Житомирський апеляційний суд
Справа №295/2963/22 Головуючий у 1-й інст. Перекупка І. Г.
Категорія 40 Доповідач Трояновська Г. С.
03 жовтня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді Трояновської Г.С.
суддів: Павицької Т.М., Борисюка Р.М.
з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 295/2963/22 за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» (АТ «Альфа-Банк») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 06 липня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Перекупки І.Г. у м. Житомирі,
У квітні 2022 року АТ «Сенс Банк» (АТ «Альфа-Банк») звернулося до суду із названим позовом та просило звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 280/40-423 від 23 липня 2008 р., в рахунок погашення заборгованості за кредитом в розмірі 33 808,31 дол. США, на користь Акціонерного Товариства «Сенс Банк» шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).
В обґрунтування позову зазначено, що 23 липня 2008 року між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №280/40-423, за умовами якого позивач зобов'язувався надати відповідачу кредит у сумі 35000,00 дол. США. Строк повернення позики готівкою до 05 травня 2021 року.
На забезпечення виконання зобов'язання між сторонами того ж дня укладено іпотечний договір, за умовами якого передано в іпотеку двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно рішення Богунського районного суду м. Житомира від 23.01.2013 у справі №2-2386/12 ОСОБА_2 належить частина вказаної квартири.
Оскільки ОСОБА_1 має заборгованість за вказаним кредитним договором в сумі 33 808, 31 доларів США , тому Банк просив задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 06 липня 2023 року позов задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на: двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 280/40-423 від 23 липня 2008 р., в рахунок погашення заборгованості за кредитом в розмірі 33 808,31 (тридцять три тисячі вісімсот вісім дол. США) 31 цент, на користь Акціонерного Товариства «Сенс Банк» (АТ «Альфа-Банк») 03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська. 100. МФО 300346, к ЄДРПОУ 23494714, п/р № НОМЕР_1 , шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (АТ «Альфа-Банк») 14 604 (чотирнадцять тисяч шістсот чотири грн.) 38 коп. в рахунок сплати судового збору.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_2 адвокат Ткачук Т.А. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин по справі, а також порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що ОСОБА_2 не була залучена до участі у розгляді справи про стягнення кредитної заборгованості із ОСОБА_1 та не знала про наявність боргових зобов'язань перед Банком. Також вказує, що в протилежному випадку вона б врегулювала питання погашення заборгованості в досудовому порядку.
У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ «Сенс Банк» Михніцький Г.Ю. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вказав, що позивачем направлялась вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, яка в добровільному порядку не виконана. Однак, у разі звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку направлення досудової вимоги не є обов'язковим. Про те, що ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи не було відомо ні позивачу, ні суду.
До суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що не перешкоджає розгляду справи (ч.2 ст. 372 ЦПК України).
Представник позивача адвокат Михніцький Г.Ю. проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, надав пояснення аналогічні викладеному у відзиві на апеляційну скаргу, рішенні суду першої інстанції та позовній заяві.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 23.07.2008 між АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 280/40-423, за умовами якого останній отримав кредит в розмірі 35 000, 00 доларів США, зі сплатою 15% річних та комісій, строком повернення до 22.07.2023 (том 1 а.с. 5-7).
Згідно п. 1.2. кредитного договору № 280/40-423 кредит виданий позичальнику на споживчі цілі.
Пунктами 1.3., 1.3.1 Кредитного договору передбачено, що в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань перед кредитором за цим договором щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки (пені, штрафу), а також інших витрат щодо задоволення вимог кредитора за договором, кредитор укладає із позичальником іпотечний договір, за умовами якого позичальник передає кредитору в іпотеку нерухоме майно: двокімнатну квартиру, загальною площею 42.90 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , заставною вартістю 266 200 грн або 55 000 доларів США, за офіційним курсом НБУ станом 22.07.2008 (том 1 а.с. 5-7).
23.07.2008 між АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір на забезпечення виконання іпотекодавцем зобов'язань за договором кредиту від 23.07.2008 № 280/40-423, предметом якого є двокімнатна квартира, загальною площею 42.90 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 .
Вказана квартира належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Шеніною О.А. 23.055.2003 за р.№ 588 (том 1 а.с. 10-11).
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 23.01.2013 у справі №2-2386/12 визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 (а.с. 12-13), про що державним реєстратором 28.10.2013 внесено запис про право власності 1/2 частини на предмет іпотеки під №3592533.
Заочним рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 07.11.2017 у справі № 295/2811/17, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість по договору кредиту № 280/40-423 від 23.07.2008 у сумі 71 951,54 дол. США, що еквівалентно 1931923,89 грн. станом на 07.11.2017 (за курсом НБУ на день прийняття судового рішення). Заборгованість складається із заборгованості за кредитом в розмірі 33 808,31дол. США та заборгованості за відсотками в сумі 38 143,23 дол. США. Це рішення набрало законно сили 10.01.2018 (том а.с. 145-146).
Постановою старшого державного виконавця Богунського ВДВС м. Житомир ГТУЮ у Житомирській області від 23.02.2018 відкрито виконавче провадження № 55865526 з примусового виконання виконавчого листа № 295/2811/17, виданого 12.01.2018 про стягнення із з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість по договору кредиту № 280/40-423 від 23.07.2008 у сумі 71 951,54 дол. США, що еквівалентно 1931923,89 грн. станом на 07.11.2017 (за курсом НБУ на день прийняття судового рішення) (том 1 а.с. 147).
03.01.2022 АТ «Альфа-Банк» надіслало вимогу про усунення порушень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якій зазначено, що станом на 05.01.2022 загальна сума заборгованості за кредитним договором № 280/40-423 від 23.07.2008 становить 97 505, 25 дол.США, з яких 33 808, 31 дол. США - заборгованість за кредитом, 63 696, 94 дол.США - заборгованість за відсотками. Зважаючи на зазначене та положення договору, банк вимагає у трицятиденний строк сплатити заборгованість по кредиту, відсотках за користування кредитом та нараховану неустойку. Також додатково Банк зазначив, що у разі невиконання цієї вимоги, Банк розпочне звернення стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру, загальною площею 42.90 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , відповідно до Закону України «Про іпотеку» шляхом подачі до суду позову про звернення стягнення на предмет іпотеки чи вчинення виконавчого напису нотаріуса (том 1 а.с. 21-23).
15.02.2022 АТ «Альфа-Банк» звернулося до суду із даним позовом.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому задовольнив їх в повному обсязі.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів виходить із такого.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки (статті 12, 33 Закону України «Про іпотеку»).
Підставами звернення стягнення на предмет іпотеки є рішення суду, виконавчий напис нотаріуса або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону України «Про іпотеку»).
Таким чином, Закон України «Про іпотеку» визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).
Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду (стаття 39 Закону України «Про іпотеку») є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41, 42, 47 Закону України «Про іпотеку»); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі - покупцеві (стаття 38 Закону України «Про іпотеку) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року в справі № 361/7543/17 (провадження № 14-546цс19) та від 18 вересня 2018 року у справі № 921/107/15-г/16 (провадження № 12-117гс18), зроблено висновок, що: наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором за наведеними вище положеннями законодавства не є підставою для припинення грошового зобов'язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством. […] звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається в рахунок стягнення заборгованості за основним договором, а отже таке звернення стягнення не є додатковим стягненням, яке могло б розумітися як подвійне.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначається загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки.
Судом встановлено, що оскільки ОСОБА_1 не виконував належним чином умови кредитного договору 280/40-423 від 23.07.2008, Банк звернувся до суду із позовом про стягнення всієї суми по кредиту.
Також встановлено, що станом на дату звернення до суду з цим позовом відповідачем не погашено в самостійному порядку та не стягнуто в примусовому порядку заборгованість за рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 07.11.2017.
За умовами Договору іпотеки, а саме п. 4.1 у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем основного зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Розглядаючи справу, місцевий суд, керуючись положеннями ст. 23 Закону України «Про іпотеку», обгрунтовано встановив, що до ОСОБА_2 перейшло право власності на предмет іпотеки, а тому вона набула статусу іпотекодавця, має всі його права і обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах що існували до набуття нею права власності. Таким чином іпотекодавцями є: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Обгрунтовуючи свої позовні вимоги в частині заборгованості за кредитним договором банк просив звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитом в розмірі 33 808,31дол. США.
Наведене узгоджується з рішенням суду 07.11.2017 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог.
Таким чином, при вирішенні питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, місцевий суд правильно виходив з розміру заборгованості - 33 808, 31 дол. США, що являє собою заборгованість за кредитом (в межах заявлених позовних вимог). Відповідачем ОСОБА_1 вказаний розмір заборгованості не оспорений, ні під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, ні під час розгляду цієї справи, а тому колегія суддів вважає його доведеним.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач 06.01.2022 звертався до відповідачів з досудовою вимогою про усунення порушень відповідно до умов кредитного договору № 280/40-423 (том 1 а.с. 21-22), проте відповідачами вказана вимога залишилась без виконання.
Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, що оскільки чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання, тому суд першої інстанції, встановивши дійсний розмір кредитної заборгованості, невиконання рішення суду про його стягнення, а також наявність предмета іпотеки, на яке може бути звернуто стягнення - квартиру АДРЕСА_1 , дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову банку про звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того, будь-яких заперечень про правомочність позивача від відповідача не надходило та сумніву не викликає з огляду на встановлені обставини справи.
Разом із тим, вирішуючи спір, місцевий суд не звернув увагу на наступне.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який є чинним і на час перегляду справи апеляційним судом.
Оскільки на момент прийняття апеляційним судом постанови, за якою рішення суду першої інстанції про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає залишенню в силі, є чинним Закон України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку» доповнено пунктом 5-2, за змістом якого у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статей 41, 47 цього Закону (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах), то існують підстави для зупинення виконання рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову про звернення стягнення на предмет іпотеки на період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування. Після спливу вказаного строку правила статей 41, 47 Закону України «Про іпотеку» відновлять свою дію без постановлення окремого рішення суду або прийняття окремого закону.
Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає за необхідне доповнити резолютивну частину рішення третім абзацом наступного змісту: «Зупинити виконання рішення Богунського районного суду м. Житомира від 06 липня 2023 року на період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування», що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 13.07.2022 у справі №202/939/18.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те вона не була залучена до участі у розгляді справи про стягнення кредитної заборгованості із ОСОБА_1 та не знала про наявність боргових зобов'язань перед Банком, так як в протилежному випадку вона б врегулювала питання погашення заборгованості в досудовому порядку, не можуть бути враховані з огляду на те, що банком їй була направлена досудова вимога, що підтверджується матеріалами справи, яка не виконана. Окрім того, предметом апеляційного перегляду не є рішення суду про стягнення кредитної заборгованості із ОСОБА_1 , а тому доводи в апеляційній скарзі щодо вирішення спору про стягнення кредитної заборгованості не заслуговують на увагу.
Крім того у постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справа № 760/14438/15-ц роз'яснено способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Так, згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом доповнення резолютивної частини рішення текстом зазначеного вище змісту.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 має інвалідність 2 групи (а.с. 71 том 2), а тому звільнена від сплати судових витрат, відтак рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат слід скасувати та викласти в наступній редакції: «Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (АТ «Альфа-Банк») 7302 грн в рахунок сплати судового збору, а 7302 грн понесених судових витрат компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України».
Керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 06 липня 2023 року змінити, доповнивши резолютивну частину рішення третім абзацом наступного змісту:
«Зупинити виконання рішення Богунського районного суду м. Житомира від 06 липня 2023 року на період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування».
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 06 липня 2023 року в частині стягнення судового збору з ОСОБА_2 скасувати та викласти абзац четвертий резолютивної частини в наступній редакції:
«Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (АТ «Альфа-Банк») 7302 грн. в рахунок сплати судового збору, а 7302 грн. понесених судових витрат компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України».
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 07.10.2024.
Головуючий Судді: