Справа № 758/5754/24
Категорія 52
(ЗАОЧНЕ)
03 жовтня 2024 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючої судді - Будзан Л.Д.,
за участі: секретаря судового засідання - Петер А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, -
ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить стягнути з відповідача на свою користь вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу в сумі 47232 грн 43 коп., та вирішити питання щодо стягнення судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 24 жовтня 2023 року о 17 годині 43 хвилини по вул. Межигірська, 87, в місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу «Skoda», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та транспортного засобу «BMW», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням позивача. Постановою Подільського районного суду міста Києва від 21.11.2024 (справа № 758/13292/23) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні вказаної дорожньо-транспортної пригоди. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу завдано матеріальну шкоду, пов'язану з необхідністю здійснення відновлювального ремонту транспортного засобу, яка, відповідно до Звіту № 154362 від 17.01.2024 про оцінку колісного транспортного засобу, складає 84193 грн 43 коп. 25.04.2024 за результатами розгляду страхової справи за заявою позивача, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» як страховик відповідача виплатило позивачеві страхове відшкодування у розмірі 36870 грн. Таким чином, різниця між виплаченим страховим відшкодуванням і фактичним розміром завданої шкоди, пов'язаної з відновлювальним ремонтом, складає 47232 грн 43 коп. У зв'язку з тим, що відповідач у добровільному порядку збитки, завдані в результаті дорожньо-транспортної пригоди позивачеві не відшкодував, останній вимушений звернутись до суду із вказаним позовом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 травня 2024 року, головуючим суддею у справі визначено Будзан Л.Д.
21 травня 2024 року ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва відкрито провадження у справі, прийнято рішення про розгляд справи за правилами позовного провадження в спрощеному порядку з повідомленням (викликом) сторін, яку сторони отримали в установлений законом строк, встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій просить справу слухати у його відсутність та в разі неявки відповідача в судове засідання не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом надсилання судових повісток за зареєстрованим місцем проживання, про причини неявки суд не повідомив, правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався.
Враховується судом і рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011, згідно якого у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаною в матеріалах справи (зокрема позовній заяві), яка відповідає місцю реєстрації відповідача, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач не подав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку із тим, що відповідач своєчасно і належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, не використав наданого законом права на подачу відзиву на позовну заяву, тому суд, враховуючи згоду сторони позивача, відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 24 жовтня 2023 року о 17 годині 43 хвилини по вул. Межигірська, 87, в місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу «Skoda», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та транспортного засобу «BMW», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням позивача.
Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу власником транспортного засобу «BMW», д.н.з. НОМЕР_2 , є ОСОБА_3 .
Постановою Подільського районного суду міста Києва від 21 листопада 2023 року (справа № 758/13292/24) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що, відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК, при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов'язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.
Таким чином, вина відповідача в дорожньо-транспортній пригоді доказуванню не підлягає.
На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Skoda Roomster», д.н.з. НОМЕР_1 , застрахована в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» згідно Договору ОСЦПВВНТЗ від 31 липня 2023 року. Страхова сума за шкоду здоров'ю складає 320000 грн., за шкоду майнц - 160000 грн, франшиза - 3200 грн, що підтверджується копією листа МТСБУ.
Відповідно до Звіту № 154362 від 17 січня 2024 року про оцінку колісного транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту КТЗ «BMW», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 84193 грн 43 коп., з ПДВ на запасні частини, вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу становить 43750 грн 43 коп. При цьому, визначаючи вартість матеріального збитку завданого власнику вказаного автомобіля оцінювач застосував коефіцієнт 0,65 фізичного зносу складових, що підлягають заміні.
25.04.2024 за результатами розгляду страхової справи за заявою позивача, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ», як страховик відповідача, виплатив позивачеві страхове відшкодування у розмірі 36870 грн., що підтверджується копією виписки по банківському рахунку ОСОБА_1 .
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної, небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, судам слід враховувати, що потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.
Окрім цього, відповідно до п. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Фактичним розміром шкоди безпосередньо є сума відновлювального ремонту без врахування фізичного зносу запчастин, яка встановлена звітом про незалежну оцінку майна.
Так, у постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Подібні правові висновки висловлено у постанові Верховного Суду від 01.07.2020 у справі № 420/998/18 (провадження № 61-11714св19).
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. Оскільки вартість майнового збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із відповідача, як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.
Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 15.10.2020 у справі № 755/7666/19, від 13.06.2019 у справі № 587/1080/16-ц, від 30.10.2019 у справі № 753/4696/16-ц, від 21.02.2020 у справі № 755/5374/18 та від 22.04.2020 року у справі № 756/2632/17.
На підставі вище вказаних норм закону з відповідача підлягають стягненню реальні збитки, які позивач мусить понести по відновлюваному ремонту пошкодженого автомобіля.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду по справі № 522/15636/16-ц від 11.12.2019; № 227/2996/16-ц від 11.12.2019; № 668/7779/15-ц від 25.11.2019; № 761/41395/16-ц від 25.11.2019; № 522/1597/15-ц від 31.10.2019; № 753/4696/16-ц від 30.10.2019; № 489/1356/16-ц від 17.10.2019; № 591/3152/16-ц від 25.03.2019; № 645/3746/16-ц від 07.02.2019; № 750/6218/16-ц від 23.01.2019; № 676/518/17 від 22.01.2019.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 757/33065/18-ц від 21.07.2021 суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення суми коштів, як різниці між сумою вартості відновлювального ремонту та страховою виплатою, здійсненою в межах ліміту відповідальності (із розрахунку 237 345,36 - 99 500 грн). Посилання апеляційного суду як на підставу відмови у стягненні шкоди у визначеному позивачем розмірі на те, що позивач не надала доказів на підтвердження факту проведення відновлювального ремонту транспортного засобу, є помилковими. Позивачем заявлено вимоги про відшкодування заподіяної відповідачем шкоди (збитків), до яких законом віднесено як витрати, що особа вже зробила так і ті, які мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Таким чином помилково ототожнювати два поняття: вартість відновлювального ремонту (реальні збитки потерпілої особи) і матеріальний збиток (ремонт з урахуванням зносу - страхове відшкодування, яке здійснює страховик відповідно до статті 29 Закону № 1961-IV). Ці два поняття не є тотожними та ремонт урахуванням зносу не означає повного відшкодування заподіяної шкоди.
Системний аналіз статті 22 ЦК України частини другої статті 1192, статті 1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу.
Вартість відновлювального ремонту без урахування зносу - це ті збитки, які позивач мусить понести для відновлення свого порушеного права та втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а тому на користь позивача підлягає стягненню відшкодування саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу.
В постанові від 11.12.2020 в справі № 565/1210/19 Верховний Суд зробив такі висновки: «Разом з тим, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. Якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то у такому разі майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, у загальному порядку».
В постанові від 22.04.2021 в справі № 759/7787/18 Верховний Суд дійшов висновку, що «Відмовляючи у задоволенні позову в частині відшкодування майнової шкоди, суд апеляційної інстанції звернув увагу, що різниця між виплаченою страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля пошкодженого у ДТП, викликана у тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме франшизою та врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов'язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу. За таких обставин саме відповідач, як особа винна у вчиненні ДТП, зобов'язаний сплатити позивачу таку різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням)».
Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Таким чином, посилання представника позивача суперечить положенням статті 22 ЦК України відповідно до якої збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Зі змісту вказаної норми вбачається, що до збитків належать і витрати, які особа понесе у майбутньому. Крім того, жодним нормативно-правовим актом України не передбачено обов'язок потерпілого надати акт виконаних робіт, тоді як розмір понесених збитків підтверджується звітом.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач повинен відшкодувати різницю між страховим відшкодуванням та вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу у розмірі 47232 грн 43 коп. (84193 грн 43 коп. вартість відновлювального ремонту КТЗ - 36870 грн виплачене позивачеві страхове відшкодування), а тому позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1211 грн. 20 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 223, 259, 263 - 265, 280-282 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо - транспортної в сумі 47232 (сорок сім тисяч двісті тридцять дві) грн 43 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасники справи, а також особи, які не брати участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування сторін по справі:
позивач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомо, адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя Леся БУДЗАН