ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/16190/24
провадження № 2-а/753/198/24
07 жовтня 2024 року суддя Дарницького районного суду м. Києва Комаревцева Л.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності-
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що 14.08.2024 року постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за те, що він 01.08.2024 відмовився від отримання повістки №740 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що було складено акт відмови від отримання повістки від 01.08.2024, своїми діями ОСОБА_1 не дотримався вимог п. 1 ч. 1 ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" в частині неявки за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 без поважних причин, тим самим не виконав свій військовий обов'язок.
Разом з тим, позивач зазначає, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки положення п. 1 ч. 1 ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не передбачає зобов'язання отримати повістку та не визначає відповідальність за її не отримання, розгляд справи про адміністративне правопорушення було здійснено з порушенням вимог ст. 268 КУпАП, крім того, оскаржувана постанова складена та підписана неуповноваженою особою.
Також, позивач звертає увагу на те, що він стоїть на військовому обліку і додаткового взяття на військовий облік не потребується відповідно до чинного законодавства України.
ОСОБА_1 є сержантом служби цивільного захисту, пожежний-рятувальник, не є державним службовцем категорій Б» та/або «В», а тому в силу вимог п. 1 ч. 1 ст. 23, п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (21.10.1993 року № 3543-ХІІ) призову не підлягає, оскільки підлягає бронюванню. Категорія працівників Державної служби України з надзвичайних ситуацій - пожежні-рятувальники, в силу ст. 25 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», підлягає бронюванню в особливий період (період мобілізації та воєнний час) в повному обсязі - 100%.
В силу підстав, зазначених вище, положення ст. 25 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (21.10.1993 року № 3543-ХІІ) мають вищу юридичну силу ніж положення абз. 5 п. 5 Порядку бронювання військовозобов'язаних під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 2024 р. № 650) у частині визначення питання обсягу бронюванням (не більше 50 % складу).
Також в силу абз. 5 п. 69 Порядок 560 процедура надання відстрочки від мобілізації в зв'язку з бронюванням не передбачає проходження медичного огляду.
Тому обумовлених законом підстав вручення позивачу повістки 01.08.2024 не було.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 21.08.2024 за вищевказаним позовом відкрито спрощене позовне провадження без виклику осіб. Зокрема суд ухвалив, що відповідач протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження у справі має право подати письмовий відзив разом з доказами, що обґрунтовують доводи його заперечень.
27.09.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що 30.07.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулось Головне управління ДСНС України у м. Києві з листом про те, що сержант служби цивільного захисту ОСОБА_1 , пожежний-рятувальник 24 державної пожежно-рятувальної частини не став на військовий облік за місцем свого проживання. У зв'язку із цим, групою оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_1 , 01.08.2024 було здіснено виїзд до ОСОБА_1 з наміром вручення повістки №740 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою уточнення даних. По прибуттю, громадянин ОСОБА_1 відмовився від отримання повістки №740, про що групою оповіщення в складі старшого сержанта ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 та старшого дільничого офіцера поліції СДОП ВП Дарницького УП ОСОБА_4 складено акт відмови від отримання повістки від 01.08.2024, текст повістки про явку до ІНФОРМАЦІЯ_1 доведено (озвучено) громадянину ОСОБА_1 також здійснювався відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки. Враховуючи вищевикладене, відповідно до п. 41 постанови Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 року, громадянин ОСОБА_1 вважався належним чинном оповіщеною особою. Крім того, згідно інвентарного номеру номенклатури №172/дск (з грифом таємності «для службового користування») Положення про ІНФОРМАЦІЯ_1 було затверджено 23.11.2023 тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковником ОСОБА_5 . Вказаним положенням було затверджено функціональні обов'язки керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 , одним із таких обов'язків є розгляд у передбачених законом випадках справ про адміністративне правопорушення та накладення адміністративного стягнення. Також, згідно довідки №193/21 від 08.11.2021 з відомчого обліку Міністерства оборони України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підриємців та громадських формувань, ідентифікаційний код «08055153» закріплено за ІНФОРМАЦІЯ_1 , з правовим статусом субєкта- без права юридичної особи.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань про проведення судового засідання та наявність достатніх доказів для розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши письмові матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 14.08.2024 року постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за те, що він 01.08.2024 відмовився від отримання повістки №740 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що було складено акт відмови від отримання повістки від 01.08.2024, своїми діями ОСОБА_1 не дотримався вимог п. 1 ч. 1 ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" в частині неявки за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 без поважних причин, тим самим не виконав свій військовий обов'язок.
Стаття 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Згідно ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Диспозиції ст. 210-1 КУпАП є банкетною, тобто передбачає вказівку про порушення вимог інших нормативно-правового актів, які регламентують мобілізаційне законодавство, зокрема, Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. (ст. 235 КУпАП)
Частиною 5 ст. 258 КУпАП визначено, що протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з'явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.
Згідно п.п. 40, 47 Постанови КМУ від 16 травня 2024 р. № 560 "Про затвердження порядку призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським.
У разі відмови резервіста або військовозобов'язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину.
Акт відмови від отримання повістки подається керівнику районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для вжиття заходів до притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності.
Акт відмови від отримання повістки реєструється в районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Згідно акта про відмову від отримати персональної повістки від 01.08.2024, складеного старшим сержантом ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 та старшим дільничим офіцером поліції СДОП ВП Дарницького УП ОСОБА_4 вбачається, що 01.08.2024 під час здійснення оповіщення гр. ОСОБА_1 відмовився від отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Текст про явку на 01.08.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_1 було доведено (озвучено) гр. ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Позивач посилається на те, що стоїть на військову обліку і додаткового взяття на облік не потребується, крім того він підлягає бронюванню, відповідно до положення п. 2 ч. 1 ст. 25 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", як працівник Державної служби України з надзвичайних ситуацій.
Проте, жодних доказів того, що позивач дійсно перебував на військовому обліку на момент вручення повістки про явку на 01.08.2024 з метою уточнення облікових даних, до позову додано не було, як і доказів бронювання з місця роботи позивача.
Також, такі доводи позивача спростовуються оглядом відеозапису, наданого відповідачем. Так, на відеозаписі чітко зафіксовано факт відмови позивача від отримання повістки №740 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_1 , також під час складання акта про відмову від отримання повістки, позивач пояснив, що «оновить дані як тільки знайте свої документи», на прохання надати докази, що свідчать про поважність пропуску строку для оновлення даних, позивач вказав, що не оновив дані по причині особистого характеру та будь-яких доказів він надати на цей момент не може. Також позивач відмовився прибути 01.08.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , пояснивши, що перебуває при виконанні своїх службових обов'язків.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: 1) перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; 2) смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка), що передбачено ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Таким чином, позивач, будучи обізнаним про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовився від отримання повістки, зміст якої йому було озвучено, у зв'язку із чим порушив вимоги п.1 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а саме в частині неявки за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідає обставинам, викладеним у постанові №438 від 14.08.2024.
Щодо доводів позивача про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 не створений та не існує як одиниця здатна виконувати певні функції, в тому числі розглядати справи про адміністративне правопорушення, слід зазначити наступне.
Відповідно до абз. 2 та 4 п.7 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
Положення про районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджуються керівниками відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
У своєму відзиві сторона відповідача вказує, що згідно інвентарного номеру номенклатури №172/дск (з грифом таємності «для службового користування») Положення про ІНФОРМАЦІЯ_1 було затверджено 23.11.2023 тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковником ОСОБА_5 . Вказаним положенням було затверджено функціональні обов'язки керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 , одним із таких обов'язків є розгляд у передбачених законом випадках справ про адміністративне правопорушення та накладення адміністративного стягнення.
Також відповідачем долучено довідку №193/21 від 08.11.2021 з відомчого обліку Міністерства оборони України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підриємців та громадських формувань, згідно якої ідентифікаційний код «08055153» закріплено за ІНФОРМАЦІЯ_1 , з правовим статусом субєкта- без права юридичної особи.
За приписами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколомпро вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган, посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадській організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням викладеного, відповідачем доведено належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскаржувана постанова винесена уповноваженою на те особою, в порядку та спосіб визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з урахуваннях усіх обставин справи, а відтак суд приходить до висновку, що позов підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст.ст. 210-1, 251, 280 КУпАП, ст. 5, 6, 7, 9, 77, 241-247, 268, 271, 286 КАС України, суд-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності- залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.
Повний текст рішення виготовлено 07.10.2024.
Суддя: Комаревцева Л.В.