Справа № 638/3662/24 Головуючий суддя І інстанції Штих Т. В.
Провадження № 22-ц/818/2914/24 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: Справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою
03 жовтня 2024 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Яцини В.Б.
суддів колегії Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Зінченко М.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Андрійко Олени Володимирівни на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 травня 2024 року, по справі № 638/3662/24, за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Ізюмський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції, про оголошення фізичної особи померлою,-
27.02.2024 року до Дзержинського районного суду м. Харкова з заявою звернулась ОСОБА_1 , в якій просила суд оголосити ОСОБА_2 (паспорт серія НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у місті Ізюм, Харківської області, зареєстрований АДРЕСА_1 , померлим. Датою смерті вважати ІНФОРМАЦІЯ_2 (день його вірогідної смерті).
На підтвердження вимог ОСОБА_1 вказала, що вона є його донькою, її постійне місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою вона проживала разом зі своїми батьками: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . У зв'язку з повномасштабним російським військовим вторгненням в Україну з 27.02.2022 року місто Ізюм потерпало від постійних авіа-нальотів, внаслідок яких було зруйновано велику кількість цивільної інфраструктури. Тому заявниця з безпековим міркувань напочатку березня 2022 року разом зі своєю тіткою ОСОБА_4 та бабусею ОСОБА_5 була змушена виїхати з м. Ізюм та взагалі з території України. Її мати - ОСОБА_3 та батько ОСОБА_2 залишилися у місті Ізюм Харківської області. ЇЇ батьки покинули своє місце проживання та переїхали до квартири, розташованої у будинку АДРЕСА_2 , яка належала сестрі її батька, ОСОБА_2 , - ОСОБА_4 . Протягом усього часу батьки разом з іншими мешканцями будинку були змушені постійно перебувати в укритті - підвалі. 09 березня 2022 року російські збройні сили здійснили масове бомбардування міста Ізюм, зокрема декілька авіаційних бомб потрапили в будинок АДРЕСА_2 , у підвалі якого знаходилось багато мешканців будинку, що спричинило їх загибель. У засобах масової інформації повідомили про близько 47 жертв людей, які загинули цілими сім'ями. Рятувальники з містянами вручну розкопували їх. Удар бомби був такої потужності, що від людей майже нічого не лишилося, тіла вкрай були понівечені. Починаючи з 09.03.2022 будь-який зв'язок з батьком - ОСОБА_2 та матір'ю ОСОБА_3 , які знаходились у зруйнованому внаслідок цього влучання авіаційної бомби, втратився.
За таких обставин заявниця просить встановити факт смерті свого батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що їх необхідно для державної реєстрації смерті батька та для реалізації своїх спадкових прав на спадщину, яка відкрилася після його смерті.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 травня 2024 року заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Андрійко О.В. посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення та задовольнити заяву.
Скарга мотивована тим, що заявниця увесь цей час намагалася знайти матір та батька, після деокупації міста Ізюм вона неодноразово приїздила з метою знайти батьків, спілкувалася із сусідами, які залишились живими після авіанальоту, в останнє де бачили ОСОБА_2 та його дружину - це у підвалі будинку АДРЕСА_2 .
Судом не взято до уваги те, що м.Ізюм, Ізюмської територіальної громади у період з 24.02.2022 по 11.09.2022 року (період під час якого є вірогідне припущення щодо загибелі ОСОБА_2 ) віднесено до переліку територій активних бойових дій, саме відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022. До переліку територій на яких можливі бойові дії м.Ізюм було віднесено вже після деокупації, тобто після 11.09.2022 року.
Судом першої інстанції не взято до уваги та не надано жодної правової оцінки щодо відповіді СБУ в Харківській області, в якій де зазначено , що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 загинули.
Посилання суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви оскільки таке оголошення до спливу законодавчо встановленого шестимісячного строку від дня закінчення воєнних дій суперечить нормі ч.2 ст.46 ЦК України.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, за відсутності учасників справи, які були належним чином повідомлені про судове засідання, що відповідно до ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з положеннями ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимога оскаржене судове рішення не відповідає.
Відмовляючи в задоволенні заяви суд зазначив, що заявниця вказувала, що її мати ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_2 під час авіаудару 09 березня 2022 року знаходились за адресою: АДРЕСА_2 , однак ця обставина підтверджується лише показами свідків, інформація щодо результатів перевірки за центральним обліком генетичних ознак людини стосовно встановлення збігу спорідненості ДНК - ОСОБА_6 доньки загиблих ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з ДНК - профілям загиблих осіб, які поховані на території лісосмуги поблизу кладовища по АДРЕСА_3 -відсутня. Інших доказів на підтвердження цієї обставини заявниця не надала. Також заявницею не надано доказів належності квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_4 , та не підтверджено родинних зв'язків між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ..
Оцінивши обставини справи, дослідивши надані докази, суд вважав недоведеним перебування батька заявниці - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 09 березня 2024 року, оскільки цей факт не підтверджено достовірними та достатніми доказами. Крім того, таке оголошення до спливу законодавчо встановленого шестимісячного строку від дня закінчення воєнних дій суперечить вимогам частини другою статті 46 ЦК України.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Відповідно до частини першої статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті (частини друга, третя статті 46 ЦК України).
Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на обґрунтованому припущенні смерті особи за конкретних обставин, які мають значний ризик для життя людини, та за відсутності впродовж визначеного у ст. 46 ЦК України відповідного часу достовірних даних, що особа є живою, - з більшою вірогідністю свідчать, що особа є померлою, аніж залишилась в живих.
Звернувшись із заявою про визнання ОСОБА_2 померлим, заявник зазначала, що рішення суду їй необхідне для реалізації права на оформлення спадщини.
Колегія суддів зазначає, що суд оголошує фізичну особу померлою у судовому порядку у разі встановлення обставин, зазначених у частині другій статті 46 ЦК України, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина, якщо немає доказів про те, що особа вижила внаслідок цих обставин зі спливом визначеного у вказаній нормі матеріального права часу.
Оголошення судом громадянина померлим усуває невизначеність у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.
Тлумачення частини першої та другої статті 46 ЦК України свідчить, що цивільним законодавством передбачалося декілька підстав для оголошення фізичної особи померлою:
по-перше, тривала безвісна відсутність, тобто якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років;
по-друге, особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом шести місяців;
по-третє, за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру фізична особа може бути оголошена судом померлою протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;
по-четверте, якщо особа пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, в такому випадку вона може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій.
При цьому, суду надано право оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців (постанова Верховного Суду від 11.04.2019 року у справі №490/342/17).
Суд першої інстанції за встановлених ним обставин помилково та всупереч ч. 4 ст. 263 ЦПК України не застосував вказані правові висновки касаційного суду.
Так, судом було встановлено, що заявниця ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 (батько), та ОСОБА_3 (мати), що підтверджується копією свідоцтва про народження видане повторно серії НОМЕР_3 .
У зв'язку з повномасштабним вторгненням російських військ в Україну, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102- IX, на всій території нашої держави з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який на теперішній час продовжено.
Відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською федерацією затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 року від 22.12.2022 року м. Ізюм входить до переліку територій на яких можливі бойові дії.
Заявниця вказувала, що її мати ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_2 під час авіаудару 09 березня 2022 року знаходились за адресою: АДРЕСА_2 , який був зруйнований внаслідок влучання авіаційної бомби. Вказані обставини підтверджується показами свідків, тому у суду першої інстанції виходячи із загальних принципів цивільного судочинства, справедливість, добросовісність, розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) були обґрунтовані підстави вважати, що батько заявниці з високою долею вірогідності при таких обставинах загинув. Сам факт прямого влучання авіаційної бомби у будинок характеризується значними руйнівними наслідками, що для стороннього добросовісного та незацікавленого спостерігача цілком логічно пояснює, чому дотепер органи досудового слідства не змогли знайти тіло батька заявниці у місці колективного поховання жертв вказаного авіаційного нальоту на території лісосмуги поблизу кладовища по АДРЕСА_3 , тіла яких були після звільнення міста ЗС України ексгумовані та передані для проведення генетичної експертизи. Такі висновки узгоджуються з тим, що інформація щодо результатів перевірки за центральним обліком генетичних ознак людини стосовно встановлення збігу спорідненості ДНК - ОСОБА_6 доньки загиблих ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з ДНК - профілям загиблих осіб, які поховані на території лісосмуги поблизу кладовища по АДРЕСА_3 -відсутня.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1,ч.2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Всупереч вказаним нормам цивільного процесуального права, суд першої інстанції не надав вказаним обставинам належної оцінки, у їх взаємозв'язку, внаслідок чого помилкового не застосував норму ч. 2 ст. 46 ЦК України, яка при таких обставинах підлягала застосуванню.
Оцінивши обставини справи у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зникнення батька заявниці після авіаційного бомбардування вищевказаного будинку російськими військами 09 березня 2022 року, в якому він фактично знаходився та відсутність впродовж більше двох років на день ухвалення оскарженого судового рішення достовірних даних про те, що батько заявниці після цього залишився живий, немає відомостей щодо місця його перебування, з урахуванням того, що внаслідок влучення авіаційної бомби вивільняється значна руйнівна кінетична енергія, що у свою чергу спричинило руйнування будинку та масову загибель людей, які у ньому в той момент знаходились, з більшою вірогідністю можна вважати доведеним, що батько заявниці в той день за обставин, що загрожували йому смертю помер, аніж залишився живий.
При цьому колегія суддів також звертає увагу на правові висновки, які були висловлені у постановах КЦС ВС від 28 лютого 2024 року у справі № 506/358/22, від 13 березня 2024 року у справі № 204/7924/23, від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20 - про необхідність застосування за аналогічних обставин зникнення без вісті особи у зв'язку з воєнними діями, зокрема внаслідок збройного вогневого впливу норми ч. 2 ст. 46 ЦК України про визнання особи померлою.
З наведених підстав колегія суддів вважає, що доводи скарги знайшли своє підтвердження у матеріалах справи і вони спростували висновки суду першої інстанції про недоведеність заяви.
Тому, відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України колегія суддів скасовує оскаржене рішення суду першої інстанції та постановляє нове судове рішення про задоволення заяви.
Керуючись ст.ст. 259, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Андрійко Олени Володимирівни задовольнити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 травня 2024 року скасувати.
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Ізюмський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції, про оголошення фізичної особи померлою задовольнити.
Оголосити ОСОБА_2 (паспорт серія НОМЕР_1 , рнокпп НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Ізюм, Харківської області, зареєстрований АДРЕСА_1 , померлим від дня вірогідної смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складений 07 жовтня 2024 року.
Головуючий В.Б. Яцина
Судді колегії Н.П.Пилипчук
О.Ю.Тичкова