вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"02" жовтня 2024 р. м. Вінниця Cправа № 902/542/24
Господарський суд Вінницької області у складі:
головуючий суддя Міліціанов Р.В.,
при секретарі Московчук Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА", бульвар Лесі Українки, буд. № 26, оф. 411, м. Київ, 01133, код - 41084239
до: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1
про стягнення 299 553,60 грн заборгованості
08.05.2024 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява (б/н від 06.05.2024 року) (вх. № 557/24 від 08.05.2024 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" до ОСОБА_1 про стягнення 299 553,60 грн заборгованості, з яких 75 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 217 614,60 грн заборгованості за процентами, 6 939,00 грн заборгованості за комісією за кредитним договором № 471484-КС-001 від 31.07.2023 року.
Ухвалою суду від 10.05.2024 року зобов'язано Жмеринську міську раду надіслати на адресу Господарського суду Вінницької області інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , відома суду адреса проживання: АДРЕСА_1 .
31.05.2024 року до суду від Жмеринської міської ради на виконання вимог ухвали суду надійшов лист (№ 01-2024/1472 від 10.05.2024 року), в якому зазначено, що згідно реєстру територіальної громади ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 05.06.2024 року відкрито провадження у справі № 902/542/24 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 04.09.2024 року.
03.09.2024 року до суду від відповідача надійшла заява (б/н від 03.09.2024 року) (вх.канц. № 01-34/8637/24), в якій остання повідомляє про відсутність можливості бути присутньою у судовому засіданні, в зв'язку з хворобою.
У судовому засіданні 04.09.2024 року постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 12.09.2024 року о 09:30 год., на підставі ч. 1 ст. 216 ГПК України.
Судове засідання 12.09.2024 року не відбулося через оголошення сигналу "Повітряна тривога".
Ухвалою суду від 12.09.2024 року призначено наступну дату судового засідання на 02.10.2024 року.
У судовому засіданні 02.10.2024 року прийняв участь представник позивача. Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.
Щодо обізнаності відповідача про судове засідання, суд зазначає наступне.
Згідно інформації отриманої з офіційного сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, адресована відповідачу ухвала значиться, що 01.10.2024 року "невдала спроба вручення".
Також, ухвалу суду від 12.09.2024 року надіслано позивачу та відповідачу засобами електронного зв'язку за наступними адресами: позивачу - ІНФОРМАЦІЯ_1 , представнику позивача адвокату Глуховецькому О.С. - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідачу - ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.
Відповідача неодноразово повідомлено щодо розгляду справи на самостійно визначену нею електронну адресу та під розписку (т. 1 а.с. 81).
Ст. 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
При цьому, ст.ст. 42, 46 ГПК України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси
Отже, відповідача завчасно, з дотримання процесуальних строків, визначених ГПК України, повідомлено про наявність позовного провадження у справі.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Перебіг строків судового розгляду починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 Рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (Рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).
До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (Рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними у ній матеріалами і документами за відсутності відповідача.
Стислий виклад процесуальних позицій сторін.
Позивач, в якості підстави первісних позовних вимог, зазначає про укладення між Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 471484-КС-001 від 31.07.2023 року.
В зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору № 471484-КС-001 від 31.07.2023 року, в частині повернення кредитних коштів, утворилась заборгованість в сумі 299 553,60 грн.
З метою захисту своїх прав Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" звернулось з позовом до суду про стягнення з ОСОБА_1 75 000,00 заборгованості за тілом кредиту, 217 614,60 грн заборгованості за процентами, 6 939,00 грн заборгованості за комісією за кредитним договором № 471484-КС-001 від 31.07.2023 року.
Матеріали справи не містять відзиву або будь-якої іншої заяви по суті справи зі сторони відповідача в якому було б викладено процесуальну позицію останнього з приводу заявленого позову.
Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 31.07.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (Кредитодавець) та Фізичною особою-підприємцем Сергєєвою Наталію Володимирівною (Позичальник) за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем в електронній формі укладено Договір про надання кредиту № 471484-КС-001 (т. 1, а.с. 16-18).
Відповідно до п. 1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 75 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності (Кредит), а Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.
Тип Кредиту: Кредит.
Строк кредиту: 24 тижнів.
Стандартна процентна ставка: в день 2,00000000, фіксована.
Знижена процентна ставка за Кредитом: в день 1,15012667, фіксована.
Комісія за надання Кредиту (Комісія): 11 250,00 гри.
Загальний розмір наданого Кредит: 75 000,00 гри.
Термін дії Договору до 15.01.2024 року.
Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 195 000,00 грн.
Цілі (мета) Кредиту для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої не забороненої законом діяльності. Цей Кредит не є споживчим кредитом.
За змістом п. 2 Договору сторонами погоджено, що протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за Кредитом (Проценти за користування Кредитом), нараховуються за ставкою вказаною у п. 1 Договору на залишок заборгованості по Кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, в залежності від дотримання Позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3. Договору і розраховується в порядку описаному нижче.
У разі якщо погашення Кредиту здійснюється згідно погодженого Сторонами графіку платежів, що наведений в п. З до Договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого Кредиту, то зобов'язання Позичальника по сплаті Процентів за користування Кредитом розраховуються відповідно до Зниженої процентної ставки, що вказана в п. 1 Договору (п. 2.1 Договору).
Сторони домовились, що у разі якщо повернення Кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3 Договору, (за виключенням дострокового повернення Кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по Кредиту, та строк цієї прострочив більше семи календарних днів то умови про нарахування Процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 1 Договору При цьому, нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3. до Договору, та до закінчення терміну дії Договору
У випадку не повернення будь-якого з платежів у строки, передбачені графіком платежів, Кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов'язань Позичальника, в тому числі з врахуванням скасування умови про нарахування процентів за Зниженою процентною ставкою, при чому проценти за користування Кредитом нараховуються на фактичний залишок суми Кредиту Всі нараховані проценти за користування Кредитом мають бути сплачені не пізніше дати кожного із наступних чергових платежів, при цьому Сторони погодили, що Кредитодавець надає Позичальнику оновлений графік платежів шляхом відображення такого графіку в Особистому кабінеті Позичальника. Скасування умови про нарахування процентів за Зниженою процентною ставкою та початок нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою на умовах, викладених в цьому Договорі не є зміною істотних умов цього Договору (п. 2.2 Договору).
Пунктом 3 Договору встановлений Графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов кредитного договору.
Позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті Кредитодавця https://bizpozyka.com/, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає Договір (пункт 5 Договору).
Відповідно до п. 9 Договору інші умови цього правочину регулюються Правилами, які є невід'ємною частиною Договору. Усі неврегульовані Договором правовідносини Сторін регулюються законодавством України.
Згідно із п. 5.1. Правил (невід'ємна частина Договору) обчислення строку користування Кредитом та нарахування Процентів за користування кредитом за Договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування Кредитом з урахуванням умов Договору. Таким чином, Проценти за користування Кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму Кредиту з першого дня перерахування суми Кредиту Позичальнику до закінчення терміну дії Договору про надання кредиту (включно).
Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок Кредитодавця у строк відповідно до графіку платежів, встановленого Договором про надання кредиту. Датою повернення (погашення) кредиту так само як і датою сплати Процентів за користування кредитом та інших платежів, передбачених умовами Договору про надання кредиту при безготівкових розрахунках вважається - дата зарахування коштів на рахунок Кредитодавця (п. 5.3. Правил).
Відповідно до п. 5.5. Правил у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за Договором про надання кредиту у повному обсязі, ця сума погашає вимоги Кредитодавця у такій черговості:
1) у першу чергу - відшкодовуються витрати Кредитодавця, пов'язані з поверненням виданого Кредиту (судові витрати, витрати на державного/приватного виконавця, нотаріуса тощо);
2) у другу чергу - нараховані Кредитодавцем неустойка (штраф), інші платежі відповідно до Договору про надання кредиту - у разі їх нарахування;
3) у третю чергу - прострочені Проценти за користування Кредитом та прострочена сума Кредиту;
4) у четверту чергу - Проценти за користування Кредитом;
5) у п'яту чергу - сума Кредиту.
Позивач свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в загальному розмірі 75 000,00 грн, що підтверджується випискою про рух коштів по банківській картці.
Відповідач свої зобов'язання за Кредитним договором № 471484-КС-001 про надання кредиту від 31.07.2023 року належним чином не виконав. Відповідачем здійснено частково повернення грошових коштів на загальну суму 17 250,00 грн, які зараховано: 4 311,00 грн - часткове погашення комісії за надання кредиту; 12 939,00 грн - часткове погашення процентів за кредитом.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує наступне.
За змістом ст. ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частинами 2, 3 ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").
Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем (п. п. 5, 6 ч. 1 ст. 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію", у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є: використання електронного підпису або електронного підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом досліджено зміст Договору про надання кредиту № 471484-КС-001 від 31.07.2023 року та встановлено, що підпис на ньому від імені позичальника ФОП Сергєєвою Н.В. вчинено шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-6538.
Зміст підписаного договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-6538 повністю співпадає змісту пропозиції (оферти) укласти Договір № 471484-КС-001 від 31.07.2023 року про надання кредиту.
Відповідачем не спростовано, що ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направлено Фізичній особі-підприємцю Сергєєвій Н.В., через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-6538, на номер телефон НОМЕР_2 .
У судовому засіданні відповідачка самого факту укладення, підписання та ознайомлення зі змістом кредитного договору не заперечуала.
Всупереч положенням ст. ст. 73-80 ГПК України, відповідачем не заперечено фактичних обставин укладення відповідного кредитного договору, вчинення електронного правочину шляхом його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-6538, а також узгодження у такий спосіб усіх істотних умов договору.
Відповідач не клопотав відносно витребування доказів належності відповідного ідентифікатора третій особі.
Таким чином, 31.07.2023 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА" та Фізичною особою-підприємцем Сергєєвою Наталією Володимирівною було укладено Договір № 471484-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Отже, суд доходить висновку про дотримання сторонами вимог законодавства під час укладення.
Крім того, обставини укладення сторонами Договору № 471484-КС-001 від 31.07.2023 року про надання кредиту, отримання у межах дії даного договору кредитних коштів, підтверджується також іншими доказами по справі.
Судом встановлено та відповідачем не спростовано, що на виконання умов Договору позивач перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 75 000,00 грн, на банківську картку Позичальника № НОМЕР_3 (котрий Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті).
До матеріалів справи долучено, Довідки, сформовані в платіжній системі «Fondy», з яких вбачаються деталі операції, зокрема проведення трьох платежів по 25 000,00 грн, дата проведення платежу: 31.07.2023 року; призначення платежу: Перерах. коштiв ОСОБА_1. ІПН НОМЕР_1 згідно до кредитного договору № 471484-КС-001 від 31.07.2023 року (номер в системі Fondy 622637606); Сума платежу: 25 000,00 UAH (номер в системі Fondy 622637690), а також 25 000,00 UAH (номер в системі Fondy 622637787) (т. 1, а.с.36-41).
Суд зауважує, що 17.10.2019 року набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема змінено назву ст.79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, чим в господарський процес фактично впроваджено стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 року наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Варто відзначити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (Постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі №902/761/18, від 04.12.2019 року у справі №917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц.
За відсутності заперечень відповідача, з огляду на засвідчення доказів електронним цифровим підписом, суд вважає за можливе їх врахування при вирішенні спору.
Крім того, послуга проміжного характеру в інформаційній сфері - послуга з передачі та/або зберігання інформації та присвоєння мережевих ідентифікаторів (п. 13 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію").
Згідно ч. 2 ст. 6 Закону, постачальниками послуг проміжного характеру в інформаційній сфері є постачальники електронних комунікаційних послуг, оператори послуг платіжної інфраструктури, реєстратори (адміністратори), що присвоюють мережеві ідентифікатори, та інші суб'єкти, що забезпечують передачу та зберігання інформації з використанням інформаційно-комунікаційних систем.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про електронну комерцію", сторони електронного правочину можуть користуватися послугами постачальників послуг проміжного характеру в інформаційній сфері.
Права та обов'язки постачальника послуг проміжного характеру в інформаційній сфері визначаються договором про надання таких послуг, Цивільним та Господарським кодексами України, положеннями цього Закону та законодавством у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра.
Постачальник послуг проміжного характеру в інформаційній сфері не є стороною електронного правочину.
Отже, законом передбачено можливість використання послуг третіх осіб з метою забезпечення можливості здійснення діяльності (в тому числі платежів) у сфері електронної комерції.
Позивачем надано відповідний договір, укладений з ТОВ "Фінансова компанія "ЕЛАЄНС" про надання послуг з переказу грошових коштів, копію витягу з Державного реєстру фінансових установ (т. 1 а.с. 42-46).
Тому, суд вважає належними і допустимими доказами відповідні довідки, котрі надані з метою підтвердження перерахування коштів за кредитним договором № 471484-КС-001 від 31.07.2023 року.
Довідки, сформовані в платіжній системі «Fondy», містять у призначенні платежу посилання на переказ коштів на користь ОСОБА_1 саме згідно кредитного договору № 471484-КС-001 від 31.07.2023 року.
Таким чином, надані позивачем докази (оферта, підписаний кредитний договір, виписка з карткового рахунку, довідки про перерахунок коштів) у своїй сукупності є узгодженими щодо сум здійснених платежів, дат їх проведення, посилань на відповідний кредитний договір, який підписано відповідачем через телекомунікаційну систему одноразовим ідентифікатором UA-6538, зарахування на рахунок відповідача.
Відтак, суд надає перевагу доводам позивача та вважає надані докази вірогідними та спростованими відповідачем, а також вважає більш переконливими докази позивача відносно укладення сторонами кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів, а також здійснення часткових оплат саме з метою повернення позики, відсотків за користування та комісії у межах дії Договору № 471484-КС-001 від 31.07.2023 року про надання кредиту.
Всупереч умовам Договору взяті на себе зобов'язання по погашенню кредиту та сплати процентів в повному обсязі та у визначені графіком погашення строки відповідач не виконав, позаяк доказів протилежного матеріали справи не містять.
Положеннями частини першої ст. 1054 Цивільного кодексу України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За приписами частин 1,3 ст. 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідачем частково повернуто грошові кошти на загальну суму 17 250,00 грн, які зараховано: 4 311,00 грн - часткове погашення комісії за надання кредиту; 12 939,00 грн - часткове погашення процентів за кредитом.
Перерахування відповідних платежів також узгоджується з випискою по картковому рахунку.
З метою підтвердження здійснення оплати позичальником заборгованості за Договором про надання кредиту № 471484-КС-001 від31.07.2023 року позивачем надано: Інформаційну довідку Вих. № 627/02 від 22.02.2024 року - про успішну операцію з перерахування ОСОБА_1 14.08.2023 року суми 16 250,00 грн; а також Інформаційну довідку Вих. № 628/02 від 22.02.2024 року - про успішну операцію з перерахування ОСОБА_1 03.09.2023 року суми 1 000,00 грн (т. 1 а.с. 48-49).
Дані довідки сформовані з платіжної системи «Platon», надані Позивачу ТОВ «Платежі Онлайн», як технологічним оператором, який надає ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" платіжні послуги.
Судом не спростовано дійсність даних доказів, їх оформлення відповідає положенням ст. 91, 96 ГПК України, а також положенням ст. ст. 3, 6, 9 Закону України "Про електронну комерцію" (аналогічні мотиви судом наведено вище).
Суд повторно зауважує, що відповідні інформаційні довідки містять відомості про здійснені оплати ОСОБА_1 за кредитним договором на користь ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА".
Інформації про укладення між сторонами інших кредитних договорів матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем порушено договірні зобов'язання в частині своєчасного повернення кредитних коштів, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість по тілу кредиту в розмірі 75 000,00 грн, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Слід зазначити, що як підтверджується наявним у матеріалах справи витягом з ЄДРЮОФОПГФ, 29.09.2023 року ФОП Сергєєва Н.В. припинила свою діяльність у статусі фізичної особи-підприємця за її рішенням (т. 1, а.с. 57).
Згідно із частиною 9 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
За змістом статей 51, 52, 598, 609 Цивільного кодексу України, статей 202-208 Господарського кодексу України, статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати.
Зазначений висновок підтверджений постановами Верховного Суду від 28.07.2021 року у справі № 335/4675/19 та від 17.02.2021 року у справі № 265/6586/19.
Якщо боржник фізична особа-підприємець ліквідований, то з позовом про стягнення заборгованості потрібно звертатися не до цивільного суду, а до господарського (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 року у справі № 127/23144/18).
Отже, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою її зобов'язання за укладеними під час здійснення підприємницької діяльності договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою. Відтак, зобов'язання Фізичної особи-підприємця Сергєєвої Наталії Володимирівни за Договором про надання кредиту № 471484-КС-001 від 31.07.2023 року перейшли до ОСОБА_1 як фізичної особи.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за процентами 217 614,60 грн та заборгованість за комісією в сумі 6 939,00 грн.
Відповідно до п. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
За змістом п. 2 Договору сторонами погоджено, що протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються за ставкою вказаною у п. 1 Договору на залишок заборгованості по Кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, в залежності від дотримання Позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3. Договору і розраховується в порядку описаному нижче.
У разі якщо погашення Кредиту здійснюється згідно погодженого Сторонами графіку платежів, що наведений в п. З до Договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого Кредиту, то зобов'язання Позичальника по сплаті Процентів за користування Кредитом розраховуються відповідно до Зниженої процентної ставки, що вказана в п. 1 Договору (п. 2.1 Договору).
Сторони домовились, що у разі якщо повернення Кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3 Договору, (за виключенням дострокового повернення Кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по Кредиту, та строк цієї прострочив більше семи календарних днів то умови про нарахування Процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 1 Договору При цьому, нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3. до Договору, та до закінчення терміну дії Договору
У випадку не повернення будь-якого з платежів у строки, передбачені графіком платежів, Кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов'язань Позичальника, в тому числі з врахуванням скасування умови про нарахування процентів за Зниженою процентною ставкою, при чому проценти за користування Кредитом нараховуються на фактичний залишок суми Кредиту Всі нараховані проценти за користування Кредитом мають бути сплачені не пізніше дати кожного із наступних чергових платежів, при цьому Сторони погодили, що Кредитодавець надає Позичальнику оновлений графік платежів шляхом відображення такого графіку в Особистому кабінеті Позичальника. Скасування умови про нарахування процентів за Зниженою процентною ставкою та початок нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою на умовах, викладених в цьому Договорі не є зміною істотних умов цього Договору (п. 2.2 Договору).
Пунктом 1 Договору встановлена Стандартна процентна ставка: в день 2,00000000, фіксована. Знижена процентна ставка за Кредитом: в день 1,15012667, фіксована. Комісія за надання Кредиту: 11 250,00 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості по процентам та комісії, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
Суд вважає правомірним нарахування процентів у межах строку кредитування по 15.01.2024 року, а також за стандартною процентною ставкою, котра перевищує знижену процентну ставку.
Оскільки, порядок нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у випадку прострочення розрахунків, врегульовано п. 2.3. Договору про надання кредиту.
За вказаних обставин позов підлягає задоволенню повністю.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.129 ГПК України.
Крім того, у відповідності до ст.ст. 126, 129 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу за результатами розгляду яких суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 4, 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів розмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Як вбачається із матеріалів справи 25.11.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням "ПРАВОВИЙ БАОЛАНС" (Адвокатське об'єднання, Виконавець) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги (т. 1, а.с. 58-60).
Відповідно п. 1.1 Договору Клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати правову (правничу) допомогу (правова допомога) в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Адвокатське об'єднання зобов'язується здійснювати захист, без обмежень здійснювати представництво інтересів Клієнта та надавати інші види правової допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншим чинним законодавством, а Клієнт зобов'язується оплатити Виконавцю гонорар (винагороду) за надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору (на умовах окремих правочинів до цього Договору) (п. 1.2 Договору).
Оплата за даним договором здійснюється на підставі отриманих Клієнтом рахунку (рахунків) (п. 4.2 Договору).
При розрахунку вартості (ціни) правової допомоги - гонорару (винагороди), враховується час, витрачений Адвокатським об'єднанням, його партнерами, адвокатами, помічниками адвоката та співробітниками (п. 4.3 Договору).
За результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується сторонами. В акті вказується обсяг наданої Адвокатським об'днанням правової допомоги і її вартість (ціна) - гонорар (винагорода) (п. 4.4 Договору).
Акт про надання правової допомоги вважається підписаним, а сума гонорару (винагороди) - узгодженою, якщо Акт про надання правової допомоги підписаний обома Сторонами (п. 4.5 Договору).
За результатами наданих послуг між сторонами підписано Акт № Р-00000126-01-05/24 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 01.05.2024 року, за змістом яких вартість наданої правової допомоги становить 9 500,00 грн (т. 1, а.с.62).
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).
При цьому, в матеріалах справи міститься договір про надання правової (правничої) допомоги від 25.11.2022 року, Акт № Р-00000126-01-05/24 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 01.05.2024 року на суму 9 500,00 грн, рахунок-фактуру № Р-00000126 від 01.05.2024 року на суму 9 500,00 грн, платіжну інструкцію № 2097 від 02.05.2024 року на суму 9 500,00 грн, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ТР № 000217 від 31.08.2017 року, довіреність від 25.11.2022 року на ім' адвоката Глуховецького О.С.
Таким чином понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підтвердженими доказами.
Згідно із ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У ч. 3 ст. 129 ГПК України вказано, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
З огляду на викладене, беручи до уваги факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також те, що сума зазначених витрат підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідача в повному обсязі згідно із ч. 9 ст. 129 ГПК України.
Аналогічного висновку щодо покладення на сторону витрат на професійну правничу допомогу дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у додатковій постанові від 29.03.2018 у справі № 907/357/16.
Отже, витрати на оплату професійної правничої допомоги підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327, ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (бульвар Лесі Українки, буд. № 26, оф. 411, м. Київ, 01133, код - 41084239) 75 000,00 грн - заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором № 471484-КС-001 від 31.07.2023 року, 217 614,60 грн - заборгованості за процентами, 6 939,00 грн - заборгованості за комісією, 3 028,00 грн - судових витрат по сплаті судового збору та 9 500,00 грн - судових витрат понесених на професійну правничу допомогу.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Примірник рішення надіслати учасникам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС та на електронні адреси, за їх відсутності - рекомендованим листом, з повідомлення про вручення поштового відправлення: позивачу - office@bizpozyka.com, представнику позивача адвокату Глуховецькому О.С. - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідачу - ІНФОРМАЦІЯ_3
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 07 жовтня 2024 р.
Суддя Міліціанов Р.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (бульвар Лесі Українки, буд. № 26, оф. 411, м. Київ, 01133)
3 - відповідачу ( АДРЕСА_1 )