Житомирський апеляційний суд
Справа № 279/6547/21 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/626/24
Категорія ч.2 ст.345 КК України Доповідач ОСОБА_2
30 вересня 2024 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7 (дистанційно),
обвинуваченого ОСОБА_8 (дистанційно),
захисника ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №12021060490000493 за апеляційною скаргою прокурора Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_10 на вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 23 квітня 2024 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Ніжин Чернігівської області, громадянина України, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 30.06.2009 року Ніжинським районним судом Чернігівської області за ч.1 ст. 122, ч.2 ст.186 КК України до 3-х років позбавлення волі;
- 30.08.2012 року Ніжинським районним судом Чернігівської області за ч.1 ст. 187 КК України до 3-х років 6-ти місяців позбавлення волі;
- 30.05.2016 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області за ст.391 КК України до 1 року 3 місяців 13 днів позбавлення волі;
- 14.12.2018 року Дарницьким районним судом м.Києва за ч.2 ст.187 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, -
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України,
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_10 просить провести часткове судове слідство, вирок суду скасувати, ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 71,72 КК України з урахуванням вироку Дарницького районного суду м. Києва від 14.12.2018 року, шляхом часткового складання покарань, призначити йому остаточне покарання у виді 3 років позбавлення волі. Вважає вирок суду незаконним та необгрунтованим, таким, що підлягає скасуванню у зв'язку невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Вказує, що при оцінці доказів, суд допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про недоведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки поясненням обвинуваченого, показам потерпілого та свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , а також дослідженим письмовим доказам по справі, необгрунтувавши чому взяв до уваги одні докази та не врахував інші. Надає свою оцінку вказаним доказам, та вважає, що вони в повному обсязі підтверджують вину ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 23 квітня 2024 року ОСОБА_8 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, та виправданого його за відсутністю в його діях складу інкримінованого кримінального правопорушення.
Судові витрати в сумі 2059,44 грн. віднесено на рахунок держави.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно обставин, встановлених судом та зазначених у вироку,суду ОСОБА_8 органом досудового розслідування обвинувачується в наступному.
Відповідно до затвердженої відомості № 207 про забезпечення нагляду на добу у державній установі «Коростенська виправна колонія (№71)» (далі - ДУ «КВК 71»), яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , на добовому чергуванні в період з 08-00 год. 26.07.2021 по 08-00 год. 27.07.2021 перебували черговий помічник начальника установи, старший лейтенант внутрішньої служби ОСОБА_18 , заступник чергового помічника начальника установи, старший прапорщик внутрішньої служби ОСОБА_17 , а також на посту № 5 дільниці посиленого контролю ніс службу молодший інспектор відділу нагляду і безпеки старший, прапорщик внутрішньої служби ОСОБА_7 .
Відповідно до своєї посадової інструкції молодший інспектор відділу нагляду і безпеки, старший прапорщик внутрішньої служби ОСОБА_7 стежив за підтриманням у камерах належного порядку, виконання розпорядку дня, а також своєчасність видачі їжі засудженим, які утримуються в дільниці посиленого контролю ДУ «КВК 71».
27.07.2021 близько 08 год. 00 хв. ОСОБА_7 проводив видачу їжі засудженим в дільниці посиленого контролю. В подальшому останній підійшов та відкрив металеві двері камери №28, в якій утримувався засуджений ОСОБА_8 , та через металеву решітку запропонував йому сніданок, відповідно до внутрішнього розпорядку установи виконання покарань.
На вказану пропозицію засуджений ОСОБА_8 почав вести себе агресивно та проявляти незадоволення режимом утримання, після чого підійшов до металевої решітки впритул та, порушуючи правила внутрішнього розпорядку установи виконання покарань, обов'язків засудженого та взаємовідносин засуджених з персоналом установи виконання покарань, розуміючи що перед ним перебуває працівник правоохоронного органу в форменому одязі, застосував фізичну силу до ОСОБА_7 , а саме схопив його правою рукою за формений одяг, супроводжуючи це словесними погрозами про фізичну розправу. В свою чергу, ОСОБА_7 намагався припинити неправомірні дії засудженого ОСОБА_8 , але останній продовжував чинити опір працівнику правоохоронного органу та, маючи на меті завдати шкоди здоров'ю ОСОБА_7 , штовхнув його об бетону стіну входу до камери та із застосуванням фізичної сили розірвав формений одяг, у який був одягнутий ОСОБА_7 , а саме - футболку, після чого засуджений ОСОБА_8 кинув фрагмент тканини з форменого одягу в ОСОБА_7 .
Після чого ОСОБА_7 подав сигнал тривоги та на місце події прибув особовий склад ДУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », для припинення протиправних дій засудженого ОСОБА_8 ..
Такі умисні дії ОСОБА_8 , які виразились в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу побоїв у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, кваліфіковані як кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.345 КК України.
Клопотання сторін та вирішення їх апеляційним судом.
Під час апеляційного розгляду прокурором було підтримано клопотання, яяке викладено в апеляційній скарзі прокурора ОСОБА_10 , про проведення часткового судового слідства.
Зокрема, прокурор просив повторно дослідити під час апеляційного розгляду протокол огляду від 27.07.2021 року (т.1 а.п.173-176), довідку чергового фельдшера медичної частини №71 від 27.07.2021 року без номеру (т.1 а.п.184), протокол огляду від 03.08.2021 року, в якому зафіксовано огляд пошкодженої футболки (т.1 а.п.187-192), протокол проведення слідчого експерименту від 08.10.2021 року, за участі потерпілого ОСОБА_7 (т.1 а.п.194-199), висновок експерта №СЕ-19/106-21/8212-ТР від 13.08.2021 р. (т.1 а.п.226-231), висновок експерта №249 від 20.10.2021 р. (т.2 а.п.18-19), а також повторно допитати потерпілого ОСОБА_7 у зв'язку з неповнотою їх дослідження та неправильною оцінкою.
Відповідно до ч.3 ст.404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями.
З'ясувавши думку потерпілого в підтримання клопотання прокурора, обвинуваченого та його захисника в заперечення зазначеного клопотання, колегія суддів вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, оскільки належним чином обґрунтоване. Крім того, колегія суддів враховує позицію ККС Верховного Суду про необхідність повторного дослідження доказів, коли стороною ставиться питання про ухвалення протилежного рішення.
Заслухавши доповідача, доводи прокурора та потерпілого в підтримання апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого та його захисника в заперечення апеляційної скарги, провівши часткове судове слідство, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, зокрема, повинно бути ухвалене згідно з нормами матеріального та процесуального права, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Згідно зі ст. 368 КПК України, суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у його вчиненні.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, ухвалюється виправдувальний вирок.
У разі визнання особи виправданою, у мотивувальній частині вироку відповідно до ст.374 КПК України зазначаються: формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Згідно з п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
На переконання колегії суддів, вказаних вимог закону під час розгляду кримінального провадження суд першої інстанції дотримався, і оцінивши наявні докази по справі в їх сукупності, обґрунтовано прийшов до висновку про виправдання ОСОБА_8 у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України.
При цьому, суд першої інстанції навів у вироку переконливі мотиви та підстави його ухвалення, оцінюючи кожний доказ та їх сукупність у відповідності до ст.94 КПК України.
Так, судом першої інстанції було допитано обвинуваченого ОСОБА_8 , який факт вчинення правопорушення та свою вину в інкримінованому йому діянні не визнав. Дав показання про те, що знаходився в приміщенні камерного типу. В той день зранку покликав інспектора, щоб запитати, чи викликали до нього лікаря, бо напередодні у нього було погане самопочуття. Інспектор ОСОБА_19 відкрив двері, запитав, чому він його кликав. Він запитав, чи викликали до нього лікаря. Той залишив двері відкритими. Через 15-20 хвилин прибули працівники поліції та установи, стали розпитувати, що сталось. Він розповів. У нього запитували, чи має він тілесні ушкодження. Пізніше дізнався, що інспектор ОСОБА_19 написав на нього заяву. Зазначеної в обвинувачені події не було. Вважає, що оскільки відносно нього розслідувалось ще одне кримінальне провадження за ст.391 КК України, то щоб він погодився визнати вину та укласти з обвинуваченням угоду, порушили цю справу, наданими доказами його вина не доведена, а потерпілий давав неправдиві показання.
Аналогічні пояснення ОСОБА_8 надав і під час апеляційного розгляду.
Допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції потерпілий ОСОБА_20 дав показання про те, що заступив на добове чергування 26.07.2021. Біля 08.00 год. 27.07.2021 за розпорядком був сніданок, тому він підійшов до камери, в якій знаходився засуджений ОСОБА_21 , відкрив металеві двери та запитав, чи буде він снідати, той попросив викликати меддопомогу, на що він повідомив, що це робить черговий. Тоді ОСОБА_21 підійшов до ґрат та став погрожувати, що придушить його, вхопив за футболку та відштовхнув об стіну. Коли він звільнився, то в руках ОСОБА_21 залишився клаптик футболки, який він кинув у нього. Він підібрав той клаптик та натиснув сигналізацію і спустився на перший поверх. ОСОБА_21 розбив вікно в камері, кидався банками. Прийшли ОСОБА_22 та ОСОБА_23 . Зазначив, що вдарився головою об виступ біля дверей, боліла голова. Вказану подію ніхто не бачив, оскільки він був один, засуджені, які принесли сніданок, знаходились на першому поверсі.
Під час додаткового допиту потерпілий уточнив, що вночі перед подією, ОСОБА_21 викликав лікаря, про що він доповів черговому. Зранку ОСОБА_21 знову почав вимагати лікаря, тому він відкрив двері до камери, щоб запитати, що сталось і підійшов до ґрат. ОСОБА_21 запитав, чи викликав він йому лікаря. Він відповів, що він лікаря не викликає. ОСОБА_24 вхопив його за одяг, відштовхнув і він вдарився об стіну, викликав допомогу, натиснувши кнопку тривоги. Хвилин через 20-30 прибула слідчо-оперативна група поліції. Зазначив про те, що відкрив камеру, що йому заборонено, та підійшов до решітки, бо ОСОБА_21 цілу ніч кричав, викликав чергового, зранку знову кричав, тому він хотів дізнатись, чому він себе так поводить. Чому підійшов до решітки на небезпечну відстань, пояснити не зміг.
Аналогічні покази потерпілий ОСОБА_20 надав і під час апеляційного розгляду .
Допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_11 дав показання про те, що 27.07.2021 року заступив на службу. На сигнал тривоги прибіг до ДІЗО. Стояв інспектор ОСОБА_25 , був наляканий, футболка розірвана. Повідомив, що запитав засудженого ОСОБА_21 за їжу, той взяв за футболку та порвав її. Тілесних ушкоджень у ОСОБА_19 не бачив, на стан здоров'я він не скаржився, мед.допомога йому не надавалась. Пояснив, що передача їжі засудженому відбувається в присутності чергового чи його заступника, присутні інспектор і той, хто роздає їжу. Саму подію не бачив.
Допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_12 показав, що коли спрацювала тривога, то всі присутні побігли. У інспектора ОСОБА_19 було порвано одяг. Молодший інспектор не має права відкривати двері до камер. Особисто подію не бачив.
Допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_13 показав, що йому відомо про те, що засуджений ОСОБА_21 вхопив та порвав одяг ОСОБА_19 . Була тривога, прибігли та побачили, що у ОСОБА_19 порвано формений одяг. ОСОБА_19 був в коридорі біля камери, повідомив, що ОСОБА_21 його вхопив за одяг. ОСОБА_21 був у збудженому стані. Пояснив, що роздача їжі проводиться в присутності заступника чергового, інспектора, особи, яка роздає їжу. Інспектор відкриває двері, їжа передається через грати. Самостійно інспектор відкривати двери камери не може.
Допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_14 дав показання про те, що 27.07.2021 року спрацювала сигналізація і він з черговою зміною прибув на місце події. Побачив, що в ОСОБА_19 порвано одяг. ОСОБА_21 перебував у камері, поводився спокійно. ОСОБА_19 пояснив, що ОСОБА_21 дотягнувся до футболки та порвав її. Камеру відкриває працівник чергової частини, а не молодший інспектор. Саму подію не бачив.
Допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_15 показав, що був у складі оперативної групи, яка прибула до ДІЗО. ОСОБА_19 був у порваній футболці. Расюк кричав. Зрозуміли, що то засуджений порвав футболку ОСОБА_19 . ОСОБА_7 пояснив, що ОСОБА_21 його вхопив та почав тягати. Саму подію не бачив.
Допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_16 дав показання про те, що заступив на чергування, прибув по тривозі та побачив ОСОБА_19 в порваній футболці. Засуджений викидав речі, посуд через отвір для видачі їжі. ОСОБА_19 сказав, що засуджений потягнув його за одяг. Така ситуація була вперше. ОСОБА_19 відкрив двері, бо мав бути прийом їжі. Хоча самостійно відкривати двері камери він не мав права. Саму подію не бачив.
Допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_17 дав показання про те, що 27.07.2021 року спрацював сигнал тривоги. Коли прибули, то побачили, що ОСОБА_19 стояв наляканий в порваній футболці та повідомив, що її порвав ОСОБА_21 . Грати до камери були закриті, а двері відкриті. ОСОБА_19 повідомив, що двері відкрив, щоб запитати, чи буде засуджений брати їжу, хоча він сам не мав права відкривати двері. Подію не бачив, говорили лише за порвану футболку.
Крім того, судом першої інстанції також було досліджено:
- рапорт про надходження 27.07.2021 року повідомлення від чергового помічника начальника установи про те, що засуджений ОСОБА_8 вхопив інспектора за верхній одяг та розірвав його, в якому зафіксовано, що слідчим було встановлено, що 27.07.2021 року близько 08.00 год. ОСОБА_8 через металеву решітку вхідних дверей камери №28 схопив за формений одяг (футболку) молодшого інспектора ОСОБА_7 , який з метою припинення протиправних дій відштовхнувся від вказаної металевої решітки камери, внаслідок чого засуджений ОСОБА_8 пошкодив (порвав) ОСОБА_7 формений одяг;
- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 27.07.2021 року, в якому зафіксовано усну заяву ОСОБА_7 про те, що 27.07.2021 року близько 08 год. ОСОБА_8 , перебуваючи біля входу до камери №28, схопив за формений одяг (футболку) молодшого інспектора ОСОБА_7 , внаслідок чого пошкодив його майно. Згідно довідки чергового фельдшера медичної частини на тілі ОСОБА_7 було виявлено ділянку гіперемії розміром 3х3 см в області грудної клітки справа;
- протокол огляду від 27.07.2021 року, в якому зафіксовано обстановку місця події, зазначено про те, що присутній при огляді ОСОБА_7 вказав на місце, де засудженим ОСОБА_8 було порвано формений одяг, добровільно видав футболку з пошкодженнями, відокремлений клаптик тканини. Виявлено, що в коридорі встановлено камеру відеоспостереження;
- довідка чергового фельдшера медичної частини №71 від 27.07.2021 року без номеру про те, що під час огляду ОСОБА_7 було виявлено ділянку гіперемії розміром 3х3 см в області грудної клітки справа;
- протокол огляду від 03.08.2021 року, в якому зафіксовано огляд пошкодженої футболки;
- протокол проведення слідчого експерименту від 08.10.2021 року за участю потерпілого ОСОБА_7 , в якому зафіксовано відтворення останнім обставин події, демонстрування того, яким чином ОСОБА_8 вхопив його за футболку, потягнув, внаслідок чого він вдарився правою частиною голови об одвірок входу до камери (фото 6-7);
- висновок експерта №СЕ-19/106-21/8212-ТР від 13.08.2021 р., згідно якого на вилученій 03.08.2021 р. футболці наявні пошкодження, до її верхньої частини була прикладена м'язова фізична сила, в результаті чого тканина була розтягнута та футболка пошкоджена шляхом розриву, фрагмент тканини та пошкоджена футболка до розділення складали одне ціле. Висновком експерта №СЕ-19/106-21/8395-ТВ встановлено, що вартість футболки могла становити 104 грн..
- висновок експерта №249 від 20.10.2021 р., згідно якого на підставі дослідження представленої медичної картки №4843/839 стаціонарного хворого ОСОБА_7 будь-яких тілесних ушкоджень на його тілі не виявлено, діагноз «струс головного мозку» об'єктивними клінічними симптомами та динамікою розвитку захворювання виставлено на підставі суб'єктивних даних, експертом до уваги не прийнято, ступінь тяжкості не визначено.
Оцінюючи досліджені докази, суд першої інстанції дійшов наступних висновків.
Статтею 345 КК передбачено відповідальність за погрозу або насильство щодо працівника правоохоронного органу.
Основним безпосереднім об'єктом злочину є нормальна діяльність правоохоронних органів, їх авторитет, а додатковим обов'язковим об'єктом психічна та фізична недоторканність працівників правоохоронних органів або їх близьких родичів. Об'єктивна сторона злочину може бути виражена у погрозі знищенням чи пошкодженням майна, вбивством, застосуванні насильства, незалежно від того, чи є погроза дійсною і реальною, а також у заподіянні побоїв, спричиненні тілесних ушкоджень, що пов'язане із виконанням працівником правоохоронного органу службових обов'язків.
ОСОБА_8 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.345 КК, його дії кваліфікувалися як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу побоїв у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
Однак, оцінивши досліджені докази у відповідності до ст.94 КПК України, з врахуванням того, що жоден доказ не має наперед встановленої сили, суд першої інстанції дійшов переконливих висновків, що обвинуваченням не доведено того, що подія, яка мала місце 27.07.2021 року за участі обвинуваченого ОСОБА_8 та потерпілого ОСОБА_7 полягала в умисному заподіянні потерпілому, який являється працівником правоохоронного органу та виконував свої службові обов'язки, побоїв, а тому в його діянні відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України.
З таким висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, та вважає доводи апеляційної скарги прокурора про те, що судом першої інстанції дана неправильна оцінка наведеним доказам - безпідставними, оскільки досліджені судом першої інстанції та апеляційним судом докази не доводять «поза розумним сумнівом» винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України.
Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки поясненням обвинуваченого ОСОБА_8 , показам потерпілого ОСОБА_7 та свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , а також дослідженим вищенаведеним письмовим доказам по справі, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони суперечать змісту вироку суду, в якому надано належну оцінку вказаним доказам та наведено обставини, мотиви та підстави виправдання обвинуваченого.
Так виправдовуючи ОСОБА_8 за ч.2 ст.345 КК України суд першої інстанції зазначив, що безпосередні очевидці вказаної події були відсутні, не зважаючи на встановлення на місці події камери відеоспостереження, що відображено в протоколі огляду від 27.07.2021 року, відеозапис події не вилучено, та для дослідження суду першої інстанції та апеляційному суду, для з'ясування переконливості доводів сторони обвинувачення не надано.
Крім того, під час апеляційного розгляду справи прокурор підтвердив, що вказаний відеозапис не вилучався і на даний час він відсутній.
Жоден з допитаних під час судового розгляду в суді першої інстанції свідків не дав показання про те, що ОСОБА_7 повідомив про спричинення йому засудженим ОСОБА_8 побоїв, крім пошкодження одягу. Не висловлював таких скарг і під час його огляду фельдшером, яким видано довідку від 27.07.2021 та в якій відображено лише про те, що на грудній клітині справа виявлено ділянку почервоніння шкіри (гіперемію), не зазначив про такі обставини і в своїй заяві слідчому, який безпосередньо прибув на виклик до установи, в якій зазначено лише про пошкодження одягу.
Не містить чітких ознак застосованого до потерпілого насильства і пред'явлене ОСОБА_8 обвинувачення, яке зводиться лише до фрази «маючи на меті завдати шкоди здоров'ю ОСОБА_7 , штовхнув його об бетону стіну входу до камери», при цьому оцінка таких дій як побоїв та наслідки таких дій як відсутність видимих ушкоджень та відчуття фізичного болю, які дозволяли б ідентифікувати такі дії як побої, тобто багаторазове (два та більше разів) завдання ударів по тілу потерпілого, що не спричинило тілесних ушкоджень, в пред'явленому обвинувачені не дана.
Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст.345 КК, характеризується обов'язковою наявністю прямого умислу на заподіяння працівникові правоохоронного органу тілесних ушкоджень, побоїв та мотиву: у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків (постанова Верховного Суду від 22 лютого 2022 року в справі № 591/7679/19).
За змістом ст. 24 КК наявність вини у формі умислу передбачає, що особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала або свідомо припускала їх настання.
Згідно усталеної судової практики Верховного Суду питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки (постанова Верховного Суду від 11 березня 2021 року в справі № 740/1193/20).
При цьому, колегією суддів враховано показання потерпілого, який чітко як під час судового розгляду, так і під час апеляційного розгляду пояснив, що ОСОБА_8 схопив його за формений одяг - футболку та потягнув до себе, а коли він відштовхнувся від останнього, то вдарився об одвірок входу до камери та футболка була пошкоджена, тобто підтвердив, що обвинувачений побоїв йому не наносив та умислу на пошкодження майна не мав, оскільки пошкодження футболки сталося під час відштовхування потерпілого від обвинуваченого.
Таким чином, суд першої інстанції дослідивши та оцінивши сукупність зібраних стороною обвинувачення доказів відповідно до вимог ст.94 КПК України, за результатами судового розгляду дійшов обгрунтованого висновку про відсутність в діях обвинуваченого ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, мотивуючи свої висновки належним чином, з чим погоджується і колегія суддів.
Можливість того, що потерпілий ОСОБА_7 міг відчувати негативний фізичний вплив на його тіло в результаті притискання до металевих ґрат через утримання та притягування до перешкоди за одяг або намагання вивільнитись через супротив застосованому тиску, судом не виключається, однак такі дії ОСОБА_8 оцінюються з точки зору наявності в них складу злочину, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, який передбачає відповідальність за умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу побоїв, тобто багаторазового (два та більше разів) завдання ударів по тілу потерпілого, що не спричинило тілесних ушкоджень, однак завдали фізичний біль.
За таких обставин, судом не встановлено, що подія, яка мала місце 27.07.2021 року за участі обвинуваченого ОСОБА_8 та потерпілого ОСОБА_7 полягала в умисному заподіянні потерпілому побоїв, що давало б можливість кваліфікувати таку подію як злочин, передбачений ч.2 ст.345 КК України.
Колегія суддів звертає увагу сторони обвинувачення на те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, оскільки це буде суперечити ч.4 ст.17 КПК України, відповідно до якої усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з урахуванням вимог закону, роз'яснень п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції при здійсненні правосуддя», згідно якого визнання особи винною у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини, дійшов вірного висновку щодо наявності підстав, передбачених п.3 ч.1 ст.373 КПК України, для виправдання ОСОБА_8 за недоведеністю в його діяннях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, колегією суддів за матеріалами провадження не встановлено.
Крім того, відповідно до ч.4 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції не має права розглядати обвинувачення, що не було висунуте в суді першої інстанції.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції, який належним чином мотивований, є законним та обґрунтованим, а тому підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_10 залишити без задоволення.
Вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 23 квітня 2024 року щодо ОСОБА_8 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців, а засудженим в той самий строк з дня отримання копії судового рішення.
Судді: