ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
30 вересня 2024 року Справа № 902/858/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В. , суддя Гудак А.В.
секретар судового засідання Ткач Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМКОЛ" на рішення Господарського суду Вінницької області від 19.04.2024 у справі № 902/858/23 (суддя Матвійчук В.В., повний текст рішення складено 29.04.2024)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "АСТЕКС"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМКОЛ"
про стягнення 1 054 875, 26 грн
за участю представників сторін:
позивача - Петрусенко Н.І.;
відповідача - Цурка Н.О.; Крижанівська О.М.;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "АСТЕКС" (далі - позивач, ТОВ "Компанія "АСТЕКС") звернулося до Господарського суду Вінницької області із позовом до Державного підприємства "Юрковецький спиртовий завод" (далі - відповідач, ДП "Юрковецький спиртовий завод") про стягнення 744 187, 65 грн основного боргу, 266 953, 84 грн індексу інфляції та 43 733, 77 грн 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу № 01/04/21-М від 26.04.2021 в частині здійснення розрахунків.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 12.09.2023 замінено у справі №902/858/23 первісного відповідача - ДП "Юрковецький спиртовий завод" на належного відповідача - ТОВ "ТАЙМКОЛ". Справу № 902/858/23 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.
Постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 ухвалу Господарського суду Вінницької області від 12.09.2023 скасовано в частині зміни підсудності і виключено з резолютивної частини ухвали пункти 2 і 3. В решті ухвалу залишено без змін. Справу № 902/858/23 передано на розгляд Господарському суду Вінницької області.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 19.04.2024 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "ТАЙМКОЛ" на користь ТОВ "Компанія "АСТЕКС" 744 187, 65 грн основного боргу, 43733,77 грн 3 % річних, 266 953, 84 грн інфляційних втрат та 15 823, 13 грн витрат зі сплати судового збору.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги доведені, обґрунтовані та такі, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином у встановленому законом порядку відповідачем, тому підлягають задоволенню.
До Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ТОВ "ТАЙМКОЛ" на рішення Господарського суду Вінницької області від 19.04.2024 у справі №902/858/23, в якій відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:
- долучені позивачем видаткові накладні з боку одержувача підписано комірником складу сировини Іжаковською Н.В. Однак, до матеріалів справи позивачем не надано жодної копії довіреності на підтвердження повноважень Іжаковської Н.В. на отримання матеріальних цінностей;
- судом першої інстанції передчасно визнано доведеним факт одержання ДП "Юрковецький спиртовим заводом" товару на підставі долучених лише видаткових накладних;
- у справі відсутні докази господарської операції за спірними поставками, оскільки не надано жодної податкової накладної; відсутні докази завчасної поставки на адресу ДП "Юрковецький спиртовий завод" від уповноважених позивачем компаній - ТОВ "Лілак", ТОВ "Еко Нова";
- апелянт звертає увагу на безпідставність розрахунку збитків в порядку ст. 625 ЦК України, розрахунок за яким здійснюється на декілька місяців раніше від моменту можливого прострочення;
- також зазначає на відсутність в балансовій звітності простроченої заборгованості станом на 30.06.2022, наявної в інформаційному повідомленні РВ Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 20.05.2024 визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В., суддя Петухов М.Г.
Листом від 21.05.2024 витребувано матеріали справи з Господарського суду Вінницької області.
28.05.2024 до суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 13.06.2024 відкрито провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ТАЙМКОЛ" на рішення Господарського суду Вінницької області від 19.04.2024 у справі № 902/858/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 10.07.2024 о 16:00 год.
Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 04.07.2024 № 01-05/392 у зв'язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії у даній справі - Петухова М.Г., відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2024 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Мельник О.В.
Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 05.07.2024 апеляційну скаргу прийнято до провадження у новому складі суду.
Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 відкладено розгляд справи на 11.09.2024 о 15:30 год. Зобов'язано позивача надати суду розрахунок заявлених до стягнення у даній справі інфляційних втрат та 3 % річних.
Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 відкладено розгляд справи на 30.09.2024 12:00 год. Зобов'язано позивача, у строк до 17.09.2024 надіслати відповідачу копію розрахунку заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, докази надіслання надати суду.
ТОВ "Компанія "Астекс" надіслало до суду клопотання про повернення апеляційної скарги на підставі п. 1 ч. 5 ст. 260 ГПК України. Так, подаючи апеляційну скаргу від імені та в інтересах ТОВ "ТАЙМКОЛ" до апеляційної скарги долучено ордер адвоката Цурка Н.О., з якого вбачається, що вказаний ордер підписаний раніше 05.10.2022, ніж був укладений договір про надання правової допомоги ТОВ "ТАЙМКОЛ" від 14.11.2022.
Представник ТОВ "ТАЙМКОЛ" надіслав до суду клопотання, в якому зазначає, що до матеріалів апеляційної скарги було долучено ордер адвоката Цурки Н.О. на представництво інтересів ТОВ "Таймкол", який містить описку в даті його складення, а саме зазначено датою складення ордеру від 05.10.2022, тоді як вірною датою складення ордеру серії АІ № 1310500 є 05.10.2023. Просить суд вважати вірною дату складення ордеру АІ № 1310500 долученого до матеріалів апеляційної скарги на підтвердження повноважень адвоката Цурки Н.О. - 05.10.2023.
ТОВ "Компанія "Астекс" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Позивач зазначає наступне:
- видаткові накладі, які були оформлені при передачі товару за договором № 01/04/21М від 26.04.2021, є первинними документами, які у відповідність до вимог закону містять усю необхідну інформацію для обліку операції, включаючи назву та кількість поставленого товару, ціну, місце постачання та дату операції, а отже підтверджують поставку товару на адресу покупця. Мають необхідні реквізити, що дають змогу ідентифікувати постачальника та покупця, підписані уповноваженими особами, підписи яких скріплено печатками. В свою чергу, товарно-транспортна накладна використовується, якщо в процесі купівлі-продажу бере участь транспортна (експедиторська) компанія, що займається перевезенням товару від продавця до покупця. У даному випадку, товарно-транспортні накладні між ТОВ "Компанія "Астекс" та ДП "Юрковецький спиртовий завод" не складались у зв'язку з відсутністю такої необхідності, оскільки товар був поставлений на адресу державного підприємства на виконання умов договорів, укладених між ТОВ "Компанія "Астекс" та іншими товариствами, зокрема ТОВ "Лілак", ТОВ "Компанія Еко Нова" та ТОВ "Агрологістика "Україна";
- здійснення поставки товару за договорами, укладеними між ТОВ "Компанія "Астекс" та іншими суб'єктами господарювання безпосередньо, на адресу покупця (зазначена у товарно-транспортних накладних), виключало необхідність у залученні транспортних компаній для перевезення товару за договором купівлі-продажу № 01/04/21М від 26.04.2021;
- довіреність не являється первинним документом у розумінні закону. Більш того, наявність або відсутність у матеріалах справи довіреностей на отримання товару не спростовує господарських операцій по поставці товару за договором;
- долучені до матеріалів справи видаткові накладні, які оформлені у відповідності до норм закону, свідчать про безпосередню участь ДП "Юрковецький спиртовий завод" у господарських операціях за договором купівлі - продажу № 01/04/21-М від 26.04.2021;
- також позивач вказує про відсутність підстав для відшкодування витрат у розмірі, заявленому апелянтом.
На виконання вимог ухвали суду від 10.07.2024, позивач надіслав до суду розрахунок заявлених до стягнення у даній справі інфляційних втрат та 3 % річних.
Відповідач надіслав до суду заперечення на розрахунок заборгованості по договору купівлі-продажу № 01/04/21-М від 26.04.2021 та контррозрахунок збитків в порядку ст. 625 ЦК України.
Також відповідач просить суд поновити йому строк на подання додаткових доказів, а саме: платіжних доручень № 472, 473, 476, 478 від 28.09.2021 на загальну суму 1 410 000 грн, вказуючи про те, що він не є стороною правочину за яким здійснюється стягнення заборгованості, не є платником грошових коштів за договором поставки, а отже про існування платіжних доручень не знав та не міг знати. А тому, строк для подання даних доказів, в порядку ст. 269 ГПК України, підлягає поновленню у зв'язку з поважними причинами його пропуску.
Щодо клопотання ТОВ "Компанія "Астекс" про повернення апеляційної скарги відповідача на підставі п. 1 ч. 5 ст. 260 ГПК України, то суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи міститься ордер від 22.11.2023, виданий ТОВ "ТАЙМКОЛ" адвокату Цурка Н.О. для представництва інтересів відповідача в Північно - західному апеляційному господарському суді (т. 2, а. с. 29).
Розглянувши в судовому засіданні 30.09.2024 клопотання відповідача про поновлення пропущеного строку для подання доказів та долучення до матеріалів справи додаткових доказів, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відтак ст. 119 ГПК України не передбачено конкретного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та має зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності.
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на приписи процесуального закону встановлення поважності (неповажності) причин пропуску процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Відповідно до ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).
Стаття 269 ГПК України визначає межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3 даної статті).
В даному випадку, як вбачається зі змісту заяви від 27.09.2024, відповідач обґрунтовує неможливість подання до суду першої інстанції доказів (платіжних доручень № 472, 473, 476, 478 від 28.09.2021 на загальну суму 1 410 000 грн) тим, що він не є стороною правочину, за яким здійснюється стягнення заборгованості, не є платником грошових коштів за договором, а тому про існування платіжних доручень не знав (не міг знати). Отже, строк для подання додаткових доказів в порядку ст. 269 ГПК України підлягає поновленню у зв'язку з поважними причинами його пропуску.
Колегія суддів вказує, що ухвалою суду першої інстанції від 03.07.2023 відкрито провадження у справі № 902/858/23 за правилами загального позовного провадження. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 12.09.2023 замінено у справі № 902/858/23 первісного відповідача - ДП "Юрковецький спиртовий завод" на належного відповідача - ТОВ "ТАЙМКОЛ".
04.03.2024 до суду першої інстанції надійшли заперечення на позов представника відповідача - адвоката Цурки Н.О.
Також 07.03.2024 до суду першої інстанції надійшло клопотання від представника відповідача - адвоката Цурки Н.О. про визнання поважними причини пропуску процесуального строку на подання доказів, поновлення такого строку та долучення доказів до матеріалів справи.
В судовому засіданні 28.03.2024 судом першої інстанції розглянуто клопотання представника відповідача - адвоката Цурки Н.О. від 07.03.2024, за результатом чого поновлено відповідачу строк на подання доказів долучивши їх до матеріалів справи. Також судом першої інстанції долучено до матеріалів справи копію договору поставки № 30-ПР/21 від 23.06.2021, що додано позивачем до заперечень.
Судом першої інстанції закрито стадію підготовчого провадження та призначено справу до розгляду по суті на 18.04.2024, про що 28.03.2024 постановлено протокольну ухвалу.
Тобто, із матеріалів справи вбачається, що представник відповідача - адвокат Цурка Н.О., яка є представником відповідача в суді апеляційної інстанції, приймала участь у судових засіданнях в суді першої інстанції; відповідач своїм правом на подання до суду першої інстанції відзиву на позов та відповідних доказів скористався.
Апеляційний господарський суд вказує, що відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - відповідача).
Отже, приймаючи докази, які не були подані до суду першої інстанції, апеляційний господарський суд повинен мотивувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також зазначити, які саме докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від особи, яка їх подає, були надані суду апеляційної інстанції.
В даному випадку обставина, на яку посилається відповідач, це те, що про такі докази він не знав, оскільки він не є стороною правочину та не є платником коштів за договором. У той же час, приписи ч. 3 ст. 269 ГПК України передбачають наявність зовсім інших критеріїв, які є обов'язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом додаткових доказів, а саме "винятковість випадку" та "причини, що об'єктивно не залежать від особи".
Натомість критерій "поважність причин" застосовується до процедури поновлення судом процесуального строку (ст. 119 ГПК України). Відповідач у заяві від 27.09.2024 не наводить мотивів із зазначенням відповідних доказів об'єктивної неможливості здобуття додаткових доказів при розгляді спору судом першої інстанції з метою долучення їх у відповідності до приписів ст. 80 ГПК України.
Всупереч вказаним вимогам процесуального закону, відповідач не мотивує в чому полягає винятковість випадку неподання ним доказів, що мають вплив на результат вирішення даного спору до суду першої інстанції у встановлений строк та не вказує доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідач не був позбавлений права (можливості), під час розгляду справи в суді першої інстанції, отримати в сторони договору - ДП "Юрковецький спиртовий завод" інформацію стосовно здійснених оплат за договором № 01/04/21М від 26.04.2021 та долучити їх у відповідності до приписів ст. 80 ГПК України.
В свою чергу, суд звертає увагу на те, що обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Тобто з огляду на положення ст. 13, ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, у даному випадку, саме відповідач повинен був надати докази та доводити суду ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позову.
Окрім того, суд приймає до уваги те, що ст. 14 ГПК України визначає таке поняття як диспозитивність господарського судочинства. Відповідно до ч. 1, 2 даної статті, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку відмовити відповідачу в поновленні строку для подання додаткових доказів до суду апеляційної інстанції та не приймає їх до розгляду.
В судових засіданнях представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги, просять її задоволити, скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.
Представник позивача в судових засіданнях заперечив доводи апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, заслухавши в судовому засіданні представників позивача та відповідача, зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 26.04.2021 між ТОВ Компанія "Астекс" (продавець) та ДП "Юрковецький спиртовий завод" (покупець) укладено договір купівлі-продажу меляси бурякової № 01/04/21-М, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю мелясу бурякову, а покупець зобов'язується оплатити та прийняти товар.
Відповідно до п. 1.2. договору товар поставляється окремими партіями. Кількість, ціна, асортимент кожної партії товару узгоджується сторонами у відповідних специфікаціях, що є невід'ємними додатками до цього договору.
Пунктом 1.3. договору визначено, що якість товару повинна відповідати чинним вимогам Держстандарту України ТУ 3696-08 ГОСТ 30561-98 "Меляса бурякова".
Згідно п. 1.5. договору сторони дійшли згоди, що для покупця зобов'язання за цим договором виникають виключно з моменту виникнення виробничої необхідності у товарі та з моменту його поставки продавцем. Загальна кількість товару, обумовлена цим договором не створює імперативного обов'язку для покупця.
Ціна кожної партії товару узгоджується сторонами у відповідних специфікаціях із урахуванням ПДВ 20% (п. 2.1. договору).
За змістом п. 3.1. договору розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті у безготівковій формі, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на банківський рахунок продавця.
Згідно п. 3.2. договору оплата вартості товару здійснюється покупцем згідно виставленого продавцем рахунку - фактури та /або видаткової накладної, - на розрахунковий рахунок продавця, вказані у даному договорі або у рахунку - фактурі на оплату, шляхом безготівкового переказу грошових коштів протягом доби з моменту поставки партії товару, або іншим чином, що не суперечить чинному законодавству України.
Відповідно до п. 4.1. договору постачання товару покупцю, здійснюється з пункту завантаження за кінцевим пунктом розвантаження: село Юрківці, Могилів-Подільського району, Вінницької області, вул. Миру, 259.
Партія товару поставляється за рахунок продавця. Вартість доставки включена в ціну товару (п. 4.2. договору).
Партія товару вважається переданою продавцем та прийнятою покупцем: за кількістю - шляхом перевірки та порівняння, відповідно до кількості тоннажу, вказаного в транспортних та супровідних документах на партію товару (п. 4.3. договору).
Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється відповідно до Інструкції "Про порядок приймання продукції виробничо - технічного призначення та товарів народного споживання" за кількістю № П-6 та № П-7 (п. 4.4. договору).
Договір є укладеним з моменту його підписання і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов'язків (п. 8.1. договору).
До договору купівлі - продажу № 01/04/21-М від 26.04.2021 між сторонами підписано ряд специфікацій (т. 1, а. с. 10-15), а саме: Специфікацію № 1 від 26.04.2021, в якій погоджено поставку меляси бурякової в кількості 1000 тон, за вартістю однієї тони 5660 грн, загальною ціною 5 660 000 грн, зі строком поставки: за домовленістю сторін, але не пізніше 31.05.2021; Специфікацію № 2 від 05.05.2021, в якій погоджено поставку меляси бурякової в кількості 200 тон, за вартістю однієї тони 5660 грн, загальною ціною 1 132 000 грн, зі строком поставки: за домовленістю сторін, але не пізніше 31.05.2021; Специфікацію № 3 від 19.05.2021, в якій погоджено поставку меляси бурякової в кількості 600 тон, за вартістю однієї тони 5660 грн, загальною ціною 3 396 000 грн, зі строком поставки: за домовленістю сторін, але не пізніше 31.05.2021; Специфікацію № 4 від 04.06.2021, в якій погоджено поставку меляси бурякової в кількості 500 тон, за вартістю однієї тони 5 660 грн, загальною ціною 2 830 000 грн, зі строком поставки: за домовленістю сторін, але не пізніше 30.06.2021; Специфікацію № 5 від 07.07.2021, в якій погоджено поставку меляси бурякової в кількості 500 тон, за вартістю однієї тони 5510 грн, загальною ціною 2 755 000 грн, зі строком поставки: за домовленістю сторін, але не пізніше 31.07.2021; Специфікацію № 6 від 03.09.2021, в якій погоджено поставку меляси бурякової в кількості 120 тон, за вартістю однієї тони 5112 грн, загальною ціною 1 226 880 грн, зі строком поставки: за домовленістю сторін, але не пізніше 30.09.2021.
Позивач, на виконання умов договору купівлі - продажу № 01/04/21-М від 26.04.2021, поставив ДП "Юрковецький спиртовий завод" товар на загальну суму 12 279 889, 28 грн, що підтверджується видатковими накладними (т. 1, а. с. 16, 19, 22, 25, 28, 31, 33-36, 38, 41, 43-45, 47, 48, 51, 54, 57, 60, 63, 66, 68). Вказані видаткові накладні підписані представниками продавця та покупця. Претензій щодо якості чи кількості отриманого товару матеріали справи не містять.
В той же час, оплату поставленого товару ДП "Юрковецький спиртовий завод" здійснило частково в сумі 11 535 701, 63 грн, що підтверджується карткою по рахунку позивача 361 з контрагентом ДП "Юрковецький спиртовий завод" за період 01.01.2021 - 15.06.2023 (т. 1 а. с. 71-94).
На підставі наказу від 10.07.2023 № 1250, Фондом державного майна України, прийнято рішення про припинення ДП "Юрковецький спиртовий завод" шляхом ліквідації на підставі п. 7 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про особливості припинення державних підприємств за рішенням Фонду державного майна України", про що було оприлюднено інформацію 13.07.2023.
23.12.2022 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (продавець) та ТОВ "ТАЙМКОЛ" (покупець) укладено договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації єдиного майнового комплексу ДП "Юрковецький спиртовий завод" за результатами електронного аукціону з умовами.
Відповідно до п. п. 1.1. цього договору, єдиний майновий комплекс ДП "Юрковецький спиртовий завод", як об'єкт приватизації та предмет цього договору включає в себе усі види майна, призначені для діяльності підприємства, його структурного підрозділу, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права.
За умовами п. 2.1. договору право власності на об'єкт приватизації переходить до покупця після укладання цього договору, його нотаріального посвідчення та підписання акта приймання-передачі об'єкта приватизації, а в частині нерухомого майна після державної реєстрації за покупцем права власності на таке нерухоме майно відповідно до закону, але не раніше дати отримання дозволу Антимонопольного комітету України на концентрацію, якщо отримання такого дозволу вимагається законом.
Відповідно до п. 3.1. договору покупець, який придбав об'єкт приватизації як єдиний майновий комплекс, є правонаступником його майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов'язків відповідно до умов договору та законодавства України.
Договір посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І.А. від 23.12.2022 за реєстровим № 7914, акт приймання-передачі об'єкта приватизації сторонами підписано 17.02.2023 та право власності на нерухоме майно, що входить до об'єкта приватизації, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав від 21.02.2023.
Предметом позову у даній справі є вимоги ТОВ "Компанія "АСТЕКС" про стягнення з ТОВ "ТАЙМКОЛ" 744 187,65 грн основного боргу, 266 953, 84 грн індексу інфляції та 43 733,77 грн 3 % річних у зв'язку із неналежним виконанням покупцем умов договору купівлі - продажу № 01/04/21-М від 26.04.2021 в частині здійснення розрахунків.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Положеннями статей 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
За приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до визначень термінів, що містяться у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.
Як встановлено апеляційним судом, на виконання умов договору купівлі-продажу №01/04/21-М від 26.04.2021, позивач поставив, а ДП "Юрковецький спиртовий завод" прийняв товар на загальну суму 12 279 889, 28 грн, що підтверджується видатковими накладними (т. 1, а. с. 16, 19, 22, 25, 28, 31, 33-36, 38, 41, 43-45, 47, 48, 51, 54, 57, 60, 63, 66, 68). Вказані видаткові накладні підписані представниками продавця та покупця. Претензій щодо якості чи кількості отриманого товару матеріали справи не містять.
Тобто, в даному випадку, первинними документами, що підтверджують передання позивачем та прийняття ДП "Юрковецький спиртовий завод" товару за договором є видаткові накладні.
Оцінюючи вищевказані видаткові накладні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про належність таких доказів у підтвердження передання і приймання товару за договором купівлі-продажу № 01/04/21-М від 26.04.2021 з огляду на їх відповідність наведеним вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки ними зафіксовано факт передання позивачем та прийняття ДП "Юрковецький спиртовий завод" товару саме за вказаним договором без будь-яких заперечень чи зауважень, що підтверджується їх підписами та відтисками печаток, а також те, що вони містять відомості про відповідні господарські операції та підтверджують факт їх здійснення.
Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про підробку підписів на видаткових накладних чи відсутність у представника ДП "Юрковецький спиртовий завод" повноважень їх підписувати, або ж доказів втрати зазначеної печатки, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі ДП "Юрковецький спиртовий завод".
Суд приймає до уваги те, що згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій на рахунку, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291 передбачено, що 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" ведеться узагальнення інформації про розрахунки з покупцями та замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи й послуги, крім заборгованості, яка забезпечена векселем, а також узагальнюється інформація про розрахунки з учасниками промислово-фінансової групи.
За дебетом рахунку 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" відображається продажна вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг (у тому числі на виконання бартерних контрактів), яка включає податок на додану вартість, акцизи та інші податки, збори (обов'язкові платежі), що підлягають перерахуванню до бюджетів та позабюджетних фондів та включені у вартість реалізації, за кредитом - сума платежів, які надійшли на рахунки підприємства в банківських установах, у касу, та інші види розрахунків. Сальдо рахунку відображає заборгованість покупців та замовників за одержану продукцію (роботи, послуги).
При цьому субрахунком рахунку 36 є 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями".
Як встановлено апеляційним судом, у бухгалтерському обліку ТОВ "Компанія "АСТЕКС" розрахунки за поставлений товар згідно умов договору № 01/04/21-М від 26.04.2021 відображаються на субрахунку № 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями". Так, із матеріалів справи вбачається, що оплату за поставлений товар ДП "Юрковецький спиртовий завод" здійснило частково в сумі 11535701,63 грн, що підтверджується карткою по рахунку позивача 361 з контрагентом ДП "Юрковецький спиртовий завод" за період 01.01.2021 - 15.06.2023 (т. 1 а. с. 71-94).
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Отже, наведене в своїй сукупності підтверджує як сам факт здійснення господарської операції з поставки товару, його рух від позивача до ДП "Юрковецький спиртовий завод", зміну в активах сторін, так і належне документальне оформлення господарських операцій.
Беручи до уваги те, що ДП "Юрковецький спиртовий завод" зі свого боку порушило зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару за договором купівлі-продажу № 01/04/21-М від 26.04.2021 у нього утворилася перед позивачем заборгованість в розмірі 744 187, 65 грн. Дані факти відповідачем у встановленому порядку не спростовані.
Разом з тим, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 12.09.2023 було замінено у даній справі первісного відповідача - ДП "Юрковецький спиртовий завод" на належного відповідача - ТОВ "ТАЙМКОЛ".
Із урахуванням встановлений у справі обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення із відповідача основного боргу в розмірі в розмірі 744 187, 65 грн, тому вони підлягають задоволенню.
В той же час, доводи відповідача щодо відсутності в матеріалах справи довіреності на підтвердження повноважень Іжаковської Н.В. на отримання матеріальних цінностей, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки довіреність не являється первинним документом у розумінні закону, наявність або відсутність у матеріалах справи довіреностей на отримання товару не спростовує господарських операцій по поставці товару за договором. Долучені до матеріалів справи видаткові накладні, які оформлені у відповідності до норм закону, свідчать про безпосередню участь ДП "Юрковецький спиртовий завод" у господарських операціях за договором купівлі - продажу №01/04/21-М від 26.04.2021.
Більше того, здійснення ДП "Юрковецький спиртовий завод" часткової оплати поставленого товару в сумі 11 535 701, 63 грн на користь позивача за договором № 01/04/21-М від 26.04.2021 вказує на поставку позивачем товару в межах даного договору.
При цьому, суд приймає до уваги доводи позивача про те, що на виконання умов договору купівлі - продажу № 01/04/21-М товарно - транспортні накладні не складались між продавцем та покупцем у зв'язку з відсутністю такої необхідності, оскільки товар був поставлений на адресу державного підприємства раніше, на виконання умов договорів, укладених між ТОВ "Компанія "Астекс" та іншими товариствами, зокрема ТОВ "Лілак" (договір № 30-ПР/21 від 23.06.2021). Із наданих позивачем товарно - транспортних накладних, відвантажувачем є ТОВ "Компанія "Астекс" для ДП "Юрковецький спиртовий завод".
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 43 733, 77 грн 3 % річних та 266 953, 84 грн інфляційних втрат за період з 29.06.2021 по 13.06.2023, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Виходячи із положень ст. 625 ЦК України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Колегія суддів зазначає, що представник позивача в суді апеляційної інстанції зазначила, що позивачем невірно здійснено розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних у даній справі.
Так, ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 зобов'язано позивача надати суду розрахунок заявлених до стягнення у даній справі інфляційних втрат та 3 % річних.
На виконання вимог ухвали суду від 10.07.2024, позивач надіслав до суду розрахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3 % річних. Позивач згідно розрахунку здійснив нарахування 3 % річних в сумі 39 452,14 грн та інфляційних втрат в сумі 267 968,02 грн за період з 07.09.2021 по 13.06.2023 на суму боргу 744 187,65 грн.
В той же час, відповідач надіслав до суду заперечення на розрахунок заборгованості по договору купівлі-продажу № 01/04/21-М від 26.04.2021 та контррозрахунок нарахувань в порядку ст. 625 ЦК України. Відповідач вважає, що правомірним є нарахування лише 3 % річних в сумі 1 360,25 грн, в решті вимог слід відмовити; доводить, що позивач під час нарахування 3 % річних та інфляційних втрат не врахував часткові проплати, здійснені на виконання умов договору. Відповідач вказує, що заборгованість за договором взагалі відсутня.
Колегія суддів вказує, що за змістом п. 3.2. договору від 26.04.2021 № 01/04/21-М, оплата вартості товару здійснюється покупцем протягом доби з моменту поставки партії товару.
Пунктом 5.1. договору визначено, що за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань згідно з цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену договором та чинним законодавством.
Враховуючи те, що покупцем оплата за поставлений товар здійснювалася з систематичним порушенням строків, передбачених п. 3.2. договору, позивач здійснив нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, починаючи з останньої дати поставки товару, яка відбулася 03.09.2021.
Позивач в суді апеляційної інстанції здійснює нарахування 3 % річних в сумі 39 452,14 грн та інфляційних втрат в сумі 267 968, 02 грн за період з 07.09.2021 по 13.06.2023 на суму боргу 744187,65 грн.
Як встановлено апеляційним судом із картки рахунку позивача 361 з контрагентом ДП "Юрковецький спиртовий завод" за період 01.01.2021 - 15.06.2023 згідно договору від 26.04.2021 №01/04/21-М, станом на 06.09.2021 за покупцем рахувалася заборгованість в сумі 5 257 838, 38 грн, а тому здійснені позивачем нарахування саме з 07.09.2021 на суму боргу лише 744 187,65 грн є обґрунтованими, оскільки відповідають умовам укладеного договору та вимогам чинного законодавства.
Безпідставними є доводи відповідача про те, що позивач, під час нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, не врахував часткові проплати, здійснені покупцем товару на виконання умов договору, оскільки вказані доводи спростовуються карткою рахунку позивача 361 з контрагентом ДП "Юрковецький спиртовий завод" за період 01.01.2021 - 15.06.2023 згідно договору від 26.04.2021 №01/04/21-М. Також суд апеляційної інстанції не встановив, а відповідач не довів суду того, що заборгованість за договором від 26.04.2021 № 01/04/21-М відсутня.
Отже, перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказані позовні вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 3 % річних в сумі 39 452, 14 грн та інфляційні втрати в сумі 266 953, 84 грн (в межах заявлених позивачем у позовній заяві) за період з 07.09.2021 по 13.06.2023, виходячи із суми боргу 744 187,65 грн.
Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині (п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України).
Стаття 277 ГПК України визначає підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, рішення Господарського суду Вінницької області від 19.04.2024 у справі № 902/858/23 необхідно змінити в частині стягнення 3 % річних в розмірі 43 733,77 грн та судового збору в розмірі 15 853,13 грн. В решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Судовий збір за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог згідно ст. ст. 129, 282 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМКОЛ" задоволити частково.
2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 19.04.2024 у справі № 902/858/23 змінити в частині стягнення 3 % річних в розмірі 43 733,77 грн та судового збору в розмірі 15 853,13 грн. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Викласти резолютивну частину рішення суду в наступній редакції: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМКОЛ" (вул. Бойчука Михайла, буд. 18-А, м. Київ, 01102; код ЄДРПОУ 43859214) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "АСТЕКС" (вул. Онікієнка Олега, 125, оф. 15, м. Бровари, Київська область, 07400; код ЄДРПОУ 39916370) 744 187, 65 грн - основного боргу; 39 452, 14 грн - 3 % річних; 266 953, 84 грн - інфляційних втрат та 15 758, 13 грн - витрат зі сплати судового збору".
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "АСТЕКС" (вул. Онікієнка Олега, 125, оф. 15, м. Бровари, Київська область, 07400; код ЄДРПОУ 39916370) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМКОЛ" (вул. Бойчука Михайла, буд. 18-А, м. Київ, 01102; код ЄДРПОУ 43859214) 96, 33 грн - витрат зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.
4. Доручити видачу судових наказів Господарському суду Вінницької області.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строк оскарження до Верховного Суду встановлений статтями 286-291 ГПК України.
6. Справу повернути до Господарського суду Вінницької області.
Повний текст постанови складено 07 жовтня 2024
Головуючий суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Гудак А.В.