Житомирський апеляційний суд
Справа №295/7445/23 Головуючий у 1-й інст. Чішман Л.М.
Категорія 70 Доповідач Трояновська Г. С.
03 жовтня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді Трояновської Г.С.
суддів: Борисюка Р.М., Павицької Т.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) в м. Житомирі цивільну справу № 295/7445/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору - Рівненський відділ державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 23 квітня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Чішман Л.М. у м. Житомирі
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із названим позовом та, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з жовтня 2021 року по 10 липня 2023 року у розмірі 118819, 23 грн.
В обгрунтування позовних вимог зазначено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають спільну неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 04.08.2011 року вирішено стягувати аліменти з відповідача на користь позивача на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку відповідача щомісячно і до повноліття дитини, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14.04.2011 року. На примусовому виконанні у Рівненському міському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області перебуває виконавче провадження №51486217 з примусового виконання виконавчого листа №2-2579/11. З грудня 2022 року відповідач ухиляється від виконання рішення суду, аліментів не сплачує, у зв'язку з чим утворилась заборгованість по виплаті аліментів, яка станом на 01.06.2023 року становить 13042,32 грн. Згідно розрахунку державного виконавця від 03 липня 2023 року сукупний розмір заборгованості з жовтня 2021 року по травень 2023 року становить 118 819,23 грн. Наданий позивачем розрахунок пені за період з жовтня 2021 року по травень 2023 року складає 289 935,83 грн. Тому з урахуванням того, що пеня не може перевищувати 100 відсотків заборгованості, ОСОБА_1 просила стягнути пеню у розмірі 118 819,23 грн.
Заочним рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 19 вересня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з жовтня 2021 року по травень 2023 року у розмірі 118 819, 23 грн та судовий збір на користь держави в розмірі 1073, 60 грн.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 26 березня 2024 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення задоволено та заочне рішення Богунського районного суду м. Житомира від 19 вересня 2024 року скасовано.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 23 квітня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з жовтня 2021 року по травень 2023 року у розмірі 30 000,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у позові у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що пеня - змінна величина, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі якщо позивач з урахуванням принципу диспозитивності пред'явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується. Таким чином, якщо суд при винесенні рішення спирався на розрахунок заборгованості від 18.03.2024, згідно з яким заборгованість відповідача у виконавчому провадженні становила 2007,83 грн., ним не було в достатній мірі враховано той факт, що на момент винесення рішення суду, заборгованість за несвоєчасну сплату аліментів за період з жовтня 2021 року по травень 2023 року була фактично сплачена, а отже, враховуючи мінливість обставин, було б справедливим взяти до уваги розмір заборгованості, наявної на момент винесення рішення. Крім того, скаржником було надано суду оновлений розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №51486217, згідно з яким заборгованість у цьому виконавчому провадженні відсутня. Зауважує, що сума неустойки в розмірі 30000 грн визначена судом необгрунтовано, без належного дослідження всіх доказів, з порушенням принципу справедливості, добросовісності та розумності. Судом першої інстанції при винесенні рішення не було взято до уваги формулу, надану Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 у справі №572/1762/15.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначила, що відповідач прийшов до помилкового твердження про те, що на момент пред'явлення позову поточна заборгованість відсутня, тому і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Пеня за прострочення сплати аліментів нараховується навіть у разі, якщо основний борг був погашений до моменту розгляду справи. Тобто, стягнення пені можливе за попереднє прострочення, незалежно від того, чи існує борг на момент винесення рішення. Тому твердження відповідача про те, що суд не мав права стягувати пеню через відсутність заборгованості на момент винесення рішення не грунтується на вимогах чинного законодавства.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищенаведені норми, справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами без повідомлення учасників справи.
Розглянувши справу в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення із наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 22.11.2008 року Коростенським міськрайонним управлінням юстиції в Житомирській області зареєстровано шлюб між сторонами, актовий запис №512.
Сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 15.12.2008 року (а.с. 10).
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 04.08.2011 року у справі №2-2579/11 шлюб між сторонами розірвано, неповнолітню дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишено на подальше проживання при матері, стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку відповідача щомісячно і до повноліття дитини, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14.04.2011 року (а.с. 11).
На виконання такого рішення Богунським районним судом м. Житомира 12.08.2011 року видано виконавчий лист №2-2579/11 (а.с. 12).
Постановою старшого державного виконавця Рівненського міському відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області відкрито виконавче провадження №51486217 з примусового виконання виконавчого листа №2-2579/11 від 12.08.2011 року (а.с. 13).
Постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 21.04.2023 року виконавчий лист №2-2579/11 від 12.08.2011 року передано на підставі ч. 4 ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження» Рівненському відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с. 14).
Згідно розрахунку заборгованості від 06.06.2023 року №41148 зі сплати аліментів по виконавчому провадженню №51486217 заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів за вказаним виконавчим провадженням станом на 01.06.2023 року становить 13 042,32 грн (а.с. 16-17).
Згідно розрахунку заборгованості від 03.07.2023 року №46562 зі сплати аліментів по виконавчому провадженню №51486217 заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів за вказаним виконавчим провадженням станом на 01.06.2023 року становить 118 819, 23 грн (а.с. 38-39).
Згідно розрахунку заборгованості від 18.03.2024 №21748 зі сплати аліментів по виконавчому провадженню №51486217 заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів за вказаним виконавчим провадженням станом на 01.04.2024 року становить 2007,83 грн (а.с.172-173).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вирішуючи спір щодо стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, враховуючи вказані обставини та досліджені докази, що містяться в матеріалах справи, а також враховуючи той факт, що пеня повинна бути засобом розумного стимулювання боржника виконувати взяте на себе зобов'язання, а не перетворюватися на непомірний тягар для нього, вважав, що є підстави для зменшення розміру неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини, до 30 000,00 грн. Вказане, на думку суду, буде відповідати принципу пропорційності відповідальності відповідача за несвоєчасне виконання аліментних зобов'язань.
З таким висновком колегія суддів погоджується з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).
Частинами першою та другою статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у цивільній справі № 661/905/19 неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.01.2024 у справі № 359/240/21 щодо застосування норми статті 196 СК України зазначила, що неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак, таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку, неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов'язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).
Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.
У Сімейному Кодексі України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.
Зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів, суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Законодавець установив розмір пені 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 %.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені 1 %.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі 333/6020/16-ц (провадження № 14-61цс18).
Статтями 12, 81ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Матеріалами справи підтверджено і встановлено судом першої інстанції, що рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 04.08.2011 року у справі №2-2579/11 стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку відповідача щомісячно і до повноліття дитини, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14.04.2011 року.
Аліменти з ОСОБА_2 стягуються примусово Рівненським відділом державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні №51486217.
Розрахунок заборгованості неодноразово змінювався в зв'язку з сплатою відповідачем заборгованості та проведення донарахувань доходів, зокрема додаткової винагороди.
Згідно розрахунку заборгованості від 18.03.2024 №21748 зі сплати аліментів по виконавчому провадженню №51486217 заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів за вказаним виконавчим провадженням станом на червень 2023 року (дату подачі позову) становила 65 344,49 грн.(а.с.157).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується й апеляційний суд, виходив з того, що відповідач на час звернення до суду з позовом мав заборгованість зі сплати аліментів, що підтверджується відповідними доказами, наявними в матеріалах справи. Оскільки обов'язок зі сплати аліментів не виконаний та протермінований, тому у позивача виникло право на стягнення пені за несвоєчасне виконання аліментних зобов'язань.
Як вбачається із наданого позивачкою розрахунку, вона обмежувала розмір пені за прострочення сплати аліментів розміром заборгованості по аліментах, що відповідає вимогам ст. 196 СК України.
Суд першої інстанції перевірив обчислений позивачкою розмір пені (189 156,97 грн) з дотриманням алгоритму розрахунку та дійшов правильного висновку, що позивач має право на неустойку за період з жовтня 2021 року по 10 липня 2023 року.
Скаржник в апеляційній скарзі посилався на те, що суд першої інстанції проігнорував оновлений розрахунок заборгованості при визначенні розміру пені і те, що заборгованість на даний момент відсутня, однак ці доводи є безпідставними, оскільки станом на червень 2023 заборгованість по сплаті аліментів становила 65344,49 грн.
Погашення заборгованості по аліментах здійснене після нарахування державним виконавцем заборгованості та звернення позивача до суду з позовом не є підставою для відмови у стягненні пені (санкції за ухилення від сплати аліментів).
Місцевим судом правильно використано формулу розрахунку розміру пені за місячним платежем, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16ц (провадження № 14-616цс18).
Таким чином, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, беручи до уваги те, що відповідач допустив виникнення заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини, а відтак на підставі положень ст. 196 Сімейного кодексу України суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Суд першої інстанції, встановивши, що розмір неустойки (пені) за спірний період значно перевищує сукупний розмір заборгованості за аліментами, врахувавши загальні засади справедливості та розумності регулювання сімейних відносин, правильно застосував положення частини першої статті 196 СК України та дійшов обгрунтованого висновку про зменшення розміру пені.
При цьому, зменшуючи розмір неустойки до 30 000грн, суд правильно врахував, що відповідач приймав безпосередню участь в АТО/ООС з 21.08.2016 по 17.05.2019 на території Донецької та Луганської областей, неодноразово лікувався, має хронічні хвороби, майже погасив заборгованість (борг станом на 01.04.2024 становив 2007,83грн.). Окрім того, з аналізу розрахунків заборгованості вбачається, що відповідач частково сплачував аліменти, але у зв' язку з донарахуванням доходів, зокрема додаткової винагороди утворилася заборгованість.
Визначений розмір пені за прострочення сплати аліментів у розмірі 30 000 грн. є законним та обґрунтованим, належним чином захищає майнові інтереси позивача та не становитиме надмірного тягаря для відповідача.
Неодноразове згадування в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції не враховано постанову Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 572/1762/15-ц, яка відступила від усталеної практики Верховного Суду України, запропонувавши новий порядок розрахунку пені за прострочення сплати аліментів, не впливає на правильність прийнятого рішення, оскільки у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц, провадження № 14-37цс18 помилково наведено формулу, за якою обчислення пені за несплату або прострочення сплати аліментів передбачає врахування кожного місяця окремо, а не за кожен день прострочення сплати аліментів, про що зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року, справа № 333/6020/16-ц, провадження № 14-616цс18 та яку обґрунтовано застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 23 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, визначених у пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Судді: