Справа № 755/11852/24
"07" жовтня 2024 р. м. Київ
Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Марфіної Н. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в м. Києві цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інстафінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інстафінанс», звертаючись з позовом до суду, просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 30000,00 грн., з яких: 15000,00 грн. заборгованості за Кредитним договором №ID8590983 в інформаційно - телекомунікаційній системі Компанії за №ID8397471, у тому числі: 15000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту, 5772,00 грн. - заборгованості за процентами для початково зазначеної тривалості, 9228,00 грн. заборгованості за процентною ставкою в день для періоду, який перевищує початково зазначену тривалість кредиту; а також судові витрати пов'язані з розглядом справи, що є предметом позовних вимог.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 08 вересня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інстафінанс» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії/позики за №ID8590983 в інформаційно - телекомунікаційній системі Компанії за №ID8397471, додатки та додаткові угоди до якого є його невід'ємними частинами та є обов'язковими для виконання їх сторонами. Відповідно до умов Кредитного договору, позивач надав, а відповідач прийняв у власне користування грошові кошти. Які відповідач зобов'язався повернути у строки, визначені у Кредитному договорі, сплатити проценти за користування ними та виконати інші зобов'язання, які передбачені Кредитним договором. У порушення умов Кредитного договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 30000,00 грн., з яких: 15000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту, 5772,00 грн. - заборгованості за процентами для початково зазначеної тривалості, 9228,00 грн. заборгованості за процентною ставкою в день для періоду, який перевищує початково зазначену тривалість кредиту, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, що є предметом позовних вимог.
12 липня 2024 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз'яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач будучи належним чином повідомлений про розгляд справи, не скористався процесуальним правом подати відзив на позовну заяву.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не заперечує проти розгляду справи в заочному порядку та ухвалення у справі заочного рішення.
За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 08 вересня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Інстафінанс» було укладено Кредитний договір №ID8590983 в інформаційно - телекомунікаційній системі Компанії за №ID8397471 з лімітом кредитної лінії у розмірі 15000,00 грн., з процентною ставкою у розмірі 1,33% в день, зі строком оплати від 7 до 30 днів.
Згідно п. 2.1 Загальних умов, Встановлення договірних відносин між Сторонами за допомогою дистанційних засобів забезпечується таким чином: 2.1.1. на Порталі Позичальник повинен заповнити Заяву шляхом введення необхідної Суми Кредиту та Терміну оплати, а також надати (завантажити) інші дані та документи, що вимагаються. Також, у відповідному полі, в якому Позичальник повинен ввести реквізити своєї платіжної картки. Після заповнення вищезазначеної Заяви:
2.1.1.1. Позичальник створює Особистий кабінет на Порталі, шляхом виконання вказівок, викладених на Порталі;
2.1.1.2. Позичальнику надається пропозиція кредитодавця у формі спеціальних умов кредиту на основі інформації, наданої в заяві. Якщо позичальник під час обробки заяви змінив інформацію, надану в заяві, нова пропозиція буде надана на основі нововеденних умов. За запитом позичальника кредитодавець повинен надати позичальнику пропозицію в паперовому вигляді в порядку, встановленому законодавством. Позичальник, без обмежень в часі, має право проаналізувати пропозицію та порівняти її з пропозиціями конкурентів;
2.1.1.3. натискаючи кнопку «Прийняти», Позичальник підтверджує надання Кредитодавцю згоди на (І) використання персональних даних Позичальника для ідентифікації Позичальника, для оцінки кредитоспроможності (платоспроможності) Позичальника та для виконання Договору відповідно до Політики конфіденційності; (ІІ) використання Порталу відповідно до Умов користування Порталом; (ІІІ) встановлення договірних відносин з Кредитодавцем, як передбачається Договором, та (ІV) складення Договору;
2.1.2. код підтвердження у вигляді одноразового алфавітно - цифрового ідентифікатора (надалі іменується як «Код підтвердження») надсилається кредитодавцем на Номер телефону позичальника. Шляхом введення коду підтвердження у відповідне поле та натискання кнопки «підтвердити» позичальник приймає пропозицію та підписує договір, який з цього моменту є укладеним відповідно до Правил та норм ЗУ «Про електронну комерцію»;
2.1.3. після подання Заяви Кредитодавець оцінює кредитоспроможність (платоспроможність) Позичальника самостійно або за допомогою уповноважених постачальників послуг. Надання кредиту та зміни суми кредиту може надаватись в межах ліміту кредитної лінії, та на основі оцінки кредитоспроможності позичальника, на власний розсуд кредитодавця
2.2. З метою перевірки даних платіжної картки Позичальника Позичальник уповноважує Кредитодавця вирахувати суму в розмірі … грн. з платіжної картки Позичальника, яка буде відшкодована Кредитодавцем Позичальнику після завершення процедури перевірки, але не пізніше, ніж протягом наступних семи робочих днів, або зарахувати на платіжну картку Позичальника суму в розмірі …. Грн., заблокувати дану суму та вирахувати її з платіжної картки позичальника під час завершення процедури перевірки. Таке уповноваження жодним чином не має наслідок обов'язок Кредитодавця здійснювати таку перевірку, яка залишається правом Кредитодавця, яким він розпоряджається на власний розсуд.
Як вбачається з довідки про ідентифікацію, відповідачем прийнято умови договору шляхом використання електронного підпису одноразового використання №А98ЕРР, який було направлено на номер телефона позичальника.
Факт отримання грошових коштів відповідачем, відповідно до укладених між сторонами договорів, підтверджується витягами з журналу дій інформаційно - телекомунікаційної системи, про перерахування на рахунок відповідача грошових коштів на загальну суму 15000,00 грн.. (а. с. 8)
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».
Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов'язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов'язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
За встановлених вище обставин, між позивачем та відповідачем укладено кредитні договори у формі електронного документу з електронними підписами сторін з використанням одноразового електронного паролю, та із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився з ними.
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, відповідач не повернув надані грошові кошти, у зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за Кредитним договором №ID8590983 в інформаційно - телекомунікаційній системі Компанії за №ID8397471за тілом кредиту у розмірі 15000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту, 5772,00 грн. - заборгованості за процентами для початково зазначеної тривалості, 9228,00 грн. заборгованості за процентною ставкою в день для періоду, який перевищує початково зазначену тривалість кредиту, що підлягає стягненню з відповідача, оскільки розмір заборгованості підтверджується долученими до справи доказами, а розрахунок заборгованості проведений в межах в межах строку дії договору та на умовах, які були досягнутими між сторонами, в свою чергу відповідач не скористався процесуальним правом висловити свої заперечення на позов та надати докази, які мали підтвердити належне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інстафінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості є обгрунтованими та такими, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інстафінанс» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2083,09 грн. відповідно до задоволеним позовним вимогам.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України)
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
При розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Згідно пункту 25 постанови Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 зауважено, що: «Судова колегія зазначає, що КАС України (та відповідно, ЦПК України) у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.»
Згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, та зразку заповнення платіжного доручення, адвокатом надана правова допомогу за підготовку, написання та оформлення позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором №ID8590983 на суму 2 000,00 грн., які оплачено згідно платіжної інструкції № 11922 (а. с. 16, 16 зв.
Таким чином, з урахуванням часткового задоволення позову, суд вважає доведеним, правомірним та співмірним відшкодування відповідачем на користь позивача суми витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, у розмірі 2000,00 грн..
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 15, 525, 526, 530, 599, 610, 631,1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 263-265, ч. 2 ст. 247, ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інстафінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інстафінанс» заборгованості заКредитним договором №ID8590983 в інформаційно - телекомунікаційній системі Компанії за №ID8397471 у розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інстафінанс» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн. та 2000,00 грн. витрат пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги, а всього 5028 (п'ять тисяч двадцять вісім) грн. 00 коп..
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 07.10.2024 року.
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інстафінанс» (03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд. 3 код ЄДРПОУ 43449827);
Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).