ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
07.10.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/665/24
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І. Є., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу № 909/665/24 за позовом фізичної особи-підприємця Нижник Руслани Андріївни до Приватного підприємства "Сиплайнзахід" про стягнення 959 026,40 грн.
Суть спору.
Фізична особа-підприємець Нижник Руслана Андріївна через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного підприємства "Сиплайнзахід" про стягнення 959 026,40 грн, з яких: з яких: 826 560,00 грн основного боргу, 107 791,55 грн пені, 11 449,89 грн трьох процентів річних та 13 224,96 грн інфляційних втрат.
Стислий виклад позиції позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу № 01/12-23 від 01 грудня 2023 року в частині оплати товару.
За порушення строків виконання грошового зобов'язання відповідачу нараховано пеню, три проценти річних та інфляційні втрати.
Стислий виклад заперечень відповідача.
Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав.
Згідно з ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 10.07.2024 для розгляду справи № 909/665/24 визначено суддю Горпинюка І. Є.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 12.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 909/665/24; відповідно до приписів ст. 252 ГПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечення та повідомив, що останні мають право у разі наявності заперечень проти розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін, подати суду відповідне обґрунтоване клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін: відповідач - в строк для подання відзиву; позивач - не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву; також суд повідомив відповідача про його право подати суду заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження у строк для подання відзиву.
Згідно з довідками про доставку електронного листа, копія зазначеної вище ухвали доставлена до електронних кабінетів позивача, представника позивача - Тодарчук Тетяни Володимирівни та відповідача 12.07.2024 о 16:55.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.
Згідно приписів статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Критерій розумності строку розгляду справи визначений у листі Верховного Суду України від 25.01.2006, № 1-5/45 "Щодо перевищення розумних строків розгляду справ" в якому зазначено, що критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає в разі нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при переданні або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів для дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторного направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд. Визначаючи ці критерії, Верховний суд посилається на рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України".
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.11.1988 у справі "Броуган та інші проти Сполученого Королівства" зазначив, що очевидно, для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо. Таким чином у кожній справі постає питання оцінки, що залежатиме від конкретних обставин.
З огляду на перебування судді Горпинюка І. Є. в основній щорічній відпустці з 19.08.2024 до 20.09.2024, справа № 909/665/24 не могла бути вирішена у строк шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, як передбачено статтею 248 ГПК. Однак це, з наведених вище мотивів, не свідчить про порушення розумного строку розгляду справи.
Враховуючи те, що клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд, та інші мотиви ухваленого рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив таке.
01.12.2023 між фізичною особою-підприємцем Нижник Русланою Андріївною (постачальник, позивач) та Приватним підприємством "Сиплайнзахід" (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу № 01/12-23 (а.с. 5).
Зазначений вище договір укладено у письмовій формі, підписано і скріплено печатками сторін, погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього.
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити товар. Найменування товару вказані у Специфікації та видаткових накладних (надалі "товар"), що додаються до договору.
Згідно з п. 2.1 договору ціни на товар, що поставляється за цим договором, погоджуються сторонами та вказуються у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору.
Строки та умови передачі товару визначені у розділі 3 договору.
Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що передача товару здійснюється автотранспортом покупця.
Відповідно до п. 3.2 договору товар, що поставляється за цим договором, повинен супроводжуватись наступними документами: видатковою накладною; товарно-транспортною накладною.
У п. 4.1 договору сторони домовились, що покупець здійснює оплату відповідної партії товару після отримання товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 3-ох банківських днів з дати отримання рахунку-фактури.
Пунктом 5.2 договору встановлено, що прийом-передача товару постачальником покупцеві за кількістю здійснюється повноважними представниками сторін в місці поставки товару, яке визначено у відповідній товаро-транспортній накладній. Датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної та (або) товаро-транспортної накладної.
Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що у випадку порушення строків оплати товару встановлених цим договором, покупець сплачує постачальнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру неоплаченої вартості товару за кожний день прострочення.
Згідно з п. 9.2 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє до 31.12.2024 р., але у будь-якому разі до повного виконання ними свої зобов'язань.
01.12.2023 між фізичною особою-підприємцем Нижник Русланою Андріївною (постачальник, позивач) та Приватним підприємством "Сиплайнзахід" (покупець, відповідач) укладено Специфікацію до Договору купівлі-продажу № 01/12-23 (а.с. 6), в якій вказано найменування товару - сіль для промислового перероблення; Специфікація підписана та скріплена печатками сторін.
На виконання умов договору, 05.01.2024 постачальником (позивачем) було поставлено покупцю (відповідачу) товар (сіль для промислового перероблення) на суму 826 560,00 грн, про що свідчать підписані та скріплені печатками сторін видаткова накладна № 1 від 05 січня 2024 р. на суму 826 560,00 грн (а.с. 6 (зворот) та товарно-транспортні накладні від 05 січня 2024 р: № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6 (а.с. 7-9).
У позовній заяві зазначено, що 18.01.2024 року відповідач отримав, згідно п. 4.1 договору, рахунок на оплату № 1 від 05 січня 2024 р. на загальну суму 826 560,00 грн, що підтверджується експрес-накладною № 590001089086538 Нової пошти.
Згідно наявної в матеріалах справи експрес-накладної № 590001089086538 Нової пошти (а.с. 10 - зворот), документ направлений на адресу: м. Івано-Франківськ, відділення №1, вул. Максимовича, 8; документ отримав - Яцків Андрій Володимирович.
Також у позовній заяві зазначено, що 25.05.2024, відповідачу була направлена претензія до якої додано розрахунок пені, інфляційного збільшення боргу та 3% річних.
В матеріалах справи наявний опис вкладення до поштового відправлення номер 7730103553311 (а.с. 11) з переліком документів, що направляються відповідачу (претензія, розрахунок пені, інфляційних та 3% річних); найменування адресата: Приватне підприємство "Сиплайнзахід"; поштова адреса: вул. Щипки, 2, с. Поляниця, м. Яремче, Івано-Франківська область .
Позивач стверджує, що станом на час звернення з позовом до суду оплата за отриманий товар відповідачем не здійснена, претензія залишена без відповіді, що стало підставою для нарахування відповідачу пені, трьох процентів річних, інфляційних втрат та звернення до суду з даним позовом.
Виходячи з встановлених обставин, суд при вирішенні спору застосовує норми права, які регулюють правовідносини сторін.
Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Внаслідок укладення договору купівлі-продажу № 01/12-23 від 01 грудня 2023 р. між сторонами у відповідності з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки.
Згідно з ч. 1, 7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 180 ГК України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Судом встановлено, що договір купівлі-продажу № 01/12-23 від 01 грудня 2023 р. укладений у письмовій формі, підписаний і скріплений печатками сторін, сторони погодили всі істотні умови договору та досягнули згоди щодо виконання умов останнього.
Зазначений вище договір укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсними (стаття 204 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Положеннями ч. 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
В силу приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як визначено у ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно приписів ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріалами справи підтверджується, що 05.01.2024 постачальником (позивачем) було поставлено покупцю (відповідачу) товар (сіль для промислового перероблення) на суму 826 560,00 грн.
Також судом встановлено, що з метою досудового врегулювання спору, 21.05.2024, позивачем на адресу відповідача направлено претензію та розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних; докази направлення останньої наявні в матеріалах справи (а.с. 11).
Відтак, докази оплати отриманого відповідачем товару в матеріалах справи відсутні.
Як передбачено ст. 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідач свого обов'язку з оплати отриманого товару не виконав. Борг відповідача перед позивачем становить 826 560,00 грн. Розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується документально. Доказів на спростування таких обставин відповідач не надав.
Відповідно до вимог статті 165 ГПК України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідач відзиву проти позову не подав, проти задоволення позовних вимог іншим чином не заперечував.
Виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих та досліджених у ході розгляду даної справи, враховуючи їх вірогідність та взаємозв'язок, у відповідності до ст. 86 ГПК України, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з оплати отриманого відповідачем товару в сумі 826 560,00 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Також за порушення покупцем строків оплати товару, постачальник нарахував покупцю, відповідно до п. 6.1 договору, пеню в сумі 107 791,55 грн, а також, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, три проценти річних в сумі 11 449,89 грн та інфляційні втрати в сумі 13 224,96 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Приписами статей 549, 551, 611 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Зазначені норми ЦК України передбачають заходи відповідальності, які застосовуються до суб'єктів господарювання у випадку невиконання або неналежного виконання умов договору.
Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що у випадку порушення строків оплати товару встановлених цим договором, покупець сплачує постачальнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру неоплаченої вартості товару за кожний день прострочення.
Згідно приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині пені, трьох процентів річних та інфляційних нарахувань суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
Однак, ні в позовній заяві не наведені, ні до матеріалів справи позивачем не додані належним чином оформлені розрахунки пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, нараховані на основну заборгованість. У долучених до матеріалів справи аркушах з заголовками "Нараховано 132 466,40 грн санкцій" відсутні календарні періоди нарахування пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, відсутні дати початку та закінчення нарахувань, що унеможливлює визначення судом періоду нарахування, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання та перевірку судом обґрунтованості позовних вимог у зазначеній частині.
Дотримання судом принципу змагальності не дозволяє суду самостійно визначати календарні періоди, за які позивач має законне право вимагати стягнення пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних. Суд лише має перевірити обґрунтованість позовних вимог та правильність розрахунків позивача.
За відсутності вказаних позивачем періодів нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, в тому числі дат початку та припинення нарахування, суд не може перевірити обґрунтованість розрахунків.
За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку про відмову в частині позову про стягнення 107 791,55 грн пені, 11 449,89 грн трьох процентів річних та 13 224,96 грн інфляційних втрат.
В контексті викладеного, позов фізичної особи-підприємця Нижник Руслани Андріївни підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати.
Згідно з приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 14 386,75 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 105 від 08.07.2024 р. (а.с. 14).
При цьому суд звертає увагу ФОП Нижник Руслани Андріївни, що при поданні позову судовий збір в частині 1,35 грн був сплачений в більшому розмірі, ніж встановлений законом, і в цій частині може бути повернутий платнику за його клопотанням згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, в сумі 826 560,00 грн, то на відповідача покладається судовий збір в сумі 12 398,40 грн (пропорційно розміру задоволених позовних вимог), а 1987,00 грн судового збору покладається на позивача.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
При поданні позовної заяви позивач повідомив суд, що розмір судових витрат, які понесені позивачем, складається з судового збору за подання позову та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема витрат на професійну правничу допомогу.
Водночас, серед іншого, у прохальній частині позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.
Розподіл витрат на професійну правничу допомогу врегульовано статтями 126, 129 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно приписів ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до абз. 1 ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката подано: договір про надання правової допомоги від 20 травня 2024 року, ордер на надання правничої (правової) допомоги ФОП Нижник Руслані Андріївні на підставі договору про надання правничої допомоги № б/н від 20 травня 2024 р, платіжна інструкція № 106 від 08.07.2024 про оплату 15000 грн за надання правничої допомоги згідно договору.
При дослідженні зазначених вище доказів судом встановлено, що 20 травня 2024 року між Адвокатом Тодарчук Тетяною Володимирівною та ФОП Нижник Русланою Андріївною (Клієнт) було укладено договір б/н про надання правової допомоги (надалі - Договір).
Пунктом 1.1 договору встановлено, що відповідно до умов та протягом строку дії цього договору адвокат зобов'язується здійснити представництво та надати інші види правової допомоги (надалі - послуги) Клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Виконання та приймання послуг визначені у розділі 4 Договору.
Відповідно до п.4.1 договору надання послуг здійснюється відповідно до умов даного договору.
Пунктом 4.3 договору сторони погодили, що прийом-передача наданих послуг проводитиметься шляхом підписання акту прийому-передачі наданих послуг. У акті прийому-передачі наданих послуг мають міститися відомості, які є: достатніми, вагомими, чіткими, взаємоузгодженими.
Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що оплата послуг формується на договірних засадах.
Відповідно до п. 8.1 договір діє з 29 липня 2021 року по 31 грудня 2024 року включно.
Захист інтересів позивача ФОП Нижник Руслани Андріївни в даній справі здійснювала адвокат Тодарчук Тетяна Володимирівна (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 696 від 12 червня 2009 р.), згідно виданого адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально, ордера (серія АТ № 1073812) на надання правничої (правової) допомоги ФОП Нижник Руслані Андріївні на підставі договору про надання правничої допомоги № б/н від 20 травня 2024 р.
Наданими позивачем доказами не доведено, що адвокат Тодарчук Т.В. надала ФОП Нижник Р.А. що правова допомога вартістю 15000 грн надана по справі № 909/665/24, оскільки предмет договору про надання правової допомоги від 20 травня 2024 року є загальним і не передбачає надання правової допомоги позивачу адвокатом Тодарчук Т.В. у справі № 909/665/24.
Матеріали справи не містять жодного документа, яким би сторони погодили суму гонорару за надання правничої допомоги у даній справі в розмірі 15 000 грн. Зокрема, не надано додаткової угоди, письмового замовлення, акта виконаних робіт, які б підтверджували що вартість правничої допомоги, наданої адвокатом Тодарчук Т.В. у даній справі становить 15 000 грн і сторони погодили таку суму гонорару адвоката.
З платіжної інструкції № 106 від 08.07.2024 слідує, що ФОП Нижник Р.А. сплатила в користь ФОП Тодарчук Т.В, за надану правничу допомогу згідно договору 15 000 грн. Однак даний документ, як самостійно, так і в сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами, не підтверджує що 15 000 грн було оплачено саме за надання правничої допомоги у даній справі № 909/665/24, і що сторони узгодили саме таку суму гонорару адвоката за надання правничої допомоги у цій справі.
Враховуючи загальний предмет договору про надання правової допомоги від 20.05.2024 та призначення платежу в платіжній інструкції № 106 від 08.07.2024 не виключається, що зазначені 15 000 грн сплачені за іншу правову допомогу ,яка не стосується справи № 909/665/24.
Тому, з огляду на відсутність доказів понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу по справі № 909/665/24, відсутність доказів узгодженої суми гонорару за надання правничої допомоги у цій справі, доказів його оплати, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн задоволенню не підлягають з підстав недоведеності.
Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 123, 126, 129, 165, 178, 236, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов фізичної особи-підприємця Нижник Руслани Андріївни до Приватного підприємства "Сиплайнзахід" про стягнення 959 026,40 грн задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства "Сиплайнзахід" (78793, Івано-Франківська обл., м. Яремче, с. Поляниця, участок Щивки, буд. 2, ідентифікаційний код юридичної особи: 37586805) на користь фізичної особи-підприємця Нижник Руслани Андріївни ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) 826 560 (вісімсот двадцять шість тисяч п'ятсот шістдесят) грн 00 коп. заборгованості за поставлений товар та 12398 (дванадцять тисяч триста дев'яносто вісім) грн 40 коп. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відмовити в частині позову про стягнення 107 791,55 грн пені, 11 449,89 грн трьох процентів річних та 13 224,96 грн інфляційних втрат.
Витрати зі сплати судового збору в сумі 1987,00 грн покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя І. Є. Горпинюк