Справа № 636/1088/24 Провадження 1-кп/636/788/24
02.10.2024 місто Чугуїв
Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю прокурора - ОСОБА_2 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі Чугуївського міського суду Харківської області об'єднане кримінальне провадження № 1202422100000005 та № 12024221100000503 стосовно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Шипувате Великобурлуцького району Харківської області, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
В провадженні Чугуївського міського суду Харківської області перебуває на розгляді зазначений обвинувальний акт.
Прокурором заявлено клопотання про продовження тримання обвинуваченого під вартою у зв'язку з тим, що ризики, встановлені при обранні запобіжного заходу, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не відпали на теперішній час та є актуальними.
Захисник та обвинувачений заперечували проти задоволення клопотання прокурора, у зв'язку з тим, що набув чинності 09.08.2024 Закон України №3886-IX про часткову декриміналізацію крадіжок.
Потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 надали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого, захисника, вивчивши наявні в розпорядженні суду матеріали кримінального провадження, суд, з урахуванням положень кримінального процесуального закону щодо судового контролю за дотриманням прав обвинувачених, керуючись принципом правової визначеності, дійшов таких висновків.
Відповідно до частин 1, 3 статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ухвали Чугуївського міського суду Харківської області від 07.08.2024 строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 спливає 05 жовтня 2024 року.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу суд враховує засади верховенства права, закріпленої у ст. 8 КПК України, та практику Європейського суду з прав людини, яка у відповідності до вимог ч. 2 зазначеної статті підлягає обов'язковому застосуванню під час кримінального провадження.
Разом з тим, судом враховується те, що 09.08.2024 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 № 3886-IX (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 (Дрібне викрадення чужого майна) Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Відповідно до цього Закону було декриміналізовано крадіжки на суму, меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на 01.01.2024 становить 3028 гр., а згідно із обвинувальним актом ОСОБА_3 обвинувачується у таємному викрадені чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло, вчинена повторно, в умовах воєнного стану за всіма епізодами, меншу за 3028 грн.
Також суд враховує, що відповідно до ухвали колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29.08.2024 (справа № 278/1566/21) правозастосовна позиція, за якою положення ст. 58 Конституції України, ст. 5 КК застосовуються до Закону № 3886-IX, є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та суперечить відповідним положенням ст. 58 Конституції України, офіційне і обов'язкове до застосування тлумачення яких здійснив Конституційний Суд України в Рішенні від 19 квітня 2000 року № 6-рп/2000 у випадках, коли змінюються нормативно-правові акти інших галузей права, посилання на які містить бланкетна диспозиція кримінально-правової норми. Сприйняття змін до ст. 51 КУпАП, як змін КК (текст якого не змінювався Законом № 3886-IX) є прямим запереченням правових позицій Конституційного Суду України, за якими подібні зміни не створюють підґрунтя до застосування ст. 5 КК та ст. 58 Конституції України, у зв'язку з чим, вказана справа була передана на розгляд об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду з метою формування єдиної правозастосовної практики.
При обґрунтуванні рішення про продовження строків тримання під вартою слід враховувати вимоги статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.
Розглядаючи питання про продовження строків тримання під вартою суд повинен з'ясувати конкретні причинили тривалого тримання особи під вартою, чи недопущеного безпідставного тривалого розслідування, інші обставини, що свідчать про невиправдано тривале тримання під вартою, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та застосувати альтернативний запобіжний захід. У цьому контексті необхідно зазначити, що підхід Європейського суду з прав людини до розгляду доцільності продовження строків тримання особи під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування.
Так, у рішенні «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року (заява №42310/04), суд зазначив, що зі спливом певного часу обґрунтована підозра у вчиненні злочину перестає сама по собі бути виправданням для позбавлення особи свободи, а утримання під вартою протягом тривалого часу не відповідає принципові захисту від свавілля, встановленому п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а сама тяжкість обвинувачення не може бути виправданням тривалих періодів утримання під вартою. У випадку, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства та суду можна запобігти за допомогою застави чи іншого запобіжного заходу, обвинуваченого має бути звільнено з-під варти.
У справі «Гавули проти України» Європейський суд з прав людини висловив думку, що хоча спочатку взяття заявника під варту могло бути виправдано серйозністю висунутих проти нього обвинувачень, а також ймовірністю його втечі і перешкоджанні розслідуванню, «з плином певного часу суди зобов'язані були дати більш чіткі причини триваючого тримання під вартою», «в дійсності ...вони неодноразово покладалися на ті ж самі підстави, без надання конкретних деталей і без аналізу того, чи були зміни у ситуації заявника».
У зв'язку з викладеним, враховуючи норми національного та міжнародного права, беручи до уваги тривалий час перебування обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою у цьому кримінальному провадженні без остаточного рішення, суд дійшов висновку про недоцільність подальшого тримання обвинуваченого під вартою, у зв'язку з чим прокурору слід відмовити в задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, запобіжний захід у виді тримання слід скасувати та негайно звільнити ОСОБА_3 з-під варти.
На підставі викладеного, керуючись положеннями глави 27 КПК України, суд,
В задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу стосовно ОСОБА_3 відмовити.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою - скасувати, звільнивши ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти в залі суду негайно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1