вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" жовтня 2024 р. Справа№ 910/11994/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Майданевича А.Г.
Суліма В.В.
за участю представників:
від позивача: Тітаренко О.О. - адвокат, (в режимі відеоконференції);
від відповідача: Стеченко Я.В. - адвокат, посвідчення № 000644;
за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна Кераміка"
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 (повний текст -23.05.2024)
у справі № 910/11994/23 (суддя - Стасюк С.В.)
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвентум Україна"
до Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна Кераміка"
про стягнення 2 792 181,25 грн.
за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна Кераміка"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвентум Україна"
про внесення змін до договору.
1. Короткий зміст оскаржуваного додаткового рішення у даній справі
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвентум Україна" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/11994/23 - задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна Кераміка" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвентум Україна" 19 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
2. Надходження заяви на розгляд Північного апеляційного господарського суду
Не погодившись з ухваленим додатковим рішенням, Приватне акціонерне товариство з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна Кераміка" 12.06.2024 (через Електронний суд) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з "доповненням до апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 у справі № 910/11994/23" (яке було зареєстровано 13.06.2024 та отримана головуючою суддею 19.06.2024 в перший день після виходу головуючої судді з відпустки), в якій просило прийняти доповнення в частині оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024. Скасувати повністю додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 16.05.2024 у справі №910/11994/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "Інвентум Україна" у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ПрАТ "Слобожанська Будівельна Кераміка" витрат на професійну правничу допомогу.
19.06.2024 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна Кераміка" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/11994/23, розгляд справи було призначено на 02.07.2024.
24.06.2024 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвентум Україна" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 відкладено розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна Кераміка" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/11994/23 на 05.08.2024.
17.09.2024 (через Електронний суд) від Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна Кераміка" надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Північним апеляційним господарським судом неодноразово оголошувалась перерва, відкладався розгляд апеляційної скарги, зокрема на 01.10.2024.
У судове засідання 01.10.2024 з'явились представники позивача та відповідача. Представник Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна Кераміка" підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, додаткове рішення скасувати, відмовивши в задоволенні заяви. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвентум Україна" проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а додаткове рішення - без змін.
3. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в ній доводів
Скаржник зазначив, що не погоджується з додатковим рішенням з урахуванням наступного. Так, щодо заявленої суми в розмірі 4 000,00 грн., як витрати на відрядження, судом першої інстанції безпідставно задоволено вказану суму, адже позивачем не надано належних доказів понесених витрат на відрядження, таких як наказ на відрядження, доказів транспортних витрат, звіту про відрядження та ін.
Окрім цього, апелянт зазначив, що в ухвалі суду першої інстанції від 19.04.2024, якою прийнято до розгляду заяву про ухвалення додаткового рішення, судом зазначено, що 10.04.2024 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвентум Україна" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі.
Так, скаржник зазначив, що оскільки судом ухвалено рішення по справі 04.04.2024, відповідно строк подання доказів понесених судових витрат за приписами ч. 8 ст. 129 ГПК України сплив 09.04.2024. А тому позивач подав відповідну заяву не в строк, встановлений законом, а тому така заява мала бути залишена без розгляду.
6. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Нормою ст. 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону).
Водночас, формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Частинами першою та другою статті 30 вказаного Закону встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. (Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
Суд апеляційної інстанції враховує, що при визначенні суми відшкодування слід виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Відповідно до правового висновку, викладеного у наведеній вище постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
При цьому, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Частинами першою та другою статті 30 вказаного Закону встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. (Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
Суд апеляційної інстанції враховує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Об'єднана палата Верховного Суду у справі № 922/445/19 (постанова від 03.10.2019) зроблено висновок, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Так, з матеріалів справи вбачається, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 19 000,00 грн підтверджуються договором про надання правової допомоги (послуг) № 14/06/19 від 14.06.2019; додаткова угода № 12 від 16.01.2023 до договору про надання правової допомоги (послуг) № 14/06/19 від 14.06.2019; ордер № 1079992 від 06.07.2023; рахунок № 29/01/23-6 від 29.01.2023; рахунок № 04/07/23 від 04 липня 2023; рахунок № 06/10/23-3 від 06.10.2023; банківська виписка за період з 29.01.2023 по 08.04.2024; детальний опис робіт (наданих послуг) щодо надання правової допомоги у справі; акт прийому-передачі наданих послуг від 08.04.2024 згідно договору про надання правової допомоги (послуг) № 14/06/19 від 19.06.2019.
Звертаючись з апеляційною скаргою, відповідач за первісним позовом фактично вказував дві підстави для скасування додаткового рішення суду першої інстанції: порушення строків звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення та надання відповідних доказів, а також неправомірне стягнення 4 000,00 грн витрат на відрядження, оскільки позивачем не надано належних доказів понесення таких витрат.
Щодо доводів скаржника про порушення строків звернення з відповідною заявою, суд апеляційної інстанції відхиляє такі доводи скаржника з урахуванням наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з позовної заяви вбачається, що позивачем було зроблено заяву про попередній (орієнтовний) розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, що становив 20 000,00 грн.
04.04.2024 судом першої інстанції було ухвалено рішення у даній справі про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову.
Водночас, 08.04.2024 позивач звернувся із заявою про ухвалення додаткового рішення, що підтверджується конвертом про відправку вказаної заяви АТ «Укрпошта» (т. 2, а.с. 235).
Відповідно до 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Таким чином, звернувшись із заявою про ухвалення додаткового рішення 08.04.2024 (з урахуванням ухвалення рішення судом першої інстанції 04.04.2024), сторона не пропустила визначений процесуальний строк звернення особи з відповідною заявою. В цій частині суд апеляційної інстанції відхиляє доводи відповідача за первісним позовом про звернення позивача із вказаною заявою 10.04.2024, оскільки під вказаною датою було зареєстровано відповідну заяву канцелярією Господарського суду міста Києва.
Щодо доводів апелянта про неправомірне стягнення з відповідача за первісним позовом 4 000,00 грн витрат на відрядження адвоката, суд апеляційної інстанції зазначає, що окрім рахунку № 06/10/23-2 від 06.10.2023 стороною фактично більше не було надано жодних доказів понесених судових витрат на відрядження. А тому в цій частині суд апеляційної інстанції приймає доводи скаржника та вважає їх обґрунтованими. А тому апеляційна скарга в цій частині підлягає задоволенню, а додаткове рішення скасуванню. В решті додаткове рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст. 2, 129, 244, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277, 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна Кераміка" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/11994/23 - задовольнити частково.
2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/11994/23 - в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна Кераміка" (02002, місто Київ, вулиця Микільсько-Слобідська, будинок 2/Б, ідентифікаційний код 21129873) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвентум Україна" (40020, Сумська область, місто Суми, вулиця Машинобудівників, будинок 1, ідентифікаційний код 36437713) 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу - скасувати, відмовивши в задоволенні заяви в цій частині.
3. В решті додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2024 у справі № 910/11994/23 про стягнення 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката - залишити без змін, а апеляційну скаргу в решті - без задоволення.
4. Видачу наказу доручити місцевому господарському суду.
5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Порядок та строки оскарження передбачені ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 04.10.2024.
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді А.Г. Майданевич
В.В. Сулім