Справа № 752/20431/24
Провадження №: 1-кс/752/7862/24
04.10.2024 м. Київ
Слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , про арешт майна, у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до ЄРДР за №12024100010002920 від 26.09.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
До слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва надійшло вказане клопотання, в якому слідчий просить накласти арешт на предмет ззовні схожий на кросівки сірого кольору зі слідами на них речовини бурого кольору, що було вилучено під час огляду місця події, за адресою: АДРЕСА_1 , що належать підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом заборони їх відчуження, користування та розпорядження, а також просив поновити строк мдля подачі клопотання про арешт майна.
Клопотання обґрунтоване тим, що слідчим відділом Голосіївського УП ГУ Національної поліції у м. Києві, за процесуального керівництва Голосіївської окружної прокуратури міста Києва, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024100010002920, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 25.09.2024, близько о 20 год. 00 хв., ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 перебували поблизу озера, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , де разом вживали алкогольні напої.
Знаходячись за вищевказаною адресою, між ОСОБА_5 та потерпілим ОСОБА_7 розпочався словесний конфлікт на ґрунті особистих неприязних відносин. Під час вказаного словесного конфлікту у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 .
В подальшому, ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень підійшов до потерпілого ОСОБА_7 , розмістився навпроти нього та діючи умисно, протиправно, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді завдання шкоди здоров'ю потерпілому ОСОБА_7 почав наносити удари кулаками своїх обох рук по обличчю останнього.
Від отриманих ударів потерпілий ОСОБА_7 впав на земельний покрив. В свою чергу ОСОБА_5 продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, почав наносити удари своїми ногами по обличчю потерпілого ОСОБА_7 .
Після нанесення ударів, ОСОБА_5 розуміючи протиправність своїх дій, покинув місце вчинення кримінального правопорушення.
В результаті неправомірних дій ОСОБА_5 , потерпілий ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді: перелому основи кісток черепа, перелому кісток носу, ЗЧМТ.
26.09.2024 під час проведення огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено: кросівки сірого кольору зі слідами на них речовини бурого кольору.
Відповідно до показів підозрюваного ОСОБА_5 у вказаних кросівках останній знаходився на місці скоєння кримінального правопорушення.
Слідчим у провадженні 27.09.2024 кросівки сірого кольору зі слідами на них речовини бурого кольору визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Окрім цього, описаний вище предмет, схожий на кросівки сірого кольору може являтися знаряддям вчинення злочину та може містити на собі сліди крові потерпілого ОСОБА_7
27.09.2024 у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 276 КПК України,
ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Таким чином виникла необхідність у накладенні арешту на зазначене майно з метою збереження речових доказів.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримала, та просила його задовольнити.
Власник майна до суду не з'явився.
Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Разом з тим, неприбуття
Заслухавши прокурора, дослідивши матеріали додані до клопотання про накладення арешту, слідчий суддя приходить до висновку про його задоволення, з наступних підстав.
Так, у ході судового розгляду клопотання встановлено, що слідчим відділом Голосіївського УП ГУ Національної поліції у м. Києві, за процесуального керівництва Голосіївської окружної прокуратури міста Києва, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024100010002920, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
В рамках даного провадження 26.09.2024 під час проведення огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено: кросівки сірого кольору зі слідами на них речовини бурого кольору, які постановою слідчого від 27.09.2024 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12024100010002920 від 26.09.2024.
Згідно з ч. 1 ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп'ютерних даних.
Приписами ч. 5 ст. 237 КПК України визначено, що при проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу.
Положення ч. 7 ст. 237 КПК України при проведенні огляду уповноважують слідчого, прокурора оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. При цьому, такі речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Разом з тим, ч. 2 ст. 168 КПК України передбачає, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Так, у відповідності до ч. 3 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Однак, клопотання про арешт майна слідчого подане лише 02.10.2024 із проханням визнати причини пропуску процесуального строку поважними та поновити процесуальний строк на подачу такого клопотання, враховуючи ту обставину, що з моменту вчинення правопорушення слідчим проведено значну кількість слідчих дій, а також, що через систематичні обстріли території України з боку рф та відсутність електроенергії, яка породила надмірну завантаженість та неможливість працювати із технічними засобами, а також беручи до уваги службову зайнятість слідчих, які входять у групу слідчих в рамках даного кримінального провадження, було неможливо у визначений КПК України строк належним чином підготувати матеріали клопотання та звернутися до слідчого судді із клопотанням про арешт майна.
Так, згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України, пропущений із поважних причин строк має бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Враховуючи, що зазначені у заяві слідчого причини пропуску процесуального строку для звернення із клопотанням про арешт майна, на переконання слідчого судді, є поважними, а також беручи до уваги незначний термін, на який було пропущено строк звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, важливість таких речових доказів для встановлення фактичних обставин у цьому кримінальному провадженні з метою виконання завдань кримінального провадження, і той факт, що поновлення такого пропущеного строку не призведе до істотного порушення прав та інтересів осіб у кримінальному провадженні, натомість сприятиме забезпеченню швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, а тому, слідчий суддя приходить до висновку, що пропущений строк підлягає поновленню.
У свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Згідно зі ст.ст. 131, 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, зокрема, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Положеннями ч. 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Так, ч. 3 ст. 170 КПК України закріплено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Разом з тим, ч. 11 ст. 170 КПК України встановлює, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Так, слідчим суддею з матеріалів клопотання встановлено, що вказане майно може бути використано як доказ у кримінальному провадженні, оскільки відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а накладення арешту на вказане майно є необхідним з метою забезпечення збереження речових доказів.
З огляду на наведене, з метою збереження речового доказу в стані, придатному для використання у кримінальному провадженні, з метою тимчасового позбавлення можливості відчужувати вказане майно, необхідно накласти арешт на вказане у клопотанні слідчого майно, у вигляді заборони використання, розпорядження та відчуження вказаного майна.
При цьому, слідчий суддя, дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали кримінального провадження не знаходить у висновках органу досудового розслідування при зверненні з клопотанням про накладення арешту на майно, порушень вимог КПК України та чогось очевидно безпідставного чи довільного.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, слідчим суддею не встановлено.
Підстав сумніватися в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчого судді не виникає.
Керуючись вимогами ст.ст. 98, 117, 131, 132, 167, 168, 170-173, 237, 309, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання задовольнити.
Поновити строк для подачі клопотання про арешт майна.
Накласти арешт на предмет ззовні схожий на кросівки сірого кольору зі слідами на них речовини бурого кольору, що було вилучено під час огляду місця події, за адресою: АДРЕСА_1 , що належить підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом заборони їх відчуження, користування та розпорядження.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня отримання її копії.
Арешт може бути скасовано відповідно до ст. 174 КПК України.
Повний текст ухвали проголошено о 9 годині 20 хвилин 07.10.2024.
Слідчий суддя ОСОБА_1