування майна. Посилання прокурора, що спірний правочин не відповідає ст.203 Цивільного кодексу України не підтверджено належними та допустимими доказами. На думку першого відповідача прокурором неправильно обраний спосіб захисту майнових прав територіальної громади м. Харкова.
Крім того, перший відповідач посилається на недоведеність та необґрунтованість прокурором підстав його представництва інтересів держави в суді.
Другий відповідач звернувся до суду із заявою про застосування строку позовної давності.
Прокурор заперечуючи проти застосування строку позовної давності, посилається на те, що строки позовної давності не пропущено, оскільки є продовженими на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Також, прокурор вважає посилання другого відповідача на положення Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" необґрунтованими.
Третій відповідач (Фізична особа-підприємець Мартинов Р.С.) у відзиві на позов проти вимог прокурора заперечує, просить суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що приватизація нежитлових приміщень була здійснена у відповідності з вимогами законодавства України, прокурором обрано не ефективний спосіб захисту, а також відсутні підстави для його представництва інтересів держави, а саме звернення до суду у якості позивача.
Третім відповідачем також подано заяву про застосування строку позовної давності з посиланням на ч.2 ст.30 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", відповідно до якої строк позовної давності для звернення з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації становить три місяці. Таким чином, на думку третього відповідача, строк позовної давності для прокурора розпочався з 06.03.2019, однак позовну заяву прокурором подано через 2 роки та 11 місяців, що є підставою для відмови у позові.
Прокурор у відповіді на відзив третього відповідача вважає доводи, викладені у відзиві на позов необґрунтованими та такими, що не спростовують доводів позовної заяви, оскільки, як зазначає прокурор, Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації - Управління комунального майна, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу, як правило за результатами проведення аукціону або конкурсу. У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме у випадку продажу шляхом викупу орендарем об'єктів, які вже перебувають у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди в розмірі не менш як 25% ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна. У даному випадку, орендар жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об'єкту нерухомого майна в оренді не здійснив.
Таким чином, Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем, а тому відповідне рішення міської ради є незаконним та підлягає скасуванню, а договір купівлі-продажу суперечить вимогам законодавства та має бути визнаний недійсним.
Стосовно відсутності підстав для представництва інтересів держави з боку прокуратури, а саме звернення до суду у якості позивача, прокурор посилається на те, що оскільки Харківська міська рада представляє інтереси громади міста Харкова, однак у даному випадку вона є відповідачем у справі, як і Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, прокурором самостійно подано позов.
Щодо неефективності обраного прокуратурою способу захисту при пред'явленні позову, останній вказує на те, що Великою палатою Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 зроблено висновок про те, що вимоги прокурора про визнання рішень органу місцевого самоврядування незаконними та їх скасування є ефективним способом захисту правомірного інтересу власника.
Фізична особа ОСОБА_1 (четвертий відповідач) у відзиві на позов та заяві про викладення своєї правової позиції також заперечує проти позовних вимог, просить суд в їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що з її боку відсутні жодні порушення вимог чинного законодавства, оскільки вона не була учасником приватизації, вона є добросовісним набувачем спірного майна за відплатним договором і не може бути його позбавлена, що жодною зі сторін не оспорюється та не спростовується належними та допустимими доказами. Що стосується позовних вимог про скасування рішення першого відповідача про визначення порядку відчуження об'єктів комунальної власності, четвертий відповідач зазначає, що це рішення є реалізованим та таким, що вичерпало свою дію.
Як зазначає четвертий відповідач, позбавлення його права власності на спірне майно неможливе, оскільки це буде непропорційним втручанням у його права на мирне володіння майном та порушення ст.1 протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Четвертим відповідачем також подано заяву про застосування спеціального строку позовної давності з посиланням на ч.2 ст.30 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", відповідно до якої строк позовної давності для звернення з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації становить три місяці. Таким чином, на думку третього відповідача, строк позовної давності для прокурора розпочався 01.06.2018, а закінчився 02.09.2018. При цьому, як вважає третій відповідач, навіть якщо припустити, що ухвала про тимчасовий доступ була реалізована в останній день строку її дії - 06.03.2019, то 3-місячний строк позовної давності, відрахований від цієї дати, також сплив 07.06.2019.
Прокурор в судовому засіданні 19.09.2024 позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд позов задовольнити з підстав, викладених у позові.
Присутні в судовому засіданні третій відповідач та представник четвертого відповідача проти позову заперечують повністю з підстав, викладених ними у відзивах на позов.
Третя особа ( ОСОБА_3 ) в судовому засіданні проти позову заперечує, просить суд в його задоволенні відмовити повністю.
Інші учасники справи у призначене судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом відповідно до вимог чинного законодавства, про причини неявки суд не повідомили.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні учасників справи, суд встановив наступне.
13.02.2017 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавець, другий відповідач) та Фізичною особою-підприємцем Мартиновим Романом Сергійовичем (орендар, третій відповідач) укладено договір оренди № 6484 нежитлового приміщення (будівлі), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху № 37-:-45, 38а та балкон загальною площею 80,4кв.м в житловому будинку (далі - майно), яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Харкова, розташоване за адресою: місто Харків, проспект Гагаріна, 56, літ. "А-9".
Право на оренду цього майна отримано орендарем на підставі наказу Управління комунального майна та приватизації № 16 від 09.02.2017. Майно передається в оренду з метою надання побутових послуг населенню (п.1.2 договору).
За умовами п.3.1 договору вартість об'єкту визначається на підставі висновку про вартість майна та станом на 23.12.2016 складає 362 800,00грн.
Розділ 5 договору визначає перелік прав орендаря, за якими останній має право, в тому числі здійснювати капітальний ремонт, реконструкцію, улаштування окремих входів у встановленому порядку, при наявності письмової згоди орендодавця (п.5.2), за письмовою згодою орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, провадити невід'ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості. Якщо невід'ємні поліпшення майна зроблені за згодою орендодавця та Управління, орендар має право на придбання об'єктів оренди у власність (п.5.3), орендар, який належно виконує свої обов'язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп (п.5.6).
Пунктом 10.1 договору встановлено, що цей договір діє з 13.01.2017 до 13.01.2020.
13.02.2017 складено акт приймання-передачі нежитлового приміщення, відповідно до яких третій відповідач прийняв в орендне користування вищевказані нежитлові приміщення.
Додатковою угодою № 1 від 30.03.2017 до договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 6484 від 13.02.2017 у п.п.4.7, 4.8 та 5.3 виключено "балансоутримувача".
23.05.2017 третій відповідач подав на ім'я Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради (другий відповідач) заяву щодо надання дозволу на приватизацію орендованого майна за адресою: АДРЕСА_5 .
21.06.2017 рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання № 691/17 Про програму приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, з метою найбільш ефективного використання нежитлового фонду м. Харкова та поповнення бюджету міста Харкова, на підставі Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", ст.ст.26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", керуючись ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Харківська міська рада вирішила затвердити програму приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки згідно з додатком. Зазначено Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради проводити за рахунок орендарів незалежну оцінку вартості об'єктів нерухомого майна та у встановленому порядку укласти договори купівлі-продажу відповідних об'єктів.
Програма приватизації майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова, здійснюється на підставі рішень сесій Харківської міської ради (надалі - програма).
Відповідно до програми продавець - територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діє Управління. Покупцями об'єктів приватизації можуть бути: громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства; юридичні особи, зареєстровані на території України, крім передбачених пп. 1.3.3 цієї програми; юридичні особи інших держав, крім передбачених пп. 1.3.3 цієї програми.
21.02.2018 рішенням Харківської міської ради "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" № 1008/18 вирішено провести відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу (згідно з додатком).
Відповідно до п.22 додатку до рішення об'єкт комунальної власності територіальної громади міста Харкова, розташованого у місті Харкові, проспект Гагаріна, 56 підлягав приватизації шляхом викупу Фізичною особою-підприємцем Мартиновим Р.С.
У відповідності до висновку про вартість майна, зробленого Фізичною особою-підприємцем Буйницьким Максимом Валерійовичем, який діяв на підставі листа Управління комунального майна та приватизації № 2558 від 28.02.2018 та договору на проведення оцінки № 28/02/13-18 від 28.02.2018, вартість нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_5 , станом на 28.02.2018 складала 240 800,00грн.
Даний висновок затверджений 05.03.2018 начальником Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради.
01.06.2018, на підставі рішення 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 № 691/17 "Про Програму приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022рр." та рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 № 1008/18 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова", наказу Управління "Про оформлення договору купівлі-продажу" № 182 від 01.06.2018 між територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діє Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (надалі - продавець) та Фізичною особою-підприємцем Мартиновим Володимиром Миколайовичем (надалі - покупець) було укладено договір № 5577-В-С купівлі-продажу нежитлових приміщень, орендованих третім відповідачем.
Відповідно до умов вказаного договору, продавець зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти нежитлові приміщення 1-го поверху № 37-:-45, 38а та балкон в житловому будинку літ. "А-9", загальною площею 80,4кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_5 , орендовані третім відповідачем відповідно до договору оренди № 6484 від 13.02.2017. Договір посвідчений нотаріально та зареєстрований у реєстрі під номером № 826.
За даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 298040468 від 04.02.2022 встановлено, що 19.10.2018 на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., зареєстрованим за № 2975, право власності на нежитлові приміщення перейшло до ОСОБА_3 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору).
Відповідно до п.2.1 даного договору цей продаж вчинено за 262 310,00грн.
В подальшому, 19.07.2019 третя особа за договором купівлі-продажу нежитлових приміщень передала у власність ОСОБА_1 (четвертий відповідач) нежитлові приміщення 1-го поверху № 37-:-45, 38а та балкон в житловому будинку літ. "А-9", загальною площею 80,4кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_5 . Цей продаж вчинено за 810 030,00грн (п.2.1 договору).
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна внесено запис про право власності на спірний об'єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1097601563101), а саме: за № 46669208 від 13.02.2022 проведено державну реєстрацію іпотеки на спірне майно, що внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 63418437 від 13.02.2022, прийнятий приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дзюбенко А.П.
Так, 13.02.2022 між ОСОБА_2 (п'ятий відповідач) та ОСОБА_6 , що діє від імені ОСОБА_1 , укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дзюбенко А.П. та зареєстрований в реєстрі № 23.
Відповідно до п.2 договору іпотеки забезпечується виконання зобов'язання ОСОБА_1 перед іпотекодежателем за договором позики грошових коштів, укладеним у простій письмовій формі між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 01.02.2022, а саме: повернення позики в гривнях у розмірі 1 422 775,00грн, що є еквівалентом суми грошей 50 000,00 доларів США в строк до 01.02.2026.
За даним договором (п.4) в іпотеку передаються нежитлові приміщення 1-го поверху № 37-:-45, 38а та балкон в житловому будинку літ. "А-9", загальною площею 80,4кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1097601563101.
Відповідно до п.5 договору іпотеки зазначено, що предмет іпотеки належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бєсєда Т.Д. 19.07.2019, реєстровий номер 503. Право власності на вищевказані нежитлові приміщення зареєстровано на ім'я ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бєсєдою Т.Д. 19.07.2019, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1097601563101.
За згодою сторін вартість предмета іпотеки складає 1 682 959,57грн (п.7 договору іпотеки).
Звертаючись до господарського суду з позовом прокурор вказав на порушення Харківською міською радою вимог законодавства у сфері приватизації при прийнятті рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 № 1008/18 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" в частині п.5 щодо незаконного обрання способу приватизації (відчуження) спірних нежитлових приміщень шляхом викупу Фізичною особою-підприємцем Мартиновим Р.С., як їх орендарем.
Прокурор зазначив, що Фізичною особою-підприємцем Мартиновим Р.С. в період перебування об'єкта нерухомості в оренді по день подачі заяви до міської ради про викуп не було здійснено жодних поліпшень спірного нежитлового приміщення, які неможливо відокремити від орендованого нерухомого майна без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, у зв'язку з чим вважає, що спірне нежитлове приміщення могло бути відчужене Харківською міською радою лише шляхом продажу його на аукціоні або за конкурсом, а не шляхом викупу, що є підставою для визнання незаконним та скасування оспорюваного рішення Харківської міської ради в частині п.22.
Крім того, прокурор вважає, що укладений на підставі оспорюваного рішення Харківської міської ради договір купівлі-продажу вiд 01.06.2018 № 5577-В-С не є таким, що відповідає вимогам законодавства та інтересам держави і суспільства, що є підставою для визнання цього договору недійсним, і як наслідок просить повернути спірне нежитлове приміщення територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради, а також визнати недійсним договір іпотеки від 13.02.2022, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , що діє від імені ОСОБА_1 .
Вважаючи, що під час прийняття оскаржуваного рішення Харківської міської ради, в процесі здійснення процедури відчуження об'єктів нерухомості та укладання спірних договорів купівлі-продажу та договору іпотеки відповідачами були порушені вимоги Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, що безпосередньо порушує права та інтереси територіальної громади м. Харкова, прокурор звернувся з відповідною позовною заявою.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд керується наступним.
Що стосується питання наявності підстав представництва органами прокуратури інтересів держави.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру").
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу.
Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Іншими словами, прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.
Предметом позову у даній справі є вимога про незаконним та скасування п.22 додатку 1 до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 № 1008/18, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, договору іпотеки та витребування у ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради спірні нежитлові приміщення.
При цьому, з вказаних позовних вимог вбачається, що в даному випадку спір виник щодо нежитлових приміщень, які є комунальною власністю та належать територіальній громаді м. Харкова.
Особою, що здійснює правомочності власника майна, належного територіальній громаді міста Харкова, є Харківська міська рада, з огляду на що, у випадку здійснення захисту інтересів держави (місцевої громади), які пов'язані із захистом права власності територіальних громад, в суді прокурором, саме міська рада має виступати органом, в інтересах якого має бути здійснено представництво прокурором інтересів держави.
При цьому, звертаючись до суду з відповідним позовом, прокурор одним із співвідповідачів вказав Харківську міську раду, оскільки рішення саме цього органу оспорюється прокурором, із зазначенням того, що вказане рішення прийнято із порушенням чинного законодавства. Цим прокурор обґрунтовував відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, тобто, навів підставу для представництва інтересів держави.
Суд погоджується із такою позицією прокурора, оскільки захист інтересів держави в особі територіальної громади м. Харкова має здійснювати Харківська міська рада, проте, саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення та підписання договору, які прокурор вважає незаконними та такими, що порушують інтереси держави в особі територіальної громади м. Харкова, з огляду на що, прокурором цілком правомірно заявлено відповідний позов, а Харківську міську раду визначено одним із відповідачів у цій справі, тому іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади м. Харкова, виходячи із спірних правовідносин, не існує.
Безпосередність звернення прокуратури без зазначення компетентного органу, який здійснює функції держави в спірних відносинах, цілком правомірно обґрунтовується перевищенням Харківською міською радою, як органом місцевого самоврядування, що здійснює правомочності власника майна, належного територіальній громаді міста, встановлених законом меж її владних повноважень, а також необхідністю захисту інтересів держави в частині забезпечення права місцевої громади розпоряджатися землею, яка їй належить, що власне і стало підставою для звернення прокурора з цим позовом.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що в даному випадку прокурор належним чином підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та звернувся до суду як самостійний позивач.
Що стосується позовних вимог, суд керується наступним.
Оскільки предметом спору є питання приватизації нерухомого майна, яке є комунальною власністю територіальної громади м. Харкова тому застосуванню підлягають норми Законів України "Про місцеве самоврядування", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", в редакції, чинній на момент виникнення та існування спірних правовідносин, а також Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 № 691/17 (далі - Програма).
Оспорюване рішення Харківської міської ради № 1008/18 від 21.02.2018 прийнято на підставі Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва", "Про місцеве самоврядування в Україні" та Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 № 691/17.
При цьому у договорі купівлі-продажу нежитлових приміщень № 5577-В-С від 01.06.2018 зазначено, що його укладено на підставі рішення 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 № 691/17 "Про програму приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки" та рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 № 1008/18 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова".
Відповідно до п.1.1 Програми, її розроблено відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та інших законодавчих актів, що регулюють питання власності.
У пунктах 1.2, 2.2 Програми визначено мету, пріоритети та умови приватизації комунального майна територіальної громади міста на 2017-2022 рр., а також її принципи.
Метою приватизації є підвищення ефективності використання майна, створення конкурентного середовища, залучення інвестицій з метою забезпечення соціально-економічного розвитку міста, а також забезпечення надходженні коштів від приватизації до міського бюджету.
До пріоритетів проведення приватизації у 2017-2022 рр. належать досягнення максимальної ефективності приватизації об'єктів, що підлягають приватизації відповідно до Програми.
До основних принципів індивідуальної приватизації відноситься досягнення максимального економічного ефекту від продажу об'єкта приватизації; вибір способу приватизації об'єкта.
Згідно з п.п. 3.3, 3.4 Програми, приватизація об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою. Викуп застосовується щодо об'єктів комунальної власності, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими та нормативними актами, а також щодо тих, які не продано на аукціоні, за конкурсом.
Відповідно до ч.2 ст.345 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом. Приватизація об'єкта оренди здійснюється відповідно до чинного законодавства.
Статтею 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що приватизація проводиться з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.
За приписами ч. ст.3 Закону України "Про приватизацію державного майна", відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.
Порушення встановленого законодавством порядку приватизації або прав покупців є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством України (ч.6 ст.29 Закону України "Про приватизацію державного майна").
Відповідно до ч.1 ст.5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна", з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об'єкти приватизації класифікуються за такими групами: група А - окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано.
Частиною 2 ст.5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна" визначено, що об'єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об'єктами малої приватизації.
Викуп об'єктів малої приватизації, за приписами ч.2 ст.16-2 Закону України "Про приватизацію державного майна", здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Так, приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (ст.3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" передбачено, що продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності є, відповідно, органи приватизації, створені місцевими Радами.
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України "Про приватизацію невеликих, державних підприємств (малу приватизацію)", з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації. Підготовка об'єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які: встановлюють ціну продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об'єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об'єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України.
За рішенням органів приватизації провадиться інвентаризація майна об'єкта малої приватизації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та оцінка такого об'єкта відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України. Ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та початкова ціна об'єкта малої приватизації на аукціоні або за конкурсом встановлюється на підставі результатів його оцінки (ст.9 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)").
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", викуп застосовується щодо об'єкті в малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об'єкта встановлюється Фондом державного майна України.
Згідно з абз.1 ч.1 ст.18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", приватизація об'єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості Майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Порядок викупу встановлений Фондом державного майна України та на час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об'єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений Фондом державного майна України від 02.04.2012 № 439 (далі - Порядок № 439).
Згідно з п.8.1 Порядку № 439 викуп об'єктів малої приватизації застосовується відповідно до п.3.3 розділу III та п.7.15 розділу VII цього Порядку щодо об'єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено чинним законодавством України.
Відповідно до п.8.2 Порядку № 439 ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, установлюється на підставі результатів його оцінки.
Оцінка майна, яке підлягає приватизації, провадиться відповідно до Методики оцінки майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1891 (далі - Методика № 1891).
Відповідно до п.69 Методики (у редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення), вимоги цього розділу поширюються на випадки проведення оцінки об'єктів у матеріальній формі з метою їх приватизації (окреме індивідуально визначене майно, об'єкти незавершеного будівництва, включаючи законсервовані об'єкти, об'єкти соціально-культурного призначення) як об'єктів малої приватизації, застави та інші способи відчуження відповідно до законодавства.
Згідно з п.70 Методики № 1891, для визначення вартості об'єктів нерухомості, що приватизуються відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", у тому числі разом із земельними ділянками, на яких розташовані такі об'єкти, застосовується незалежна оцінка, яка проводиться відповідно до національних стандартів оцінки з урахуванням вимог цієї Методики та Методики оцінки земельних ділянок.
Вибір виду вартості об'єктів малої приватизації регулюється вимогами національних стандартів оцінки з урахуванням особливостей, визначених цією Методикою. При цьому враховуються способи їх продажу, строк корисного використання таких об'єктів, належність їх до спеціалізованого або неспеціалізованого майна. У разі викупу об'єктів малої приватизації може визначатися їх ринкова вартість або спеціальна вартість залежно від наявності передумов їх застосування, визначених Національним стандартом № 1 (п.71 Методики № 1891).
Згідно з абз.6 п.73 Методики № 1891 порядок оцінки орендованого нерухомого майна (майна, що надавалося у концесію), що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди (концесії), під час приватизації, встановлюється Фондом державного майна. Порядком також визначається процедура ідентифікації невід'ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря (концесіонера).
Наказом Фонду державного майна України від 27.02.2004 № 377 затверджено Порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації (далі - Порядок № 377).
Відповідно до п.1.1. Порядку, цей Порядок установлює вимоги до проведення незалежної оцінки орендованого нерухомого майна (крім земельних ділянок), що містить невід'ємні поліпшення (далі - орендоване нерухоме майно), під час приватизації способами, визначеними законодавством, а також процедур ідентифікації невід'ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря. Порядок застосовується для оцінки орендованого нерухомого майна, що перебуває у державній, комунальній власності або належить Автономній Республіці Крим, щодо якого прийнято рішення про приватизацію та компенсацію орендарю вартості невід'ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря. Невід'ємними поліпшеннями орендованого майна є здійснені орендарем за час оренди заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого майна та (або) його споживчих якостей, відокремлення яких призведе до зменшення його ринкової вартості.
За умовами п.2.1. Порядку, ідентифікацією поліпшень орендованого нерухомого майна є встановлення суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання факту відповідності підтверджувальних документів, наданих орендарем, про здійснені ним заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого нерухомого майна та (або) його споживчих якостей (далі - поліпшення), наявним поліпшенням, які неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди і які здійснені за рахунок коштів орендаря та за згодою орендодавця. Ідентифікуються поліпшення, що здійснені протягом строку дії договору оренди та наявні на дату оцінки.
Відповідно до п.2.2 Порядку, підтверджувальні документи про здійснені орендарем поліпшення, що подаються ним до відповідного органу приватизації, включають:
договір оренди, укладений з дотриманням вимог законодавства; письмову згоду орендодавця на здійснення орендарем поліпшень орендованого нерухомого майна за його кошти;
погоджену орендодавцем проектно-кошторисну документацію на проведення поліпшень, підписані замовником і підрядником акти виконаних будівельних робіт, копії документів, що підтверджують проведені орендарем розрахунки за виконані поліпшення орендованого нерухомого майна, у тому числі придбані матеріали, конструкції тощо;
аудиторський висновок щодо підтвердження фінансування здійснених поліпшень орендованого нерухомого майна за рахунок коштів орендаря. Аудиторський висновок має містити розшифровку періодів освоєння, напрямів та джерел фінансування поліпшень, у тому числі за рахунок коштів орендаря, з посиланням на підтверджувальні документи;
довідку, видану орендарем та завірену аудитором, про суму витрат, понесених орендарем у зв'язку із здійсненням поліпшень, яка віднесена орендарем на збільшення вартості його необоротних активів, у розмірі, який перевищує встановлену законодавством з питань оподаткування частку витрат для включення їх до валових витрат. При визначенні суми зазначених витрат ураховується невідшкодована орендодавцю вартість придатних для подальшого використання будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, устаткування, отриманих орендарем під час здійснення поліпшень;
інші документи, необхідні для виконання положень цього Порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, третій відповідач до органу приватизації, документи, передбачені п.2.2. Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час оренди, під час приватизації, не подавав, що в свою чергу свідчить про те, що Фізична особа-підприємець Мартинов Р.С. жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об'єкту нерухомого майна у нього в оренді, а саме з 13.02.2017 по 23.05.2017, тобто по день подачі ним заяви до Харківської міської ради для викупу, не здійснив.
Дослідивши висновок про вартість оцінюваного майна нежитлових приміщень загальною площею 80,4кв.м за адресою: м. Харків, проспект Гагаріна, 56, наданий суб'єктом оціночної діяльності - Фізичною особою-підприємцем Буйницьким М.В. від 28.02.2018, судом вбачається відсутність будь-яких відомостей про те, що третім відповідачем проводились ремонтні роботи у нежитлових приміщеннях першого поверху № 37-:-45, 38а та балконі в житловому будинку літ."А-9", розташованому за адресою: м. Харків, проспект Гагаріна, 56, у т.ч. їх невід'ємні поліпшення здійснені за час оренди або на момент приватизації.
Не містять таких відомостей також і договір оренди № 6484 від 13.02.2017 та договір купівлі-продажу нежитлових приміщень № 5577-В-С від 01.06.2018.
Даний факт відповідачами не спростований, в матеріалах справи такі докази також відсутні.
Відповідно до приписів ч.5 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Частиною 5 ст.60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Отже, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Харківська міська рада.
При цьому ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Територіальна громада міста Харкова, як власник спірного об'єкта нерухомості, делегує Харківській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.
Тобто воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.
Враховуючи викладене, а також те, що жодних поліпшень орендованих третім відповідачем нежитлових приміщень, останнім не проводилось, суд дійшов висновку, що першим відповідачем, в супереч вимог ч.1 ст.18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" в редакції, що діяла на момент виникнення та існування спірних правовідносин, було обрано спосіб приватизації спірних нежитлових приміщень без урахування наведених вище законодавчих обмежень.
Що стосується позовних вимог в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 01.06.2018 № 5577-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Мартиновим Романом Сергійовичем, суд зазначає, що предметом даного договору є нерухоме майно комунальної форми власності щодо якого, як встановлено судом, обрано незаконний спосіб приватизації, що суперечить інтересам держави та територіальної громади, а тому наявні правові підстави для визнання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень № 5577-В-С від 01.06.2018 недійсним на підставі ч.1 та ст.203 та ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України.
Проте суд зауважує, що за викладеними у цивільному законодавстві правилами, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст.267 Цивільного кодексу України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).
Другий, третій та четвертий відповідачі звернулись до суду з заявами про застосування строку позовної давності.
Розглянувши заяву відповідачів щодо застосування строку позовної давності, суд дійшов висновку, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За загальним правилом норми про позовну давність поширюються на всі правовідносини, у тому числі й на ті, що виникли за участю держави та її адміністративно-територіальних утворень як суб'єктів цивільних прав.
Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Закон України "Про приватизацію державного майна" втратили чинність на підставі Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" від 18.01.2018 № 2269, який набув чинності 07.03.2018.
Статтею 30 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" передбачені особливості розгляду спорів щодо приватизації державного або комунального майна.
Положеннями частини 2 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" передбачено, що приватизація (продаж) об'єктів щодо яких рішення про приватизацію було прийнято до набрання чинності цим Законом, здійснюється та завершується відповідно до вимог цього Закону, крім об'єктів, зокрема, коли після завершення процедури продажу відбувається оформлення договору купівлі-продажу.
Закінчення процедури приватизації шляхом укладення договору купівлі-продажу відповідно до абзацу 3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" можливо лише в тому випадку, коли органом приватизації здійснено всі дії, спрямовані на проведення підготовки об'єкту до приватизації, в тому числі і визначено ціну продажу. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.06.2023 у справі № 922/4169/19, від 02.04.2019 у справі № 910/11054/18, від 31.10.2018 у справі № 914/111/18, від 20.11.2019 у справі № 914/411/19.
Отже, завершення приватизації об'єкта комунального майна відбувається з моменту продажу об'єкта нерухомого майна та реєстрації права власності за покупцем і оформлюється наказом відповідного уповноваженого органу приватизації міської ради.
Оскільки спірний договір сторонами було укладено 01.06.2018, то на правовідносини сторін розповсюджується дія Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" від 18.01.2018 № 2269.
Положеннями ч.2 ст.30 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" визначено, що строк позовної давності для звернення з позовом про відмову в затвердженні протоколу аукціону, визнання недійсними результатів приватизації об'єкта малої приватизації або договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації становить три місяці.
Таким чином, строк позовної давності визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації складає три місяці.
Вирішуючи початок перебігу строку позовної для визнання спірного договору недійсним, суд керується наступним.
Відповідно до ч.1 ст.261 Цивільного кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Оскільки позивачем є прокурор, який не був стороною спірного правочину, то вирішуючи момент початку строку позовної давності суд виходить з наступного.
Як зазначає прокурор, оскільки Харківською міською радою було прийнято окаржуване рішення 21.02.2018, а оскаржуваний договір купівлі-продажу нежитлових приміщень було укладено 01.06.2018, то строки позовної давності на час звернення прокурора із позовом, відповідно до п.12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, не пропущено, останні є продовженими на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Звертаючись до суду з позовом, прокурор зазначив, що відповідно до ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 (справа № 639/687/19) було проведено вилучення ряду приватизаційних справ, в тому числі щодо приватизації нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Харків, пр-т Гагаріна, 56.
При цьому третій відповідач зазначає про те, що приватизаційна справа на спірні нежитлові приміщення в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради була вилучена 06.03.2019 в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017221080000002 відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 06.03.2019.
Хоча третім відповідачем до матеріалів справи даного протоколу надано не було, даний факт прокурором не заперечується та не спростовано, матеріали справи інших доказів на спростування вказаних вище обставин також не містять
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що строк позовної давності оскарження договору № 5577-В-С для прокуратури почався саме із моменту отримання прокурором документів (06.03.2019) та, відповідно, сплив 07.06.2019. Таким чином позов пред'явлений прокурором після спливу строку позовної давності, встановленого законом для оскарження договорів купівлі-продажу об'єктів малої приватизації.
Обставин, які б свідчили про переривання строку позовної давності у спірних правовідносинах, судом також не встановлено.
Відповідно до ч.3, ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Таким чином, враховуючи заяви відповідачів, зважаючи на недоведеність прокурором поважності причин пропуску встановленого Законом України "Про приватизацію державного та комунального майна" строку для звернення до суду, суд відмовляє в частині позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 5577-В-С від 01.06.2018, через сплив строку позовної давності.
Заперечення прокурора щодо заяви про застосування строку позовної давності не відповідають фактичним обставинам справи, є безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку з чим судом не приймаються.
Що стосується позовної вимоги про визнання незаконним та скасування п. 22 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 № 1008/18, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Однак суд вважає за необхідне зазначити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23).
У даній справі задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування п.22 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 № 1008/18, яке вже було реалізоване і вичерпало свою дію, враховуючи відмову суду в позові щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу № 5577-В-С від 01.06.2018, не призведе до поновлення прав держави та територіальної громади м. Харкова, відновлення володіння, користування або розпорядження зазначеним майном, а отже, така вимога не є ефективним способом захисту права територіальної громади міста Харкова прокурором.
За таких обставин суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Щодо заявлених у справі позовних вимог про визнання недійсним договору іпотеки від 13.02.2022, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , що діє від імені ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дзюбенко А.П., зареєстрованого в реєстрі № 23 та витребування у ОСОБА_1 на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення першого поверху № 37-:-45, 38а та балкон в житловому будинку літ."А-9" загальною площею 80, 4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 , такі вимоги є похідними та, відповідно, не підлягають задоволенню через відмову в задоволенні позову в частині визнання недійсними оспорюваних п.22 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 № 1008/18 та договору купівлі-продажу № 5577-В-С від 01.06.2018.
Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на прокурора.
За приписами ч.1 ст.145 Господарського процесуального кодексу України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Відповідно до ч.9 ст.145 Господарського процесуального кодексу України у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Приймаючи до уваги, що у даній справі ухвалою суду від 18.07.2022 накладено арешт на об'єкт нерухомого майна 1097601563101, а саме нежитлові приміщення першого поверху № 37-:-45, 38а та балкон в житловому будинку літ. "А-9", загальна площа яких 80,4 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_5 , а також те, що судом ухвалено рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд дійшов висновку про наявність правових підстав та необхідність скасування заходів забезпечення позову.
Враховуючи викладене та керуючись статтями ст.ст. 42, 46, 73, 74, 76-79, 123, 145, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.07.2022 у справі № 922/508/22.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "07" жовтня 2024 р.
Суддя Т.А. Лавренюк